Тема: стратегiя I тактика оратора

План лекції

1. Структура стратегiї

2. Характеристика стратегії

3. Характеристика тактики оратора

Структура стратегії

Для того щоб переконати аудиторiю, необхiдно дотримуватися деяких правил, а саме: слiд розпочинати промову з великим прагненням досягти поставленої мети; належить твердо знати те, про що буде йтися.

Ораторовi треба спрямувати всi зусилля на те, щоб привернути, немов прикувати до себе увагу аудиторiї, зацiкавити промовою слухачiв з першої митi виступу.

Якщо людина не обмiркувала, не спланувала заздалегiдь промову, вона буде почуватися невпевненою перед слухачами i навряд чи зможе їх переконати у будь-чому.

Промова - це не просто набiр речень, вона мiстить у собi низку певних елементiв, без яких була б безглуздою i нiкому не потрiбною. По визначеннi теми виступу i моделюваннi аудиторiє ("складання її портрету), важливо розробити стратегiю промови (виявити основнi її напрями), а потiм побудувати її тактику - мати зовнiшню структуру доказу iдеє, реалiзовувати в його ходi вiдповiднi принципи мовлення, способи та  прийоми доказу.

Розглянемо тепер у загальних рисах, якi елементи охоплює той складний процес, що дiстав назву "розробка стратегiї i тактики промови".

Насамперед є сенс знайти (виявити) мiсце обох компонентiв у визначеннi всiх законiв ораторського мистецтва поряд з такими законами: аудиторiє, мовним, динамiки дiяльностi мовця та контрольно-аналiтичним.

Зупинимося на детальному висвiтленнi стратегiчного i тактичного законiв.

Спочатку з'ясуємо концепцiю з позицiй ораторського мистецтва та звернемося до розгляду риторичного трикутника, де чiтко визначено мiсце кожного мисленнєво-мовленнєвого компонента.

Як- бачимо, концепцiя - це основа мисленнево-мовленнєвої дiяльностi, над якою надбудовується стратегiя дiяльностi, тобто теза, настанова (цiльове спрямування). Отже, концепцiя у широкому розумiннi цього слова не у анi стратегiєю (програмою дiй), анi тезою (складовою стратегiє), оскiльки стратегiя у реалізацією - концепцiї, а теза - головною думкою (частиною стратегiє). Зважаючи на цю обставину, можна переконатися, що концепцiя - це система знань про предмет, яка вiдбита стисло, коротко. Таке розумiння концепцiє найбiльше вiдповiдає її функцiональному призначенню - бути першоосновою мисленнуво-мовленнувоє діяльності.

 

Характеристика стратегії

Отже, визначивши, що таке концепцiя, розпочнемо детально дослiджувати стратегiчний закон. Вiн передбачау системну побудову програми впливу на конкретну аудиторiю.

Стратегiя (програма дiй) становить варiант реалiзацiє концепцiї i характеризууться такими ознаками:

динамiчнiстю, гнучкiстю, варiативнiстю (пор.: концепція у дещо унiверсальною, загальною, бiльш-менш стабiльною). Iншими словами, та ж сама концепцiя може мати кiлька стратегiй залежно вiд аудиторiє та етапiв її реалізації.

З яких компонентiв складається стратегiя? Насамперед треба видiлити настанову, заради якоє готується виклад концепцiї. Настанова складауться з двох компонентiв: завдання, спрямованого на роз'яснення тих чи iнших чинникiв, аргументiв, позицiй i, зрештою, на переконання аудиторiї у чомусь; та надзавдання, яке має ємоцiйно-спонукальний характер. Термiн "надзавдання" - та прихована пружина дiї,  яка, за задумом режисера (термiн "надзавдання" запровадив у вжиток К.С. Станiславський), повинна протягом усієї вистави спрямовувати емоцiї глядачiв у певному руслi.

Надзавдання у мовленнi, що переконує, - це також елемент мистецтва (надзавдання означау конкретні практичнi дiє, очiкуванi вiд аудиторiє у тому випадку, коли пощас'гить переконати її). Завдання начебто подауться слухачам, а надзавдання не пiдлягау прямому сприйняттю i впливаї імпліцитно.

По визначеннi настанови (чого волiє досягти, чого домагаюсь вiд тiєї чи iншоє аудиторiї) необхiдно вичленувати з концепцiє коло питань (згiдно з психологiчним законом сприйняття, їх має бути не більше нiж 7 + 2, може бути й менше (вiд 1 до 3), що залежать вiд настанови, особливостей аудиторiє), орiунтованих на аудиторiю, проаналiзувати їх i сформулювати власний пiдхiд до пошуку вiдповiдей на них. Свої міркування щодо формування стратегiє суб'єкт має побудувати назаключному етапi у виглядi тези.

Теза розглядауться як провiдна iдея, сукупність тверджень, що розгортаються оратором пiд час спiлкування з аудиторiую. Наявнiсть тези дозволяє уникнути беззмiстовного викладу концепцiї. Теза вiдiграє роль взаємозв'язку в цiлiсностi всiх компонентiв мовлення: концепцiї, запитань, настанови, аудиторiї.

Отже, стратегiя дiй становить таку послiдовнiсть: визначити настанову; вичленувати з концепції запитання, що розрахованi на певну аудиторiю, їх аналiз; сформулювати тезу (система, коротких відповідей суб'укта на поставленi запитання).

Стратегiя, хоча i являє собою певне уточнення концепцiї, все-таки є досить загальним явищем, яке потребує подальшої конкретизацiї: розгортання тези та її обгрунтування, нейтралiзацiє опонентiв, схиляння на свiй бiк тих, хто вагається. Щоб досягти даноє мети, необхiдно розглянути наступний етап розвитку концепцiє, роль якого вiдiграє тактичний закон ораторського мистецтва.