Складнощі відтворення комічного при перекладі

 

Для всіх національних культур є характерним особливий гумор, особливе поняття про смішне. «Індивідуальна концептуалізація сутностей є одним із прийомів створення гумористичного ефекту», - зазначає В. Карасик [31, с. 331]. Зокрема, гумор часто називають найбільш яскравим показником національного характеру англійської мови [73]. Як вважає дослідник, «гумор за своєю суттю є одним з найзручніших способів адаптації людини до мінливих обставин, це реакція на несподіваний розвиток подій, певною мірою - примирення з дійсністю, причому з переживанням позитивних емоцій [31, с. 87].

Гумористичне спілкування представляє собою емоційну обстановку, яка характеризується дружнім ставленням учасників спілкування, з одного боку, і перевертанням певних цінностей, з іншого. Готовність розуміти гумор базується не лише на індивідуальних особливостях людини, але і на певних стереотипах поведінки, прийнятих в тій чи іншій культурі.

Як відомо, комічне має досить чіткі характеристики, які виявляються і в виборі його предмету, і в різних «технологіях» створення сміхового ефекту. Ця специфіка не завжди піддається чіткому формулюванню, оскільки феномени людської культури взагалі ніколи не підлягають остаточній формалізації. Проте, і на професійному, і на побутовому рівні визнана відмінність різних національних гумористичних традиції [56, с. 59-70]. Так, англомовний гумор нерідко оцінюється як занадто специфічний для того, щоб завжди бути зрозумілим для представників інших народів. Однак, значна частина цієї «незрозумілості» є результатом не стільки відмінних менталітетів, скільки некоректних перекладів.

Спробуємо розібратися, що може відбутися при перекладі з певним гумористичним (в широкому сенсі слова) текстовим пасажем.

I. Він може бути адекватно переданий.

Прикладом творчого та водночас надзвичайно бережного відношення до оригінального тексту є перекладацька діяльність Н. Демурової, свідченням чого є вдале відтворення надзвичайно складних багаторівневих текстів Льюїса Керролла. Саме це видання [94], цікаве також енциклопедичними коментарями, які роблять його дійсно академічним, заслуговує на визнання його як своєрідного «стандартного» російськомовного тексту «Аліси». Одним зі свідчень високого професіоналізму Демурової є переклад абзаців, побудованих винятково на грі слів (що є одним з найзначніших каменів спотикання для перекладача), які є водночас невимушеними з точки зору російської мови, близькими до оригіналу і, нарешті, смішними. Автор одного з новіших перекладів «Аліси в Країні Див» пішов іншим шляхом, посиливши комізм (в перекладі більше жартів, ніж в оригіналі) за рахунок відступу від стилю Л. Керролла. Як здається, однією з причин таких розбіжностей є орієнтація перекладачів на різний читацький контингент.

Розглянемо приклади адекватного відтворення гумору на прикладі аналізованого роману канадського письменника А. Бредлі «Солодкість на шкуринці пирога» (The Sweetness at the Bottom of the Pie) та його російськомовного перекладу С. Абовської:

1) I shot him a broad smile, a smile wide enough to present him with a good view of the wire braces that caged my teeth. Although they gave me the look of a dirigible with the skin off, Father always liked being reminded that he was getting his money’s worth [95, с. 15]. - Я одарила его широкой улыбкой - достаточно широкой, чтобы предоставить ему хороший вид на брекеты, сдавливающие зубы. Хотя они делали меня похожей на дирижабль без оболочки, отец любил, когда ему напоминали, что он не зря потратил деньги [93, с. 15].

2) Using my knife as a ruler and my fork as a prod, I marshaled the peas so that they formed meticulous rows and columns across my plate: rank upon rank of little green spheres, spaced with a precision that would have delighted the heart of the most exacting Swiss watchmaker [95, с. 18]. - Пользуясь ножом вместо линейки и вилкой вместо шила, я расставила горошины на тарелке аккуратными рядами и колоннами: шеренга за шеренгой зеленых шариков, расположенных с точностью, восхитившей бы самого придирчивого швейцарского часовщика [93, с. 18].

3) If you ’ re insinuating that my personal hygiene is not up to the same high standard as yours you can go suck my galoshes [95, с. 21]. - Если ты намекаешь, что моя личная гигиена не соответствует твоим высоким стандартам, пойди и оближи мои галоши [93, с. 21].

Отже, мінімалізація втрат, в тому числі при перекладі гумору, можлива. Але, на жаль, не рідкістю є такі типи проблем:

II. Повне або часткове зникнення комічного.

III. Змінатипу комічного та/ або технології його створення.

IV. Додаванняперекладачем гумору від себе [35, с. 105].

Зникнення гумору може бути результатом:

1. об’єктивної складності (аж до неможливості) перекладу деяких його типів;

2. нерозуміння або неуважність з боку перекладача;

3. свідомого рішення перекладача випустити певні пасажі.

Неможливість адекватного перекладу найчастіше пов’язана з різними типами лінгвістичного гумору ([80]), такими як каламбури, спунерізмита слова-портмоне. Останні поступово можуть входити до нормативної лексики, втрачаючи свій гумористичний характер, як це відбулося зі створеними Л. Керроллом «портмоне» chortle (chuckle + snort - посміюватися + фиркати) та galumph (gallop + triumph - галоп + тріумф). Новіші, які ще не стали звичними, подекуди мають значний комічний ефект, який важко зберегти при перекладі, наприклад behemouth [94] (behemoth + mouth - згадане в Біблії чудовисько Бегемот + рот), який стає просто бегемотом [94]. Практично не піддається перекладу специфічна для мов зі складними правилами читанняорфографічна рима, така як у Е. Ліра, який заради рими з poker, «кочергою» пише ochre (вохра) як oker. Важко передатиконверсію (використання однієї частини мови як іншої), і загальноприйняту і авторську, таку як у Дж. Джерома: hotel it, and inn it and pub it (готелювати, трактирувати та пабувати - тобто, ночувати в готелі, трактирі та пабі). Важко передати алітерацію. Так, в перекладі фантастичного роману С. Ланьє алітерація на m в бесіді героя з дружиною просто зникає, що збіднює характеристику персонажів (почуття гумору) та їхніх стосунків (повне взаєморозуміння) [35, с. 106].

Не завжди перекладаються зіставленняособистих імен та загальних слів, подібні до того, що ми бачимо у Г. Мелівлла, який розсипає по глибокому та трагічному тексту «Мобі Діка» жарти на зразок I never go to sea... as a Cook - я ніколи не йду в море як судовий кок / першовідкривач капітан Кук. У перекладі неминуче залишається лише одне значення.

Частина втрат пояснюється відсутністю іншомовних аналогів лексичних одиниць, за допомогою яких вибудовується гумористична характеристика персонажів чи ситуації. Одним з прикладів єевфемізми, надзвичайно поширені в англійській мові у зв’язку з протестантським табуюванням нецензурної лайки та профанації священних імен. Деякі з них є дуже колоритними; так, в «Білому Іклі» Дж. Лондона читаємо: May I be ding-dong-danged, що передається як будь я проклятий, а це змінює стилістику та знищує комічний ефект. В «Острові Скарбів» Р. Стівенсона знаходимо: then we’d have no blessed miscalculations (дослівно: не було б цих благословенних (замість «клятих») помилок у обчисленнях), в перекладі ж репліка виглядає нейтрально: Тоді хоча б знав, що пливеш вірно. Тобто, евфемізм або передається саме тим словом, якого прагнув уникнути автор, роблячи текст більш грубим, або, при протилежній стратегії пом’якшення стилю, зникає взагалі. Комізм пропадає в обох випадках [12, с. 147].

Здебільшого, зникаютьрегіональні особливості мовлення, на передачу яких англійська література традиційно звертає велику увагу починаючи з хроніки Шекспіра «Генріх V» (акт ІІІ, сцена 2), де подано діалог валлійця, шотландця та ірландця, написаний зі збереженням відповідних лексичних та фонетичних особливостей. Зокрема, валлієць Флуеллен, плутає «б» і «п», та «в» і «ф», що подекуди створює комічний ефект: Alexander the Big (замість Alexander the Great, українською мовою і те і інше переводиться як Олександр Великий) перетворюється на Alexander the Pig (Олександр Свиня).

Взагалі гумор часто настільки пов’язаний з подібними мовними структурами, що твори, які повністю побудовані на його використанні - зокрема, значна частина англійської літератури нонсенсу,- залишаються доступними лише в оригіналі. Ті ж книги, які частково використовують лінгвістичний гумор такого типу, навіть у гарному перекладі неминуче зазнають збіднення. Але неймовірно важко адекватно передати такий, наприклад, «давній клич ельфійських найманців» з роману Р. Желязни: Cash and carry! (в російському перекладі Деньги и добыча!, що не є ані дослівним, ані смішним) [24, с. 53].

Як приклад з аналізованого роману А. Бредлі можемо навести такий фрагмент: Pulling on a pair of cotton gardening gloves that had been tucked into my belt, and launching into a loudly whistled rendition of Bibbidi-Bobbidi-Boo, I went to work [95, с. 28]. - Нацепив хлопчатобумажные перчатки, которые я предусмотрительно заткнула за пояс, и насвистывая в вольной интерпретации «Биббиди-боббиди-бу», я приступила к работе [95, с. 28]. Читач перекладу навряд чи зрозуміє дотепність ситуації, оскільки Bibbidi - Bobbidi - Boo - це пісня Попелюшки із диснеївського мультфільму і в уяві англомовного реципієнта асоціюється з відповідною кумедною ситуацією твору. Російський Биббиди-боббиди-бу вочевидь потребує коментарю, що створює певну громіздкість перекладу. Вважаємо, що кращим варіантом була б песня Золушки, хоча у цьому випадку втрачається диснеївський колорит.

Утім, недопустимою єнедбалість перекладача, який не помічає, або не вважає за потрібне помічати гумор оригіналу. Це подекуди приводить до зміни загальної тональності твору. Так з усім відомого «Острову Скарбів» зникла характерна неоромантична іронія. В оригіналі вона помітна і в стилі оповіді - Джим може висловитися про керівників експедиції: when they have talked to their heart ’ s content, it being then a little past noon... (коли вони наговорились досхочу, а на той час було трохи пізніше полудня...; в російському перекладі - совещание окончилось вскоре после полудня), і в репліках окремих персонажів: your liver is upside - down (твоя печінка догори дригом - у тебя печенка не в порядке) [58, с. 25].

Нарешті, перекладач може цілкомсвідомо випустити деякі пасажі, які з різних причин здаються йому зайвими. Так, з пісні Ам’єна «Дуй, дуй, зимовий вітер...» («Як вам це сподобається» В. Шекспіра), чудово перекладеної С. Болотіним та Т. Сикорською як окремий ліричний твір, зник контрастний, досить життєрадісний приспів. Без нього пісня звелася до характерної для російської традиції констатації скорботності буття [89]. Але ж для англійської балади, як наголошував Г. Честертон, типовим є як раз протиставлення похмурого сюжету та життєстверджуючого рефрену [87].

Зазначимо, що в аналізованому нами творі таких випадків не виявлено.

Другим варіантом перетворень єзміна типу комічного.

Інколи стилістичні підстановки відбувається стихійно. Але основною причиною є свідоме намагання перекладача: 1) адаптувати оригінал для сприйняття представником іншої культури, 2) розкрити власний літературний талант [1, с. 89].

При всьому розмаїтті індивідуальних перекладацьких підходів та конкретних ситуацій, подібні зміни, в цілому, тяжіють до одного з двох полюсів - завищення тазаниження стилю. Обидва варіанти небезпечні для гумору, оскільки змінюють загальний баланс виразних засобів та знижують контраст піднесеного та низького, який є одним з джерел комічного [75, с. 156].

Тяжіння до завищення нерідко сполучається з підсиленою турботою про зрозумілість тексту, яка виявляється у використанні нормативної лексики, описових зворотів та тлумачень замість передачі особистісної та національної специфіки автора. Це робить текст простішим для сприйняття іншомовною аудиторією, але нівелює його своєрідність, знищує неформальну жвавість. Так, М. Донський та О. Линецька дещо змінили загальне враження від Дж. Джерома та його «Трьох у човні», які поєднують різкість та задушевність в одному тексті, а подекуди - в одному реченні, зокрема, за рахунок контрастів молодіжного сленгу та поетичної мови. Подібні зіткнення стилів характерні для англійського гумору, який часто створюється за допомогою пафосу, несподіваного переходу від піднесеного до буденного, подекуди з широкою амплітудою від сакрального до профанного. У перекладі такі «шорсткості» стилю зазвичай згладжуються, усі контрасти пом’якшуються, що викликає враження зниженої емоційності та, звісно, не сприяє гумору [69, с. 12].

Високий літературний рівень оригіналу та перекладу не гарантує їхню конгеніальність. Практично кожну з вищезгаданих проблем можна проілюструвати прикладами з трагедій Шекспіра у дуже талановитому, але водночас дуже вільному перекладі Б. Пастернака. Типовим для нього є загальне зниження стилю: в пролозі «Ромео та Джульєтти» star-crossed lovers (коханці, народжені під нещасливими зірками) перетворюються на детей главарей. В «Макбеті» один з ватажків повстанців, Леннокс, каже про необхідність пролити кров, щоб dew the sovereign flower and drown the weeds (оросити царствену / цілющу квітку та втопити бур’ян), у перекладі ж з’являється інший образ: Чтоб цвет венчанный не остался сух // и захлебнулся и погиб лопух. Порівняти тирана та його поплічників з бур’яном, що душить жито та квіти, цілком логічно. Але назвати Макбета лопухом - це дещо нетрадиційно. Водночас, дійсну різкість Шекспіра Б. Пастернак пом’якшує, усереднюючи загальний тон та нівелюючи мовні характеристики.

Варто згадати, що великий драматург писав п’єси для широкого кола глядачів, його твори не були елітарними. Отже, перекладачу варто зберегти цю відкритість, зрозумілість, емоційність. В цьому плані вдалою є спроба сучасного прочитання «Короля Ліра», здійснена О. Сорокою. Зокрема, він зберігає розсипані по тексту комічні моменти, які не знижують, а лише підкреслюють серйозність ситуації. Так, в сцені 2 акта Кент з іронією каже: Sir, in good sooth, in sincere verity, // Under the allowance of your great aspect, // Whose influence, like the wreath of radiant fire // On flickering Phoebus’ front... (У О. Сороки: Сэр, истинно, бесхитростно, нелживо / / И с позволенья вашей светлости, // Чей ореол огнистей, чем венец // Вкруг Фебова чела...). На цю майже не приховану насмішку Корнуолл обурено реагує: What mean ’ st by this?

О. Сорока передає це як: Ты что городишь?, що, можливо, не зовсім дослівно, але цілком відповідає ситуації та доносить до читача комізм різкої зіткнення стилів в оригіналі. В цілому, переклад О. Сороки навряд чи можна визнати «зразковим», проте він здається ідеальним для театру, як водночас близький до шекспірівського духу та зрозумілий для сучасної аудиторії [71, с. 73].

Розглянемо приклади зміни гумористичних засобів при перекладі роману А. Бредлі:

) She eased the oven door shut as if it were made of Waterford crystal [95, с. 57]. - Она открыла дверь кухни - и внезапно взвизгнула, как загнанный в угол барсук [93, с. 58].

2) Dogger ran his long fingers over his unshaven chin, as if he were mulling a question of earth-shattering consequence [95, с. 81]. - Доггер провел длинными пальцами по небритому подбородку, словно размышляя над вопросом вселенского значения [93, с. 81].

В обох прикладах перекладач вдалася до трансформацій вихідних образів, у яких було закладено гумористичний ефект. Так у першому фрагменті в оригіналі вжито порівняння з Вотерфордським кришталем, який навряд чи викликає особливі асоціації у читача перекладу. Тому С. Абовська в російському варіанті використовує образ борсука, що є певним стилістичним зниженням порівняно з оригіналом, але дозволяє зберегти яскравий гумористичний ефект. У другому прикладі спостерігаємо смисловий розвиток при перекладі опису процесу почісування підборіддя, коли вжитий до нього епітет earth - shattering (букв. потрясаючий земную твердь) перетворюється на вселенський.

Однак, подекуди осучаснення та адаптація стають невиправданими. Буває важко сказати, що переважає в конкретному випадку - чи то альтруїстичне піклування про читача, чи бажання перекладача продемонструвати свою дотепність. Наприклад, у книзі Р. Дала «Чарлі та шоколадна фабрика» ми читаємо, що герой танцював like a dervish (як дервіш). У перекладі ж... этот самый древний и немощный старик выделывал такие кренделя, что даже Майкл Джексон умер бы от зависти. Или Филипп Киркоров, тобто, ми бачимо одночасно і заміну маловідомого росіянам дервіша на добре відомого Філіпа Кіркорова (турбота про читача), і декоративне розширення порівняння (прагнення прикрасити текст). У даному випадку С. Кладо відводить від себе всі можливі нарікання позначкою «вільний переклад». Але деякі його колеги не роблять подібних зауважень, хоча їхні вироби вірніше назвати не те що вільними перекладами, а переказами чи переспівами. Прикладом може послугувати переклад Л. Яхніна «Хронік Прідейна» Ллойда Александера. Зупинимося лише на одній з типових для нього рис: дотепність героїв (читач смієтьсяразом з ними) нерідко підмінена недоладністю їхнього мовлення (читач сміється з них). Бафос та полістилистика замінюються уніфіковано-заниженою лексикою, трагікомізм - чистим комізмом тощо. Загальною стратегією перекладача було спрощення тексту заради більшої доступності для дитячої аудиторії, інтелект якої, він, вочевидь, ставить невисоко [35, с. 108].

Нарешті, перекладач може вирішити, що в оригіналі мало комічного, і його сліддодати. Подекуди це виглядає досить незначним: некомічна фраза оригіналу vous savez tout (ви знаєте все) передана жартом вам и книги в руки! (Жуль Верн, «Пригоди капітана Гаттераса»). Інколи ж така перекладацька ініціатива може суттєво змінити книгу, як це відбулося зі згаданими «Хроніками Прідейна». Л. Яхнін, майстер та любитель гри слів, уставив в текст десятки її зразків (вы появились раньше времени, и это значит что времени у вас нет, еще не пора - до того момента, пока такой момент не наступит), що, разом з деякими іншими вставками перетворило книгу для підлітків / дорослих на суто дитячу.

У романі «Сладость на корочке пирога» перекладач додала від себе порівняння бутерброд с червяками для посилення гумористичного ефекту, і варто відзначити, що таке перекладацьке рішення додає комізму ситуації: It hadn ’ t been Father or Daffy or Feely; they would never eat Mrs. Mullet ’ s cussed custard [95, с. 152]. - Это не могли быть отец, Даффи или Фели - они бы скорее съели бутерброд с червяками, чем окаянный торт миссис Мюллет [93, с. 152].

Крім згаданих варіантів, коли читач сміється (або не сміється)разомз автором та перекладачем, на жаль, не є рідкістю сміх читачазперекладача, чиє нерозуміння тексту може стати джерелом незапланованого комізму абсурдності. В деяких випадках такі помилки помітні навіть без порівняння з оригіналом.

Однією з поширених причин помилок є нерозуміння фонових значень лінгвокультурем (лінгвокраїнознавчі оцінні одиниці мови, культурно-етнологічні одиниці, національно-словесні образи, логоепістеми тощо). Як зазначають Л. Баранова та Чжан Хой Цинь: «У носія мови чи у людини, яка добре знає чужоземну мову, при читанні або слуханні чужого тексту, який містить одиниці такого роду, сприйняття другого плану тексту, виникнення певних асоціацій та образів, викликаних даними мовними одиницями, відбувається паралельно з усвідомленням змісту тексту. В противному разі, навіть при достатньо точному, дослівному перекладі тексту, другий план його залишається неусвідомленим, або взагалі при перекладі перекручується зміст усього тексту...» [4, с. 178-179]. Так, через незнання міфологічного контексту персонаж майстра англійської фентезі А. Гарнера Grimnir (схований під капюшоном) став вкритим товстою шкірою.

Але інколи справа не в лінгвокраїнознавчих одиницях, а в елементарному нерозумінні ситуації. Цілу колекцію «чудес перекладу» наводить перекладач П. Вязников: «Ось герої однієї з повістей, зайшовши в тупик у безлюдному лабіринті, повертаються за власними слідами. В перекладі ж вони чомусь починають затирати свої сліди. Інший герой в оригіналі «димиться від роздратування», а в перекладі - починає розводити костер. Чарівник легко дує, наче здмухуючи пух чортополоху, а в перекладі його дуття віддається луною в кущах чортополоху. Батьком поросят стає не дикий кабан, а боров. Пташине гніздо зроблено не з комишу, а з осоки» [17]. Дослідник закликає своїх колег і редакторів не пускати в друк відвертий абсурд: «Під пером бракоробів орденські планки стають фруктовим салатом (буквальний переклад сленгового виразу); на полі бою замість бочонків з порохом лежать якісь стволи, набиті порохом, безвідкатні гармати стають нестискуваними рушницями; і, нарешті, світильники пащі його (алюзія на Левіафана в творі Р. Желязни) стають лампами рота його» [17]. П. Вязников вірно констатує, що в особливій небезпеці знаходиться популярна література - детективи, фантастика тощо, оскільки поширеною є думка, що такі твори можуть бути перекладені будь-ким [17]. Відзначимо, що в аналізованому перекладі твору А. Бредлі помилок такого плану не було виявлено, що доводить досить високу якість перекладу та професіоналізм С. Абовської.

Отже, загальна класифікація проблем перекладу комічного набирає наступного вигляду: адекватна передача; повне або часткове зникнення комічного як результат об’єктивної неможливості перекладу, нерозуміння або неуваги з боку перекладача, свідомого рішення перекладача; зміна типу комічного та/або технології його створення щоб адаптувати оригінал для сприйняття представником іншої культури, прикрасити текст; додавання перекладачем гумору від себе; незапланований комізм абсурдного перекладу.