Роль банків у фінансовому посередництві

Банкам як фінансовим посередникам притаманні дві основні функції:

ü трансформаційна - перетворенні грошових потоків з одними якісними характеристиками на грошові потоки з іншими якісними характеристиками;

ü емісійна – емісія та спрямуванні в грошовий оборот додаткових платіжних засобів.

Реалізація функцій банків здійснюється шляхом проведення ними банківських операцій, що поділяються на традиційні і нетрадиційні.

Традиційними банківськими операціями є залучення коштів на депозити, кредитування юридичних та фізичних осіб, органів державної виконавчої влади, створення нових платіжних засобів, проведення розрахунково-касового обслуговування клієнтів банків.

У сучасних умовах нетрадиційними для банків України є операції з довірчого управління власністю клієнтів, управління фондами фінансу­вання будівництва та фондами операцій з нерухомістю, лізингові, факто­рингові, депозитарні операції, послуги з розміщення цінних паперів на ринку тощо. Поряд з банками зазначені види діяльності, за умови отримання відповідної ліцензії, активно здійснюють небанківські фінансові установи.

Необхідність функціонування та розвитку небанківського фінансового посередництва

Зростання значення небанківських фінансових установ у фінансовому посередництві відбувається під впливом таких чинників:

Ø підвищення рівня доходів населення у економічно розвинутих країнах;

Ø зростання попиту на новітні та нетрадиційні для банків фінансові послуги;

Ø активний розвиток грошового, фондового, кредитного, валютного, страхового ринків;

Ø інституційний розвиток небанківського фінансового сектора;

Ø спеціалізація небанківських фінансових установ на послугах, що не є пріоритетними для банків.

У складі основних відмінностей діяльності небанківських фінансових установ від діяльності банків є її вузька спеціалізація, реалізація за рахунок неї небанківських операцій (за наявності дозволу держави окремих банківських), відсутність безпосереднього впливу на формування пропозиції грошей на ринку, а також вища ризикованість в порівнянні з операціями банків.

На сучасному етапі небанківське фінансове посередництво в Україні характеризується такими рисами:

ü низькою питомою вагою активів небанківських фінансових установ у валовому внутрішньому продукті;

ü другорядною роллю небанківських посередників у фінансуванні національної економіки та у перерозподілі капіталів;

ü відсутністю завершеної законодавчої та нормативної бази щодо регулювання діяльності небанківських фінансових установ;

ü відсутністю або недосконалим захистом клієнтів таких установ.

Поняття кредитної системи і її структура

Кредитна система – це сукупність різних кредитно-фінансових установ, що діють на ринку капіталів і здійснюють акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу. Через кредитну систему реалізується суть і функції кредиту.

       Розрізняють два поняття кредитної системи:

- функціональна форма – це сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування

- інституційна – це сукупність кредитно-фінансових установ, що акумулюють вільні грошові кошти і надають їх в кредит.

Сучасна кредитна система складається з наступних інституційних ланок або секторів.

1. Центральний банк, державний і напівдержавні банки

2. Банківський сектор (комерційні банки, ощадбанки, іпотечні, інвестиційні)

3. Страховий сектор (страхові компанії і пенсійні фонди)

4. Спеціальні небанківські кредитні інститути (інвестиційні компанії, фінансові, благодійні фонди, трастові відділи комерційних банків, ощадно-позикові асоціації, кредитні союзи і т. д)