Перший етап еволюції приматів

Геолого - кліматичні зміни: два доісторичних континенти (північний - Лавразія і південний – Гондвана) розкололися на шматки. Материки почали набувати сучасних обрисів: Північна Америка і Європа відокремилися одна від одної, а Південна Америка перетворилася на острів поруч з Африкою. Клімат ставав усе більш континентальним, вимирали динозаври, звільнилося багато екологічних ніш. Це викликало лавиноподібне формоутворення серед тих груп тварин, які виявилися краще пристованими до нових умов існування.

Наприкінці мезозойської ери (триас, 215 млн років тому) від примітивних плазунів, які ще зберігали багато спільних рис з амфібіями, виділилися групи трикодонтів і трибугорчастих ссавців, які дали початок першим плацентарним і сумчастим ссавцям відповідно. Вони відрізнялися відсутністю дифференціації зубів (усі бугорчасті).

Головний мозок ссавців, незважаючи на збереження загального типу організаціїї з циркулярними борознами і звивинами, має багато своєрідних рис, котрі зумовлені специфікою еволюції окремих систематичних груп. У багатьох видів тварин кора має тільки ядерні зони аналізаторів, тобто клітинні поля первинного кіркового аналізу.  Поява форм із більш розвиненим мозком (у корі формуються поля вторинного кіркового аналізу) призвела до його суттєвої перебудови: дуже зменшується площа палеокортексу і нюхового мозку, збільшуються розміри неокортексу (спочатку зникають борозни і зростають розміри мозку, а потім утворюється система нових радіальних борозен на межі функціональних областей). Це був новий напрям еволюції головного мозку, який почав складатися у комахоїдних ссавців, а з часом став характерним і для приматів. Усі еволюційні етапи подібних перетворень віднайдені на ендокранах викопних тварин від лемурів до великих людиноподібних мавп.

Відокремлення перших приматів з групи комахоїдних ссавців відбулося приблизно 100 млн років тому, у другій половині крейдяного періоду. Вони були розміром від миші до кішки, а способом пересування нагадували білку. Близько 65 млн років тому значно зросло загальне різноманіття ссавців, виникли копитні травоїдні, перші хижаки та інші види тварин.

На початку еоцену (приблизно 55 млн років тому) суттєво збільшилася конкуренція і гризуни витиснули перших приматів із землі на дерева. Та частина ранніх приматів, яка зоставалася у звичних умовах існування протягом тривалого часу і не зазнала істотних перетворень, започаткувала підряд напівмавп. Характерні ознаки справжніх приматів формувалися упродовж кайнозойської ери як пристосування до життя на деревах.

Особливості ряду приматів

Унаслідок деревного способу життя п'ятипала кінцівка хребетних у мавп стає більш рухливою. Добре розвивається здатність до захоплювання і утримання предметів. Кігті замінються на нігті, а подушечки пальців стають органами дотику (в інших ссавців органами дотику слугують вібриси). Верхні кінцівки набувають здатності до обертальних рухів у ліктьовому суглобі, а добре розвинений плечовий пояс призводить до формування такого специфічного для приматів способу локомоції, як брахіація, тобто пересування за допомогою рук при висячому положенні тіла. Більшість мавп можуть сидіти, стрибати або висіти, підтримуючи тіло в більш-менш випрямленому положенні. Це зміцнювало пояс нижніх кінцівок і дозволило в майбутньому деяким групам приматів перейти до прямоходіння.

Мавпи, як і люди, мають досить несприятливе співвідношення маси і поверхні тіла в тому розумінні, що надмірна вага може спричинити серйозні наслідки навіть при незначних падіннях. При житті на деревах ці особливості могли стати джерелом підвищеного рівня травматизму та загибелі особин. За таких умов виживання приматів було можливим лише внаслідок формування ефективної системи зворотних зв'язків між кінцівками і відповідними відділами центральної нервової системи. Це призводило до прогресивної еволюції головного мозку і нової кори, тобто до структурної церебралізації. Подальший розвиток одержали зоровий і слуховий аналізатори, відбувалася певна редукція нюху. Для мавп характерними є великі очі, високодиференційована сітківка, кольоровий і стереоскопічний зір. Остання властивість пов'язана з тим, що очі приматів розташовані в одній площині, а не з боків голови, як у багатьох ссавців і нижчих мавп, наприклад у лемурів. Крім того, приблизно половина волокон зорового тракту перехрещуються на рівні гіпоталамусу проміжного мозку, що призводить до накладення полів зору і стереоскопічного ефекту. Унаслідок подібних морфофізіологічних перебудов у приматів розвиваються такі нові якості інтеграції, як об'ємно-просторово-оптичне сприйняття; синтез у сприйнятті просторових співвідношень об'єктів; формування структурних гомологів тих ділянок головного мозку, з якими пов'язані вищі психічні функції людини (концептуальне мислення, членороздільна мова, трудова діяльність тощо).

Особливостями життя на деревах пояснюється і специфічна дієта приматів. Вони, головним чином, рослинноїдні, рідше – комахоїдні або всеїдні.

Розмноження перестає бути сезонним і примати переходять до поліциклічності, а термін вагітності збільшується до 9 місяців (шимпанзе, горила). Завдяки розвитку вищої нервової діяльності і соціальних відносин в угруповуваннях приматів збільшується тривалість життя окремих особин, а період дитинства зростає до 8-12 років.

Подібні перетворення становлять собою складову частину загальнобіологічних еволюційних змін онтогенезу, якккккіхарактерні для усіх організмів. У ході еволюції здійснюється перехід від запліднення і розвитку організмів у зовнішньому середовищі до розвитку під захистом яйцевих оболонок, а потім і до внутрішньоутробного розвитку. Одночасно різко зменшується кількість гамет і плодючість, але суттєво зростає виживання окремих особин завдяки розвиненій турботі про потомство і зростанню ролі навчання. Подібні процеси взагалі характерні для прогресивної еволюції індивідуального розвитку вищих тварин. Вони спрямовані на збільшення його незалежності від середовища існування і називаються автономізацією онтогенезу.

Для більшості приматів характерним є стадний, груповий спосіб життя. Він пов'язаний з формуванням складної системи комунікації (міміка, вокалізація). Сучасні мавпи добре засвоюють мову жестів – амслен. Розвиваються орієнтовно-дослідницька, маніпулятивна і наслідувальна діяльності. Це призводить до того, що індивідуальні досягнення кожної особини швидко стають колективними і суттєво збільшують шанси на виживання усієї групи.

Таким чином, у приматів, внаслідок життя на деревах, сформувалися певні особливості анатомічної будови, психічного відображення і соціальних взаємовідносин. Наступний геологічний період в історії Землі (еоцен) пов'язаний з розквітом цієї адаптивно пластичної групи ссавців.

2.2. Другий етап еволюції приматів

Еоценові примати були представлені такими напівмавпами як адапіди, лемуроїди, тарзіоїди (довгоп'яти).

Адапіди нараховували приблизно 20 родів і до нашого часу всі вимерли. У порівнянні з ранніми приматами в них була коротша мордочка і збільшений головної мозок, очі - великі й спрямовані вперед, на кінцівках - нігті. Жили ці тварини в Північній Америці і Європі. Від них, вірогідно, походять лемури і довгоп'яти, а побічно - і вищі примати.

Лемуроїди, на відміну від адапід, мали довгі нижні виступаючі зуби, що перетворилися у своєрідний гребінь для догляду за хутром. Налічувалося близько 30 родів цих приматів, які майже всі вимерли. Відносна розмаїтість лемурів у наш час збереглася тільки на острові Мадагаскар, оскільки на ньому майже відсутні хижаки.

Довгоп'яти ( тарзіоїди) були поширені в еоцені, але вже в олігоцені більшість із них вимерла і до сьогодні з більше ніж 30 родів збереглося усього 3 види, котрі зустрічаються на островах Борнео та Суматра і ведуть, головним чином, нічний спосіб життя.

Наприкінці еоцену відбувся обмін фаунами між Азією і Північною Америкою, остаточно перервався сухопутний зв'язок між Європою і Північною Америкою. Для еволюції приматів цього часу характерним є існування амфіпітека погаунгського. Ця істота поєднувала у своїй будові ознаки вищих і нижчих приматів.