Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Основні показники ринку праці за 2001 – 2006 рр. ⇐ ПредыдущаяСтр 29 из 34Следующая ⇒ Рік Економічно активне населення у тому числі Безробітне населення працездатного віку зареєстроване у державній службі зайнятості у віці 15-70 років працездатного віку зайняте населення безробітне населення (за методологією МОП) у віці 15-70 років працездатного віку у віці 15-70 років працездатного віку в середньому, тис. осіб у % до в середньому, тис. осіб у % до населення відповідної вікової групи в середньому, тис. осіб у % до населення відповідної вікової групи в середньому, тис. осіб у % до населення відповідної вікової групи в середньому, тис. осіб у % до населення відповідної вікової групи в середньому, тис. осіб у % до населення відповідної вікової групи в середньому, тис. осіб у % до населення відповідної вікової групи економічно активного населення працездатного віку населення працездатного віку 2001 22426,5 62,3 20893,6 72,6 19971,5 55,4 18453,3 64,1 2455,0 10,9 2440,3 11,7 1063,2 5,1 3,8 2002 22231,9 61,9 20669,5 71,7 20091,2 56,0 18540,9 64,4 2140,7 9,6 2128,6 10,3 1028,1 5,0 3,7 2003 22171,3 61,8 20618,1 71,4 20163,3 56,2 18624,1 64,5 2008,0 9,1 1994,0 9,7 1024,2 5,0 3,6 2004 22202,4 62,0 20582,5 71,1 20295,7 56,7 18694,3 64,6 1906,7 8,6 1888,2 9,2 975,5 4,7 3,5 2005 22280,8 62,2 20481,7 70,9 20680,0 57,7 18886,5 65,4 1600,8 7,2 1595,2 7,8 891,9 4,4 3,2 2006 22245,4 62,2 20545,9 71,2 20730,4 57,9 19032,2 65,9 1515,0 6,8 1513,7 7,4 784,5 3,8 2,8     Головним індикатором стану ринку праці є рівень безробіття, що відображає ступінь відповідності між пропозицією робочої сили й попитом на нею й належить до переліку основних макроекономічних показників. Ліквідування безробіття як явища неможливо, але запобігання поширення її масових і довгострокових форм становить одне з головних завдань соціальної безпеки країни. Починаючи з 2001 р. масштаби безробіття в Україні скорочуються (табл. 12.2).   Таблиця 12.2 Динаміка показників економічної активності, зайнятості та безробіття України в 2002 - 2007 рр. Показник	Рік
2002	2003	2004	2005	2006	2007
Економічно активне населення, тис. осіб	22231,9	22171,3	22202,4	22280,8	22245,4	22322,3
Рівень економічної активності, %	61,9	61,8	62,0	62,2	62,2	62,6
Зайняті, тис. осіб	20091,2	20163,3	20295,7	20680,0	20730,4	20904,7
Рівень зайнятості, %	56,0	56,2	56,7	57,7	57,9	58,7
Безробітні, тис. осіб	2140,7	2008,0	1906,7	1600,8	1515,0	1417,6
Рівень безробіття, %	9,6	9,1	8,6	7,2	6,8	6,4

У цілому за 2002 - 2007 р. рівень безробіття знизився на 3,2 процентних пунктів, чисельність безробітних - на 723,1 тис. осіб.

Євростат опублікував рівень безробіття населення в країнах Європейського Союзу. Графічно рівні безробіття в країнах Євросоюзу та в Україні представлені на рис. 2.2.

Дані, які наведені на рис. 2.2 показують, що Україна входить у шестірку країн з найвисоким рівнем безробіття. Гірші показники лише в Іспанії (8,6%), Франції (9%), Греції (9,8%), Словаччині (13,4%) та Польщі (14%). Самі низькі рівні безробіття в Данії та Нідерландах (3,9%).

Рис. 2.2. Рівні безробіття в країнах Євросоюзу та в Україні в 2006 р.

Але говорити про вирішення проблеми безробіття на національному ринку праці передчасно, оскільки воно знижувалося значною мірою за рахунок скорочення загальної чисельності населення.

Чисельність економічно активного населення в Україні за 2002 - 2007 р. збільшилася на 90,4 тис. осіб (0,4%) і в останні роки стабілізувалася біля показника 22,2 млн осіб.

Особливістю вітчизняного ринку праці є великий розрив у показниках безробіття по методології МОП і зареєстрованого безробіття: чисельність безробітних по дослідженнях економічної активності, програма якого ґрунтується на міжнародних стандартах, традиційно вдвічі більше, ніж по даним державної служби зайнятості. Частково це порозумівається відмінностями в критеріях визначення безробітні по міжнародним стандартами й національним законодавством, але також це свідчить про недостатній рівень ефективності державної інфраструктури, призначеної для обслуговування ринку праці, через цього значна частина населення не розраховує на державну допомогу в пошуках роботи, намагаючись працевлаштовуватися самостійно.

Проблеми зайнятості населення мають потребу в розробці на державному рівні ряду захисних заходів: забезпечення гарантій зайнятості при зміні власника, приватизації й банкрутстві підприємства, удосконалення системи виплат і допомоги у зв'язку з безробіттям і створення страхової системи, організації й проведення суспільних робіт, договірного регулювання зовнішньої трудової міграції й захисти прав й інтересів співвітчизників за рубежем тощо.

Моніторинг соціально-трудових відносин на підприємствах дає можливість вивчити на рівні окремих підприємств, установ цілий комплекс проблем у сфері стану платоспроможності підприємств, зміни обсягів виробництва й кількості робочих місць, і їхнього загального впливу на зайнятість, матеріальне стимулювання, організацію й умови праці, трудові відносини. У цьому напрямку моніторингу СТС варто досліджувати роль підприємства в розв'язанні проблем соціального захисту й підвищення рівня життя працюючих, необхідно вивчати співвідношення динаміки чисельності зайнятих на підприємствах з динамікою обсягів виробництва, особливості змін у масштабах, характері напрямки прихованого безробіття; динаміку заробітної плати, її зв'язок з результатами праці; причини масових невиплат заробітної плати, аналізувати диференціацію в заробітній платі між окремими підприємствами, галузями, категоріями працівників і т.д.; здійснювати аналіз трудових відносин, виконання трудових договорів, ролі профспілок у діяльності колективів й ін.

Ринкові реформи, зміна форм власності підприємств викликає нові явища в сфері трудових відносин. Основні проблеми, пов'язані із соціально-трудовою сферою підприємств, проявляються насамперед у характері трудових відносин й особливості соціального клімату в трудових колективах. Найбільша напруга спостерігається в колективах у той час, коли відбувається найбільше падіння реальної заробітної плати, значні затримки з її виплатою, простої, масові вивільнення.

Всі ці проблеми є невідкладними, хоча останнім часом у цій сфері спостерігаються певні, хоча й незначні, позитивні зрушення. Триває тенденція підвищення ефективності використання робочої сили на виробництві, зростання відпрацьованого робочого часу й зменшення його втрат. Роль профспілкових комітетів на підприємствах значно знизилася, і на цьому етапі вони практично не виконують одну з найважливіших своїх функцій захисту прав трудящих.

Фахівці вважають, що на сучасному етапі потенційні можливості колективних договорів виконуються лише на 30 %. Така ситуація пов'язана з багатьма обставинами, зокрема в багатьох трудових колективах залишається формальне відношення до колективних договорів. У свою чергу це пов'язане з тим, що не відбулися кардинальні зміни в психології працівників щодо їхньої участі в керуванні виробництвом, рядові акціонери не в змозі впливати на прийняття управлінських рішень. Становлення системи соціального партнерства проходить у досить складних умовах. Отже, стан справ у СТС на підприємствах указує на те, що реально поворот реформ до соціальної орієнтації йде вкрай повільно, невиразно, суперечливо. Виникає необхідність розробки нових підходів до вирішення ряду проблем, а також механізмів реалізації соціальних заходів, насамперед у сфері оплати й охорони праці, ефективної зайнятості.