З а юридичною силою: ст. 4 ЦК: дає уявлення про систему цивільного законодавства і про її ієрархію.

1. КУ,

2. Міжнародні договори, ратифіковані у встановленому законодавством порядку

3. ЦК (основний акт цивільного законодавства: ч.2 ст. 4, проте існують думки, що не правильно, адже всі закони рівні за своєю силою),

4. спеціальні закони: ЗУ «Про ЦПФР», ЗУ «Про господарські товариства» і тд,

5. Декрети КМУнаприклад, «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», 1992 – 1993, акти делегованого законодавства, мають силу нарівні із законами.

6. Укази Президента України

7. Постанови і розпорядження КМУ

8. Відомчі нормативно-правові акти: необхідність дальшого зміцнення законності у сфері нормотворчості настійно вимагає підвищення рівня організації відомчих нормативних актів. Досягненню цього могли б сприяти такі заходи: а) скорочення кількості відомчих актів за рахунок зменшення питань, з яких відповідні відомства мають право їх видавати; б) забезпечення повної узгодженості між нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, з одного боку, і відомчими актами, з іншого. У зв'язку з цим бажано було б нормативно закріпити обов'язковість такої узгодженості і встановити санкції за її недодержання.

9.  Голови місцевих державних адміністрацій приймають рішення у формі розпоряджень у межах власних і делегованих повноважень, у тому числі з питань застосування цивільного законодавства відповідно до Конституції України та Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

10.  Органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами, приймають рішення і з питань цивільного законодавства, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

11.  Елементами системи цивільною законодавства є також примірні статути кооперативних і громадських організацій, схвалені органами державного управління або прийняті вищими органами (наприклад, з'їздами) кооперативних та інших систем.

Проблеми:

· велика кількість законодавчих актів.

ЦК:

1.. вузьке значення – це виключно закони,

2.. широке значення – закони та підзаконні НПА,

3.. найширше + відомчі, локальні правові акти.

Т.ч., до законодавства не відносяться чинні локальні і відомчі НПА, потреба в розміщенні всіх НПА в певній ієрархії –

· за юридичною силою: ст. 4 ЦК: дає уявлення про систему цивільного законодавства і про її ієрархію.

1. КУ,

2. ЦК (основний акт цивільного законодавства: ч.2 ст. 4, проте існують думки, що не правильно, адже всі закони рівні за своєю силою),

3. спеціальні закони: ЗУ «Про ЦПФР», ЗУ «Про господарські товариства» ітд,

4. Декрети КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», 1992 – 1993, акти делегованого законодавства, мають силу нарівні із законами.

 

 

13. Поняття і форми систематизації цивільного законодавства.

Основні роботи:

1. Довгерт «Методологічне значення ідей наднаціонального цивільного права

Основний матеріал

кодифікація, інкорпорація, консолідація.

Інкорпорація – зведення в єдине джерело на основі спільного критерію (як правило, галузь права).

Особливість - НПА включаються до збірника без зміни змісту (Звід законів Російської імперії 1832р., Т. 10 – положення стосовно цивільного права, цей звід охоплював всі закони, що існували на той період. На сучасному етапі не видаються, була спроба створити публікацію законів України, користуємось електронними базами, проте це не офіційна база, як офіційним джерелом не є).

Консолідація – об’єднання кількох НПА, які регулюють однорідне коло питань єдиним актом. Відбувається юридико – технічна чистка (норми - повтори усуваються, суперечності по суті, недійсні норми). Суть норми не змінюється, щось середнє між інкорпорацією і кодифікацією.

Довгерт «Методологічне значення ідей наднаціонального цивільного права»: цивільне право кодифікувати, а норми щодо господарських відносин - консолідувати.

Кодифікація – прийняття єдиного нового закону, який повістю відміняє дію старого НПА, має загальний характер, в більшості, має вищу юридичну силу, системоутворюючий акт, радикальна заміна НПА в цілому, здійснюється історичний аналіз, враховується порівняльний аспект і обирається найкраща норма,

Як правило, кодекс, зустрічаються уложення). Є винятки, коли кодекс стосується певних питань і не є підставою для виокремлення галузі права (Повітряний кодекс, КУпН, Кодекс торгівельного мореплавства тощо).

Новелізація – нова форма - створення кардинально нових норм права, які раніше не існували, як правило, стосується створення нових норм права, нових інститутів На сучасному етапі приклади навести важко. Новели в якості норм та інститутів, наприклад звичай; суброгація (виконання обов’язку боржника третьою особою). В СК новелою є інститут заручень, хоча на сьогодні СК відійшов від даного терміну, проте суть залишалась. Іноді говорять про новелізацію в рамках кодифікації, а не як про самостійний спосіб систематизації. (Михальнюк підтримує цю позицію!) Окрім новелізації кодифікація може супроводжуватися також деталізацією, заповненням прогалин тощо. ((звичай як джерело ЦП –ст. 7, суброгація – виконання обов’язку боржника 3 – ю особою ст.528,512 (запозичений із французького права), інститути сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, інститут заручин). Вчені – окрема форма, 2 – це новелізація в рамках кодифікації)).

 

14. Проблема гармонізації та уніфікації в цивільному законодавстві України.

Основны роботи

1. Скакун О.Ф. Категорії "інтеграція", "гармонізація", "апроксимація", "уніфікація" в правовому середовищі: схожість і відмінність дії

Основний матеріал

1.1.2004, 16.01.2003

Розробники: Кузнецова, Шевченко, Луць, Підопригора, 

представники держави: Онопенко, Головатий.

24.03.1992р. – підписано розпорядження КМУ і утворено групу з розробників, її очолив Онопенко, який обіймав посаду міністра юстиції, заступник – Підопригора, група налічувала 26 чоловік.

протягом 1992 року засідання відбувались кожні 2 місяці і було виконано великий обсяг робіт, 1993 – чисельність групи – 12 чоловік і саме в такому складі підготовлений перший варіант - 05. 1994, 2 варіант – 12.1995р.

відбувалось спілкування з міжнародними колегами. Серйозна допомога була надана Українською правничою фундацією, яка була посередником і налагодила контакти з центром міжнародно – правового співробітництва в Голандії, експертизи в Європі – Фонд міжнародного співробітництва Німеччини.

Перша міжнародна робоча сесія червень 1994 – участь фахівців з Німеччини, Нідерландів, Росії,

наступ на зустріч – 1995 в Голандії,

підготовлено 2 проект на 12. 1995 року. Змінився голова робочої групи – Головатий

1996 – термінологічно – мовна експертиза проекту, на 03.1996 роботу над 2 - м проектом  завершено, але прийняття Конституції – доопрацювання згідно з конституцією України, на кінець 1996 проект почав проходити у ВРУ, після першого читання - опублікування в «Українському праві», широке обговорення – тривало майже 3 роки.

1.06.1997 – прийняття проекту в першому читанні, прийняття рішення про підготовку на розгляд в 2 читанні на 10.1997, 2 – читання проект - в 1999р. Потім знову опублікований і обговорювався. Прийняття - 16.01.2003р.

1.06.1998 на етапі обговорення - 8 книг (+ сімейне і МПрп).