Структурні складові бакалаврської кваліфікаційної роботи

№ розділу, підрозділу	Склад бакалаврської роботи	Обсяг сторінок
	ТИТУЛЬНА СТОРІНКА	1
	ЗАВДАННЯ (двосторонній бланк, що отримується на кафедрі)	1
	ЗМІСТ	1
	ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ (при потребі)
	ВСТУП	2-3
	ОСНОВНА ЧАСТИНА РОБОТИ (поділяється на розділи)
РОЗДІЛ 1	НАЗВА (ОГЛЯД БІБЛІОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛ ДОСЛІДЖЕННЯ)	8-10
РОЗДІЛ 2 (поділяється на підрозділи)	НАЗВА (ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА)	15-20
РОЗДІЛ 3 (поділяється на підрозділи)	НАЗВА (ДОСЛІДНИЦЬКО-АНАЛІТИЧНА ТА РЕКОМЕНДАЦІЙНА ЧАСТИНА)	13-18
	ВИСНОВКИ	3-4
	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
	ДОДАТКИ
	АНОТАЦІЇ українською, англійською або іншою іноземною мовою, що вивчав студент

Актуальність теми дослідження подається у вигляді обґрунтування її важливості на даний час для розв’язання певної наукової проблеми чи питання, доцільності критичного аналізу проблеми та напрямів її розв’язання. Слід розрізняти актуальність наукову й прикладну (суспільно-політичну, у сфері міжнародних відносин). Наукова актуальність визначається мірою вивченості проблеми, яка залежить від того, що зробили в цьому напрямі попередники й що залишилося нерозв’язаним. Прикладна актуальність визначається взаємозумовленістю міжнародних подій і сучасних політичних явищ на міжнародній арені, необхідністю аналізу історичного та політичного досвіду міжнародних взаємодій. Правильно обґрунтувати актуальність теми означає сформулювати наукову проблему, тобто виявити те, що є маловідомим про тему дослідження.

Мета та завдання закладають стратегічну та тактичну програму всієї наукової праці. Ці елементи вступу повинні бути чітко сформульованими та відображати тематику дослідження, а виконання всіх поставлених завдань у підсумку повинно забезпечити досягнення кінцевої мети роботи. Перелік завдань може визначатися як тематичною, так і логічною послідовністю, зумовленою внутрішньою логікою дослідницького процесу. Завдання слід формулювати якомога точніше, адже опис їх виконання і становитиме зміст розділів наукової роботи.

За потреби у вступі слід вказати на територіальні та хронологічні межі дослідження. Слід чітко окреслити територію, де розгортаються описувані події, й дати якомога переконливіше пояснення, чому обрано саме такий, а не більший чи менший відтинок часу.

Об’єкт – це цілісні процес чи явище, проблемна ситуація, що обрані для дослідження. В об’єкті виділяють ту його частину чи аспект, що і є предметом дослідження. Об’єкт і предмет як категорії дослідницького процесу співвідносяться між собою як загальне й часткове. Представлення об’єкту, предмету дослідження починають фразою: «Об’єктом дослідження є... (повна назва)», «Предметом дослідження є... (повна назва)», після чого дається стислий опис об’єкту, предмету з вказівкою його основних характеристик.

Методи дослідження – способи здобуття достовірно наукових знань, умінь та практичних навичок у різних сферах діяльності. У досліджені можуть бути використані різноманітні методи, як-от: загальнонаукові та логічні (системний, структурно-функціональний, порівняльний, аналіз і синтез, індукція й дедукція, класифікація й типологізація тощо), спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-системний тощо), а також конкретно-наукові (статистичний, контент-аналіз тощо). У цій частині вступу потрібно обґрунтувати з якою метою і для розв’язання якого завдання використано той чи інший метод, пояснити специфіку його застосування у роботі.

Ще одним бажаним елементом у бакалаврських роботах є визначення елементів наукової новизни, тобто авторського внеску у вивчення проблеми чи її окремих аспектів.

Теоретичне та практичне значення роботи має містити інформацію про можливість впровадження результатів дослідження в суспільно-політичну діяльність, або подальшу наукову роботу чи процес підготовки фахівців.

Апробація результатів дослідження. Якщо студент виступав за результатами свого дослідження на наукових конференціях чи має інші відповідні публікації, то про це також слід зазначити у вступі.

Структура роботи. Вказується кількість структурних частин роботи (розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів) та її загальний обсяг.

· основну частину роботи, що є найбільшою за обсягом (2/3 роботи), найбільш значущою і відповідальною. Тут особлива увага приділяється аналізу досліджуваної проблеми і аргументації одержаних результатів. У цій частині має бути виконано два головні завдання: перше - обґрунтувати (довести, пояснити, розтлумачити, підтвердити, виправдати, спростувати) сформульовані положення; друге - розкрити їх у доступній і переконливій формі, причому так, щоб можна було оцінити достовірність інформації, відтворити за необхідності результати і використати для інших цілей викладений матеріал. Основна частина складається, як правило, з декількох розділів та підрозділів:

ü оглядова частина: огляд наукової та навчально-методичної літератури, законодавчої та нормативно-правової бази за проблемою (орієнтовно 20% обсягу роботи). Ця частина є показником готовності автора до наукового осмислення теми, адже вказує як автор застосовує спеціальні знання, уміння й навики для аналізу, узагальнення, систематизації та класифікації історіографічних матеріалів і джерел. Принцип огляду літератури (історіографії) визначає характер зібраного матеріалу з конкретної теми, а також мету й завдання дослідження. Найвищий ієрархічний щабель мають посісти авторитетні узагальнюючі праці, нижчий – праці, присвячені вузловим аспектам досліджуваної проблеми, найнижчий – розвідки про конкретні сюжети в межах цієї проблеми.

В огляді використаної літератури необхідно простежити етапи розвитку історичних/філософських/політологічних поглядів на політичну проблему, показати співвідношення концепцій і шкіл на тих чи тих етапах. Варто привернути увагу до праць тих дослідників, які зробили найбільший внесок у вивчення цієї теми; інші праці треба згрупувати навколо цих фундаментальних досліджень теми або окремих її аспектів.

Для написання огляду джерел насамперед необхідно класифікувати залучений матеріал за видами й типами, наприклад, нормативні акти, документи приватного походження (листи, щоденники, мемуари), монографії та статті, довідкові видання (словники-довідники, енциклопедії, бібліографічні покажчики), періодична преса, електронні ресурси тощо. Після цього розташовують групи джерел за ступенем їх важливості для розкриття теми. Немає потреби робити огляд кожного з джерел. Доцільно в кожній із груп виділити найважливіші, а інші згрупувати навколо основних.

Цю частину роботи слід завершити стислим висновком про стан вивчення теми (наскільки всебічно й повно вивчені ті чи інші характеристики й особливості предмета дослідження, а які з них потребують додаткового розгляду). Якщо історіографія є досить значною, то потрібно вказати на основні праці попередників (це буває легко зробити, коли є вже спеціальні історіографічні роботи), зосередивши увагу на найвагоміших працях, особливо останнього часу. Аналізуючи роботи попередників, потрібно зазначити тих, хто займався цією чи близькою проблематикою найефективніше, показати, у чому значення їхніх праць, виокремити дискусійні проблеми, спробувати, знайти аргументи в цій заочній дискусії, приєднатися до певної концепції або ж обґрунтувати власну позицію.

Загальна кількість опрацьованих літературних джерел не повинна бути меншою 30-ти, у тому числі сюди повинні входити найновіші публікації (монографії, підручники, посібники, статті тощо), які вийшли друком упродовж попереднього та поточного років написання бакалаврської роботи. Важливо, що для констатації та обґрунтування теоретичних висновків та тенденцій доцільно використовувати дані, опубліковані у енциклопедіях, монографіях, довідниках та інших зарубіжних джерелах та виданнях, у т.ч. що входять до різноманітних наукометричних баз (Scopus, Web of Science та ін.).

ü теоретична частина (орієнтовно 50%), у якій на основі вивченої наукової, навчально-методичної літератури розкривається зміст різних авторських підходів до сутності та вирішення означеної проблеми, наводиться єдність та відмінність їх поглядів, формулюється теоретична основа аналізу проблеми, яка застосовуватиметься у дослідницько-аналітичному та рекомендаційному розділі, при формулюванні висновків;

ü дослідницько-аналітична та рекомендаційна частина: аналітичні та рекомендаційні узагальнення (орієнтовно 30%), що засвідчують уміння автора здійснювати правильні узагальнення нагромадженого фактичного матеріалу, групувати та обробляти дані, на основі яких провадиться аналіз, обґрунтовувати пропозиції з вирішення означених проблем. Форма подання аналітичного матеріалу може бути довільною (словесна; графічна; таблична; у вигляді моделей, блок-схем тощо). У цій частині обов’язковим є врахування українських політичних реалій (внутрішньополітичний та міжнародний контекст);

· висновки (орієнтовно 3-4 сторінки), що повинні відображати стислий виклад підсумків роботи, найважливіші теоретичні положення, які містять оцінку результатів дослідження, відповідно до мети роботи та визначених у вступі завдань. Під час написання загальних висновків відбувається нове, на вищому рівні осмислення наукових результатів, продовжується виконання завдань і досягнення поставленої мети, здійснюється завершальний етап роботи, перехід від конкретного до теоретичного узагальнення. Зазвичай, кожному з поставлених у вступі завдань відповідає не менше одного пункту висновку. Оцінювання бакалаврської роботи починається із з’ясування відповідності між поставленими у вступі завданнями і висновками.

При написанні висновків можливе використання таких прийомів, як реферативне узагальнення за розділами роботи, проблемний виклад підсумків роботи, узагальнення змісту за основними питаннями тощо. Незалежно від способу подання, у висновках необхідно: провести думку про досягнення мети й виконання завдань, сформульованих у вступі; назвати положення, які вказують на доказ гіпотези, тез, є відповідями на поставлені питання; відзначити позиції, у які автор вніс дещо нове у вивченні теми; подати рекомендації для наукового чи практичного використання результатів дослідження;

· список використаних джерел і літератури (укладається у алфавітному порядку – спочатку позиції кирилицею (українською та російською мовами), згодом – латинкою (англійською, німецькою, французькою та іншими мовами);

· додатки (за необхідності), до яких відносять допоміжний матеріал, потрібний для більш повного сприйняття виконаної роботи (діаграми, графіки чи таблиці, де систематизовано однотипну інформацію, мапи й картосхеми, ілюстрації із зазначенням джерела інформації);

· анотацію бакалаврської роботи (українською та однією із іноземних мов, що вивчав студент (англійська, німецька, французька, іспанська тощо), у якій подається: прізвище, ім’я та по батькові студента, назва роботи, а також у стислій резюмованій формі зміст виконаної роботи (основних розділів та висновків бакалаврської роботи). Обсяг анотацій до 0,5 сторінки (до 1200 друкованих знаків) кожною із мов, аркуш не нумерують. Анотація призначена для стислого, інформативного й точного викладу суті мети і змісту кваліфікаційної роботи та одержаних результатів. Анотація повинна містити й перелік ключових слів (від 5 до 15 слів або словосполучень з тексту роботи). Ключові слова подаються в називному відмінку і друкуються малими літерами у рядок через кому.