Швидкість обігу грошей. Чинники, що впливають на швидкість обороту грошової одиниці

Швидкість обігу грошей – це показник інтенсивності руху грошових коштів при функціонуванні їх як засобу обігу і засобу платежу. Він важко піддається кількісній оцінці, тому для його розрахунку використовують непрямі показники.

У промислово-розвинених країнах застосовують два показники швидкості обороту грошей:

1. Показник швидкості обігу грошей в кругообігу доходів – це відношення валового національного продукту і національного доходу до грошової маси.

2. Показник оборотності грошей в платіжному обороті – це відношення суми переведених коштів за банківськими рахунками до середньої величини грошової маси.

Зміна швидкості обігу грошей залежить від чинників:

- загальноекономічних (циклічного розвитку економіки, темпів економічного зростання, руху цін);

- монетарних (структури платіжного обороту, розвитку кредитних відносин, взаємних розрахунків, рівня процентних ставок на грошовому ринку і т. ін.)

Прискоренню обігу грошей сприяє заміна металевих грошей кредитними грошима, розвиток системи взаємних розрахунків, впровадження ЕОМ в банківську справу, застосування електронних засобів грошових розрахунків.

При знеціненні грошей споживачі збільшують покупки товарів, щоб захистити себе від падіння купівельної спроможності грошей. Це прискорює грошовий оборот і є одним з чинників інфляції.

 

1. Закон грошового обігу К. Маркса та рівняння обміну. Його значення в економіці

Закон грошового обігу відкритий К. Марксом. З його допомогою визначається кількість грошей, необхідна для обігу:

КГ – кількість грошей в обігу;

СЦТ – сума цін товарів, робіт, послуг, що вироблені і будуть реалізовані;

К – сума цін товарів проданих в кредит;

БП – сума платежів за борговими і іншими зобов'язаннями;

ВП – сума платежів, що взаємно погашаються;

Ш – швидкість обороту однойменної грошової одиниці.

Зворотний вплив на кількість грошей в обігу здійснюють:

1. Ступінь розвитку кредиту, оскільки чим більша частина товарів продається в кредит, тим менша кількість грошей потрібна в обігу;

2. Розвиток безготівкових розрахунків;

3. Швидкість обігу грошей.

При металевому обігу кількість грошей регулювалася стихійно, за допомогою функції скарбу. Потреба в грошах скорочувалася і зайві гроші йшли з обігу в скарби і навпаки.

При паперово-грошовому обігу необхідно, щоб випуск паперових грошей був обмежений тою їх кількістю, в якій оберталося б дійсно символічно представлене ними золото.

Вказану вимогу забезпечує стійкість грошей і має силу у всіх економічних формаціях, де існує грошове звернення.

Умови і закономірності підтримки грошового обігу визначаються взаємодією двох чинників: потребами економіки в грошах і фактичним надходженням грошей в оборот. Якщо в обороті грошей більше, ніж потрібний, то це веде до знецінення грошей – пониження купівельної спроможності грошової одиниці.

Рівняння обміну – залежність між кількістю грошей і національним продуктом:

MV=Py

де:

· М - кількість грошей в економічній системі, грошова маса в обігу;

· V – швидкість обігу грошей (кількість обороту в рік однойменної грошової одиниці);

· Р – середньозважений рівень цін готових товарів і послуг, виражений щодо базового показника, рівного 1;

· У – об'єм національного продукту, взятий в реальному вимірі;

· Ру – це номінальна оцінка національного продукту.

Якщо кількість грошей в економіці постійна, а швидкість обігу зростає, тоді зростає і національний дохід, а національний продукт стає оцінкою швидкості обігу грошей.

Унаслідок втрати у господарюючих суб'єктів довіри до національної валюти, оборот грошей збільшується, що в даному випадку рівнозначно збільшенню їх кількості. Відповідно ціна збільшується швидше, чим кількість готівки в обороті.