Запишіть запропоновані слова до свого робочого зошита

ЗАПИШІТЬ ЗАПРОПОНОВАНІ СЛОВА ДО СВОГО РОБОЧОГО ЗОШИТА

Повість  – епічний прозовий твір, який характеризується однойменним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.

Притча – коротенький фольклорний або літературний розповідний твір  навчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття.

Алегорія – художній засіб, в якому абстрактне поняття передано через конкретне.

Автор зазначає свій твір як повість-легенду, бо в ній подано легенду, що її розповідає сільська бабуся. Насправді ж цей твір має притчеву основу.

Повість-притча – своєрідний різновид повісті, у якому наявна алегорична оповідь, що має на меті підвести читача до чітко визначеної моралі твору.

Планетник

Мене перекинули агрономувати під Славуту. Так я опинився в селі

Вербівцях, де й порадили стати на квартиру до Олени Вулиги. Я прийшов до неї

травневого вечора. Зупинився за причілком і задививсь…

Коло хати цвіте вишня, на порозі сидить бабуня. Вона тримає на колінах

Мищину. Встає вечірня зіронька. Бабуня щось повільно жує. Не довечеряла й

Покинула. Її не бере сон.

Такою я і застав її – Олену Булигу: в ізсунутій на потилицю хустині, в

Камізельці, сиділа на дубовому порозі, спустивши ноги в шкарбунах на

Зачовганий камінь, і дивилася в небо.

Пробираючись між зорями, летів супутник. Вона спостерігала за цією

зіронькою й запитала:

– Літаєш?.. – раз. І вдруге: – Літаєш?..

Зеленаво-голуба цяточка рухалась і миготіла. Стара обіруч тримала

Мищину з недовечірком.

Коли супутник закотивсь, я привітався й сказав, чого прийшов.

– А ви часом не впали з неба? – запитала вона радо.

Я подумав: насміхається з мене, й відповів, що я агроном і не відриваюся

Від землі.

– Небо нам усе дарує…– така була відповідь, у якій приховувались

Загадковість і цілковита байдужість до моєї професії.

Це мене трохи роздратувало, я кинув:

– Так приймете?

Вона забідкалася:

– Так у мене ж нема корови, – показала свою мищину. – Товчу й товчу

вермішель з плавленим сиром, а вам же треба і молочка, і…– ставлячи свій

Недовечірок поруч себе на порозі.

Я сказав, що від молока відвик – не малий, але стара не повірила.

– Всім молока хочеться, та де його взяти? – обізвалася й завершувала: –

Квартируйте, якщо хочеться. Живіть чи в хаті, чи в спальні. Все одно пустіють – я

Собі на кухні. Во скільки мені треба?

Стара не стояла за ціною. Вона безсрібренниця – про гроші не хотіла й

Чути, вважаючи їх просто за ніщо.

Відмахувалась руками, як від докучливого непотребу. Важко підіймалася,

кажучи:

– Аби сіла, уже й приклеїлась.

Я подав руку, допомагаючи їй звестися з порога, й вона запросила на

Оглядини.

Заклацали вмикачі, спалахнула електрика: веранда, кухня, спальня – скрізь

Прибрано, чисто. В світлиці на вікнах, на столі квіти, на застеленому дивані

Горою вишиті подушки. Пахне зіллям. Нема кому смітити, вносити нелад. Мені

Сподобалося.

– Подобається, то й живіть… А плата? За гріш не купиш маку, а за гривню

Правди. Мені б живе слово, бо я говорю зі всім на світі й сама із собою. Живіть,

може, мене поховаєте. Живіть скільки прийдеться, а грошяччя бережіть собі,–

Розбалакавшись, стара наче співала, не даючи вставити й слова.

Я попросив вимкнути репродуктора.

– То таке, – сказала, висмикуючи штепселя, – він собі бубнить, але я не

Чую: воно не для мене. Колись боялася проспати наряд, а зараз і це пусте, – яка

З мене робітниця?

Їй було, може, всі сто літ, видно, невгамовна, працьовита замолоду, вона

Залишилася непосидющою, чепурною й охайною на старість.

У неї я й заквартирував. Досвітком мене забирав самоскид, що возив на

Поля міндобрива. Приплентувався ввечері, приносячи в сіточці хліб, згущене

Молоко в банках, що траплялося в продмазі.

Стара до пізньої пори, аж до заходу сонця, поралася в городі. Вставала ще

Просто кіт, хвіст трубою.

Вечеряли.

І надсадність моторів.

Оповідала мені легенду про Планетника, оповиту чарами давніх часів і наче

А почалося з квітки, з нарциса. Планетник був малим хлопчиком. Він, як усі

Минав час.

Що він у поті чола?

Вже й росте, і цвіте.

Просо на печі заохочували.

І ось він дочекався весни.

Дитина і квітка.

Таємницю.

Різало.

Непроглядніше.

Сили додому.

Розпанахана, а очі палають.

Лиця від дощу й граду.

Піднімаючись над ним.

Його.

Побільшувалися.

Захоплюючись, то жахаючись.

Сказала.

Забути.

Заголосила мати.

Нипав по селу приблудою.

Його.

Хіба самітний?

Учнем і моїм помагачем.

– Коли ж я чередник, як же я, дідусю, зможу? – відмагається хлопець.

– Ну й що з того, що чередник? – кидає дідо і хрипко сміється. – Нас із

Прилягла, ліс зашумів.

"Малий, мені до колін, а свище скажено", – думає хлопець і каже:

– Я почую, дідусю…

– От і добре.

– А чому ж ви мене вчитимете?

Жоден собака не забрехав.

Шпиля.

Ставши на камені, як на великому млиновому колесі, промовив:

– Дивись…

Науку.

Але це й дороги людей.

Долонями очі.

Живих і мертвих.

– Я подумав: усе погасне, – відповів, боячись відняти долоні од очей.

– Ти не бійся: мороку нема. Є недоступне, яке називається мороком. Ти

Кавулю.

– А я не чув вашого свисту, – каже ніяково хлопець.

– Я нині сам прийшов до тебе. Навіщо ж мені зайве трудитися, свистати? –

Повивалася сумом і втомою.

Хвостами.

– Ви ж мої,– звертався до них.

Собою молоді літа.

Літу, весна – осені.

Ще тільки один-єдиний раз.

– Коли? – спохопився юнак.

Свою науку – думати.

Тепла й привело Новий рік.

Майбутню весну?

Нечистою силою.

Осмалилось.

Нього.

– Ти нижчий трави і тихіший води? – кипить дідо Капуш. – Невже ж дні і

Полів.

– От і настала наша остання зустріч, – почав старий, рушаючи межею.

Втомився.

Чий ти син.

– Чому ж я добрий і злий, учителю? – запитує юнак.

– Хіба тільки ти один? Кожна людина, людський рід – з кореня добра і

Вона і зла, і добра.

– Але навіщо, учителю? Чому я недосконалий, як квітка?

– Ти хотів сказати, як природа?

– Хай по-вашому, – згодився він. І старий казав: а тому, щоб жити і вдосконалюватися – піднятися до краси

Острозький замок і собор.

Чому б і не осідлати хмару?

Дідо Капуш мовчки сходив з каменя. Оглянувся, перепитав:

– Осідлати хмару? Хочеш стати Планетником? Ти мій учень і помагач… –

Хрипко розсміявся і пропав.

Його не стало.

– Спробуй! – почув юнак тільки його голос.

Він ще не знав, що стане Планетником. Його чекали випробування.

Скоцюрбленим листям.

Пашить задуха.

Піднялася.

Волосся втримували вологу.

Не бачачи їх.

На чолі виступив піт.

Свійські птахи.

– Ну як мені позбирати вас в одну череду? Як стягнути в одну зграю? –

запитував і шепотів, шепотів…

Їх до гурту.

І впивалася.

Накликав дощ.

Казали:

– Еге ж, стягнув хмари – він Планетник.

Хмарник, Бурівник, Планетник – йому було байдуже. Так відповів матері,

мовивши:

– Я хочу жити у згоді з людьми, з усім… – повів рукою й очима. Цей жест і

Розчесали коси.

А Планетник узявся за лопату, прокопав уздовж свого городу канаву, щоб

Позачасно?

Планетник вибирався в поле не рано й не пізно, а вчасно, якраз упору. А

Борони, що не могло чекати.

І, не розгинаючись, думав: "Я такий мудрагель: робити – це і є жити у

згоді зі всім світом". І не було такої праці, яку не подужав би або якої цурався

Село подейкувало, що Планетник знається з Водяником, русалками, що

він заодно з Лісовиками й Лісовками, що його слухається Польовик… Якби він

Від кого? Та й навіщо?

– Я тільки й знаю, що я хлібороб, – чули від нього.

Честь і красу.

Буяння, літа – стиглість, а осені – багатство. Люди обходилися без Планеткика,

Бо все і так було добре.

Без вовка?

Не покладай рук.

Планетник більш ніж будь-хто радів урожайним рокам. Він був щасливий:

Наливаються.

Осідлати хмару. І Планетник, орючи, жнучи, а то й сидячи над озером чи

блукаючи лісом, не раз чув, мовби з роси і води, голос Капуша: "Спробуй!.."

Як на їжаку.

Планетник узяв його тридцять ліктів, вибіленого, льняного, і прийшов у ліс.

Звіявся та й усе.

– Почекай, я просмолю тебе, а тоді наповню… – не здавався Планетник.

Не так воно швидко робиться, як мовиться. Але на те він і Планетник.

Планетник уже бачив, як, зринувши в небо, осідлавши хмару,

Туди, куди її спрямує.

І не зійшла.

Хоч би жменька, хоч би крапелька дощу! Берези викинули сережки, і

Треба починати сівбу. Планетник вибрався в поле. Розім’яв грудку,

понюхав, а вона не пахне ніякими соками. Занурив руку, набрав землі –

холодна, наче камінь, і як мертва. Вернувся з поля, думаючи: "Озимину

пересівай, ярину сій – час, пора, а земля не хоче… – і постановив: дочекається, пересіє, обсіється й тоді підніметься в небо, щоб осідлати хмару. Село теж

Чекало, потерпаючи.

Планетника. Старі баби розмахували коцюбами, чоловіки були з сокирами,

В одне горло.

Втихомирили село.

Пан сказав:

– Скараємо, але без самосуду.

А піп проголосив:

– Спалити.

…Вечоріло. Його закували – не боронивсь. Повели в холодну. Село

Не було кому пожаліти ні Планетника, ні старої матері: народила

виродка! Злі, сердиті, страшні люди… Очі банькаті, груди ходуном, руки

Ним темрява.

Планетникова мати, припадаючи до землі, підвела голову, а перед її

Йди і випусти сина.

Планетник сидів у холодній і думав: "Я ніс засвічені свічки, а вранці сам

згорю, – ну й дарма, тільки жаль, що не встиг злетіти у небо, не встиг…"

Мати його поблагословила.

З настанням дня шукали Планетника, але не знайшли. Чи він розтанув у

Небі, чи запався в землю?

Завжди, коли мені тоскно, я згадую Планетника, вдивляюся в небо і чую:

Дзвонять дзвони.

Планетник – той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування

Зірок; тут: чарівник.

Мищина – маленька миска.

Комашка – коробка.

Соха – дерев’яний плуг.

Тощо.

Тербищити – нести.

Гилки – народна гра в м’яч.

Отрок – підліток.

Відмагатися – відмовлятися.

Кавуля – палиця.

Чепіга – ручка плуга.

Пряжити – припікати.

Меженіти – пересихати.

Половіти – достигати.

Перуть на річці.

Холодна – сільська тюрма.

Завдання 1. Запишіть визначення.

Сюжет художнього твору – ___________________________________________________

Повість-притча – ____________________________________________________________

Повість – __________________________________________________________________

Притча – ________________________________________________________________

Алегорія – ______________________________________________________________

Розповідь у повісті ведеться від ____________________ особи. Твір має специфічну

побудову – ___________________ у ___________________. Має ______________ (кількість)

сюжетні лінії, два часи 

Завдання 2. Скориставшись довідкою, визначте композицію твору Бориса

Харчука «Планетник».

Експозиція – _______________________________________________________________

Зав’язка – _________________________________________________________________

Розвиток дії – _______________________________________________________________

Кульмінація – _____________________________________________________________

Розв’язка – _______________________________________________________________

Довідка: Планетник, перетворившись на вогняну кулю, піднявся у небо; приїзд агронома у Вербівці; дитинство Планетника; розповідь Олени Булиги агроному про Планетника; навчання хлопця у діда Капуша; зустріч хлопця з дідом Капушем; мати за допомогою нарциса звільняє сина від ув’язнення; народний суд над Планетником, вирок – страта.

Завдання 3. Відновіть послідовність подій у творі Бориса Харчука «Планетник».

Подія № за порядком

1. Дитинство Планетника.

2. Олена Булига приймає на постій молодого агронома й оповідає йому легенду про Планетника.

3. Хвороба хлопця.

4. Знищення квітки градом. Протест хлопця проти хмар.  

5. Пересадка героєм нарциса. Догляд за квіткою.

6. «Нарцис розцвів наче з Планетникових долонь – став квіткою».

7. Урок діда Капуша – повчання про небо.

8. Урок діда Капуша – повчання про людину – дитину неба і землі.

9. Зустріч з дідом Капушем.

10. Урок діда Капуша – повчання про землю.

11. Поява лісового дзвіночка.

12. Випробування Планетника

Завдання 4. Розкажіть про добро і зло в житті Планетника. Заповніть таблицю. Зло Добро

Завдання 5. Знайдіть у творі Бориса Харчука «Планетник» і випишіть казкові

елементи.

Наприклад: За наказом хлопчика дощова хмара рушила тушити сосну від пожежі.

Завдання 6. Заповніть таблицю, встановивши відповідність між художніми засобами і прикладами.

Приклади Художні засоби

Стримана, лагідна, мовчазна (душа)

Трава шелестить, гомонить, пахне, милує…

Шелестіла, як сухе листя на тому дубі

Мовби чорний-пречорний бугай

Візок дитинства не котився з гори, а під гору

Вгорі заклекотіло, загуло.

Хмара зворохобилася, заклубувала...

Травиця, хмарки, торбинка, оченята

Хмарище

– Туди і йди! Посувайсь!    

Довідка: згрубілі слова, епітети, ласкаво-пестливі слова, окличні речення, порівняння,

метафора, синоніми.

Завдання 7. Угадайте героя твору Бориса Харчука «Планетник» за поданим описом.

1. «А плата? За гріш не купиш маку, а за гривню правди. Мені б живе слово, бо я

говорю зі всім на світі й сама із собою». ______________________________

2. «Малий? Хай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше за мене!»

_______________________________________________________

3. «Рік неврожайний, подушне плати, кріпаччину відробляй». ______________________

4. «Я … виплекаю квітку – я стану над громом». __________________________

5. «Як мені зберегти цю красу?.. Як? Щоб ця краса не боялася ні грому, ні морозів?»

_________________________________________________________

6. «Ми будемо  … шукати з тобою корінь весни і літа, корінь осені й зими… А

шукатимемо його до схід сонця і при зорях…» __________________________

7. «Земля – найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти?» __________________

8. «Так у мене ж нема корови… Товчу й товчу вермішель з плавленим сиром, а вам же

треба і молочка…» ___________________________________________

9. «Бери мене, сторожа поснула, перед тобою відчиняються двері холодної, йди і

випусти сина». _________________________________________________

10. «Я такий мудрагель: робити – це і є жити у згоді зі сім світом». ________________

11. «Шукай пізнання у трьох коренях – у землі, з якої піднявся, у небі, до якого

прагнеш, і у самому собі, у своїй душі». _______________________________

Завдання 8. Продовжіть речення.

Варіант 1.

1. Автор твору «Планетник» – _________________________________________________

2. За фахом квартирант, який оселився в Олени Булиги, – __________________________

3. Біля села Вербівки протікала річка ___________________________________________

4. Найбільше хлопчик мріяв про те, як __________________________________________

5. Хлопчик вступив у нерівний бій з ___________________________________________

6. За уявленням головного героя, хмарки – це ____________________________________

7. На думку автора, найбільшим злом є _______________________________________

8. Назвіть часові простори у творі ______________________________________________

9. Планетник – це ___________________________________________________________

10. На селі люди до хлопчика ставилися з повагою через те, що він _________________

Варіант 2.

1. За старанність сина під час роботи на землі мати називала його __________________

2. Квітка, посаджена хлопчиком, перестала жити, бо її ____________________________

3. Полісун – це ___________________________________________________________

4. Мати боролася з хворобою сина, запросивши на допомогу ______________________

5. Продовжіть фразу, сказану героєм твору: «Ми будемо з тобою шукати…»

6. Сидячи у хаті, хлопець через вікно спостерігав, як _____________________________

7. Проводячи ритуал ворожіння над хлопцем, знахарка зазначила єдине слово

8. За словами старого Капуша, «з любові й терпіння народжуються...»

9. Планетнику все-таки вдалось піднятися в небо _______________________________

10. Коли падає зірка, то це означає ____________________________________________

Завдання 9. Сформулюйте правила життя, які ви можете визначити для себе після прочитання твору Бориса Харчука «Планетник».

1. Берегти природу.

2. ____________________________________________________________________

3. ____________________________________________________________________

4. ____________________________________________________________________

5. ____________________________________________________________________

6. __________________________________________________________________

ЗАПИШІТЬ ЗАПРОПОНОВАНІ СЛОВА ДО СВОГО РОБОЧОГО ЗОШИТА

Повість  – епічний прозовий твір, який характеризується однойменним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.

Притча – коротенький фольклорний або літературний розповідний твір  навчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття.

Алегорія – художній засіб, в якому абстрактне поняття передано через конкретне.

Автор зазначає свій твір як повість-легенду, бо в ній подано легенду, що її розповідає сільська бабуся. Насправді ж цей твір має притчеву основу.

Повість-притча – своєрідний різновид повісті, у якому наявна алегорична оповідь, що має на меті підвести читача до чітко визначеної моралі твору.

Планетник