Аналіз використання деревинних напівфабрикатів

 

Лущений шпон як листовий деревинний матеріал широко використовується в деревообробній промисловості для виготовлення клеєної шаруватої деревини і для личкування виробів або напівфабрикатів з деревини і деревинних матеріалів з метою покращення їх механічних властивостей і зовнішнього вигляду.

Лущений шпон - це тонкий лист деревини заданої товщини, який отримують у процесі лущення фанерного чурбака. Для виготовлення лущеного шпону з поверхні обертового чурбака зрізають за спіраллю стрічку - отримують шпон у вигляді безперервної стрічки деревини. Одержану стрічку шпону до або після сушіння розрізають на форматні листи визначених розмірів. Лущений шпон отримують з структурою близькою до тангенціальної, але з великими проміжками між ранньою та пізньою деревиною. Якщо лущенню підлягає завилькувата деревина, то шпон одержують з текстурою високих декоративних властивостей. Лущений шпон має незначну цінність у декоративному відношенні, тому при використанні шпону для зовнішнього личкування застосовують різні способи підсилення декоративного ефекту: поверхневе фарбування, нанесення текстури цінних порід деревини тощо.

Розміри листів шпону визначаються розмірами продукції, яку з нього отримують, а сортність шпону залежить від якості деревини та її обробки.

Лущений шпон є не тільки напівфабрикатом для виготовлення фанерної продукції (різноманітних видів фанери, фанерних плит та труб, деревинношаруватих пластиків) і товарною продукцією, що використовується в меблевій промисловості (для личкування щитових та інших меблевих деталей, виготовлення столярних плит та гнутоклеєних деталей), а також є самостійною товарною продукцією, яка використовується в деяких виробництвах, забезпечуючи більш раціональне використання сировини, ніж при використані пиломатеріалів: в тарному виробництві з товстого шпону виготовляють ящикові дощечки; в сірниковому виробництві шпон використовують для виготовлення сірникової соломки і коробок; в олівцевому виробництві - на виготовлення олівцевої дощечки; у виробництві паркетних дощок з шпону отримують планки лицевого покриття.

Згідно з діючими стандартами для виготовлення лущеного шпону використовують такі породи деревини: листяні - дуб, клен, ясен, береза, ільм, бук, граб, вільха, осика, тополя, липа; хвойні - сосна, модрина, кедр, ялина, ялиця.

Довгий час вважалося, що для виготовлення лущеного шпону придатні тільки листяні породи: переважно береза, вільха, бук і частково ясен і осика. В міру розвитку фанерної промисловості і збільшення попиту на шпон та фанеру кількість порід, застосовуваних для виробництва, збільшувалася. В зв’язку із зменшенням сировинних запасів, введенням у виробництво синтетичних клеїв і широким поширенням облагороджування та обробки фанери шляхом шліфування, полагодження, фарбування, покриття плівками та паперовими пластиками почали використовувати як сировину для фанери деревину хвойних порід: сосни, кедра і, частково, модрини, ялини і ялиці, а також листяних порід, як липа і тополя.

Все це підтверджує, що при певних економічних умовах як сировина для фанерної промисловості придатні багато деревинних порід, які задовольняють умови виробництва.

На технологію застосування тієї чи іншої деревинної породи у фанерному виробництві впливає анатомічна будова деревини та її фізико-механічні властивості.

До фізичних властивостей насамперед відноситься об’ємна вага, яка залежить від кількості паренхіми і будови річного шару.

Іншою важливою властивістю є відносна щільність деревини, яка характеризує степінь рівномірності розміщення частин деревини в даному об’ємі. Вона визначається будовою річного шару і розподілом в ній судин. Це має велике значення для фанерного виробництва, тому що дає можливість отримувати тонкі і довгі листи шпону без розривання і викрошування волокон. За степенем відносної щільності деревинні породи, що застосовуються у фанерному виробництві, можна розділити приблизно так: найбільшу відносну щільність мають осика, береза, липа, вільха; середню - бук, клен; найменшу - дуб, ясен.

Основними факторами, що утворюють красиву текстуру поверхні зрізу є серцевинні промені і неоднорідність весняної і літньої частин річного шару. Чим ширші серцевинні промені, тим гарніший малюнок. Одноманітний малюнок мають породи з вузькими серцевинними променями, тонкими волокнами і рівномірно розміщеними судинами. Звідси випливає, що деревина високої відносної щільності має рівномірну текстуру, а деревина найменшої відносної щільності - нерівномірну.

За степенем твердості деревинні породи, що застосовуються у фанерному виробництві, розташовуються в такому порядку: дуже м’які - липа, осика і тополя; м’які - береза, вільха; тверді - клен, ясен, дуб, бук.

Деревинні породи, що застосовуються в найбільшій кількості у виробництві фанери, - береза, вільха, липа і частково осика, - характеризуються певними технічними якостями. Деревина цих порід легко лущиться, має рівномірну щільність та однорідність будови, що забезпечує можливість отримання без розривів великих і тонких листів шпону. Колір деревини однотонний, специфічного запаху немає. Це забезпечує широкі можливості її застосування.

Деревинні породи іншої групи - дуб, ясен, неоднорідні за структурою, мають велику кількість серцевинних променів, які гублять малюнок при лущенні і надають красу при струганні. Тому група цих порід застосовується в основному у виробництві струганого шпону. Бук займає проміжкове положення між обома групами, використовується як при лущенні, так і при струганні.

Виходячи з особливостей анатомічної будови деревини, яка найбільше впливає на здатність деревини лущитися, слід в першу чергу зупинитися на використанні у фанерному виробництві таких порід, як береза та вільха. Найбільше застосовується деревина берези, яка добре обробляється різанням, має високі фізико-механічні властивості порівняно з іншими породами (табл. 1.4).

 

Таблиця 1.4. Межа міцності під час розтягування лущеного шпону листяних та хвойних порід

	Порода деревини
	вздовж волокон	поперек волокон
Береза	75,0	2,5
Вільха, осика, бук, клен, ільм, липа, тополя	60,0	1,5
Ялина, сосна, модрина, ялиця, кедр	50,0	1,0

 

Рівномірна структура, середня твердість, високий опір розриву поперек волокон та розриву і зламу вздовж волокон деревини берези дозволяє отримати лущенням гладкий, без задирання, дуже тонкий (і товстий) шпон.

Деревина вільхи по твердості та іншим фізико-механічним показникам поступається березі, але завдяки тому, що добре ріжеться, не змінює свою форму, добре шліфується, імітується під цінні породи також досить поширено використовується у фанерній промисловості.