Протокол оцінювання вимог до індивідуально - психологічних якостей і властивостей особистості

Професія (спеціальність)_______________________________

Експерт _____________________________________________

                                                                                                

Пункт карти	Властивості особистості	Бали
1	2	3
1а - 1ж	Сенсорні
2a - 2г	Моторика
3а - 3г	Атенційні властивості (увага)
4а - 4г	Мнемонічні властивості (пам’ять)
5а - 5в	Імажинітивні властивості (уява)
6а - 6е	Властивості мислення
7а - 7д	Емоційні властивості
8а - 8з	Вольові властивості
9а - 9д	Комунікативні властивості
10а - 10в	Мова
11а - 11в	Ставлення до праці
12а - 12л	Ставлення до оточуючих
13а - 13б	Ставлення до себе
14	Ставлення до колективу
15	Ставлення до незнайомих
16	Ставлення до критики
17	Ставлення до суспільного життя
18а - 18б	Ставлення до матеріальних цінностей
19а - 19б	Ставлення до грошей
20	Ставлення до порядку
21а - 21б	Ставлення до одягу
22	Ставлення до спиртних напоїв
23а - 23б	Ставлення до друзів
24	Ставлення до майбутнього
25	Ставлення до нового
26	Ставлення до поразок
27а - 27б	Ставлення до лідерства
28	Ставлення до ризику
29	Ставлення до опіки та настанов
30	Ставлення до правил та законів
31	Ставлення до свого здоров’я
32	Ставлення до релігії
33а-33г	Загальні характеристики особистості

Література

1. Анастази А. Психологическое тестирование. Кн.1: Пер. с англ. Под ред. К.М. Гуревича, В.И. Дубовского. – М.: Высшая школа, 1982.

2. Венда В.Ф. Инженерная психология и синтез отображения информа­ции. – М.: Машиностроение, 1982.

3. Гасов В.М., Соломонов Л.А. Инженерно-психологическое проек-тиро­вание взаимодействия человека с техническими средст­вами. Под ред. В.И. Четверикова. – М.: Высшая школа, 1990.

4. Гульчак Ю.П. Практикум з інженерної психології. Навчальний посібник. –Вінниця: ВДТУ, 2002.

5. Гульчак Ю.П., Северин Л.І. Основи інженерної психології. Навчаль­ний посібник. Частина І. – Вінниця: ВНТУ, 2004. -105 с.

6.  Гульчак Ю.П., Северин Л.І. Основи інженерної психології. Навчаль­ний посібник. Частина ІІ. – Вінниця: ВНТУ, 2004. -85 с.

7. Дмитриева М.А. и др. Психология труда и инженерная психология. – Л.: ЛГУ, 1979.

8. Карпіловська С.Я. та ін. Основи професіографії. Навч. посібник.  – К.: МАУП, 1997.

9.  Коняев Н.М., Лебедев В.А. Что такое эргономика? –Минск: Вы­шэйша школа, 1996.

10.  Лабораторный практикум по основам инженерной психологии. Под ред. Б.А. Душкова – М.: Высшая школа, 1983.

11.  Ложкин Г.В. Практическая психология в системах,,человек-тех­ника”: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2003. -296 с.

12.  Лозниця В.С. Психологія менеджменту. – К.: ТОВ „УВПК” Екс Об”, 2000.

13.  Основы инженерной психологии. Под ред. Б.Ф. Ломова. – М.: Выс­шая школа, 1977.

14.  Основы инженерной психологии. Под ред. Б.Ф. Ломова. – М.: Выс­шая школа, 1986.

15.  Психологія. За ред. Ю.Л. Трофімова. Навч. посібник. – К.: Либідь, 2001.

16.  Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія: Підручник. – К.: Либідь, 2002. -264 с.

17.  Хрестоматия по инженерной психологии. Под ред. Б.А. Душкова.  – М.: Высшая школа, 1991.

18.  Шнейдерман Б. Психология программирования. – М.: Мир, 1984.

19.  Шпара П.Е., Шпара И.П. Техническая эстетика и основы художест­венного конструирования. – К.: Выща школа, 1989.

20.  Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента. – К.: Україна, 1994.

21.  Эргономика: Учебное пособие для вузов. Под ред. В.В. Адамчука. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

22. Эстетика: Учебное пособие. Под ред. В.А. Лозового. – Сумы: Изд-во „Университетская книга”, 1999.

Навчальне видання

 

       Методичні вказівки, програма та контрольні завдання з дисципліни,,Інженерна психологія” для студентів заочної форми навчання усіх спеціальностей

 

    Укладачі: Леонід Іванович Северин

                          Юрій Петрович Гульчак

                         Петро Володимирович Козлюк

 

Оригінал-макет підготовлено Севериним Л. І.

 

Навчально-методичний відділ ВНТУ

Свідоцтво Держкомінформу України

серія ДК № 746 від 25.12.2001

21021, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, ВНТУ

 

Підписано до друку                                                     Гарнітура Times New Roman

Формат 29,7 ´ 42 1/4                                                  Папір офсетний

Друк ізографічний                                                      Ум. друк. арк.

Тираж    прим.

Зам. №

 

 

Віддруковано в комп’ютерному інформаційно-видавничому центрі

Вінницького національного технічного університету

Свідоцтво Держкомінформу України

серія ДК № 746 від 25.12.2001

21021, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 95

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИКОНАННЯ

ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ №1

«Аналіз професійної діяльності (розробка професіограми)»

Професійну професіограму потрібно розробляти на основі рекомендацій, викла­дених у п.2.2 [2], та додатків 1,2 з відповідними висновками і реко­менда­ціями щодо вибору професії та підбору працівника для виконання певного виду діяльності.

 Дляскладення психограми доцільно використати метод узагаль­нення незалеж­них характеристик, розроблених К. К. Платоновим (дода­ток 3). Методика дозволяє визначити індивідуально-психологічні якості та властивості особи, які є професійно важливими і мають першочергове значення для діяль­ності та соціального оточення. Її доцільно також вико­ристовувати для оцінювання рі­вня розвитку особистих якостей праців­ника при складанні його психологічної харак­теристики (для відбору кан­дидатів у резерв для керівництва, при атестації тощо).

Суть методу полягає в узагальненні суджень експертів про особи­сті якості та характеристики людини, яку вивчають на основі „Модифіко­ва­ної карти особисто­сті”. Карта особистості являє собою спи­сок різних якостей людини і побудована за принципом полярних характе­ристик, тобто оці­нювана якість виражена двома проти­лежними значен­нями (на­приклад: „рухливий – повільний”, „багата уява – бідна уява” тощо). Ко­жна харак­теристика оцінюється за десятибальною шкалою тією оцінкою, яка най­більшою мірою відповідає рівню розвитку тієї чи ін­шої якості (напри­клад, якщо людина дуже рухлива їй виставляють оцінку 9,10 балів, якщо дуже повільна – 1,2 бали, якщо рівень рухливості серед­ній – то   5 балів). Коли оцінки виставлені за всіма пунктами модифікова­ної карти, прово­диться групування якостей у відповідності з протоколом оціню­вання ви­мог до індивідуально-психологічних якостей особи (пункт 4) і розрахо­вуються середні бали як сума оцінок окремих якостей за кожним з пунк­тів, поділена на кількість якостей (наприклад (К 2а + К 2б + К 2в + К 2г): 4, де К – оцінка окремої якості за десятибальною шкалою).

За цією методикою групі експертів з 5 – 7 чол., що знають всі особ­ливості кон­кретної професійної діяльності та умови праці на конкрет­ному виробництві, вида­ється бланк модифікованої карти особис­тості (додаток 3). Їх задача – не тільки вибір яко­стей, що є професійно важ­ливим, а й оцінювання їх в балах. При цьому експерти по­винні орієнтува­тися на те, як часто працівнику потрібно їх проявляти.

Після завершення всіма експертами даної роботи опитувальні ли­сти збира­ються і на основі експертних оцінок розраховується середній бал (з точністю до деся­тих) кожної якості.

Потім експертам повертають бланки, які вони заповнили, і вида­ються такі ж, але незаповнені, повідомляються середні бали кожної яко­сті і пропонується, з ураху­ванням цієї інформації, знову заповнити бланки опитних листів. Експерт може внести зміни у свої оцінки чи зали­шити ті ж, якщо вважає необхідним, але при цьому аргументує свою оці­нку.

Виявлені таким чином особистісні якості працівника і його відпо­відність вимогам до певної діяльності можуть бути взяті за основу при підборі псиході­агностичних мето­дик для процедури профвідбору.

Дана методика може бути використана і для оцінювання рівня розвитку інди­відуально-психологічних якостей конкрет­ного працівника і його ставлення до обраної діяльності з метою скла­дання психологічних характеристик. В якості експертів запрошуються особи, які добре його знають.

Експертам видається карта особистості, пропонується не „поста­вити оцінку за ту чи іншу властивість працівника”, а оцінити, наскільки виражена ця властивість, як часто вона проявляється. При цьому експе­рти повинні орієнтуватись на особливо­сті діяльності, поведінки, типові випадки з життя працівника. В загальному, можна сказати, що оціню­вання проводиться за „життєвими показниками”.

 

1. Гульчак Ю.П., Северин Л.І. Основи інженерної психології. Навчаль­ний посібник. Частина І. – Вінниця: ВНТУ, 2004. -105 с.

2.  Гульчак Ю.П., Северин Л.І. Основи інженерної психології. Навчаль­ний посібник. Частина ІІ. – Вінниця: ВНТУ, 2004. -85 с.