Сутність природничих понять, їх характеристика

 

Сприймання та уявлення забезпечують чуттєве пізнання предметів і явищ, але не дозволяють проникнути в їх сутність, розкрити внутрішні зв’язки і взаємозалежності між ними, а також закономірності об’єктивної реальності. Рух пізнання від явища до суті пов'язаний з переходом від конкретного сприймання до абстрактного, логічного мислення, в результаті чого встановлюються і розкриваються внутрішні зв’язки й закономірності.

Такий перехід здійснюється шляхом утворення наукових понять. [17; 37]

В. Горощенко, К. Нарочна підкреслюють, що поняття - це узагальнена форма відображення у свідомості людини навколишньої дійсності. В цьому розкривається сутність речей, істотні ознаки, властивості предметів і явищ, внутрішні зв'язки і відношення між ними та їхні внутрішні протиріччя. Однак поняття відображає не просто загальні ознаки, тобто їх властивості, сторони та зв'язки, а істотні ознаки, які складають сутність окремих об'єктів або їх груп. Так, у понятті "людина" маються на увазі такі істотні ознаки, як свідомість, мова і праця. [14; 19]

Поняття мають певні характеристики:

·   зміст;

·   об’єм;

·   динамічність.

За змістом природничі поняття класифікуються на геологічні, фізичні, географічні, біологічні, сільськогосподарські, екологічні.

Зміст поняття - це сукупність істотних ознак, взаємозв’язки між якими утворюють структуру поняття. Так, у змісті "жива природа" об’єднує тварин, рослин, людину.

Поняття поділяють на:

·   одиничні, що стосуються окремих предметів, явищ (річка Дніпро, ромашка лікарська, ведмідь бурий, ластівка міська та ін.);

·   загальні, які охоплюють групу об’єктів (річка, місто, звір, птах);

·   конкретні, що стосуються предметів, явищ;

·   абстрактні, які стосуються властивостей предметів і явищ, узятих як самостійний об’єкт думки (погода, клімат та ін.);

·   прості - включають один елемент знань;

·   складні - включають кілька елементів знань.

Поняття завжди існує в слові і виражається словом або групою слів. Зміст понять розкривається в судженнях, які виражаються в словесній формі. Судження відображає зв’язки між предметами і явищами навколишнього світу або між властивостями й ознаками одного об’єкта.

Утворення суджень відбувається:

безпосередньо при відображенні чуттєво існуючих об’єктів, їх ознак і зв’язків;

-   опосередковано - шляхом умовиводів і міркувань.

Умовивід - це форма мислення, внаслідок якого із кількох суджень, через їх зіставлення та аналіз, виводиться нове судження. Можливі два види умовиводів: індуктивні і дедуктивні. [15; 123]

Умовиводи є основною формою опосередкованого пізнання навколишньої дійсності, тобто пізнання шляхом абстрактного мислення. Як стверджують Т. Байбара, О. Скрипниченко, Н. Казанський та інші вчені - усі логічні форми мислення: поняття, судження, умовивід - взаємопов’язані між собою і в процесі пізнання переходять одна в одну. Але поняття серед них є найбільш сталим і постійним, оскільки воно відображає не будь-які ознаки, зв’язки і відношення, а тільки істотні та загальні. Як відзначив видатний психолог Л.С. Виготський: "Мислення завжди рухається у піраміді понять". Тому всі поняття повинні бути не формально засвоєними, а осмисленими у процесі активної пізнавальної діяльності. [27; 256]

У свідомості людини знання (поняття) здатні поглиблювати свій зміст і розширювати об’єм, вони знаходяться у постійному розвитку. Але перш, ніж знання (поняття) почне розвиватися, воно повинно бути утвореним, сформованим.

Від чуттєвих сприймань і уявлень за допомогою мислення людина піднімається до розкриття суті предметів і явищ, тобто на вищий ступінь пізнання - до створення понять. В основі формування понять лежить шлях наукового пізнання - від живого до абстрактного мислення і від нього - до практики.

Курс природознавства передбачає формування первісних понять, які вперше вводять учнів до розуміння закономірностей навколишнього світу. При цьому використовується чуттєвий досвід школярів. Спостереження та практична робота дозволяють сформувати уявлення, які стають основою формування первісних наукових понять, простих за змістом, які потім об’єднуються в складні та більш змістовні за обсягом.

Висновки до Розділу І

 

Природа оточує дітей усюди. Вона цікавить їх, привертає увагу і певним чином впливає на них. Збагачуючи і розширюючи уявлення дітей про природні явища, про життя рослин і тварин, про творчу працю людей з вирощування культурних рослин і корисних тварин, учитель пробуджує в них живий інтерес до навколишнього світу, бажання працювати разом із дорослими, приносити користь, бажання охороняти ліси, зелені насадження.

Виховуючи у дітей із самого раннього віку любов, інтерес до рідної природи, залучаючи їх до праці, учитель формує в учнів працьовитість, бережливе ставлення до природи, розвиває почуття прекрасного. У початковій школі діти вперше знайомляться зі світом знань про природу, і оволодівають цими знаннями, як у них буде виховано любовне і бережне ставлення до природи.

Маленьким учням не завжди просто зрозуміти зміст предмета про живу та неживу природу й навколишній світ. Не менш складно опанувати новий для початкової школи предмет природознавство і вчителям початкових класів. Помічником і добрим порадником для вчителів повинен стати навчально-методичний посібник.

У методичній літературі зазначається, щоб сформувати в свідомості учнів чітке уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можливість доторкнутися до нього, а іноді понюхати і спробувати на смак. Якщо предмет, як певний комплекс подразників, діє на ряд аналізаторів, то у корі великих півкуль утворюються тимчасові зв’язки, внаслідок чого організм реагує на предмет, як єдине ціле. Отже, одночасна робота різних аналізаторів є найважливішою умовою переходу від окремих відчуттів до сприйняття предмета в цілому.

Розділ ІІ. Взаємозв’язки уявлень та понять про об’єкти природи у системі "жива-нежива природа", "природа - людина"