Технічне оформлення рукопису

Загальні вимоги

Технічне оформлення письмової роботи повинно відповідати вимогам, які висувають до рукописів наукових праць при підготовці їх до друку. Текст бакалаврської роботи має бути набраний на комп’ютері й розташований на стандартному папері формату А-4 (210´297 мм); сторінки мають поля: ліве – не менше 30 мм, верхнє і нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм. На сторінці – 28-30 рядків по 37-36 знаків у кожному (враховуючи пробіли між словами); відстань між рядками – 1,5 інтервали, підрядкові посилання і примітки – один інтервал. Шрифт текстового редактора World Times New Roman, розмір 14. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Вирівнювання тексту по ширині сторінки.

Текст іноземною мовою повністю набирають за допомогою спеціальних шрифтів. 

Друкарські помилки, описки чи графічні нечіткості, виявлені у процесі оформлення роботи, можна виправляти охайним підчищенням чи за допомогою коректора і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) тим самим кольором, яким написаний текст.

У змісті вказуються номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів, їхні заголовки.

Перелік умовних позначень надається у вигляді окремого списку, який розміщують після змісту. Перелік слід друкувати у дві колонки, у лівій за абеткою наводять скорочення, у правій – детальне розшифрування.

Нумерація. Сторінки нумерують арабськими цифрами без будь яких знаків у правому верхньому куті аркуша без крапки за єдиною системою: від першої до останньої без пропусків і повторів (включно з ілюстраціями й додатками). Першою сторінкою є титульна, на ній цифру “1” не ставлять (оформлення титульної сторінки – див. Додаток 1). Після титульної сторінки йде окрема сторінка зі завданням (Додаток 2), далі – зі змістом роботи (див. Додаток 3). На титульному аркуші, аркушах та аркуші змісту номер сторінки не ставиться. Нумерація сторінок проставляється, починаючи зі «Вступу».

На титульному аркуші зазначають повну назву міністерства, вищого навчального закладу, випускової кафедри; тему роботи; дані про студента, наукового керівника та рецензента, місто та рік подання бакалаврської кваліфікаційної роботи до захисту. Скорочення у назвах міністерства, вищого навчального закладу та теми кваліфікаційної роботи не допускаються.

Кожну структурну частину роботи необхідно розпочинати з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи “АНОТАЦІЯ”, “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами по центру сторінки. Крапка у кінці заголовка не ставиться. Назви структурних частин відокремлюють від подальшого тексту знизу двома-трьома міжрядковим інтервалами. У випадку виокремлення в роботі підрозділів кожний наступний підрозділ (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) продовжують із невеликим відступом на тій же сторінці (три міжрядкові інтервали). Але кожний параграф обов’язково повинен мати назву (заголовок), вказану у змісті.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи та підрозділи (наприклад, РОЗДІЛ 1, підрозділ 1.1.). Кожний розділ починають з нової сторінки. Номер розділу ставиться після слова “РОЗДІЛ”, без крапки (наприклад, РОЗДІЛ 1) та з нового рядка друкують заголовок розділу великими літерами.

Якщо один розділ поділяється на підрозділи та пункти, то інші повинні також поділятись. Підрозділи нумеруються у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера, розділених крапкою. Наприкінці номера підрозділу ставиться крапка, наприклад “2.1.” (перший підрозділ другого розділу), за якою у тому ж рядку зазначають заголовок підрозділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу жирним шрифтом. Наприкінці заголовка крапки не ставлять.

Підрозділи роботи інколи можуть містити пункти, наприклад, “1.1.1.”. Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, “2.1.3.” (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту, який друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу жирним шрифтом і в кінці ставиться крапка (Додаток 3а, 3б).

Якщо заголовок розділу, підрозділу, пункту складається з двох чи більше речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки чи слова у них не підкреслюються і слова при переносах не розриваються.

Складові кваліфікаційної роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не нумерують.

Підготовлений текст брошурують (довільним способом) і оправляють у палітурки. У такому вигляді бакалаврську роботу подають на кафедру.

Загальний обсяг бакалаврської роботи становить близько 50-60 сторінок (відповідно до технічного оформлення сторінки формату А-4) (до списку літератури). Обсяги списку використаних джерел і літератури, а також додатків не враховують до обсягу кваліфікаційної роботи. Допускаються відхилення в межах ±10%.

 

4.2. Оформлення ілюстрацій (рисунків)

Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумеруються послідовно у межах розділу арабськими цифрами, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Якщо рисунків більш ніж один, то номер рисунка має складатися із номера розділу і порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад “Рис. 1.2.” (другий рисунок першого розділу). Номер, назва рисунку та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією, відокремлюючи крапкою по середині сторінки.

При посиланні на рисунок перший раз необхідно зазначати, наприклад: (рис. 1.2.). Подальші посилання на рисунки виконуються разом із скороченим словом “дивись”, наприклад: (див. рис. 1.2.). Рисунки необхідно наводити одразу після посилання на них у тексті вперше. Якщо на сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто так, щоб для ознайомлення з рисунком достатньо було повернути аркуш за годинниковою стрілкою.

Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації, розміри яких більше формату А4, рекомендується розміщувати у додатках.

 

Оформлення таблиць

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблиці у роботі нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті пишеться слово “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: Таблиця 1.2. (друга таблиця першого розділу).

Назву таблиці друкують жирним шрифтом малими літерами (крім першої великої) і розміщують над таблицею по центру під словом “Таблиця 1.2.”, яке розміщують справа. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці (Додаток 3в).

На всі таблиці мають бути посилання в тексті. При посиланні на таблицю вперше вказують її повний номер, а слово “Таблиця” пишуть у скороченому вигляді, наприклад: (у табл. 1.2.). У повторних посиланнях на таблиці скорочено пишуть слово «дивись», наприклад: (див. табл. 3.2.).

Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки їх у тексті. Якщо на сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто так, щоб для ознайомлення з таблицею достатньо було повернути аркуш за годинниковою стрілкою.

При переносі таблиці на наступну сторінку нумерацію колонок необхідно повторити, а над таблицею розмістити слова «Продовження таблиці 1.2.» із зазначенням її номера, наприклад: Продовження таблиці 1.2.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш, при цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах однієї сторінки.

Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки граф – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. Висота рядків повинна бути не меншою, ніж шрифт розміром 12. Якщо цифрові дані у рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.

Допускається розміщення великих за обсягом таблиць у додатках.

Оформлення формул

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули зазначають у крайньому правовому положенні на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули, до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу).

Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова “де”, двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад: у формулі (1.2.). Кожна формула відокремлюється від тексту одним вільним рядком.

Оформлення приміток

Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово «Примітка» чи «Примітки». Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова «Примітки» ставиться двокрапку і примітки нумеруються. Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставиться крапка.

Оформлення посилань

У роботі часто робляться посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання та ін. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, забезпечують можливість з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Цитати можуть бути з кількох речень, а можуть «вихоплювати» фрагмент фрази чи навіть одне-два слова. Їх обов’язково беруть в лапки й супроводжують посиланням на джерело. Вилучення певних фрагментів, яке дозволяє уникнути довгого цитування, позначають трикрапкою. Водночас, слід пам’ятати, що науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст у кваліфікаційній роботі, оскільки найменше скорочення може спотворити зміст, викладений автором. Якщо авторові потрібно «втрутитися» в цитату – щось пояснити чи додати – тоді використовують квадратні дужки. Якщо джерело процитовано не за публікацією чи рукописом, а за працею попередника, це також обов’язково зазначають у примітці: Цит. за: (далі йде назва праці, звідки запозичено цитату).

Переказуючи своїми словами чиюсь думку, необхідно у тексті зазначити, кому вона належить, а в примітці вказати назву й сторінку відповідної праці. Не слід зловживати надто довгими цитатами: таке цитування безпомилково вказує на невміння передавати чужі думки власними словами. Перефразовуючи, узагальнюючи чи цитуючи праці інших дослідників, автор передусім повинен висловити власну позицію.

Посилатись слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.

Посилання в тексті на джерела наводять у квадратних дужках із зазначенням джерела та сторінки. Перша цифра у квадратних дужках відповідає номеру джерела у списку використаних джерел, друга – номеру сторінки (наприклад, [32, с. 85]).