Противаги і стримування гілок влади в Україні

 

Противаги і стримування парламенту:

особливий порядок прийняття законів; ускладнену функцію внесення змін до Конституції: внесення змін до першого, третього і тринадцятого розділів вимагає затвердження всеукраїнським референдумом, призначеним Президентом [20.ст.156 КУ];

окремі положення Конституції України зовсім не можуть бути предметом перегляду[20.ст. 157 КУ].

наділення певних органів спеціальними повноваженнями щодо стримування влади Верховної Ради:

Противаги Президенту:

З боку Верховної Ради:

а)вона наділена правом усунення Президента з поста в порядку особливої процедури (імпічменту) в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину [ 20.п.10 ст.85; ст. 111 КУ];

б)вона може подолати вето Президента на прийнятий закон двотретинною більшістю від свого конституційного складу [ч.4 ст.94 КУ];

в)має право направляти запити Президентові на вимогу народних депутатів, 1-го чи групи, або комітету Верховної Ради, попередньо підтриману не менш як однією третиною від її конституційного складу [п.34 ст.85 КУ];

г)затверджує Державний бюджет, у якому містяться й розміри видатків на утримання Президента та його апарату [20.п.4 ст. 85 КУ];

д)визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, яких повинен дотримуватись у своїй діяльності глава держави [20.п.5 ст. 85 КУ].

З боку Кабінету Міністрів засоби впливу на Президента, враховуючи форму правління в Україні, є обмеженими.

Зі сторони Конституційного Суду противаги Президенту і Верховній Раді, виражаються в праві визнання актів глави держави неконституційними [20.ч.2 п.1 ст. 150; ст.152 КУ].

Противаги Кабінету Міністрів

Стримування зі сторони Верховної Ради:

а)парламент розглядає і приймає рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів [ 20.ч.11 ст.85 КУ];

б)він дає згоду на призначення Президентом Прем'єр-міністра [20.ч.12 ст.85 КУ];

в)парламент здійснює контроль за діяльністю Уряду відповідно до Конституції [ 20.ст.85 КУ];

г)Верховна Рада вправі висловити недовіру Кабінетові Міністрів, що веде до його відставки [ 20.ст. 87 КУ].

Зі сторони Президента:

а)призначає, за згодою Верховної Ради [20.п.12 ст.85; п.9 ст. 106 КУ]Прем'єр-міністра, і припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку;

б)призначає членів Кабінету Міністрів та припиняє їхні повноваження на цих посадах[20.п.10 ст. 106КУ];

в)може скасовувати акти Уряду, в тому числі з мотивів доцільності [ 20.п.16 ст.106 КУ].

Конституційний Суд має право визнати постанову, розпорядження чи інший нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів неконституційним [20.ч.3 п.1 ст. 150; ст.152 КУ].

Верховна Рада України може висловити недовіру Кабінету Міністрів України.

Органи судової влади постановою законних та обґрунтованих, рішень та вироків, шляхом застосування чинного законодавства на основі принципу рівності всіх перед законом та трибуналом, стримують інші гілки влади від зловживань. При реалізації своєї компетенції органи виконавчої та законодавчої влади повинні діяти в межах закону та наданих їм повноважень, щоб не відчути на собі дієвість судової влади.

Визначення та закріплення в Конституції України системи стримувань і противаг як засобу організації державної влади ще не означає, що існує вироблений та випробуваний на практиці дійовий механізм функціонування цієї. Нестабільність її в Україні визначається такими факторами, як: нетривала практика застосування норм Конституції України 1996 р.; складний економічний, політичний та соціальний стан в країні; протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади; боротьба між численними політичними партіями; малий досвід діяльності вперше створених державних органів; недосконалість правової системи України;невідповідність значної кількості законів Конституції 1996 р.. Тому в сучасний період достатньо актуальною є проблема ретельного аналізу норм Конституції, які визначають стримування і противаги державної влади.

 

 

Висновки

 

Проаналізувавши та дослідивши поняття і сутність державного апарату та принципи його організації і діяльності, формування ідей і теорій поділу державної влади, розглянувши характеристики трьох основних гілок влади- законодавчої, виконавчої та судової, а також системи «стримувань та противаг» і моделей поділу державної влади можна зробити такі висновки:
Головним інститутом,який уособлює та представляє державу,є державний апарат. Державний апарат являє собою систему органів, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються функції держави, досягаються різноманітні цілі та завдання держави. Він є важливим складовим елементом будь-якої держави, що забезпечує управління державними і громадськими справами.

Державний апарат - це сукупність державних органів,їх ланок і підрозділів,уповноважених безпосередньо здійснювати державну владу та управління,що спираються у своїй діяльності на можливість застосування примусу.

Важливим і невід'ємним елементом структури державного апарату є орган держави

Державний орган - це структурний первинний елемент апарату держави, створений державою чи обраний безпосередньо народом внутрішньо організований колектив державних службовців, які наділені державно-владними повноваженнями та необхідними матеріально-технічними засобами для виконання завдань і функцій держави
Поділ влади є однією з основних рис сучасної правової демократичної держави. Він є - основоположним принципом, відповідно до якого в демократичній правовій державі мають співіснувати самостійні галузі державної влади - законодавча, виконавча, судова, кожна з яких здійснюється незалежними один від одного органами, що перебувають у стані стримування і взаємного контролю.

Розвиток терії поділу влади розпочали античні мислителі Арістотель, Платон, Полібій.

У період Середньовіччя цією теорією займався Марсилій Падуанський. У період Нового часу свої концепції теорії поділу влади висували такі відомі вчен, як Д. Локк,Ш. Монтеск*є, Ж.Ж. Руссо, І.Кант, Ф.Гегель. Свого практичного втілення Теорія поділу влади набула в Конституції США 1787року.

За системою,яка була закріплена в Конституції США законодавча,виконавча і судова влада розділені не тільки організаційно,але й формально і повністю незалежні одна від одної. В той же час кожна з гілок влади наділена повноваженнями, що надають їй можливість контролювати і обмежувати інші гілки.

Законодавча влада - це відокремлена гілка влади, делегована народом своїм представникам у парламенті, що надає їм виключне право приймати закони.

Парламент - єдиний представницький орган народу і єдиний законодавчий орган, який цілком або частково створює інші вищі органи держави, визначає основи внутрішньої і зовнішньої політики держави і бере участь у її здійсненні, контролює діяльність інших вищих органів і посадових осіб.

Виконавча влада - підзаконна гілка державної влади, що має універсальний характер, спрямована на виконання законів та інших актів законодавчої влади шляхом здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень. Виконавча влада здійснюється урядом.

Судова влада - це відокремлена гілка влади, що має виняткові повноваження на здійснення правосуддя.

Незалежність і самостійність гілок державної влади є відносною,оскільки реальне функціонування єдиного державно-владного механізму відбувається на основі приципів її поділу та передбачає наявність системи стримувань та противаг. Ніхто, крім судових органів, не має права здійснювати правосуддя. Суди при здійсненні правосуддя не залежать від будь-яких органів та осіб, мають керуватися тільки законом

Незалежність і самостійність гілок державної влади є відносною,оскільки реальне функціонування єдиного державно-владного механізму відбувається на основі приципів її поділу та передбачає наявність системи стримувань та противаг

Система стримувань і противаг озброєна власними засобами і містить складові,що відповідають різним формам правління. Існує три моделі механізму поділу влади- «жорстка», що притаманна президентським республікам,»м*яка»,що притаманна парламентським республікам, і «змішана» -що,притаманна республікам зі змішаними формами правління. Модель організації державної влади в Україні пройшла еволюцію від монократичної форми, яка була притаманна радянській моделі державності, транзитом до перехідної змішаної форм, які поєднували в собі парламентаризм і президенціалізм.

Будь-який орган влади представляє Україну як державу як всередині країни, так і ззовні. Державний орган діє за дорученням держави, яка законодавчо визначає правовий статус кожного з цих органів. Державно-владні повноваження, що закріплюються у компетенції відповідних державних органів, визначаються на основі встановлених законом чи іншим правовим актом предметів відання, прав і обов'язків, які необхідні їм для виконання їхньої діяльності. Компетенція цих органів визначається Конституцією України, законами України, нормативними указами Президента України, окремими постановами Кабінету.

Система органів державної влади побудованою за принципом розподілу влади, єдина система органів державної влади складається передусім із органів трьох видів. Згідно із ст. 6 Конституції України, розрізняють органи законодавчої, виконавчої і судової влади.

Законодавчу владу в Україні представляє Верховна Рада України, яка формується шляхом вільних і демократичних виборів. Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

- Виконавчу владою в Україні є Президент України і Кабінет Міністрів. Основні функції і повноваження Президента визначаються Конституцією України. За Конституцією Президент є главою держави і виступає від її імені. Згідно з Конституцією, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи і контролюючи їх діяльність. Функціонування та вибори членів Кабінету Міністрів регулюється відповідно до закону України «Про Кабінет Міністрів».

- Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами згідно із Конституцією України.Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону. Проект Концепції судово-правової реформи, розроблений на підставі нової Конституції України, передбачає таку систему судів загальної юрисдикції: місцеві суди - районні суди, апеляційні суди, вищі суди, Веровний Суд України. Діяльність органів правосуддя регулюється законом України «Про судоустрій та статус суддів» Задумка засновників Конституції України 1996 р. полягала в тому що президенціалізм дасть змогу мобілізувати інтелектуальну еліту країни для проведення рішучих і корінних реформ, спираючись на професійну бюрократію на засадах безсторонності і наближеності до громадян. Адже сенсом заснування та функціонування будь-якої влади у суспільстві є забезпечення рівного доступу кожного громадянина до суспільних благ. Водночас Конституція України 1996 р. заклала дуалізм виконавчої влади, за якого Президент загалом домінує у процесі формування Кабінету Міністрів, який несе відповідальність як перед главою держави, так і перед парламентом.

Визначення та закріплення в Конституції України системи стримувань і противаг як засобу організації державної влади ще не означає, що існує вироблений та випробуваний на практиці дійовий механізм функціонування цієї системи.

Через складний економічний, політичний та соціальний стан в країні; протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади; боротьба у між численними політичними партіями; малий досвід діяльності вперше створених державних органів та недосконалість правової системи України і невідповідність значної кількості законів Конституції 1996 року на сьогодні є актуальною є проблема ретельного аналізу норм Конституції, які визначають стримування і противаги державної влади в Україні.

повноваження державний апарат розділення влада