Фінансове правопорушення: поняття, склад, види

Відповідальність у фінансовому праві може бути окремим комплексним правовим інститутом, що має особливий предмет регулювання, а саме — правопорушення у сфері правового регулювання публічних фінансів (фінансові правопорушення).

Існують нормативне та наукові визначення поняття фінансове правопорушення.

Так, Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні фінансове правопорушення визначається як дія або бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання всіх форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб, громадян України та іноземних громадян, наслідком яких стало невиконання фінансово-правових норм.

В юридичній літературі фінансове правопорушення визначається як винне, здійснене діяння, що порушує норми фінансового права, за яке законодавством встановлено фінансово-правову відповідальність.

Фінансове правопорушення, як і будь-яке інше, характеризується сукупністю ознак, до яких належать протиправність, винність, антисуспільність та карність.

На думку А. Й. Іванського, фінансове правопорушення — це протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяль­ність суб'єкта фінансових правовідносин, яка порушує приписи фінансово-правових норм та завдає шкоди суспільним інтере­сам, на задоволення яких спрямована публічна фінансова діяль­ність¹.

У юридичній літературі фінансове правопорушення розгля­дають також як суспільно шкідливе (небезпечне), протиправне (таке, що порушує норми фінансового законодавства), винне ді­яння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта (фізичної чи юридичної особи), яке зазіхає на інтереси держави й суспіль­ства загалом, що охороняються законом, і за яке встановлено фінансово-правову відповідальність.- Порушенню фінансового законодавства притаманні: антисо­ціальний характер, що виявляється у суспільній небезпечності (якщо правопорушення є злочином, передбаченим Криміналь­ним кодексом) або суспільній шкідливості; протиправність; вин­ність; караність.

Антисоціальний характер є матеріальною та необхідною ознакою порушень фінансового законодавства. Діяння, що супе­речать нормам фінансового права, перешкоджають нормальній публічній фінансовій діяльності і шкодять економічній системі держави. Протиправність свідчить про передбачуваність конкрет­ного діяння в актах фінансового законодавства. її розглядають як юридичну оцінку антисоціального характеру діяння з боку законодавця, закріплену в нормах фінансового права. У науці фінансового права висловлено позицію, що положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України щодо визначення виключно закона­ми засад окремих видів юридичної відповідальності необхідно поширити також і на засади відповідальності за порушення фі­нансового законодавства¹.

Винність означає ставлення особи, що скоїла правопорушен­ня, до нього. Винна особа діє з умислу або необережності, усві­домлює суспільну небезпечність своїх дій (бездіяльності) та їх можливі наслідки. Вона може бажати або передбачати можли­вість їх настання. Караність є ознакою, логічно зумовленою анти­соціальним характером правопорушення, негативною оцінкою з боку суспільства, вона безпосередньо випливає з його протиправ-ності.

Аналіз теоретичних поглядів на поняття та зміст правопо­рушень дає змогу визначити фінансове правопорушення як су­ спільно шкідливе, винне, протиправне діяння (дію чи бездіяль­ ність) деліктоздатного суб'єкта, що порушує врегульований правовими нормами порядок розподілу та перерозподілу ВВП та НД, за яке законодавство вста­ новило юридичну відповідальність.

Залежно від виду юридичної відповідальності фінансові пра­вопорушення пропонують розглядати у вузькому розумінні (тоді мова йде про фінансово-правову відповідальність) та в широкому (коли застосовують адміністративну, кримінальну, цивільну, дисциплінарну та фінансово-правову відповідальність).

Суб’єктами фінансового правопорушення є ЮО та ФО, як резиденти, так і не резиденти, які виступають як сторона фінансових правовідносин, що вчинили протиправне винне діяння і здатні нести фінансово-правову відповідальність.

     Коло суб’єктів фінанси-правової відповідальності відрізняється залежно від виду фінансових правовідносин:

Суб’єкти фінансового правопорушення у сфері податкових відносин: платник податків, банки та інші фінансові установи, податкові агенти та особи, на яких законодавством покладається обов’язок сплати податків і зборів замість платників, ДПС та Державна казначейська.

Суб’єкти фінансового правопорушення у сфері валютних відносин: НБУ, КабМін України, уповноважені банки, юридичні особи (резиденти і нерезиденти), фізичні особи (резиденти і нерезиденти).

Суб’єкти фінансових правопорушень у сфері публічних банківських відносин: НБУ, банки та інші фінансові установи, контролюючі органи, Рахункова палата України.

Суб’єкти фінансового правопорушення у сфері грошово-кредитних. У сфері грошового обігу: НБУ, банки, суб’єкти підприємницької діяльності: фізичні та юридичні особи, які є безпосередніми учасниками грошового обігу; у сфері касових операцій: підприємства (підприємці) – як резиденти, так і не резиденти; банки.

     Об’єкт фінансового правопорушення - це суспільні відносини, на які спрямована протиправна та суспільно шкідлива поведінка його суб’єкта та які охороняються нормами права. Розрізняють загальний, родовий, видовий та безпосередній об’єкти правопорушення, вчиненого суб’єктами фінансового права.

     Загальний об’єкт складають сукупність фінансових правовідносин, які охороняються нормами права, тобто, суспільні відносини, які регулюють встановлений державою та органами місцевого самоврядування порядок утворення, розподілу та використання державних і місцевих фондів коштів, які охороняються заходами фінансової відповідальності.

     Родовий об’єкт – це група однорідних фінансових правовідносин, які охороняються нормами права. Так, родовим об’єктом податкових правопорушень, є група відносин, що регулюють встановлений порядок реалізації обов’язку платника щодо порядку обчислення, сплати, стягнення податків, податкової звітності та податкового контролю.

     Різновидом родового є видовий об’єкт, тобто відносно відокремлена група суспільних відносин, спільних для деяких фінансових правопорушень, які встановлюють правила поведінки у сфері фінансової діяльності держав та органів місцевого самоврядування, за порушення яких передбачена система заходів фінансової відповідальності. Наприклад, правовідносини, які регулюють порядок нарахування та сплати податків, зборів.

     Безпосереднім об’єктом фінансового правопорушення є ті конкретні відносини, правила, які охороняються нормами фінансового права і забезпечуються фінансовою відповідальністю: правила ведення касових операцій, правила сплати митних платежів, правила взяття на податковий облік, правила обліку доходів тощо.

     Об’єктивна сторона фінансового правопорушення – це система передбачених фінансовою нормою ознак, які характеризують зовнішню сторону правопорушення. До обов’язкових ознак належить суспільно шкідливе діяння. Факультативними ознаками є суспільно шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, спосіб, час та характер вчинення проступку є.

Діяння – конкретний свідомий і вольовий акт суспільно шкідливої поведінки суб’єкта фінансового права у формі дії або бездіяльності, якими завдано чи могло б бути завдано шкоди суспільству, державі, органам місцевого самоврядування, громадянам. Діяння завжди описується законодавцем у диспозиції фінансово-правової норми або безпосередньо випливає з її змісту.

Зокрема, об’єктивна сторона бюджетного правопорушення, передбаченого ст. 119 Бюджетного кодексу України, полягає в нецільовому використанні бюджетних коштів, тобто витрачанні їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. В окремих випадках законодавець деталізує об’єктивну сторону правопорушень шляхом закріплення її факультативних ознак, пов’язуючи з цим міру відповідальності.