Доба Угорської радянської республіки.

Угорські події були розцінені російськими більшовиками як один із проявів початку «всесвітньої комуністичної революції». Утворена в листопаді 1918 р. з інструктованих у Москві військовополонених Угорська комуністична партія (УКП) на чолі з Бела Куном стала готуватися до захоплення влади. Б. Кун і його послідовники вели активну агітаційну роботу на заводах, в армії, випускали спеціальні газети; було створено Червону гвардію чисельністю близько 2,5 тис. чоловік, Всеугорську спілку робітничої молоді. У січні 1919 р. з Росії до Угорщини було таємно доставлено 18 тис. прокомуністично налаштованих угорців з військовополонених австро-угорської армії, також переправлено 2,5 тис. кулеметів, 30 гармат та інше озброєння і набої.

Наприкінці лютого у відповідь на зіткнення озброєних демонстрантів з поліцією влада заарештувала майже 80 керівників УКП, зокрема й Куна.

Проте у той час кровопролиттю вдалося запобігти - занепокоєні перспективою появи в Європі ще однієї більшовицької країни, держави Антанти попередили угорський уряд так званою «нотою Вікса», що для відвернення заколоту вони не зупиняться навіть перед введенням до Угорщини своїх військ. Уряд республіки не бажав брати на себе відповідальність за можливі наслідки інтервенції й поступився владою на користь лівих партій. 20 березня коаліційний уряд подав у відставку. Наступного дня комуністи у спілці з частиною соціал-демократів проголосили диктатуру пролетаріату. Комуністи і ліві соціал-демократи об'єдналися в Соціалістичну партію Угорщини (СПУ) й у ніч на 22 березня 1919 р. утворили радянський уряд. Усередині Революційної урядової ради була утворена Директорія у складі п'яти осіб. Кун хоч і був формально лише одним з 13 народних комісарів республіки (очолював Народний комісаріат закордонних справ), але насправді саме він був найвпливовішою людиною в уряді.

У червні 1919 р. Угорщину було проголошено «Соціалістичною Союзною Радянською Республікою» (УРР). Державний устрій і правові функції державних органів копіювалися з російського зразка, а Конституцію УРР було розроблено за зразком Конституції РСФРР. Нова влада копіювала в російських однодумців не лише назву держави, а також і їхні методи управління: натомість поліції було утворено Червону міліцію, створювалася угорська Червона армія, проводилося масове вилучення у населення коштів, майна, коштовностей; проти невдоволених, яких з кожним днем ставало дедалі більше, застосовувався терор.

Щедрі обіцянки, запозичені у російських більшовиків, а саме: передача заводів робітникам, розподіл землі серед селян тощо залишалися на папері.

На початку травня після того, як румунські королівські війська зайняли значну територію на схід від р. Тиси, серед керівництва УРР стався розкол - частина народних комісарів вимагала відмовитися від диктатури пролетаріату, оскільки вона не була підтримана навіть угорськими робітниками і селянами, не кажучи вже про заможні верстви населення. Не розв'язавши жодної із соціальних проблем (щоправда, часу на це було надто мало), угорські комуністи зі схвалення Комінтерну вторглися до сусідньої Словаччини. У червні 1919 р. Словаччину також проголосили радянською республікою. Одним з перших рішень нової словацької влади стало приєднання Словаччини до Угорщини. Політика «воєнного комунізму» й терор відвернули від неї населення і вже 7 липня, коли на вимогу французького прем'єр-міністра Ж. Клемансо угорські війська залишили Словаччину, Словацька радянська республіка припинила своє існування.

В обмін на виведення угорської армії зі Словаччини Ж. Клемансо від імені Антанти пообіцяв звільнити зайняту румунами територію за Тисою, проте цю обіцянку так і не було виконано. У липні 1919 р. армія вийшла з-під контролю угорського радянського уряду, а робітники і селяни відкрито виступали проти політики Б. Куна. 1 серпня 1919 р., протримавшись при владі лише 133 дні, комуністичний уряд Угорщини склав свої повноваження, а країну окупували держави Антанти. 16 листопада до Будапешта увійшли сформовані в Югославії війська угорського адмірала Міклоша Хорті.

26.

Перша світова та громадянська війни завдали Росії величезної шкоди. Загинули мільйони людей, було зруйновано господарство. Більшість фабрик і заводів не працювали, стояли затоплені шахти, скоротилися посівні площі Обсяг продукції важкої промисловості у 1920 p. скоротився у 7 разів порівняно з довоєнним часом, а сільського господарства у 2 рази. Безробіття стало звичайним явищем на той час. Люди, не маючи можливості одержати роботу у місті, їхали на село. Стали виявляти своє незадоволення і селяни. За часів громадянської війни вони терпілі продрозкладку, за якою держава забирала майже весь хліб, крім прожиткового мінімуму та посівного фонду. Після закінчення війни для селян перестала існувати загроза повернення поміщиків і вони вже  не хотіли віддавати державі хліб задарма Наприкінці 1920 p. сталися великі селянські повстання в Тамбовській губернії під керівництвом О. Антонова, в Україні селянський повстанський рух очолив Махно. Повстання охопили Сибір, Поволжя, Дон, Кубань. Велике занепокоєння у більшовиків викликало повстання матросів у Кронштадті (березень 1921р.). У 1921—1922 pp. країну охопив голод.                                                                                       1. Економічна криза та НЕП                                  Економічна криза та незадоволення трудящих своїм станом призвели до того, що більшовики були змушені відмовитися від політики «воєнного комунізму». Це сталося у березні 1921 p. на Х з'їзді партії більшовиків. З'їзд проголосив запровадження нової економічної політики (НЕП), за якою відмінялася продрозкладка, dngbnkk`q торгівля та приватна підприємницька діяльність. Це зацікавило виробника у результатах своєї праці. Селянин тепер сплачував державі натуральний податок, а решту продукції міг продавати на вільному ринку, мала промисловість стала приватною. Праця робітників оплачувалася за кількісними і якісними показниками НЕП спричинив підвищення життєвого рівня населення. Основна ідея непу полягала у тому, що це мала бути, на думку Леніна, тимчасова політика радянської держави, викликана особливостями російської економіки, її багатоукладністю, відсутністю розвинутої важкої індустрії, перевагою аграрного сектора над промисловим. Основні заходи непу у сільському господарстві: — заміна продрозверстки продподатком, розмір якого визначався напередодні посівної й був удвічі меншим,  ніж розмір продрозверстки; — дозвіл селянинові надлишок продукції продавати на ринку; — дозвіл організовувати кооперативи, а також оренди землі та використання найманої праці; — повернення дрібних та середніх підприємств їх власникам; — проведення децентралізації управління промисловістю; — об'єднання підприємств у трести та переведення їх на господарський розрахунок; — скасування обов'язкової трудової повинності, створення ринку робочої сили; — перехід до підрядної оплати праці, скасування зрівняльного принципу; — дозвіл оренди та використання найманої праці; — залучення іноземного капіталу шляхом створення концесій та спільних підприємств.

27.

Наслідки Першої світової війни для народів Європи та США.

З 41 монарха залишилось 17.

Війна охопила 4 млн.км² і 1.5 млрд. населення.

Загальні витрати на війну 1трл$.

Людські втрати: 10млн. убитих, 20млн. поранено.

У світі була втрачена демократія і на зміну її прийшли більовизм і фашизм.

США з країн Європи зроило своїх васалів.

Борг Англії: 8млн. фунтів стерлінгів.

Борг Франції: 238млн. франків.

Борг Італії: 43млрд. лір.

Борг Німкччини: 183млрд. марок.

Поглиблення міжнародних суперечностей, подальший розвиток територіальних претензій, що призвело до Другої світової війни.

Перебудова та розпад СРСР (1985 – 1991).

У березні 1985, після смерті генерального секретаря ЦК КПРС К. Черненка, партапарат висунув на посаду лідера КПРС наймолодшого члена політбюро – 54-річного Михайла Горбачова. Новий генсек намагався дещо реформувати, підправити “скривлену” будову соціалузма, у той же час не порушуючи його фундаменту. Горбачрв проголосив курс на прискорення соціально-економічного розвитку, перебудову економіки країни.

Перебудоваза його визначенням – це рішуче подолання застійних процесів і злам механізму гальмування. Створення механізму прискорення соціально-економічного розвитку суспільства.оголошуючи курс на прискорення, Горбачов та його оточення не усвідомлювали неспроможності самої моделі соціалістичного господарювання. Чергове розбалансування економіки призвело до скорочення виробництва товарів широкого вжитку. У результаті велика кількість товарів, обминаючи державну систему торговлі потрапляла на чорний ринок, де реалізовувалась за збільшеними спекулянтськими цінами.

Традиційно занедбаною залишалась соціальна сфера життя радянського суспільства.

Командно-бюрократична система ступила на шлях повзучого саботажу перебудови. У ценрі приймали рішення, які не поспішали виконувати органи місцевої влади.

Програма “соціалістичної ринкової економіки” остаточно підірвала довіру народу до уряду.

Для успішного проведення економічних реформ потрібні були політичні зрущеня. У січні 1987 Горбачов проголосив політику гласності.

Під тиском народних мас компартія у 1988 р. спробувала реформувати політичну систему, зберігши основу – монополію КПРС на владу. До конституції були внесені зміни, які стосувалися структурної перебудови вищих органів державної влади. Утворено два законодавчі органи – З’їзд народних депутатів і Верховну Раду.

У 1988 р. виникли могутні національні організації – “Народний фронт Естонії”, литовський “Саюдіс” (Єдність), “Народний фронт Латвії”, які вперше аргументовано заговорили про вихід іх Радянського Союзу. У листопаді 1988 р. Верховна Рада Естонської РСР проголосила державний суверенітет Естонії. Це був, по суті, початок розпаду Радянського Союзу.

На початку 1989 р. виникла організація “Народний рух України за перебудову”.

У Молдавії з вимогою виходу з СРСР виступив “Народний фронт Молдови”.Ситуація у республіці ускладнювалася боротьбою російськомовного населення Придністров’я, гагаузів та болгар за надання їм автономії у районах компактного проживання.

У 1989 – 1990 рр. міжнаціональні конфлікти вибухнули у Фергані (Узбекистан), Новому Узені (Казахстан), Андижані (Узбекеистан), Душанбе (Таджикистан). Вони супроводжувалися людськими жертвами, руйнуванням будинків, вигнанням національних меншин із районів їх розселення.

У червні 1991 р. Б.Єльцина всенародним голоскванням було обрано першим президентом Росії.

16 липня 1990 р. новообрана Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенитет України. Декларації про державний суверенітет проголосили також парламенти Білорусії, Молдови, Грузії і Вірменії. У Вірменії проведено референдум і абсолютна більшість населення проголосувала за незалежність.

Компартія поступово здавала свої позиції. У багатьох містах за наказом партії керівників проти мітингуючих і демонстрантів застосували грубу фізичну силу, гумові кийки, газові суміші, а подекуди й кулі.

Крах СРСР

СРСР влітку 1991 опинилась на межі розвалу.

Вранці 19 серпня по радіо та телебаченню було оголошено про хворобу президента, котрий перебував на відпочинку у Криму, і перехід усієї повноти влади до Державного комітету з надзвичайного стану.

Після невдалої спроби консервативних сил здійснити державний переворот події у країні набули революційної стрімкості. Після цього прорцес руйнування імперії став незворотним. 24 серпня 1991 позачергова сесія Верховної Ради України переважною більщістю голосів прийняла акт незалежності України.

5 вересня 1991 4 з’їзд народних депутатів СРСР прийняв закон про владу у перехідний період і здав свої повноваження Державній Раді СРСР. Державна Рада офеційно визнала незалежність Литви, Латвії, Естонії.

8 грудня 1991 р. у Біловезькій пущі президенти Росії та України Єльцин та Кравчук і голова Верховної Ради Білорусії Шушкевич підписали угоду про створення Співдружності незалежних держав (СНД). У документі проголошувалося, що СРСР як об’єкт міжнародного права припинив своє існівання.

25 грудня 1991 р. Горбачьов заявив про свою відставку з посади призедента СРСР і про зняття з себе повноважень Верховного головнокомандувача збройних сил СРСР. Наступного дня одна з палат Верховної Рад колишнього СРСР, яку вдалося зібрати – Рада республік прийняла формальну декларацію про припинення існування СРСР.

28.