Суть інфляції і причини її виникнення.

Інфляція означає переповнення грошового обігу надмірною, в порівнянні з потребами, масою грошей. Результат цього – підвищення цін на товари і послуги і падіння купівельної спроможності грошей.

Інфляція обумовлена падінням виробництва, скороченням товарообігу і як наслідок, скороченням потреби в грошах.

Інфляція негативно впливає на всі сфери економіки, а також на міжнародні економічні відносини. На світовому ринку з'являється велика кількість товарів за низькими цінами, крім того, на внутрішньому ринку капітали з галузей з низьким рівнем цін переміщуються в галузі з високим рівнем цін. Внаслідок чого припиняється випуск багатьох видів товарів, а капіталовкладення характеризуються високим ступенем кредитних, цінових і страхових ризиків.

 

Форми і види інфляційних процесів.

Розрізняють наступні види інфляції:

1. повзуча інфляція – до 10% в рік;

2. галопуюча інфляція – від 10% до 100% в рік;

3. суперінфляція – понад 100% в рік, а в її складі виділяють супергіперінфляцію – більше 50% в місяць.

Розрізняють наступні типи інфляційних процесів:

1. Інфляція, викликана надлишком грошей в обігу.

2. Інфляція витрат виробництва, пов'язана із збільшенням виробничих витрат.

3. Інфляція попиту.

4. Інфляція, що імпортується.

5. Інфляція, викликана податками.

6. Кредитна інфляція.

Чинники, що викликають інфляцію:

1. Монетарні або грошові:

- дефіцит держбюджету;

- збільшення кредитних знарядь обігу;

- збільшення швидкості обігу грошей.

2. Немонетарні чинники:

- порушення диспропорцій в розвитку економіки;

- монополізація економіки;

- незбалансованість інвестицій;

- монополістичне ціноутворення;

- різні обставини (війни, стихійні лиха, катастрофи).

Інфляція буває внутрішня і зовнішня, відкрита і пригнічена.

Інфляція попиту – обумовлена наступними причинами:

- кредитна експансія банків, тобто чим більше виділяється кредитів, тим сильніше стимулюється попит, який не може бути задоволений;

- дефіцит бюджету і зростання державних витрат;

- імпортуюча інфляція, тобто валюта, що імпортується, обмінюється на національну валюту, що приводить до збільшення грошової маси і стимулювання попиту.

Інфляція витрат.

- зниження продуктивності праці, що веде до різкого збільшення витрат виробництва на одиницю продукції;

- розширення сфери послуг, поява нового виду послуг, з високою питомою вагою заробітної плати і низькою продуктивністю праці;

- підвищення питомої ваги заробітної плати в собівартості як результат роботи профспілок;

- збільшення непрямих податків.

Форми боротьби з інфляцією.

До антиінфляційної політики держави відносять:

1. Дефляційні методи – це обмеження грошового попиту через податковий або кредитний механізм, шляхом зниження державних витрат, підвищення процентної ставки по депозитах і обмеження грошової маси (емісії).

2. Грошові реформи.

Стагфляція – це стан економіки в період кризового спаду виробництва після інфляції. В умовах державно - монополістичного втручання, економічний спад не супроводжується зниженням цін на товари, а нерідко доповнюється посиленням інфляції.

Грошові реформи.

Грошова реформа – це повне або часткове перетворення грошової системи країни, що проводиться державою з метою впорядкування грошового обігу.

Залежно від мети проведення і глибини перетворень державою існуючої грошової системи, реформи діляться:

А) вузьке поняття:

- Формального типу (зводяться до введення нового зразка купюри з оновленням або поступовим вилученням застарілої купюри);

- Реформи з деномінацією грошового обороту, тобто заміна через оборот грошових купюр масштабу цін, що діє (СРСР 1961 рік);

- Реформи конфіскаційного типу.

По тривалості здійснення обмінних операцій розділяють одномоментні (від 3-х до 10 днів) реформи і реформи паралельного типу.

Б) грошові реформи в широкому понятті. Відрізняються тим, що передбачають не тільки випуск в оборот нової грошової одиниці, але і структурну перебудову існуючої системи валютно-грошових і кредитних відносин.

Методи грошових реформ:

- нуліфікація – це оголошення про анулювання знеціненої одиниці і введення нової валюти;

- реставрація – відновлення колишнього змісту золота в грошовій одиниці;

- девальвація – це зниження золотого змісту грошової одиниці або зниження курсу національної валюти;

- деномінація – укрупнення масштабу цін (закреслення нулів);

- метод шокової терапії – обмін паперових грошей по дефляційному курсу з метою зменшення кількості грошей в обігу, і як наслідок, повне або часткове замороження заробітної плати, пенсій, стипендій, банківських вкладів населення.

Грошові реформи пов'язані із збільшенням виробництва і товарообігу, ліквідацією дефіциту держбюджету. Вони ефективні, коли доповнюються господарськими реформами, направленими на лібералізацію економіки.

Остання грошова реформа в Україні (1996 рік) переслідувала такі цілі:

1. Утворення національної грошової системи самостійної держави.

2. Забезпечення стійкості національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економіки і соціального розвитку країни;

3. Забезпечення функціонування нової грошової системи згідно вимог законів ринкової економіки.