Тема 1. Рослинна лікарська сировина, визначення, характеристика, оцінка якості

Лікарські рослини

для аграрних вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації
за напрямом "Ветеринарна медицина"

 

Укладачі:

ІЩЕНКО Вадим Дмитрович, Бойко Григорій Васильович, ДЖИГОВА Тамара Степанівна та ін.

 

Підписано до друку

Формат 60х84 ¹/₁₆.  Ум. друк. арк. Обл.-вид. арк.

Наклад 200 пр.

 

Видавничий центр НУБіП України

03041, Київ, вул. Героїв Оборони, 15.

Вступ

 

Вивчення лікарських рослин у гуманній та ветеринарній медицині є однією із найдревніших наук у комплексі медичних знань, оскільки, саме лікарські рослини були першими ліками, які застосовувалися з давніх-давен і використовуються донині. Водночас, використання рослинної сировини, з якої готують лікарські препарати, у ветеринарній медицині займає особливе місце, оскільки, вони дешевші і можуть конкурувати із дорогими синтетичними засобами та замінювати їх, тим самим сприяючи зниженню собівартості продукції.

Часто у лікарів і власників тварин складається хибне ставлення до рослинних засобів як до допоміжних і навіть як до чогось застарілого із розряду знахарства чи шаманства; вважають, що рослинні засоби малодієві, тому перевагу надають синтетичним, яких у аптеках безліч і кількість їх постійно зростає. Проте слід зазначити, що одними з найсильніших засобів є такі, що отримані з рослинної сировини (наприклад, атропін, стрихнін, пілокарпін, морфін тощо).

Методичні вказівки для проведення лабораторних занять із дисципліни "Лікарські рослини" містить ряд робіт, які студенти виконують під час лабораторних занять і під час навчальної практики. Основна увага приділяється визначенню якості лікарської рослинної сировини, переважно проведенням макроскопічних досліджень, що можливе на лабораторно-практичних заняттях; вивченню основних лікарських форм із рослинної сировини та засвоєнню технології їх виготовлення, що можливе і на лабораторно-практичних заняттях і під час навчальної практики. Кожен студент виготовляє лікарські форми за конкретним завданням і звітує викладачу. Наводиться методика попередніх розрахунків потреби господарства чи закладу в окремих видах лікарської рослинної сировини і студенти одержують конкретні завдання та проводять відповідні розрахунки.

Методичні вказівки містять також відомості про основні хімічні складники лікарських рослин, що обумовлюють їх лікувальну дію. Тут же вміщено, які саме рослини містять у своєму складі ті або інші речовини і з якою метою їх використовують у практиці ветеринарної медицини. Викладено загальні відомості про негативну дію рослинних засобів на організм тварин, симптоми, які спостерігають при отруєнні різними рослинами, і загальні правила лікування і профілактики отруєнь.

Тема 3. Консервація і зберігання лікарської рослинної сировини

 

План вивчення теми

1. Види консервації лікарської рослинної сировини.

2. Загальні правила сушіння лікарської рослинної сировини.

3. Особливості сушіння лікарської рослинної сировини залежно від виду сировини та вмісту хімічних сполук.

4. Зберігання лікарської рослинної сировини.

 

Основні положення, які слід засвоїти під час вивчення теми

Тема 4. Визначення шкідників сировини. Визначення вологості і золи У сировині, її зіпсованості

 

План вивчення теми

1. Якість лікарської рослинної сировини.

2. Методи аналізу лікарської рослинної сировини.

3. Визначення ідентичності, чистоти та доброякісності сировини.

4. Правила приймання лікарської рослинної сировини і відбирання проб для аналізу.

5. Визначення вмісту вологи і золи.

6. Визначення домішок.

7. Визначення ступеня ураження лікарської рослинної сировини шкідниками.

Основні положення, які слід засвоїти під час вивчення теми

Відбір середнього зразка та середньої проби лікарської

Рослинної сировини

Відбір середньої проби лікарської рослинної сировини проводять при оцінці лікарської сировини в цілому на її істинність, однорідність, наявність дефектів (підмочування, порушення цілісності тари, маркування тощо). Із однієї партії сировини вибирають місця для розпаковування і відбору зразків сировини в таких кількостях:

від 1 до 5 місць (упаковок) – всі місця;

від 6 до 10 – 5 місць;

від 11 до 20 – 6 місць і далі на кожний десяток по 1 місцю
(розкритій упаковці).

Якщо сировина розфасована, то із кожної розкритої упаковки (ящика, тощо) беруть 3 одиниці (пачки тощо), але не менше маси середнього зразка для партій до 100 одиниць упаковок, 1 % – для партій 5000 одиниць і 0,5 % – для партій понад 5000 одиниць.

Сировину виймають із кожної розкритої одиниці зверху, знизу та з середини рукою з глибини не менше 10 см.

Насіння та сухі плоди з мішків беруть зерновим щупом. Проби обʼєднують, обережно перемішують, щоб не збільшувати осипання та подрібнення і відбирають середній зразок. З цією метою відібрану сировину розміщують і розрівнюють у формі квадрата з товщиною шару не більше 3 см. Ділять його по діагоналі на 4 трикутники, з яких 2 протилежних видаляють а ті, що залишились, – обʼєднують, перемішують, розрівнюють і ділять знову по діагоналі; так повторюють доти, поки не залишиться маса, що відповідає масі середнього зразка.

 

1. Маса середньої проби різних видів
лікарської рослинної сировини

Сировина	Маса середньої проби, г
Бруньки берези	150
Бруньки сосни	350
Листя цілі, крім нижченаведених:	400
касії гостролистої	200
мучниці	150
брусниці	150
Листя різане, обмолочені	200
Квітки, крім нижченаведених:	300
полину цитварного	150
нагідок	200
бузини чорної	75
ромашки аптечної	200
ромашки далматської	400
приймочки кукурудзяні	200
Трави цілі, крім нижченаведених:	600
буркуну	150
материнки	150
чебрецю	150
анабазису	150
тимʼяну	150
полину цитварного	100
Трави різані, обмолочені	200
Плоди соковиті, крім нижченаведених:	200
малини	300
шипшини	300
перцю стручкового	550
Плоди сухі і насіння, крім нижче наведених:	250
дурману	200
термопсису	200
Корені, бульби і кореневища цілі, крім нижченаведених:	600
кореневища і корінь марени	400
перстачу прямостоячого	400
оману	1000
папороті чоловічої	1500
ревеню	1500
солодки, очищені	2500
неочищені	6000
Корені і кореневища різані, подрібнені	250
в порошку	150
Корені цілі	600
Інша сировина:
мох дубовий та ісландський	150
лікоподій	200
житні ріжки	200
ага	3000
капуста морська	5000
капуста морська шинкована	1000
Сировина тваринного походження:
бодяга	150

 

Відібраний середній зразок ділять на 4 середні проби, в яких визначають:

1. Істинність сировини.

2. Вміст вологи.

3. Вміст домішок.

4. Ураження шкідниками.

5. Подрібненість і осипання.

6. Вміст золи.

7. Вміст діючих речовин.

Залежно від виду сировини розмір середніх проб (за масою) повинен відповідати таким показникам.

Визначення вмісту вологи

Значний негативний шкідливий вплив на якість рослинної лікарської сировини, в першу чергу законсервованої висушуванням, має підвищена вологість, тобто кількість гігроскопічної води (вологи) в сировині, що виражається у відсотках від загальної маси.

Визначають її в аналітичних пробах, які відбирають із середніх проб і зразу ж герметично запаковують.

 

Матеріальне забезпечення: сушильна шафа, терези лабораторні, ексикатор, совки, бікси, щипці тигельні, кальцію хлорид, вазелін, шпателі, аналітичні проби різних видів сировини.

Хід роботи: включають сушильну шафу і доводять у ній температуру до 100–105 ⁰С, сировину подрібнюють і відбирають наважку 3–5 г із точністю до 0,01 г, яку висипають у попередньо зважену біксу і вміщують у сушильну шафу.

Плоди, насіння, корені, кореневища, кору витримують у сушильній шафі 3 години; трави, квітки, суцвіття – 2 години. Після цього бікси виймають із шафи і вносять у герметизований вазеліном ексикатор для охолодження на 30 хв., після чого зважують.

Досліджувану сировину висушуванням доводять до постійної маси. За кінцевий результат беруть середній арифметичний показник двох паралельних визначень, вирахуваних з точністю до десятих долей відсотка, за умови, що розходження між ними не перевищує 0,5 %.

Розрахунки проводять за формулою:

Х =	(М – М1) × 100	,
	М

 

де X – вміст вологи, %; М – маса наважки з аналітичної проби (до висушування), г; М₁ – маса наважки після висушування, г.

 

Визначення вмісту золи

Зола – це неспалимий залишок неорганічних речовин, що одержують після спалювання сировини та її прожарювання.

Вміст золи визначають з метою встановлення складового зольного залишка рослинної сировини та можливих мінеральних домішок (земля, пісок, камінці), що попадають при обробці та сушінні лікарських рослин.

Якщо загальний вміст золи перевищує допустимий за нормативно-технічною документацією, то це свідчить про присутність мінеральних домішок.

Матеріальне забезпечення: терези, сито, ексикатор, тиглі фарфорові, муфельна піч, плитки електричні, фільтри беззольні, 2 %-й розчин АgNО₃, 10 %-й розчин НСl, 10 %-й розчин NH₄NO₃, вода дистильована, піпетки та сушильна шафа.

Хід роботи: в аналітичній пробі визначають вміст вологи (в абсолютно сухій речовині), прожарюють і зважують фарфоровий тигель, вносять у нього 5 г відваженої сировини, яку розподіляють рівномірним шаром. Тигель нагрівають, доводячи до горіння сировини, а потім до червоного прожарювання та постійної ваги, не допускаючи її спікання чи сплавлення зі стінками тигля. Тигель охолоджують в ексикаторі та зважують. Якщо сировина спалюється не повністю, то залишок охолоджують, змочують насиченим розчином нітрату амонію, який потім випаровують на водяній бані, а залишок прожарюють повторно.

Вміст загальної золи (Х₁) у відсотках в абсолютно сухій сировині визначають за формулою:

Х =	М1 × 100	,
	М2 х (100 – W)

 

де М₁ – маса золи, г; М₂ – маса сировини, г; W – втрати в масі при висушуванні сировини, %.

Вміст золи, нерозчинної в 10 %-му розчині хлористоводневої (хлорної) кислоти, яка складається, в основному, з кремнезему (земля, пісок), визначають у відсотках в абсолютно сухій сировині за формулою:

Х =	(М1 – М) × 100	,
	М2 х (100 – W)

 

де М₁ – маса золи, г; М – маса золи фільтра (якщо його золи понад 0,002 г); М₂ – маса сировини, г; W – втрати в масі при висушуванні сировини, %.

 

Визначення ступеня ураження

Клінічні ознаки отруєнь

Отруєння отруйними рослинами можуть перебігати гостро і хронічно. Гострі отруєння характеризуються раптовим приступом, супроводжуються різними клінічними симптомами і виникають за короткий час після поїдання значної маси кормів.

Хронічні отруєння розвиваються поволі, спостерігаються при тривалому поїданні нетоксичних кількостей рослин і характеризуються повільним розвитком клініки отруєнь.

У тварин всіх видів спочатку на перший план виступають симптоми ураження органів травлення: повна відсутність апетиту, салівація, прискорення дефекації мʼякими каловими масами з домішками газів, слизу інколи крові, атонія передшлунків у жуйних, болючість в області черева. Спостерігається тахікардія чи брадикардія, порушення ритму серця, пульс слабкий і частий.

Зʼявляються ознаки ураження легень та нирок, прискорене, потім сповільнене дихання, хрипи, кашель, затруднене болюче дихання (як наслідок розвитку набряку легень), прискорене сечовиділення, сеча темного кольору інколи з кровʼю. На шкірі можуть зʼявлятися виразки, гіперемія, дерматити, набряки.

 

Додаток 1

 

Додаток 2

 

Додаток 3

 

Додаток 4

Отруйні рослини

Акація біла

Анемона лісова (жовтецева, дібровна)

Бузина вонюча

Гліцинія

Дрік (усі види)

Жимолость

Жовтець (усі види)

Конвалія

Плющ

Сильноотруйні рослини

Білокрильник

Бріонія

Наперстянка

Паслін солодкувато-гіркий

Рододендрон

Рокитничок

Смертельно отруйні рослини

Аконіт (усі види)

Беладонна

Блекота чорна

Болиголов

Віха (цикута)

Вовчі ягоди

Дурман

Пізньоцвіт (усі види)

Рицина

Сумах (усі види)

Ялівець козацький

Додаток 5

Лікарські рослини

для аграрних вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації
за напрямом "Ветеринарна медицина"

 

Укладачі:

ІЩЕНКО Вадим Дмитрович, Бойко Григорій Васильович, ДЖИГОВА Тамара Степанівна та ін.

 

Підписано до друку

Формат 60х84 ¹/₁₆.  Ум. друк. арк. Обл.-вид. арк.

Наклад 200 пр.

 

Видавничий центр НУБіП України

03041, Київ, вул. Героїв Оборони, 15.

Вступ

 

Вивчення лікарських рослин у гуманній та ветеринарній медицині є однією із найдревніших наук у комплексі медичних знань, оскільки, саме лікарські рослини були першими ліками, які застосовувалися з давніх-давен і використовуються донині. Водночас, використання рослинної сировини, з якої готують лікарські препарати, у ветеринарній медицині займає особливе місце, оскільки, вони дешевші і можуть конкурувати із дорогими синтетичними засобами та замінювати їх, тим самим сприяючи зниженню собівартості продукції.

Часто у лікарів і власників тварин складається хибне ставлення до рослинних засобів як до допоміжних і навіть як до чогось застарілого із розряду знахарства чи шаманства; вважають, що рослинні засоби малодієві, тому перевагу надають синтетичним, яких у аптеках безліч і кількість їх постійно зростає. Проте слід зазначити, що одними з найсильніших засобів є такі, що отримані з рослинної сировини (наприклад, атропін, стрихнін, пілокарпін, морфін тощо).

Методичні вказівки для проведення лабораторних занять із дисципліни "Лікарські рослини" містить ряд робіт, які студенти виконують під час лабораторних занять і під час навчальної практики. Основна увага приділяється визначенню якості лікарської рослинної сировини, переважно проведенням макроскопічних досліджень, що можливе на лабораторно-практичних заняттях; вивченню основних лікарських форм із рослинної сировини та засвоєнню технології їх виготовлення, що можливе і на лабораторно-практичних заняттях і під час навчальної практики. Кожен студент виготовляє лікарські форми за конкретним завданням і звітує викладачу. Наводиться методика попередніх розрахунків потреби господарства чи закладу в окремих видах лікарської рослинної сировини і студенти одержують конкретні завдання та проводять відповідні розрахунки.

Методичні вказівки містять також відомості про основні хімічні складники лікарських рослин, що обумовлюють їх лікувальну дію. Тут же вміщено, які саме рослини містять у своєму складі ті або інші речовини і з якою метою їх використовують у практиці ветеринарної медицини. Викладено загальні відомості про негативну дію рослинних засобів на організм тварин, симптоми, які спостерігають при отруєнні різними рослинами, і загальні правила лікування і профілактики отруєнь.

Тема 1. Рослинна лікарська сировина, визначення, характеристика, оцінка якості

 

План вивчення теми

1. Значення у медицині та пошук нових рослинних лікарських засобів.

2. Характеристика різних видів лікарської рослинної сировини.

3. Методи аналізу рослинної сировини.

4. Макроскопічний аналіз лікарської рослинної сировини.

 

Основні положення, які слід засвоїти під час вивчення теми

На світовому ринку як лікарські засоби нині пропонують понад 4500 різних хімічних сполук, а препаратів під різними назвами – понад 200 тис. найменувань. Серед цих ліків близько 40 % – це препарати рослинного походження. Проте навіть із 300 тис. видів рослин планети досліджено не більше 4 %, а з 20 тис. видів вищих рослин території колишнього Радянського Союзу, куди входила і Україна, вивчено лише 5 тис. видів, з них поглиблено – понад 500, у науковій медицині дозволено застосування близько 300 видів. Саме тому пошук і дослідження лікарських засобів рослинного походження не припиняються.

Існує кілька методичних підходів до пошуку лікарських рослинних засобів:

1) вивчення досвіду народної медицини застосування рослин з лікувальною метою (наприклад, горицвіт весняний і конвалія травнева після вивчення досвіду їх застосування в українській народній медицині були запропоновані професорами Іноземцевим Ф.І. та Боткіним С.П. відповідно);

2) «метод спорідненості», основою якого є твердження, що у споріднених філогенетично рослинах містяться близькі за хімічною будовою речовини (наприклад, серцеві глікозиди у різних видах наперстянки – великоквіткова, шерстиста, іржава, пурпурова, причому остання на території України в дикій природі не зустрічається);

3) «метод сита» або масових аналізів полягає у визначенні в рослинах діючих начал і виділення рослин із найбільшим їх вмістом та вивченням фармакологічних властивостей.

Лікарська рослинна сировина – це свіжозібрані чи консервовані (найчастіше висушуванням) цілі рослини чи їх частини, які застосовують для виготовлення лікарських засобів.

Розрізняють такі види лікарської рослинної сировини.

Наземні частини:

Листя – Folium (р.в. – Folii, мн. – Folia)

Трава – Herba (р.в. – Herbae, мн. – Herbae)

Квітки – Flores (р.в. мн. – Florum)

Плоди – Fructus (р.в. – Fructus, мн. – Fructus)

Насіння – Semen (р.в. – Seminis, мн. – Semina)

Кора – Cortex (р.в. – Corticis, мн. – Cortices)

Підземні частини:

Корінь – Radix (р.в. – Radicis, мн. – Radices)

Кореневище – Rhizoma (р.в. – Rhizomatis, мн. – Rhizomata)

Цибулина – Bulbus (р.в. – Bulbi, мн. – Bulbi)

Бульба – Tuber (р.в. – Tuberis, мн. – Tubera)

Бульбоцибулина – Bulbotuber (р.в. – Bulbotuberis, мн. –Bulbotubera)

Основна вимога до лікарської рослинної сировини – щоб вона була вчасно зібрана, містила максимальну кількість активних діючих речовин і була правильно законсервована.

Досліджуючи якість лікарської рослинної сировини і продукти її первинної переробки застосовують різні методи: ботанічні, фізичні, хімічні та біологічні. Вибір методу залежить від досліджуваного матеріалу, стану сировини і мети дослідження.

Фармакогностичні дослідження завжди обʼєднують необхідність вивчення таких показників: істинність, чистота, доброякісність. Іноді є потреба у кількісній або якісній біологічній стандартизації.

Макроскопічне дослідження сировини проводять за такою схемою:

- зовнішній вигляд;

- розміри;

- колір;

- запах;

- смак;

- ступінь зіпсованості;

- подрібненість або збереження цілісності;

- домішки.

Методи аналізу лікарської рослинної сировини викладені
у «Государственная Фармакопея СССР» (ХІ вид., 1987. – С. 252–300).

Мета заняття. Ознайомитися з характеристикою основних видів лікарської рослинної сировини та методами її макроскопічного дослідження.

Матеріальне забезпечення: зразки різних видів лікарської рослинної сировини, аналітичні дошки (скляні пластинки), міліметровий папір, лінійки, препарувальні голки, гербарні зразки лікарських рослин (стенд), сита з різним діаметром отворів, ручні терези, електронні ваги.

Завдання 1. Вивчити за зразками характеристику різних видів лікарської рослинної сировини.

Завдання 2. Макроскопічне дослідження різних видів лікарської рослинної сировини за показниками: зовнішній вигляд, розміри, колір, запах, ступінь зіпсованості.

Технічні прийоми макроскопічного аналізу для різних морфологічних груп лікарської сировини можуть різнитися у деталях, але загалом аналіз здійснюють за вказаною вище схемою.

Зовнішній вигляд. Визначають істинність морфологічної групи конкретної сировини, її відповідність певним анатомічним частинам рослини-продуцента; зовнішній вигляд, стан – оглядом і за анатомо-морфологічними ознаками; форму, внутрішню будову наскільки це можна – неозброєним оком чи під лупою; відповідність вимогам.

Розміри визначають за допомогою міліметрової лінійки і порівнюють за середніми даними з вимогами нормативно-технічної документації. Іноді сировину замочують у воді.

Колір. Сировина повинна мати колір, властивий виду і морфологічній групі після висушування, оскільки це одна з основних ознак доброякісності.

Запах визначають у сухих рослинах (сировині), розтираючи їх між пальцями або зскрібаючи частинки ножем та розтираючи у ступці. Він має бути специфічним для кожної рослини, а не затхлим, кислим, гірким, зіпрілим тощо.

Ступінь зіпсованості. Рослинна лікарська сировина може бути зіпсована внаслідок порушення технології сушіння або невідповідного зберігання. При повільному висушуванні листки і квітки жовтіють, вицвітають. У плодах, особливо соковитих, можуть відбуватися процеси бродіння. Це може бути і в коренях, кореневищах та соковитих частинах рослин (ягоди). Така сировина втрачає колір, ягоди прокисають. Необережне сушіння у сушильних шафах, печах, духовках призводить до їх побуріння і почорніння, навіть підгорання і звуглювання. Таких змін у лікарській сировині бути не повинно, або допускається їх незначний відсоток. Сировина якісна, але така, що при зберіганні вицвіла, залежалася, запліснявіла, загнилася, згіркла, пошкодилася шкідниками до використання не допускається.

Завдання 3. Визначення подрібненості рослинної лікарської сировини.

Подрібненість рослинної лікарської сировини визначають просіюванням її через сита, діаметр отворів в яких встановлений для кожного виду сировини згідно з вимогами нормативно-технічної документації.

Для прискорення просіювання дозволяється перемішувати сировину на ситі. Просіювання проводять круговими рухами, злегка підтрушуючи сито, щоб не збільшувати попередню подрібненість сировини. Особливо обережно виконують цю операцію просіюючи ніжну сировину (квітки, суцвіття, тощо).

Кількість часточок подрібненої сировини менших розмірів (кора та корені) встановлюють відбором руками, орієнтуючись на вимірюванні частки мінімально допустимої величини. Відсіяну сировину зважують на ручних терезах із точністю до 0,1 г і вираховують у відсотках.

Завдання 4. Визначення вмісту домішок у рослинній лікарській сировині.

Домішками в рослинній лікарській сировині можуть бути різні сторонні частини, що попадають у сировину під час її заготівлі, обробки та запаковування. Такими є нестандартні частини цієї ж рослини, інші види рослин, подібні до цієї ж рослини, що ростуть поряд, земля, пісок, тріски, солома, камінці та інші, що попадають під час запаковування, калові маси птахів та гризунів тощо.

Усі можливі домішки діляться на органічні та неорганічні. Для них згідно з існуючими стандартами на кожний вид сировини встановлюється допустимий відсоток:

· для частин цієї ж рослини, але не відповідають найменуванню сировини – 2–5 %;

· для домішок інших видів рослин (гілочки, сіно, солома) – 5 %;

· частини рослини, що втратили колір (побуріння, почорніння тощо) – 1–6 %;

· подрібнені та потерті частини сировини, що утворились під час сушіння, обробки і запаковування – 2–5 % (для ромашки – 20 %);

· мінеральні (неорганічні) домішки (земля, пісок, камінці) – 0,5–2 %.

Недопустимими домішками є отруйні рослини, скло, калові маси птахів і гризунів, металеві предмети, рослини інших видів, схожі з даним видом сировини.

Хід роботи: відбирають наважку для аналітичної проби (із середньої проби), або використовують аналітичну пробу, в якій визначали подрібненість і обсипання сировини (після відсіву) і висипають на аналізну дошку (скло, клейонку) та відбирають кожний вид домішок.

Відібрані домішки кожного виду зважують окремо з погрішністю не більше 0,1 г – при масі аналітичної проби 100 г та не більше 0,05 г – при масі аналітичної проби 100 г і менше. Після зважування визначають відсотковий вміст кожного виду домішок згідно з вимогами нормативно-технічної документації, користуючись формулою:

Х =	М1 × 100
	М2

де X – вміст домішок певного виду, %;

М₁ – маса домішки, г;

М₂ – маса аналітичної проби сировини, г.

Рекомендована література

1. Государственная Фармакопея СССР. / М.Д. Машковский (глав. ред.) [и др.]. – [ХІ изд.]. – М.: Медицина, 1987. – С. 252–300.

2. Вовк Д.М. Рослинні засоби у ветеринарній медицині / Вовк Д.М. – К.: Урожай, 1996. – С. 7–23, 58–61.

3. Гаммерман А.Ф. Лекарственные растения / А.Ф. Гаммерман, Г.Н. Кадаев. – М.: Высш. шк., 1990. – С. 62–79.

4. Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / за ред. А.М. Гродзінського. – К.: Олілен, 1992. – С. 499–510.

5. Липницкий С.С. Зелёная аптека в ветеринарии / Липницкий С.С., Пилуй А.Ф., Лаппо Л.В. – Минск: Ураджай, 1987. – С. 5–12.

Основні терміни і поняття для запамʼятовування

Лікарська рослинна сировина, листя, трава, квітки, плоди, кора, корінь, кореневище, цибулина, бульбоцибулина, фармакогностичне дослідження, зовнішній вигляд, розміри, колір, запах, ступінь зіпсованості, подрібненість, домішки.

Запитання для самоконтролю знань

1. Які є методи пошуку нових лікарських засобів рослинного походження?

2. Що таке лікарська рослинна сировина?

3. Наведіть наземні види лікарської рослинної сировини українською та латинською мовами.

4. Наведіть підземні види лікарської рослинної сировини українською та латинською мовами.

5. Які методи дослідження застосовують для встановлення якості лікарської рослинної сировини?

6. Що визначають фармакогностичними дослідженнями лікарської рослинної сировини?

7. Який порядок макроскопічного дослідження лікарської рослинної сировини?

8. Як визначають подрібненість лікарської рослинної сировини?

9. Що таке домішки і як проводять їх визначення у лікарській рослинній сировині?

10. Який вміст домішок допустимий у різних видах сировини?

Тема 2. Організація і техніка збору лікарських рослин. Планування, розрахунки обʼєму заготівлі

 

План вивчення теми

1. Загальні правила збирання лікарських рослин.

2. Планування заготівлі лікарських рослин.

3. Техніка збирання лікарських рослин і заготівлі лікарської сировини.

4. Методика розрахунків обʼєму заготівлі лікарських рослин.

 

Основні положення, які слід засвоїти під час вивчення теми

Збирають лікарські рослини і заготовляють сировину на визначених ділянках по всій території України з урахуванням їх наявності в певних географічних зонах, але тільки не поряд із промисловими підприємствами, які викидають в атмосферу з димарів масу отруйних речовин і різних домішок: свинцю, мишʼяку, фтору, окислів сірки, азоту, цинку, аміаку тощо. Це ж стосується і ТЕЦ. Різні промислові викиди зазначених та інших речовин всмоктуються рослинами з повітря й ґрунту, затримуються й накопичуються у їхніх тканинах. Небажано збирати лікарські рослини на узбіччях та поблизу доріг, особливо автомагістралей. У таких рослинах можливий надмірний вміст свинцю, який входить до складу бензину як антидетонатор і викидається з викидними газами після згоряння бензину.

Крім того, перед збиранням лікарських рослин обовʼязково треба зʼясувати, чи не обробляли перед цим поля або сіяні культури, а також ліси різними хімічними засобами захисту рослин (пестицидами).

Збирати лікарські рослини у водоймах і поблизу них також слід після попереднього їх обстеження й встановлення анамнестичних даних щодо благополуччя по забрудненню різними відходами, хімічними та іншими засобами.

Небажано збирати рослини у межах міста, складів мінеральних добрив і пестицидів, звалищ промислових відходів і сміття, у зоні сільськогосподарських та інших під­приємств.