Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
1. Топографічна анатомія.	Визначити анатомічні ділянки пошкодження.
2. Загальна хірургія.	Визначити тип кровотечі та ступінь її важкості.
3. Військово-польова хірургія.	Визначити характер вогнепального поранення, порядок надання медичної допомоги, порядок евакуації.
4. Фармакологія.	Призначити схему медикаментозного лікування.
5. Рентгенологія.	Визначити необхідний метод обстеження.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ.

4.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
22. Первинний шов.	Це шов, що накладається на рану до розвитку в ній явищ запалення.
2. Вторинний шов.	Це шов, який накладається на рану після вторинної обробки.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Загальна характеристика вогнепальних ран.

2. Особливості вогнепальних пошкоджень тканин щелепно-лицевої ділянки.

3. Класифікація вогнепальних пошкоджень тканин щелепно-лицевої ділянки.

4. Методи діагностики вогнепальних пошкоджень тканин щелепно-лицевої ділянки.

5. Визначення травматичної хвороби.

6. Періоди травматичної хвороби.

7. Особливості проявлення травматичної хвороби у щелепно-лицевих поранених.

8. Класифікація ускладнень вогнепальних пошкоджень тканин щелепно-лицевої ділянки.

9. Клінічні прояви безпосередніх ускладнень вогнепальних пошкоджень тканин щелепно-лицевої ділянки.

10. Клінічні прояви ранніх ускладнень вогнепальних пошкоджень тканин щелепно-лицевої ділянки.

11. Об’єм та порядок надання медичної допомоги пораненим на етапах евакуації.  

4.3.Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Накласти пов’язку - «чепець».

2. Накласти восьмиподібну пов’язку.

5.ЗМІСТ ТЕМИ:

Класифікація пошкоджень

Щелепно-лицевої ділянки воєнного часу (за Кабаковим)

I. Механічні пошкодження верхньої, середньої, нижньої та бокової зон обличчя.

За локалізацією:

А. Травми м'яких тканин:

1.ізольовані з пошкодженням:

а) язика; б) слинних залоз; в)великих нервів; г) великих судин;

2. поєднані.

Б. Травми кісток:

а) нижньої щелепи; б) верхньої щелепи; в) вилицевих кісток;

г) кісток носу; д) двох кісток та більше.

За характером поранення: наскрізні, сліпі, дотичні поранення;

поранення, які проникають у порожнину рота, носа, гайморову пазуху.

За механізмом:

1. Вогнепальні пошкодження: кульові, осколочні, шароподібними та стрілоподібними елементами.

1. Невогнепальні пошкодження: забити, колоті, різані, рублені.

II. Комбіновані пошкодження.

III. Опіки.

IV. Відмороження.

Всі поранення умовно поділяються на легкі, середньої тяж­кості та тяжкі.

Пошкодження можуть бути ізольованими поодинокими, ізольо­ваними множинними, сполученими ізольованими та сполученими мно­жинними.

Анатомо-топографічні та фізіологічні особливості щелепно-лицевої ділянки, що обумовлюють особливості травм цієї області:

- велике кровопостачання, що обумовлює рясну кровотечу з крововтратою, пошкодження крупних та магістральних судин;

- рясна лімфатична система, що обумовлює швидкий розвиток набряку та високі регенераторні та протиінфекційні можливості тканин;

- велика та рясна іннервація ділянки, що обумовлює виражений больовий симптом та розвиток шоку, а в наслідках травм – парези та паралічі чутливих та рухливих нервів;

- наявність мімічної мускулатури, що обумовлює невідповідність зовнішнього виду пораненого тяжкості пошкодження за рахунок зяяння країв ран та спотворення обличчя;

- близькість життєво важливих органів – головного мозку, органу зору, слуху, нюху, що обумовлює розвиток синдрому взаємного обтяження та сполучних травм;

- наявність у бокових зонах та в ділянці дна порожнини рота великих слинних залоз, що обумовлює можливість пошкодження їх проток та паренхіми з утворенням травматичних слинних кіст, слинних нориць, стенозів та облітерації протоків;

- наявність клітковинних просторів, що обумовлює розвиток гнійних ускладнень пошкоджень та гнійних кишень;

- наявність зубів, пломб або ортопедичних конструкцій в порожнини рота, що служать вторинними снарядами, що пошкоджують, та обумовлюють розвиток асфіксії;

- наявність мікрофлори в порожнини рота, носа, рото- та носоглотки, що обумовлює гнійно-запальні ускладнення пошкоджень;

- неможливість самостійного прийому їжі та неможливість традиційного годування внаслідок пошкоджень тканин порожнини рота, щелеп, жувальних м’язів та м’язів глотки;

- неможливість використання звичайного протигазу за рахунок ран та розвитку набряку тканин.

При всіх вогнепальних пораннях та пошкодженнях м’яких тканин обличчя, з точки зору перебігу раневого процесу, доцільно виділяти чотири періоди, згідно з якими і проводять лікувальні заходи.

Першій період – приблизно 48 годин після поранення – характеризується переважанням у рані явищ травматичного набряку без виражених ознак запалення інфекційного походження. Цей період слід вважати найбільш корисним для проведення первинної хірургічної обробки, а в деяких випадках – для первинних пластичних операцій.

Другий період – з третього дня після поранення до очищення рани та появи видимих грануляцій. Він характеризується, звичайно, наявністю в рані в тому чи іншому ступені виразності запальних процесів з явищами інфільтрації тканин довкола рани, ексудації, інколи нагноєння, а при проникаючих в ротову порожнину пораненнях – розвитком гнилісної інфекції. На кінець 8-12 діб при відсутності ускладнень закінчується відторгнення некротичних тканин, рана очищується та з’являються видимі на око грануляції. Задача лікування в цей період складається з відмежування запального процесу та прискорення відторгнення некротизованих тканин.

Третій період – гранулювання рани. Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на прискорення росту грануляцій. Часто є показання до раннього вторинного шву і ранньої пластики.

Четвертий період – епітелізація та рубцювання рани. Якщо до 4-5 місяця не відбувається келоїдного переродження рубця, він становиться м’яким, рухомим, безболісним.