Новітні принципи, які були предметом нещодавніх досліджень:

=== Добросовісність, розумність, справедливість: добросовісність – така засада, що передбачає сумлінну і чесну поведінку суб´єктів при виконанні своїх обов´язків і здійсненні прав у зобов´язальних правовідносинах; справедливість у виконанні зобов´язань полягає, з одного боку, в такій поведінці кожної сторони щодо своїх прав і обов´язків, яка б виключала необ´єктивні дії сторін стосовно одна одної, а з іншого – в справедливій оцінці судом поведінки суб´єктів правовідношення.

=== Свободи договору включає: 1) свободу прийняття рішення вступати чи не вступати в правовідносини; 2) свободу обрання контрагента; 3) свобода визначення умов договору; 4) свободу вибору форми договору; 5) право укладати будь-які договори, навіть якщо вони не передбачені законом; 6) право сторін змінювати, розривати, пролонгувати договір; 7) право встановлювати міру відповідальності тощо.

 

 

8. Функції цивільного права.

Основні роботи:

1. Матійко Микола Володимирович. Інформаційна функція цивільного права.: Дис... канд. наук: 12.00.03 - 2009.

Основний матеріал

Функції цивільного права можна визначити як відповідні напрями впливу цивільно-правових норм на врегульовані ними майнові та особисті немайнові відносини, спрямовані на досягнення поставлених перед даною галуззю права цілей і завдань. Наведене визначення не є нормативним, а відтак у літературі наводяться й інші визначення.

У цивілістичній літературі щодо функцій права немає усталених поглядів. Іноді вони взагалі не розглядаються як необхідний атрибут для характеристики поняття цивільного права як галузі права2 7) право встановлювати міру відповідальностіне передбачені законом; 6) право сторін змінювати,. Така недооцінка функціонального призначення цивільного права зумовлена тим, що функції цивільного права, на відміну від предмета, методу, принципів, не знаходять свого реального вираження у законодавстві, у конкретних правових нормах.

1.. Регулятивна - полягає у врегулюванні цивільно-правових відносин, насамперед у їх нормальному, бажаному для їх учасників стані. Це здійснюється шляхом встановлення підстав виникнення права власності, обсягу повноважень власника, порядку використання майна суб'єктами підприємницької діяльності, порядку використання об'єктів інтелектуальної власності, меж здійснення права власності, порядку укладення та виконання правочинів (угод), спадкування майна тощо.

2.. Захисна - !!! Співвідношення: про охорону говорять з моменту виникнення цивільних правовідносин; а про захист говорять з моменту вчинення правопорушення.

3.. Охоронна функція - покликана оберігати суб'єктивні майнові та особисті немайновІ права особи від посягань усіх інших осіб та забезпечувати примусовий захист від їх порушення. Однак у юридичній літературі, як правило, охоронна функція розглядається як така, що лише забезпечує захист порушеного суб'єктивного права. Однак, при визначенні змісту охоронної функції цивільного права необхідно враховувати сформовану в юридичній науці думку про співвідношення понять "правова охорона" та "правовий захист". Сутність полягає в тому, що правова охорона є більш широким поняттям, порівняно з правовим захистом, і останнє може охоплюватися першим.

4.. !!!! Михальнюк: Компенсаційна – згадують в контексті охоронної та захисної функції. Проте важливо дану функцію виділяти. ЇЇ суть зводиться до того, що особа зобов’язана відшкодувати заподіяну нею шкоду в грошовому чи майновому еквіваленті або відновити те майнове становище, яке існувало до порушення. Дія цієї функції чітко характеризує цивільне право, і не властива для інших галузей права. Це особливий регулюючий вплив ЦП.

5.. Попереджувально-виховна (превентивна) – покликана стимулювати позитивні відносини і не допускати виникнення негативних відносин, які б призводили до порушення цивільних майнових та особистих немайнових прав. Вже саме закріплення в цивільно-правових нормах положень про цивільну відповідальність та інші можливі негативні для порушника майнові наслідки, здатне давати попереджувально-виховний ефект.

6.. Інформаційна, стимулююча. - отримання суб’єктами відповідної правової інформації. Інформаційна функція цивільного права – інформаційний напрямок впливу цивільного права на суспільні відносини та інформаційне соціальне призначення цивільного права. Стимулююча функція притаманна практично всім видам санкцій, передбачених або санкціонованих нормами права. Вона має на меті, насамперед, вдовольнити економічний інтерес потерпілого суб'єкта шляхом стимулювання (економічного, майнового) правопорушника до правомірних дій.

 

9. Система сучасного цивільного права

Основний матеріал

Базовим елементом є норма права.

Більш укрупненим елементом є інститут – сукупність схожих норм права (інститут позовної давності; правочинів; представництва; власності; зобов’язань).

Для цивільного права – характерним є також термін підгалузь або підсистема ЦП. Це право зобов’язальне і право договірне. В рамках самого зобов’язального права виділяють загальну (загальні положення про зобов’язання, виконання, відповідальність) і особливу частину (договори і делікти).

Система ЦП складається із сукупності всіх інститутів і галузей права. Пандектна система, оскільки існує загальна (інститут суб’єктів, об’єктів, правочинів, представництва, позовної давності) та особлива частина (інститут права власності, інститут особистих немайнових прав, інститут речових прав, інтелектуальної власності, договірного права, не договірних зобов’язань, інститут спадкового права). Особливість – всі норми, що містяться у загальній частині стосуються всіх інших інститутів особливої частини.

До ЗЧ:

· інститут суб’єктів (інститут осіб),

· інститут об’єктів,

· інститут правочинів,

· представництва,

· позовної давності,

До ОЧ:

· права власності,

· особистих немайнових прав,

· речових прав,

· інститут ІВ,

· договірного права,

· не договірних зобов’язань,

· інститути спадкового права.

Особливість пандектної системи: всі норми, які містяться в ЗЧ стосуються всіх інших інститутів: Напр., інститут правочинів стосується всіх договорів, що знаходяться в ОС, інституту спадкування, правочини ПІВ; застосовуючи норми.

 

10. Співвідношення цивільного права з іншими галузями права.

Основні роботи:

1. Анисимов А.П., Пандаков К.Г., Черноморец А.Е. Соотношение земельного и гражданского права: вопросы теории // Бюллетень нотариальной практики. 2009. N 5. С. 40 – 44.

2. Братусь С.Н. О разграничении гражданського и административного права // Проблемы гражданського и административного права. 1962 г. – с. 39-84.

3. Богданов Е. Соотношение частного и публичного в гражданском законодательстве // Российская юстиция, N 4, апрель 2000 г. – c.23.

Основний матеріал

Концепція господарського права вперше висунута німецьким вченим Гедеманом. у Німеччині існують Торгові кодекси (Німецьке торгове уложення, але там не прижилась, але позитивно сприйнята радянськими вченими). Стручка, Хойбах – теорія двухсекторного права, на противагу – теорія єдиного господарського права – Гінцбург.

=== Стучка – теорія «двохсекторного права». Відповідно до цієї концепції господарсько-адміністративне право регулює відносини, що складаються в соціалістичному секторі економіки, а сфера цивільного – приватний (буржуазний) сектор економіки.

=== «Двоєдина теорія» з´явилася завдяки Пашуканісу та Гінцбургу. Вони об´єднали в рамках господарського права відносини не тільки між соціалістичними організаціями, Але і міє громадянами. Таким чином громадянин був на рівні з споживачем.

=== «післявоєнна концепція господарського права» - автори Лаптєв, Мамутов, Свердлов – прийшли до висновку про існування господарського права як самостійної галузі права, що має свій предмет, метод.

=== «господарсько-адміністративне право» - Братусь, Алексеев – прийшли до висновку, що доцільним буде формування особливої підгалузевої науки господарсько-адміністративного права, яка б слугувала поштовхом для дослідження правового регулювання господарських відносин.

=== «комплексна галузь права» - Райхер, Йоффе, Шаргородський – бувають основні та комплексні галузі права.

Роз’яснення ВГСУ. Ці кодекси рівні за юридичною силою. ЦК є загальним, регулює відносини не лише з приводу ФО.

Розподіл в частині поділу ЮО: ЦК – регулює ЮО приватного права, а ГК – ЮО публічного права.

Квебек, Нідерланди відмовляються від дуалізму права. в нас такої традиції не було, тому і не доцільно таку традицію впроваджувати.

Проект скасувати ГК, але він не реалізований.

Цивільне та трудове право

Для розмежування цивільного та трудового права принципове значення має та обставина, що у відповідності зі сформованою в нашій країні традицією робоча сила не визнавалася, а найчастіше і зараз не визнається товаром. У силу цього вважають, що майнові відносини, що виникають в результаті найму робочої сили, не носять вартісного характеру. Тому їх правове регулювання має здійснюватися особливої ​​самостійної галуззю трудового права. Однак у міру переходу до ринкової економіки і формування ринку праці все більш виразно проглядається товарний характер відносин, що виникають з приводу трудової діяльності людини. Тому зазначені відносини, в принципі, повинні входити в предмет цивільного права і регулюватися відповідним структурним підрозділом цивільного законодавства. У теперішній же час у сфері правового регулювання трудових відносин використовуються лише деякі цивільно-правові елементи, і зберігається історично склалася практика правового регулювання трудових відносин без обліку їх вартісного характеру. Останнє є однією з причин неефективності нашого виробництва. Незважаючи на це, практика правового регулювання трудових відносин без обліку їх вартісного характеру знаходить своє теоретичне обгрунтування в переважній більшості робіт представників науки трудового права.

1..Від адміністративного права цивільне право відрізняється тим, що адміністративне право використовує метод зобов’язально – правового регулювання, для адміністративно – правових відносин притаманні – влада і підкорення; цивільному праву властивий дозвільно – диспозитивний характер, метод юридичної рівності сторін. Тому відмежування цивільного права від адміністративного може бути здійснено за такими ознаками: за предметом правового регулювання, методом і відповідно до цього статусом суб’єктів правовідносин.

2. співвідношення цивільного та земельного права можна вважати що земля є нерухомістю, тобто річчю, яка перебуває в цивільному обороті і з огляду на це вона є об’єктом цивільного права. Природні ресурси є об’єктом цивільного обороту. Регулювання відносин з приводу власності на землю та правочинів щодо землі слід віднести до предмета цивільно – правового регулювання. Тому на наш погляд буде доцільним включити частину земельного права до складу цивільного права.

3. Зв'язок між цивільним та фінансовим правом обумовлений тим, що більшість відносин, які виникають у сфері фінансової діяльності є, по суті, майновими. Але у даному випадку для відмежування цих галузей право необхідно використовувати метод правового регулювання. Різниця між фінансовим та цивільним правом досить суттєва. Майнові відносини, що належать до фінансового права виникають у процесі діяльності органів державної влади, це організаційно – майнові відносини, які зумовлені владною діяльністю держави в особі уповноваженого нею органів з приводу створення, розподілу і використання фондів коштів, засновані на адміністративному, владному підкоренні однієї сторони іншій. Це не є характерним для цивільного права.

11. Доктрина про джерела цивільного права.

Основні роботи

1. Первомайський О До питання джерел цивільного права // Право України: Юридичний журнал / Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України та ін. – Київ, 2001. – № 2. – С. 34-37.

2. Прилуцький Р. Поняття джерел цивільного права України: потрібні нові підходи // Право України: юридичний журнал / Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України та ін. – Київ, 2008. – № 12. – С. 66-71.

Основний матеріал

.Поняття джерела права та його співвідношення з формою права:

Марченко, Матузов-Малько, Венгеров тощо:

Джерела права як явище потрібно розглядати одночасно з різних позицій:

1) З етимологічної:

= Те, з чого щось черпається, що служить основою для чогось;

= Письмова пам´ятка, документ;

= Висхідне місце, позиція, що служить основою для чогось

2) як природнього – географічного, кліматичного, біологічного, іншого – фактора, що здійснює вплив на процес правоутворення – природньє джерело права;

3) як соціального, політичного, ідеологічного, культурного фактора – соціальне джерело права;

4) як економічні фактори, що певною мірою впливають на процес правоутворення – матеріальне джерело права.