Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у НС в україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади.

Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, що спричиняється аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призводить (може призвести) до загибелі людей чи значних матеріальних втрат.

Загальними ознаками НС вважаються:

• наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов для їх життєдіяльності;

• заподіяння економічних збитків;

• істотне погіршення стану природного (або соціального) довкілля.

Рівень НС визначається фахівцями на основі аналізу трьох груп факторів: територіального поширення; розміру заподіяних (очікуваних) економічних збитків і людських втрат; класифікаційних ознак НС, що включають генезис НС (техногенні, природні, соціально-політичні, воєнні), а та-кож масштаб НС (об’єктові, місцеві, регіональні та загальнодержавні).

Для боротьби з НС в Україні розроблена єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (ЄДС НС), головною підсистемою якої є забезпечення пожежної безпеки (СЗПБ), що має свої територіальні державні структури і, перш за все, органи і підрозділи ДПО, від якості й ефективності роботи яких залежить стан СЗПБ.

Оскільки проектування організаційних структур пов’язано, окрім іншого, із “слабоструктурованими проблемами”, їх розв’язання не обмежується застосуванням лише засобів математичного формалізму, а вимагає експертних оцінок. Разом з тим, найбільш придатним для поєднання ме-тодів формального і неформального аналізу структур управління визначається і захищається системно-цільовий підхід.

Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на НС на державному рівні.

У разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної та гідрометеорологічної обстановки або отримання інформації (прогнозу) про можливість виникнення НС державного рівня, а також у разі раптового її виникнення вводиться режим підвищеної готовності:

керівниками міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (незалежно від форми власності і господарювання) - для органів управління функціональних підсистем Системи;

керівниками місцевих органів виконавчої влади, територіям яких загрожує НС, - для органів управління територіальних підсистем Системи, підпорядкованих і розміщених на цій території структурних підрозділів функціональних підсистем Системи.

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій переводиться у режим підвищеної готовності та у режим надзвичайної ситуації за рішенням голови цієї Комісії.

Переведення у режим підвищеної готовності та у режим надзвичайної ситуації структурних підрозділів апарату МНС, аварійно-рятувальних підрозділів військ Цивільної оборони (далі - військ ЦО) та спеціалізованих формувань МНС здійснюється за рішенням Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

В окремих випадках до вирішення завдань реагування на НС державного рівня згідно із законодавством можуть залучатися частини і підрозділи Збройних Сил та інших військових формувань, які приводяться у режим підвищеної готовності.

Сили та засоби функціональних підсистем Системи для вирішення завдань реагування на НС приводяться у режим підвищеної готовності та у режим надзвичайної ситуації рішенням керівників центральних органів виконавчої влади.

Загальні норми законодавства, підзаконних актів, стандарти і технічні умови, технічні і адміністративні регламенти, що регламентують принципи і механізми регулювання безпеки, зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС.

Правовою основою безпеки життєдіяльності є Конституція України.

Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдоскона­лення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 з останніми змінами від 02.04.2009, здійснюється для забезпечення організації взаємодії центра­льних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та ліквідацією їх наслідків.

 Залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класиці­кується як державного, регіонального, місцевого та об'єктового рівня.

Однайменний Закон визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об'єктів виробничого і соціа­ль­ного призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техноген­ного та природного характеру.

 

Превентивні та ситуаційні норми: експертиза, ліцензування, сертифікація, аудит; підвищення технологічної безпеки виробничих процесів та експлуатаційної надійності об’єктів, підготовка об’єктів економіки і систем життєзабезпечення до роботи в умовах НС.

Експертиза  - дослідження, що проводиться особою, обізнаною у науці, техніці, мистецтві чи ремеслі, залученими за дорученням зацікавлених осіб, з метою відповіді на питання, які потребують спеціальних знань. Ліцензування — видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Це необхідна умова здійснення певних видів підприємницької діяльності, передбачених Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», що означає необхідність одержання ліцензії у встановленому законодавством порядку. З моменту одержання ліцензії підприємцю надається право здійснювати відповідний вид діяльності, що він може реалізовувати протягом строку дії ліцензії, після закінчення якого це право припиняється. Сертифікація – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам. Аудит - процедура незалежної оцінки діяльності організації, системи, процесу, проекту або продукту. Найчастіше термін вживається стосовно до перевірки бухгалтерської звітності компаній.Нормативним документом «ГОСТ 12.2.003-74 ССБТ. Устаткування виробниче. Загальні вимоги безпеки»встановлено, що безпека забезпечується: 1)вибором більш безпечного обладнання; 2)застосуванням в конструкції засобів захисту, механізації, автоматизації та дистанційного керування; 3)дотриманням ергономічних вимог. 4)Обладнання повинно бути безпечним як при нормальних умовах, так і при дії різних факторів навколишнього середовища (високих і низьких температур і вологості повітря, агресивних речовин, мікроорганізмів, грибків, сонячної радіації та ін.) 5)Використовуване обладнання не повинно забруднювати навколишнє природне середовище вище встановлених норм, бути пожежо-і вибухобезпечні. Безпека виробничих процесів визначається відповідно до «ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ. Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки»і забезпечується: безпекою виробничого обладнання; вибором більш безпечного технологічного процесу; усуненням безпосереднього контакту працюючих з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, що надають шкідливу дію; вибором виробничого майданчика і виробничих приміщень; застосуванням засобів захисту працюючих; Попередження надзвичайних ситуацій – це комплекс заходів, що проводяться завчасно і спрямовані на максимально можливе зменшення ризику виникнення події, а також на збереження здоров’я людей, зниження розмірів збитку навколишньому середовищу і матеріальним втратам у випадку їхнього виникнення.
Організація роботи з попередження надзвичайних ситуацій у масштабах країни проводиться в рамках цільової програми щодо зниження ризиків і зм'якшення наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. Відповідно до цієї програми визначені основні напрямки попередження НС та зменшення втрат і збитку від них. Серед них основними є:
моніторинг навколишньої природного середовища і стану об'єктів народного господарства; прогнозування НС природного і техногенного характеру й оцінка їх ризику;
раціональне розміщення продуктивних сил по території країни з погляду природної і техногенної безпеки; запобігання в можливих межах деяких несприятливих і небезпечних природних явищ і процесів шляхом систематичного зниження їхнього потенціалу, що накопичується; запобігання аварій і техногенних катастроф шляхом підвищення технологічної безпеки виробничих процесів і експлуатаційної надійності устаткування; розробка і здійснення технологічних заходів для зниження можливих втрат і збитку від НС (зм'якшенню їхніх можливих наслідків) на конкретних об'єктах і територіях;
підготовка об'єктів економіки і систем життєзабезпечення населення до роботи в умовах НС; розробка та участь у спеціальних заходах щодо попередження терористичних і диверсійних актів і їхніх наслідків;
декларування промислової безпеки і ліцензування видів діяльності в області промислової безпеки; проведення державної політики в області захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій; проведення державного нагляду і контролю з питань природної і техногенної безпеки;
страхування природних і техногенних ризиків; інформування населення про потенційні природні і техногенні загрози на території проживання.

Компенсаційні та регламентні норми: пільги, резервування джерел постачання, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, страхування, спеціальні виплати, норми цивільної, адміністративної відповідальності та процедури їхнього застосування.

Поняття пільги є неоднозначним і тому має розглядатися в контексті конкретної правової системи. Що стосується конституційного права поняття пільги може включати не тільки певні блага, що розподіляються на розсуд державної влади, тобто мають природу привілеїв, але й можуть виступати як права, зокрема, конституційні, а досить значне числа з них – як право власності в конституційному розумінні цього поняття.Резерв - запас чого-небудь на випадок потреби;джерело, звідки черпаються нові засоби, сили. Створення фінансових резервів має на меті фінансування захо­дів з ліквідації імовірного виникнення явищ, зумовлених характером процесу суспільного відтворення з можливими випадками прояву дис­пропорцій у процесі виробництва і змінами його технології, кон'юнктурою ринку, зовнішньоекономічною діяльністю тощо. Дже­релом формування фінансових резервів є валовий внутрішній продукт, який створюється у суспільстві. Обсяг фінансових резервів не може бути надмірним. Великі фінансові резерви відволікають фінансові ре­сурси, що може негативно позначитися на розвитку економіки. Матеріально-технічна група об’єднує інвестиційні можливості закладені в складі та структурі виробничих фондів (виробничий, ринковий і т. ін.), рівні технічної і технологічної оснащеності. Якщо матеріально-технічна група чинників створює передумови для трудозберігання, то організаційно-технічні — пов’язані з їх реалізацією. Закладені у цих чинниках можливості впливають на формування та використання резервів через організацію процесу виробництва і праці, використання основних та обігових коштів, виробничих площ і робочої сили. Страхування — вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).Також існує безліч спеціальних виплат (пенсії, одноразові допомоги..),людям, які постраждали внаслідок специфічних обставин(аварія на АЕС, інваліди та ін), тобто ці спеціальні виплати здійснюються для певної категорії людей. Цивільна відповідальність полягає у застосуванні до правопорушника (боржника) в інтересах іншої особи (потерпілого, кредитора) або державу встановлених законом або договором заходів впливу, що тягнуть для нього негативні, економічно невигідні наслідки майнового характеру - відшкодування збитків, сплату неустойки (штрафу, пені), відшкодування шкоди.Адміністративна відповідальність - вид юридичної відповідальності, яка визначає зобов'язання суб'єкта зазнавати позбавлення державно-владного характеру за вчинене адміністративне правопорушення.

85. Зонування території за можливою дією вражаючих факторів НС. Надзвичайна ситуація - це обстановка на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного чи іншого лиха, що може спричинити або спричинила людські жертви, шкоду здоров'ю людей або навколишньому природному середовищу, а також значні матеріальні збитки та порушення умов життєдіяльності.   За характером джерела надзвичайні ситуації поділяються на техногенні та природні. НС техногенного характеру, які можуть виникнути в мирний час - це промислові аварії з викидом небезпечних отруйних хімічних речовин (ОХВ); пожежі і вибухи, аварії на транспорті: залізничному, автомобільному, морському і річковому, а також у метрополітені.   У залежності від масштабу, надзвичайні події (ПП) поділяються на аварії, у яких спостерігаються руйнування технічних систем, споруд, транспортних засобів, але немає людських жертв, і катастрофи, у яких спостерігається не тільки руйнування матеріальних цінностей, а й загибель людей. Для встановлення єдиного підходу до оцінки надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, визначення меж зон надзвичайних ситуацій та адекватного реагування на них, відповідно до Федерального закону "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру", розроблена наступна класифікація надзвичайних ситуацій:

• Локальні;
• Місцеві;
• Територіальні;
• Регіональні;
• Федеральні;

Транскордонні; Основними заходами щодо попередження та зниження дії уражаючих факторів при радіаційної аварії є:  оповіщення населення про аварію та інформування його про порядок дій в умовах, що;  - укриття;  -використання засобів індивідуального захисту; -запобігання споживання забруднених продуктів харчування та води; =евакуація населення; =обмеження доступу на забруднену територію.

Заходи захисту: =оберегти органи дихання засобами захисту - протигазом, респіратором, а за їх відсутності - ватно-марлевою пов'язкою, шарфом, рушником, змоченими водою; =закрити вікна і двері, відключити вентиляцію, включити радіо, радіоточку, телевізор і чекати подальших вказівок; =укрити продукти харчування в поліетиленових мішках. Зробити запас води в ємностях з щільно прилеглими кришками. Продукти і воду помістити в холодильник, шафи, комори; =не вживати в їжу овочі, фрукти, воду, заготовлені після аварії; =суворо дотримуватися правил особистої гігієни; =приготуватися до можливої ​​евакуації. Зібрати документи, гроші, продукти, ліки, засоби індивідуального захисту; =сховатися під час вступу команди в найближчій захисній споруді.