Фактори впливу на формування прибутку

Різноманіття факторів, що впливають на прибуток, вимагає їхньої класифікації, що у той же час має важливе значення для визначення основних напрямків, пошуку резервів підвищення ефективності господарювання. Фактори, що впливають на прибуток, можуть класифікуватися по різних ознаках. Так, виділяють зовнішні й внутрішні фактори формування прибутку. До внутрішніх відносяться фактори, які залежать від діяльності самого підприємства й характеризують різні сторони його роботи. До зовнішніх факторів відносять фактори, які не залежать від діяльності самого підприємства, але деякі з них можуть впливати на темпи зростання прибутку й рентабельності виробництва.

У свою чергу внутрішні фактори підрозділяються на виробничі і невиробничі.

Невиробничі фактори зв'язані в основному з комерційними, природоохоронними й іншими аналогічними видами діяльності підприємства, а виробничі фактори відбивають наявність і використання основних елементів виробничого процесу, що беруть участь у формуванні прибутку (засоби праці, предмети праці й сама праця). Виробничі включають інтенсивні та екстенсивні фактори.

До екстенсивних відносяться фактори, які відбивають обсяг виробничих ресурсів (наприклад, зміни чисельності працівників, вартості основних фондів), їхнього використання за часом (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності устаткування й ін.), а також невиробниче використання ресурсів (витрати матеріалів на виробництво, втрати через відходи). До інтенсивних відносяться фактори, що відбивають ефективність використання ресурсів (наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, впровадження прогресивних технологій).

У процесі здійснення виробничої діяльності підприємства, пов'язаної з виробництвом, реалізацією продукції й одержанням прибутку, ці фактори перебувають у тісному взаємозв'язку й залежності.

 

37. Управління формуванням доходів суб’єкта господарювання.
Прибуток – форма доходу підприємця, але він не виступає гарантованим доходом.

П. створює базу для ек. розвитку держави в цілому, а також виступає критерієм ефективності конкретної продукції, діяльності і взагалі підприємства.

Види прибутку за ознаками:

1) за джерелом його формування: від реалізації продукції; від реалізації майна; від позареалізаційних операцій.

  2) відповідно до видів діяльності: від операційної дія-ті; від інвест. дія-ті; від фін. дія-ті.

3) відносно складу елементів, що формують прибуток: маржинальний прибуток; валовий П.; чистий прибуток.

4) стосовно оподаткування П: П який оподатковується; не оподатковується;

5) відносно інфляційної очистки П: номінальний; реальний;

6) стосовно хар-ру використання: капіталізований (нерозподілений); розподілений.

Роль прибутку визначає необхідність управління ним. Це процес визначення і прийняття упр. рішень по всім аспектам його формування, розподілу і використання.

Ефект-не упр-ня прибутком визначає ряд вимог до цього процесу:

•інтегрованість системи управління,

•комплексний характер формування упр. рішень.

•певний динамізм управління. Ця вимога передбачає прийняття альтернативних дій, тобто упр. рішення повинні мати варіанти.

•орієнтованість на стратегічні цілі розвитку під-ва.

 Головною метою управління прибутком виступає його максимізація. Для цього під-во повинне вирішувати такі задачі:

· досягнення оптимальної структури ресурсного потенціалу під-ва (мат., фін., труд ресурси);

· забезпечення оптимальної пропорційності між прибутком і рівнем ризику; забезпечення якості прибутку – при формуванні П слід реалізувати резерви його росту від операційної діяльності під-ва;

· забезп виплат на інвестований капітал. Цей рівень виплат повинен бути не нижчий середньої норми доходності на ринку капіталу, для того щоб мати змогу при необхідності відшкодувати підприємницький ризик. Забезп постійного збільшення ринкової вартості капіталу (темп зростання ринкової вартості визначається рівнем капіталізації прибутку в звітному періоді).

38 Види витрат п-ства та порядок управління ними.Склад і структура витрат від операційної діяльності. Усі виробничі витрати, що формують собівартість продукції, групують за певними ознаками. За роллю в процесі виробництва і за цільовим призначенням витрати поділяються на основні й накладні До основних належать витрати, які беруть безпосередню участь у виробництві продукції й становлять її речову основу. Без них виробництво певного виду продукції неможливе взагалі (сировина, корми, насіння, комплектуючі вироби, пальне, заробітна плата і под.). Накладні - це витрати, пов'язані з організацією виробництва й управлінням підприємством взагалі, а саме:- на оплату праці працівників апарату управління та спеціалістів;- на службові відрядження й утримання легкового транспорту;- конторські, друкарські, поштово-телеграфні й телефонні;- амортизацію та утримання і ремонт будівель, споруд, інвентарю загальногосподарського призначення;

За способом введення до собівартості продукції всі витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певних видів продукції або наданням послуг, а тому до їх собівартості вводяться прямо на підставі даних первинних документів (заробітна плата, насіння, корми, мінеральні та органічні добрива, засоби захисту рослин і тварин та ін.). Непрямі {або розподільні) витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції і не можуть бути віднесені безпосередньо на певний об'єкт обліку. До них належать усі витрати на організацію виробництва й управління підприємством, амортизація, поточний ремонт тракторів і комбайнів, відрахування на соціальні виплати, їх розподіляють пропорційно до встановленого базису (прямих витрат, за винятком у рослинництві насіння, у тваринництві - кормів).

За складом витрати поділяються на прості й комплексні. Прості витрати складаються з однорідних елементів (вартість насіння, кормів, заробітна плата та ін.), а комплексні із декількох простих (собівартість коне-дня, тонно-кілометра, еталонного гектара).

Залежно від характеру цього зв'язку витрати поділяються на постійні та змінні. Постійні витрати є функцією часу, їх обсяг не змінюється залежно від обсягу виробленої продукції. Здебільшого постійні витрати пов'язані з функціонуванням виробничих засобів та обладнанням підприємств і повинні бути оплаченими, навіть якщо вони не використовувалися в звітному періоді. Загальний показник постійних витрат залишається незмінним за всіх рівнів виробництва: Змінні витрати - такі, сума яких безпосередньо залежить від виробництва продукції..

Операційні витрати підприємства характеризуються такими основними показниками:

· абсолютною сумою витрат. Показник дає уявлення про обсяг операційних витрат, але не дозволяє судити про їхню ефективність;

· коефіцієнтом (або рівнем) витратоємкості операційної діяльності.

Він визначається як відношення суми валового або чистого операційного прибутку до суми витрат. Даний показник є показником ефективності операційних витрат.