Міністерство освіти і науки України

Міністерство освіти і науки України

Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра педагогіки та психології

Тема

Профілактика важковиховуваності

В учнівському середовищі

(методичні матеріали)

Виконавці:

слухачі курсів підвищення

кваліфікації соціальних педагогів

Науковий консультант: Кльоц Любов Антонівна –

                                        викладач кафедри педагогіки та

                                        психології ЖОІППО, кандидат

                                        психологічних наук

Керівник проекту:     Шугай Тетяна Йосипівна –

                                       методист центру практичної психології

                                       та соціальної роботи ЖОІППО

Житомир – 2012

Зміст

Вступ ……………………………………………………………… 7

І Теоретична частина…………………………………………… 12

1.1 Класифікація важковиховуваних дітей. Методи і форми роботи з ними:

1.1.1 Поняття «важковиховувані учні»                                       12

1.1.2 Основні принципи, шляхи й засоби виховання педагогічно занедбаних дітей                                                                       15

1.1.3 Етапи роботи з важковиховуваними дітьми                               17

1.1.4 Прояви девіантної поведінки                                              18

ІІ. Проектна частина ……………………………………………    20                                                    

Перелік психодіагностичних методик з питань важковиховуваності, які використовуються в роботі соціального педагога                                                                                            20

Розробки психолого-педагогічних семінарів

Вивчення особистості важковиховуваного учня                    22

Робота з важковиховуваними учнями та з дітьми

«групи ризику»                                                                           28

Світ дитячий і світ дорослий»                                                  39

Емоційне вигорання»                                                       43

Розробки практичних занять для педагогів

 2.3.1«Психологічні особливості важковиховуваних учнів»               49

Причини виникнення, типи та рівні

Важковиховуваних учнів»                                                          52

Робота з дітьми, які мають проблеми в поведінці»              57

Цикл занять для учнів

З профілактики агресивної поведінки підлітків                     65

Кроки до дорослості» з попередження

Соціально-небажаних учинків підлітка                              75                      

Практичне заняття для батьків «Профілактика

Агресивної поведінки»                                                                113

Висновок   .…………………………………………………          120

Додатки                                                                                        125

Список використаних джерел                                                    148                            

 

Реєстраційна карта проекту.

1. Назва проекту:

Профілактика важковиховуваності в учнівському середовищі

 

2. Характер проекту:

– за кінцевим результатом: практико-орієнтований;

– за змістом: монопредметний;

– за кількістю учасників: колективний (груповий);

– за тривалістю: середньої тривалості;

– за характером контактів: внутрішній.

 

Термін реалізації проекту: 14.05 - 8.06. 2012

4. Мета проекту:

Розробити методичні матеріали з проблеми профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі.

Продукт проекту (отриманий результат)

Методичні та практичні матеріали для педагогічних працівників з проблеми профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі

6. Форма представлення проекту:

а) паперовий варіант;

б) електронний варіант;

в) презентація.

 

Автори проекту

 

	ПІБ виконавця	Зміст самостійної роботи	Номер сторінки в проекті
1.	Баляс Н. Л.	Титульна сторінка	1
2.	Бойко Ж. Л.	Діагностична програма: Психолого-педа­гогічне дослідження “важковиховуваних” підлітків”.	20
3.	Боримська Л. В.	Реєстраційна картка. Вступ	4,7
4.	Вензель А. П.	Емоційне вигорання
5.	Гльоза І. І.	Анкета для батьків «Ви і ваші діти»	126
6.	Гуринчук Н.С.	Перелік психодіагностичних методик, які використовуються в роботі соціального педагога	22
7.	Дегтяр І.Л.	Заняття з елементами тренінгу «Світ дитя­чий і світ дорослий»	39
8.	Іщук І.П.	Анкета (опитувальник). «Вивчення проблеми складу та типового стану сім’ї.»	122
9. 10.	Кальчук О.В. Ткачук В.П.	Програма семінару-практикуму для педа­гогів «Відхилення у поведінці непов­нолітніх: шляхи їх попередження та подо­лання»	130
11.	Клочан Л.В.	Анкета для педагогів "Молодь і проти­правна поведінка"	129
12.	Коваль Н.В.	Анкета для педагогів “Проблема педаго­гічної занедбаності школярів"	130
13. 14.	Корж Т.В. Ковальчук С.А.	“Корекційна робота з агресивними дітьми”	65
15. 16.	Кротюк В.О. Матвійчук І.А.	Програма «КРОКИ ДО ДОРОСЛОСТІ», спрямована на попередження соціально-небажаних вчинків підлітка	75
17.	Лавринович Ю.С.	Висновок	120
18.	Лисюк Т.А.	Заняття з елементами тренінгу «Важкий випадок»	145
19.	Мамровська О.В.	Робота з дітьми, які мають проблеми в по­ведінці. Ділова гра.	110
20. 21.	Михайловська. І.В Мошко Т.П.	Психолого-педагогічний семінар «Робота з важковиховуваними  учнями та з дітьми «групи ризику»	52
22. 23.	Нікуляк Л.О. Федорко О.В.	Тема: «Профілактика агресивної поведін­ки».	108
24. 25.	Оржеховська Н.Л. Осадчук М.В.	Важковиховуваність учнів, причини її ви­никнення	69
26.	Савущик А.П.	Семінар-тренінг «Профілактика та подо­лання синдрому «професійного вигоран­ня»(презентація)	116
27. 28.	Тринус М.С. Уляницька Н.С.	Програма корекції агресивної поведінки підлітків	118

 

Вступ

У сучасному українському суспільстві відбуваються кризові процеси, які негативно впливають на психіку людей, особливо підлітків, породжуючи девіантну поведінку. Реалізація положень Закону України «Про освіту», Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року (затверджено Законом України від 5 березня 2009 року № 1065-VI), Державної цільової соціальної програми "Молодь України" на 2009-2015 роки (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. № 41), Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 1242), «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді», постанов Міністерства освіти та науки та Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України передбачає розв’язання багатьох актуальних проблем, пов’язаних із вихованням майбутнього покоління.

 Однак у наш час, коли недостатньо чітко визначені життєві орієнтири, процес формування юних громадян є досить складним і суперечливим. Констатується розповсюдження різних негативних явищ серед шкільної мо­лоді, зокрема, проявів важковиховуваності, девіантної поведінки. Результати аналізу соціально-педагогічної практики показують, що однією з головних причин такої ситуації є формалізм в організації соціально-педагогічної профілактичної роботи. У зв’язку з цим перед суспільством, школою, психологічної службами постають завдання пошуку технологій соціаль­но-педагогічної профілактичної роботи з важковиховуваними.

Важковиховуваність, педагогічна занедбаність підлітків в наш час вийшли на перше місце. Питаннями профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі саме і займається психологічна служба.

Для педагогів дуже важливим є знання причин важковиховуваності підлітків, вміння своєчасно вплинути на дитину, здійснити профілактичну роботу, що допоможе не тільки значно поліпшити взаємовідносини між учнями та їхніми однолітками, учнями і педагогами, учнями та їхніми батьками, педагогами та батьками, а й знизити чисельність правопорушень, які здійснюються на основі агресивності та емоційної неврівноваженості.

Різні аспекти даної проблеми висвітлені в роботах сучасних теоретиків соціально-педагогічної думки: Л. В. Галагузової, І. Д. Звєрєвої, І. В. Козубовської, Л. В. Мардахаєва – значення соціальної норми при оцінці поведінки вихованця; Р. Р. Каримової, О. Г. Карпенко, І. М. Ковчиної, Н. М. Лавриченко, М. П. Лукашевича, Р. В. Овчарової, Д. І. Пащенко, О. І. Холостової – особливості соціалізації неповнолітніх. Понятійно-кате­горіальний апарат, що відображає поняття девіантної поведінки, представле­но у роботах Л. П. Вовк, І. Я. Гілінського, Л. М. Новотворцевої, її критерії визначаються А. Й. Капською, Б. Ф. Райським, М. Раттером. Характеристиці понять виховуваності та важковиховуваності присвячені роботи Н. Н. Вер­цинської, І. Б. Закирової, А. І. Кочетова. Особливості підліткового віку, як передумови виникнення девіантної поведінки, висвітлені І. С. Булах, Г. Крайком, В. С. Мухиною, Ф. Райсом. Положення технології соціально-пе­дагогічної профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі були розроблені Р. Х. Вайнолою, Н. В. Гузій, Н. В. Заверико, Г. М. Лактіоновою, В. М. Оржеховською, І. В. Пєшею, Ю. Д. Руденком, Л. О. Савенковою.

Деякі вчені акцентують необхідність врахування саме типологічних особливостей важковиховуваних при організації соціально-педагогічної профілактичної роботи з дітьми (М. А. Алемаскін, А. Я. Арет, Н. В. Касярум, Г. В. Козубовська, Б. Ф. Райський, А. М. Сизоненко).

Проте, можемо констатувати, що соціально-педагогічні засади означе­ної проблеми розкриті далеко не повною мірою. Відсутні єдиний понятійний апарат, ґрунтовна класифікація поведінкових відхилень у неповнолітніх. Недостатньо чітко висвітлена проблема важковиховуваності в розрізі понять «соціальна норма» й «відхилення від норми», зв’язок її з проблемою девіант­ної поведінки. Це вимагає конкретизації теоретичних основ попере­дження важковиховуваності.

Встановлено, що важковиховуваність співвідносна з груповою формою діяльності людей. При чому в основі групових різновидів девіантної поведін­ки, як прояву важковиховуваності, лежить принцип групового тиску. Це доз­воляє констатувати, що у розв’язанні проблеми важковиховуваності підлітків необхідним є врахування специфічних особливостей цієї категорії та їх схильності до групування. Однак профілактика часто будується без ураху­вання цих психолого-педагогічних аспектів. Утруднює процес організації практичної роботи з важковиховуваними й недостатня чіткість організацій­но-педагогічних аспектів соціально-педагогічної профілактики, які потребу­ють вдосконалення системи роботи в цілому й забезпечення її технологізації.

Не зважаючи на те, що актуальність даної проблеми піднімається у ряді нормативно-правових документів, хочеться наголосити на недостатності розроблення методичних матеріалів для педагогічних працівників з проблеми профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі.

Актуальність означеної проблеми зумовила вибір теми нашого проекту: «П рофілактика важковиховуваності в учнівському середовищі ».

Мета: Розробити методичні матеріали для педагогічних працівників з проблеми профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі.

Завдання:

- Підібрати теоретичний матеріал з проблеми важковиховуваності.

- Систематизувати діагностичний інструментарій з проблеми раннього виявлення вад особистісного розвитку.  

- Укласти розробки занять для педагогічних працівників з проблеми профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі.

- Систематизувати та узагальнити матеріал курсового проекту.

- Презентувати запропоновані матеріали.

Етапи роботи:

I. Підготовчий етап. Обговорення питання в групі. Розподіл обов’язків.

II. Збір інформації з даного питання.

III. Моделювання (проектування).

IV. Систематизація матеріалів.

Значущість проекту:

Розроблений матеріал буде корисним для педагогічних працівників системи освіти у побудові профілактичної роботи з проблеми важковиховуваності.

ПЛАН

1. Поняття «важковиховувані учні»

2. Основні принципи, шляхи й засоби виховання педагогічно занедбаних дітей

3. Етапи роботи з важковиховуваними дітьми

4. Прояви девіантної поведінки роботи

Прояви девіантної поведінки

1. Біологічні:

- психічні захворювання;

- розлади на сексуальній основі;

- алкоголізм;

- наркоманія;

- психосоматичні ознаки (болів животі, голові, запаморочення).

2. Генетичні:

- схильність до психічних захворювання (психічні захворювання в родині або відставання в розумовому розвитку).

3. Психологічні:

- радикальна зміна поведінки;

- апатія, втомленість, сонливість, надмірна обережність;

- брак впевненості в собі, приниження себе, низька або завищена самооцінка;

- депресія;

- надмірна агресивність, схильність до насильства;

- надмірна підпорядкованість одноліткам, дорослим;

- страх перед батьками, дорослими;

- надмірна психологічна збудливість;

- труднощі концентрації уваги.

4. Соціальні:

- асоціальний спосіб життя;

- відбування покарання батьками;

- ізоляція людини від суспільства;

- ізоляція дитини у дитячому колективі;

- низький або негативний статус дитини в колективі;

- випадки суїцидів серед родичів.

 

ІІ. Проектна частина

Вправа «Ситуація»

Час виконання: 15-20 хвилин.

Учасники гри об'єднуються у підгрупи відповідно до малюнків, зображених на картках. Кожна підгрупа отримує характеристику учня.                                               Характеристика учня

Максим навчається в 9 класі. Це учень з низьким рівнем знань. Погано себе поводить на уроках, постійно вступає в бійки на перервах, агресивний з товаришами. Йому притаманні спалахи гніву, роздратування, особливо коли зустрічає протидію або зазнає невдачі.

В школі відвідує тільки окремі уроки, наінші може просто не приходити тижнями. Часто зриває заняття: розмовляє вголос, ігнорує зауваження вчителів, вступає в грубі суперечки. Педагогів зневажає, переконаний, що вони до нього прискіпуються.

Друзів не має. Курить та вживає алкогольні напої. Розповідає однокласникам, що пробував наркотики в компанії доросліших хлопців.

Проживає в неповній сім'ї. Батьки розлучені, батько вихованням сина не займається. Мати на заробітках. Проживає з бабусею. Дуже рано почав доросле самостійне життя.

Ведучий формулює таке завдання: «На ватманах намалювати реальний та ідеальний портрет цього учня, тобто яким він є і яким він міг би бути, якби його належно виховували». Поки 3-4 учасники, по одному від кожної підгрупи, малюють портрети, у цей час кожна підгрупа розробляє свій перелік методів, які можуть бути застосовані у виховній роботі, а потім кожний метод записують на стікерові у формі сліду людини.

Презентація

Всі підгрупи утворюють одне велике півколо і презентують свої напрацювання. приклеюючи сліди з методами роботи на плакаті, з намальованими реальним та ідеальним портретами учня (між портретами ніби шлях від реального до ідеального). Щоб повноцінно могли висловитися всі члени підгрупи, кожен метод пропонують по черзі, намагаючись не повторювати один одного.

Вправа «Малюнок на двох»

Час виконання: 10 хвилин.

Завдання: намалювати малюнок на вільну тему.

— Чому ви намалювали малюнок саме на цю тему?

— Хто її запропонував?

— Хто що намалював?

— Хто уникав малювання?

— У кого малюнок вийшов вдалим?

— Що допомогло вам у цьому?

Час виконання: 10 хвилин.

Структура семінару

1. Вступ. Повідомлення теми, мети, задач семінару.

2. Вправа «Очікування» («Пісочний годинник»).

3. Вправа «Ромашка».

4. Практична частина. Вправа «Ситуації».

5. Підведення підсумків.

6. Притча «Недаремні зусилля».

Вступне слово ведучого: Добрий день, шановні педагоги!

Уявіть собі дві річки: одну спокійну, а інші – стрімку і гірську. Течія першої ледве помітна, вона плавно несе свої води, у неї немає сплесків та водоспадів. Течія – другої – протилежність. Річка швидко несе свої води, вода в ній клекоче, розбивається об каміння, перетворюючись на піну.

Такі ж різні й наші діти. Одні спокійні й повільні, другі енергійні. І кожен з них – особистість, до кожного треба підібрати окремий підхід.

Сьогодні ми поговоримо про дітей з якими нам працювати найважче – про дітей    з проблемною поведінкою.

Але спочатку давайте з‘ясуємо свої очікування від заняття.

Вправа «Ромашка».

Мета: визначити значення учнів в житті вчителів.

Хід проведення: учасникам дається дві хвилини для роздумів, щоб закінчити фразу: «Учень для мене це...». Відповіді записуються на пелюстках ромашки та зачитуються. Пелюстки прикріплюють до жовтої серединки квітки, на якій заздалегідь написано слово «учень».

Висновок ведучого: Кожна дитина подібна квітці. Якщо квітку доглядати — вчасно поливати, піддавати сонячним промінням, то вона розквітне й буде милувати око, віддячить Вам своєю красою й теплом.

   

Слово ведучого: Важковиховуваних дітей з кожним роком стає все більше, з ними важко працювати, і, часто, педагоги просто не знають, як керувати їхньою поведінкою. Єдиний педагогічний вплив, який тимчасово рятує — це покарання або догана, після чого діти на якийсь час стають стриманішими, і їх поведінка починає відповідати вимогам дорослих. Але такий педагогічний вплив скоріше підсилює особливості таких дітей і ні в якій мірі не допомагають їхньому перевихованню або стійкій зміні поведінки на краще.

Девіантна поведінка — відхилення від норм прийнятих у суспільстві.

Визначають декілька причин девіантної поведінки важковиховуваних та «педагогічно занедбаних» дітей.

                                          

Негативні ознаки поведінки дітей	Позитивна інтерпретація негативних ознак дитини
Агресивність	Здатність захистити свою територію.
Бродяжництво	Ініціативність, відкритість до нових вражень, відсутність страху діяти самостійно.
Лінощі	Уміння економити зусилля, зберігати енергію, відмовлятись від непотрібного.
Безвідповідальність	Здатність позбуватися зайвого тягаря.
Схильність до крадіжок	Здатність відчувати й задовольняти нагальні потреби
Депресивність	Здатність бути чутливим, емпатійним, сприймати світ близько до серця.

 

Є діти з проблемною поведінкою. До них належать...       

 

ü Діти з порушенням здатності до навчання. Для цих дітей характерний значний розрив між досягненнями в певних сферах і загальним рівнем інтелекту, можуть спостерігатися проблеми з мовою, читанням і письмом, а також труднощі з аргументацією, неуважність.

ü Важковиховувані діти. В цих дітей наявні відхилення в поведінці та психічному стані. Такі діти потребують посиленої уваги педагогів.

Наслідки: занижені адаптивні здібності, неадекватність самооцінки та рівня захоплень, недостатній розвиток для даного віку.

ü «Педагогічно - занедбані» діти. У таких дітей наявні стійкі відхилення від норми в моральній свідомості, спричинені недоліками педагогічного впливу.

Причини виникнення таких дітей: недоліки виховання в родині, бездоглядність, погана організація виховного процесу, негативний вплив вулиці.

Наслідки: втрата інтересу до навчання, дезорганізованість, відчуття дискомфорту у колективі.

ü Діти з непатологічними відхиленнями психіки. Такі діти важко піддаються виправленню, коригуванню.

Ситуація 1.

Ви розпочали урок, усі учні заспокоїлись, настала тиша, але раптом у групі хтось голосно засміявся. Ви вражено дивитесь на учня і запитуєте про причину його сміху. Він, дивлячись Вам у вічі, заявляє: «Мені завжди смішно дивитися на Вас і хочеться сміятись, коли Ви починаєте вести заняття».

Як ви відреагуєте на це? Оберіть із запропонованих висловів свій варіант:

1. «Ти ба!».

2. «А що тебе смішить?».

3. «Ну то й нехай!».

4. «Ти що, дурник?».

5. «Люблю веселих людей».

6. «Мені приємно, що я радую тебе».

7. Свій варіант ________________________________________.

Ситуація 2.

На початку навчального року чи вже після того, як Ви провели декілька занять, учень заявляє Вам: «Я не думаю, що Ви, як педагог, зможете нас чогось навчити».

Як ви відреагуєте на це? Оберіть та позначте необхідний варіант:

1. «Твоя справа – вчитись самому, а не учити вчителя».

2. «Таких, як ти, я звісно, нічого не навчу».

3. «Можливо, тобі краще перейти в інший клас чи вчитися в іншого вчителя?».

4. «Тобі просто не хочеться вчитися».

5. «Цікаво, чому ти так вважаєш?».

6. «Давай поговоримо про це детальніше. У моїй поведінці, мабуть, є щось таке, що дає тобі підстави так думати?».

7. Свій варіант _______________________________________.

 

 

Ситуація 3.

Учитель дає учню завдання, а той не хоче його виконувати і при цьому заявляє: «Я не хочу цього робити!».

Якою має бути реакція вчителя?

1. «Не хочеш – змусимо!».

2. «Навіщо ж ти тоді прийшов учитися?».

3. «Ну, то й гірше для тебе, залишайся неуком. Твоя поведінка схожа на поведінку людини, яка на зло своєму обличчю хотіла відрізати собі носа».

4. «Ти розумієш, чим це може для тебе скінчитись?».

5. «Поясни, будь ласка, чому?».

6. «Давай сядемо і поговоримо, може, твоя правда».

7. «Свій варіант _______________________________________

Ситуація 4.

Учень, розчарований своїми оцінками, сумнівається у своїх здібностях, у тому, що йому колись вдасться добре зрозуміти та засвоїти матеріал, і говорить учителю: «Як Ви вважаєте, чи зможу я колись учитись на відмінно і не відставати від решти класу?».

Як має відповісти вчитель?

1. «Якщо чесно сказати – сумніваюсь».

2. «Звісно, ти можеш у цьому навіть не сумніватись!».

3. «Це – твоя справа, тобі ж складати іспит».

4. «Чому ти сумніваєшся у собі?».

5. «Давай поговоримо та з'ясуємо проблеми».

6. «Багато залежить від того, як ми з тобою будемо працювати».

7. Свій варіант ________________________________________.

Ситуація 5.

Учень говорить: «На два наступні Ваші уроки я не прийду. Я хочу сходити на концерт молодіжної групи (інший варіант)».

Як Ви маєте відповісти?

1. «Тільки спробуй!».

2. «Наступного разу тобі доведеться прийти на навчання з батьками».

3. «Це – твоя справа, тобі ж складати іспит».

4. «Мені здається, ти дуже серйозно ставишся до занять».

5. «Можливо тобі взагалі краще облишити навчання?».

6. «А що ти збираєшся робити далі?».

7. «Мені цікаво, чому концерт для тебе цікавіший, ніж заняття у школі?».

8. «Я тебе розумію: відпочивати з друзями, відвідувати концерти, звісно, цікавіше, ніж навчатися. Але я хотіла б знати, чому це так саме для тебе?».

9. Свій варіант ________________________________________

Ситуація 6.

Учень, побачивши вчителя, коли той заходить у клас, говорить йому: «Ви виглядаєте дуже втомленим та змореним».

Як на це має відреагувати вчитель?

1. «Я гадаю, що це невихованість, робити мені такі зауваження».

2. «Так, я погано почуваюся».

3. «Можливо, тобі знайти іншого вчителя?».

4. «Я сьогодні погано спала, у мене дуже багато роботи».

5. «Не хвилюйся, це не завадить нашим заняттям».

6. «Ти – дуже уважний, дякую за турботу!».

7. Свій варіант _______________________________________.

Ситуація 7.

«Я відчуваю, що заняття, які Ви ведете, не допомагають мені»,- говорить учень учителеві та додає: «Я взагалі думаю кинути навчання».

Як на це має реагувати вчитель?

1. «Ану припини таке казати».

2. «Нічого собі, додумався!».

3. «Може, тобі знайти іншого вчителя?».

4. «Я хотіла б знати детальніше, чому в тебе виникло таке бажання?».

5. «А якщо нам разом попрацювати над розв'язанням твоєї проблеми?».

6. «Може, твою проблему можна вирішити якось інакше?».

7. Свій варіант _______________________________________.

Ситуація 8.

Учень говорить учителю, демонструючи надмірну самовпевненість: «Нема нічого такого, чого б я не зміг зробити, якби захотів. Мені раз плюнути засвоїти предмет, який Ви викладаєте».

Якою має бути реакція вчителя?

1. «Ти занадто добре про себе думаєш».

2. «З твоїми-то здібностями? Сумніваюсь!».

3. «Ти, напевно, почуваєшся досить впевнено, якщо так кажеш?!».

4. «Не сумніваюсь у цьому, бо знаю: якщо ти захочеш, то в тебе все вийде».

5. «Це, мабуть, вимагає значного напруження сил».

6. «Надмірна самовпевненість заважає справі».

7. Свій варіант ______________________________________.

Ситуація 9.

У відповідь на зауваження вчителя учень говорить, що для того, аби засвоїти предмет, йому не потрібно багато працювати: «Мене вважають доволі здібною людиною».

1. «Це думка, якій ти навряд чи відповідаєш».

2. «Ті труднощі, яких ти досі зазнавав, і твої знання зовсім на це не вказують».

3. «Багато людей вважають себе дуже здібними, але не всі такими є».

4. «Я рада, що ти такої високої думки про себе».

5. «Це тим паче має змусити тебе докладати більших зусиль у навчання».

6. «Це звучить так, ніби ти сам не дуже віриш у свої здібності».

7. Свій варіант _______________________________________.

Ситуація 10.

Учень говорить учителю: «Я знову забув принести зошита (виконати домашнє завдання тощо)».

         Як треба відреагувати на це?

1. «Ну ось, знову!».

2. «Ти не вважаєш це проявом безвідповідальності?».

3. «Думаю, що тобі потрібно почати ставитися до справи серйозніше».

4. «Я хотіла б знати, чому?».

5. «Ти, мабуть, ніяк не міг організувати це?».

6. «Як ти вважаєш, чому я щоразу нагадую тобі про це?».

7. Свій варіант _______________________________________.

Ситуація 11.

Учень у розмові з учителем говорить: «Я хотів би, щоб ви ставились до мене краще, ніж до інших учнів».

Як має відповісти учитель?

1. «Чому це я маю ставитись до тебе краще, ніж до інших?».

2. «Я зовсім не збираюсь грати в улюбленців і фаворитів».

3. «Мені не подобаються люди, які таке кажуть».

4. «Я хотіла б знати, чому я маю виділяти тебе серед інших учнів?».

5. «Якби я тобі сказала, що люблю тебе більше, ніж інших, ти почувався б краще?».

6. «Як ти вважаєш, як я насправді до тебе ставлюся?».

7. Свій варіант _______________________________________.

Ситуація 12.

Учень сумнівається, що зможе добре засвоїти предмет, який викладає учитель, і каже: «Я сказав Вам про те, що мене непокоїть. Тепер Ви скажіть, у чому причина цього та як мені бути далі?».

Як має відреагувати вчитель?

1. «У тебе, як мені здається, комплекс неповноцінності».

2. «У тебе немає жодних підстав для занепокоєння».

3. «Перш ніж я зможу дати тобі відповідь, мені потрібно розібратись у проблемі».

4. «Давай почекаємо, попрацюємо і повернемося до обговорення цієї проблеми за якийсь час. Гадаю, ми зможемо її вирішити».

5. «Я не готова дати тобі зараз точну відповідь, мені потрібно подумати».

6. «Не хвилюйся, у мене теж свого часу нічого не виходило».

7. Свій варіант ________________________________________.

Ситуація 13.

Учень говорить: «Мені не подобається те, що Ви говорите й відстоюєте на заняттях».

Якою має бути відповідь учителя?

1. «Це – погано».

2. «Ти, мабуть, на цьому зовсім не знаєшся».

3. «Сподіваюся, що надалі, у процесі наших занять, твоя думка зміниться».

4. «Чому?»

5. «А що ти сам любиш і готовий захищати?»

6. «Я вважаю, що ти не правий».

7. Свій варіант ________________________________________.

Ситуація 14.

Учень явно демонструє своє погане ставлення до однокласника, говорячи: «Я не хочу вчитися разом із ним».

Як на це має відреагувати вчитель?

1. «Ну то й що?»

2. «Нікуди не дінешся, все одно доведеться».

3. «Це дурниця».

4. «Але ж він теж не схоче після цього з тобою навчатись».

5. «Чому?»

6. «Я вважаю, ти помиляєшся».

7. Свій варіант _____________________.

Підведення підсумків.

Мета: оцінити результати проведення     

семінару та своєї роботи в ньому.

 

Хід проведення: учасники в залежності від того, чи реалізувалися їхні надії й очікування від семінару, переклеюють або не переклеюють стікери на нижню частину символічного пісочного годинника. Ведучий звертає їхню увагу на невипадковість такого символу. Ми завжди маємо можливість перевернути годинник наших сподівань, щоб наші реалізовані надії стали основою нових, що обов'язково з'являться і зажадають своєї реалізації.

Притча «Недаремні зусилля».

І на останок я розповім Вам притчу «Недаремні зусилля». Одного разу берегом моря йшов чоловік. День був чудовий. Яскраво світило сонечко, тихо плескотіли хвилі, з гучними вигуками кружляли чайки. Милувався чоловік краєвидом, озираючись навкруги, і раптом помітив незрозуміле видовище. Прямо перед ним невеличка людська постать виконувала дивний танок. Це була маленька дівчинка, яка почергово нахилялася і щось брала в руки, підводилась і кидала «щось» якомога далі у море. Вона бігала навколо себе, явно поспішаючи. Чоловік зацікавився, підійшов ближче і питає: «Що ти робиш?». «Рятую маленьких морських зірок від палючих променів сонця. Якщо їх не кинути у воду, вони не доживуть до припливу», - відповіла дівчинка, ні на хвильку не перериваючи роботи. «Ти робиш марну і невдячну справу, - відповів чоловік, - цих зірок тут тисячі, сонце пече немилосердно, час летить дуже швидко, ти все одно їх усіх не врятуєш!». «Ну то й що!, - знизала плечима дівчинка, - принаймні оцю я встигла врятувати!», - і з цими словами вона взяла до рук чергову морську зірку і кинула її далеко в море.

Наші з вами зусилля не даремні!

Наші учні — чуйні й розумні, здібні, талановиті й старанні.

Вони — найкращі!

Дякуємо!

 

 

VІ.Рефлексія                                                                                               

 Вправа «Що?», «Де?», «Коли?».

VІІ. Підсумок

Вправа «Емоції»

Мета: навчитися замінювати негативні емоції позитивними

Хід вправи:

Соціальний педагог об'єднує учасників у дві групи за принципом «веселий — сумний». Усі сідають зручно відповідно за поділом. Група «сумних» отримує завдання невербально показати вигляд сумної, у чомусь розчарованої людини. Група «веселих» повинна знайти різні способи для того, щоб змінити стан сумного учасника, викликати в нього усмішку, активізувати його, не вдаючись до фізичного контакту. Потім групи міняються ролями.

Рефлексія: який ви обрали спосіб, щоб змінити стан партнера? Кому не вдалося змінити стан свого сусіда і чому? Що ви відчували під час виконання цієї вправи?

Вправа «Позитивне мислення»

Мета: навчитися брати відповідальність за своє життя і формувати на цій основі позитивне мислення.

Хід вправи:

Соціальний педагог пропонує учасникам об'єднатися в пари. Після цього особа А повинна згадати випадок, коли її несправедливо образили, а особа Б повинна довести, що особа А могла би уникнути цього, якщо б поводилася по-іншому, а також особа Б повинна допомогти зрозуміти особі А, який позитивний досвід вона здобула. Через 3 хв — зміна ролей.

Рефлексія: як ви себе почували в ролі А і в ролі Б? Які емоції ви переживали? Чи вдалося вам набути нового життєвого досвіду?

Соціальний педагог. Одним із способів прийняття себе є усвідомлення та прийняття своєї вартості. Кожна людина має свої сильні сторони і саме, спираючись на них, повинна будувати спілкування з іншими, проте іноді особистість навіть не здогадується про свої переваги. Якщо ви з'ясуєте власні сильні сторони, то збільшите самоповагу і поглибите прийняття себе іншими.

Вправа «Прохання — відмова»

Мета: тренувати навички відповідальної поведінки.

Хід вправи:

Учасники об'єднуються в три групи. Кожна група отримує картку з ситуацією. Через 10 хв учасникам потрібно запропонувати кілька варіантів відповідальної поведінки в поданій ситуації. Необхідно попросити, не принижуючись, і відмовити, не образивши. Ситуації бажано подати у формі рольової гри. Провести обговорення варіантів відповідей з урахуванням ознак відповідальної поведінки.

Ситуація 1: «Вчитель — учень». Учень хоче скласти переатестацію, а вчитель не може її зараз прийняти.

Ситуація 2: «Вчитель — вчитель». Колега перед уроком просить вас замінити його, а ви на цей час мали свої плани.

Ситуація 3: «Вчитель — адміністратор». Вчитель звертається до директора з проханням про збільшення навантаження, а директор відмовляє.

Що для вас легше було зробити — відповідально попросити чи відповідально відмовити?

- Що вам потрібно, щоб поводитися відповідально?

Вправа «Книга мого життя»

Мета: релаксація.

Інструкція. Сядьте зручно. Зробіть кілька спокійних вдихів під вислів «мені добре». Заплющте очі, уявіть собі білий екран, на якому будуть послідовно змінюватись картини. Ось перед вами дерево великим планом, яке поступо­во віддаляється, ось хмари, що повільно пливуть і теж зникають, здається, ваш погляд на чомусь затримується..., дайте волю своїй уяві...

Кожний подумки повертається до свого ди­тинства. А дитинство та казка нерозлучні, як не­розлучні річка і береги, сонячне світло і день, квітка і земля, ніч і місяць. Кож