На ненаративні жанри фольклору

 

На Заході в "Морфології казки" з'явився навіть захисник від критики її К. Леві-Стросом. У цій ролі виступив видатний американський фольклорист А. Дандис, котрий, у свою чергу, критикував К. Леві-Строса за такі важливі, на його думку, помилки, як "перенесення на фольклор мовної структури", "надто широке розуміння міфу та його варіацій" – з цим останнім зауваженням слід, мабуть, погодитися. Разом з тим А. Дандис вважає за неправомірне у французького структураліста "змішання синхронії з діахронією", а також фактично
виступав проти етнографічної підоснови його конкретних досліджень⁴⁴. Сам А. Дандис ставить перед собою завдання "синхронного структурного аналізу", що має привести до створення точних визначень об'єктів дослідження, визначень, які будуть зроблені за допомогою формальних морфологічних ознак.

Власний теоретичний внесок А. Дандиса у розв'язання цієї проблеми не виглядає значним. "Функцію" В. Я. Проппа він пропонує замінити доволі близьким за значенням терміном "мотивема", котрий відрізняється тим, що "об'єднує значення мотиву й алломотиву". При цьому "мотив" тут – абстрактне значення мотивеми, "алломотив" – його конкретне "позиційне" втілення⁴⁵; ідеться, таким чином, про відповідники власне "функції" та "виду" її у В. Я. Проппа. Отже, зазначений К. Леві-Стросом недогляд В. Я. Проппа тут не ліквідується, а навпаки, канонізується.

Цікавішою є спроба А. Дандиса поширити на фольклорний твір уже згадане (3.8) протиставлення "текстури" та "структури", запропоноване американським літературознавцем Дж. К. Ренсомом у монографії "Нова критика" (1941). У поетичному творі, як на думку Дж. К. Ренсома, "структура" становить частину загального значення твору, що її можна передати логічним парафразом, а коли це твір віршований – то переповіданням його прозою. "Текстура" ж – усі інші елементи форми, що не вкладаються у "структуру". Сам же словесний твір є "відкритою логічною структурою з вільною індивідуальною текстурою"⁴⁶. А. Дандис інтерпретує "структуру" Дж. К. Ренсома як сюжет, а "текстуру" як "поетичну мову", знаходячи певні відповідники цим категоріям у В. Я. Проппа. Деякі підстави для цього існують, проте куди ближчі до концепції Дж. К. Ренсома думки О. О. Потебні, який з приводу поезії О. О. Фета "Хмаркою хвилястою..." зазначив, що в ній "лише форма настроює нас так, що ми бачимо тут не зображення одиничного випадку, зовсім незначного через свою звичайність, а знак або символ невизначеної низки подібних ситуацій та пов'язаних з ними почуттів. Щоб переконатися в цьому, достатньо роззброїти форму. З яким сумнівом щодо здорового глузду автора й редактора зустріли би ми на окремій сторінці часопису таке..." – і О. О. Потебня подає прозовий парафраз поезії⁴⁷. Стосовно ж позиції А. Дандиса нагадаємо, що під текстурою він свого часу пропонував розуміти й лінгвістичне оформлення усного твору взагалі (див.: 1.3).

Поширивши структурний аналіз на казки індіанців Північної Америки, А. Дандис виявив своєрідність їхньої побудови (вони, коротко кажучи, складаються з меншого набору "мотивем", ніж європейські) і замислився над проблемою: "У чому ж зміст і яку мету має структурний аналіз казок?" Серед відповідей на це запитання відзначимо останню: майбутній, "найбільш надихаючий внесок структурного аналізу лежить, можливо, у недослідженій галузі міжжанрового порівняння". А. Дандис доводить, що "спільна структурна модель" може бути закладена в основі таких жанрів, як повір'я, та в народних звичаях. "Повір'я – традиційні втілення однієї або декількох умов та одного або кількох результатів, пов'язаних з деякими умовними знаками та іншими чинниками". Структуру повір'я він передає формулою "Якщо A, то B" – з факультативним контратанктом (умовою, за якою можна уникнути наслідку) "якщо не C". Порівняння структур казки й повір'я в північноамериканських індіанців доводить, на думку вченого, близькість структури, а також "певну кореляцію між факультативною мотивемою «спроба уникнути наслідку» (у казці – С. Р.) та контратанктним моментом у повір'ях". Дослідник доводить, що структурна модель повір'я може бути поширеною й на дитячі ігри⁴⁸. Згодом А. Дандис звернувся до структурного дослідження прислів'їв і загадок.

Завдання охопити структурним дослідженням щонайбільше фольклорних жанрів поставили перед собою Е.-К. Кьонгас Маранда і П. Маранда. Їхня монографія "Структурні моделі у фольклорі та есе про трансформацію" (Гаага; Париж, 1971) є водночас спробою синтезу структуралістських концепцій вивчення фольклору – від В. Я. Проппа до А. Дандиса. Їхні теоретичні новації виглядають інколи наївними ("головний герой – той, хто згадується найчастіше"), а узагальнюючі моделі, як правило, саме й не узагальнюють головних формальних особливостей розглянутих творів, не кажучи вже про зміст або про зв'язки з реальністю, що так цікавили К. Леві-Строса. Це стосується насамперед головного аналітичного інструменту Е. К. Кьонгас Маранди і П. Маранди – загальної "причинно-наслідко­вої формули" QA: QR:: FS: FR, тобто "квазірішення: квазірезультат:: остаточне рішення: остаточний результат, де: та:: означають два корелятивні каузальні результати послідовності"⁴⁹. Оскільки ж ця формула є модифікацією наведеної вище формули К. Леві-Строса, а там головним чинником був "медіатор", автори змушені визнати, що "в деяких замовляннях, піснях, голосіннях і дитячих оповідях" немає не лише медіатора, а й ніякої "зміни стану", відсутній і контраст. При аналізі лірики відсутність медіатора стає чи не жанровою ознакою: "Нульовий медіатор. (Модель 1)"). Не переконує й ілюстрація до "Моделі 2. Невдачливий медіатор", бо в наведеній міфологічній легенді (тут і далі користуємося назвами жанрів, прийнятими в українській фольклористиці) про неправедного суддю, якого забирають чорти, "пастори", що в них автори розвідки вбачають медіатора, насправді є другорядними персонажами. Більш вдало пристосовується "причинно-наслідкова формула" – як цього й можна було сподіватися, ураховуючи її походження, – до "Моделі 4", де відбувається "успішна медіація: ліквідація ініціального конфлікту". Ілюстраціями виступають міфологічні легенди про селянина, котрому вдалося заспокоїти мертву стару, яка шукала цвях від своєї домовини, і про знайдення чаклуном украдених чобіт, етіологічна легенда ("міф") про качку, що дістає Землю з дна океану тощо. Але значні труднощі виникають, коли з погляду цієї ж "моделі" розглядаються такі жанри, як замовляння (синтетичний ритуальний комплекс і виключно словесний текст), загадка й прислів'я.

Серед висновків праці звертають на себе увагу узагальнені в табл. 2:

 

Таблиця 2. Структурні розбіжності між лірикою,

Наративом і ритуалом

 

Жанри	Лірика	Наратив	Ритуал
Ініціальна	Не знаходить	Вирішується в	Вирішується за участю
опозиція	вирішення	самому наративі	кодуючого
			і декодуючого
Сюжет	Не існує	Існує
Медіація	Не передбачена	Міститься	Міститься поза
		в сюжеті	сюжетом, у
			зовнішній дії
Рівень	Суб'єктивний	Об'єктивний	Від суб'єктивного до
			об'єктивного

 

Розпочате А. Дандисом, Е. К. Кьонгас Марандою та П. Марандою поширення структурного аналізу на практично всі фольклорні жанри відкрило нові перспективи дослідження форми творів кожного національного фольклору.

 

ЗАПИТАННЯ

 

Для самоперевірки. Формула А. Дандиса "Якщо A, то B – якщо не C" мала відбити типову структуру...

1.... прогнозу погоди.

2.... поради астролога.

3.... замовляння.

4.... повір'я.

 

Відмінникові. У наведеній у підрозділі таблиці знайдіть найбанальніше спостереження.

 

Синтез