Історія розвитку ідеї поділу влади 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Історія розвитку ідеї поділу влади



 

П оділ влади є однією з основних рис сучасної правової демократичної держави

Він є - основоположним принципом, відповідно до якого в демократичній правовій державі мають співіснувати самостійні галузі "гілки" державної влади - законодавча, виконавча, судова, кожна з яких здійснюється незалежними один від одного органами, що перебувають у стані стримування і взаємного контролю[38.с145]

Основні положеня теорії поділу влади:

розподіл гілок влади закріплюється конституцією;

- згідно з конституцією законодавча,виконавча і судова влада належать різним уповноваженим особам і органам;

 - всі гілки влади є рівними і автономними;

ніяка гілка влади не може користуватись правами,наданими конституцією іншій гілці влади[20]

Ступінь незалежності,прозорості і якість взаємодії гілок влади визначає міру демократичності держави[ 24.с.8], всі вони виконують призначені їм функції і відсутність однієї з них тягне за собою порушення принципів демократії [43.]

Розвиток теорії поділу влади розпочався ще в античну епоху.

"Треба визнати, - писав В.С.Абашмадзе, - що вчення про поділ державної влади таке ж старе, як і сама держава і право. Починаючи з античної епохи вчення про розподіл державної влади розвивається поступово і лише в епоху абсолютизму стає панівним " [1.с.4-5] На підтвердження такого висновку вчені посилаються на Ш. Монтеск'є, який починає вивчення історії вчення про поділ державної влади " з античної епохи" [ 1. С.5 ]. Давньогрецькі філософи першими помітили, що для кращого функціонування єдиної державної влади потрібно, щоб вона була розподілена між державними органами і виражала інтереси різних верств населення, але при цьому була єдиною в досягненні загального блага.[ 10. С.66]

Засновниками вчення про поділ державної влади є античні вчені-мислителі Платон, Аристотель, Полібій.Мислителі античності намагалися виявити зв'язки і взаємодії між правом і державною владою, які б забезпечували гармонійне функціонування суспільства тієї чи іншої

Проте,античні і в поняття поділу влади не вкладали того сенсу, який характерний для цього поняття сьогодні. Говорячи про поділ влади, вони, мали на увазі принцип рівної участі всіх зацікавлених сторін в управлінні державою Платон, досліджуючи державно-правові відносини походження, апарат і функції держав, поділяє їх за формою.

В основі його класифікації держав лежить принцип розмежування влади одного, окремої групи або більшості.

Аристотель поділяє держави на три правильних і три неправильних форми. Аристотель чіткіше й послідовніше Платона, розрізняв між собою " три елементи " усякого державного ладу: перший - законодавчим орган про справи держави, другий - магістратури, третій - судові органи Але, незважаючи на те, що названі " три елементи і складають у Аристотеля основу кожної з форм державного устрою та саме відмінність окремих форм державного ладу обумовлено різною організацією кожного з цих елементів проте ці елементи, характеризуються в вчені Аристотеля не як різні влади, не як відносно самостійні прояви єдиної державної влади,тобто не з позицій поділу влади, а швидше як формотворчих елементи.[6.с.164] Якби Аристотель виходив з ідеї поділу влади, він мав би сказати, що різниця окремих форм державного ладу обумовлено не тільки і не стільки різної організацією кожного з цих елементів, але перш за все, характером відносин між даними елементами, способом їх взаємозв'язків між собою, формою і мірою їх співучасті в реалізації всієї сукупності владних повноважень держави в цілому. Але Аристотель в даному випадку говорить не про три елементи державної влади, а про три елементи державної форми

На його думку,правильна форма держави - поліття, вибирає найкраще від монархічної і демократичної форм держави, вона враховує інтереси як народу так і аристократії. Таким чином, Аристотель хотів обмежити владу монарха і вберегти від його сваволі підданих. [6.с.165]

Новий шлях у досліджені проблем політико-правових і функціональних відносин у державній владі відкриває Полібій. У його вченні про державу велика увага приділяється вирішенню питання про виключення свавілля з боку влади до підданих, а також попередження виникнення конфлікту між гілками влади. Вирішити це завдання, на його думку, можна шляхом урівноваження гілок державної влади. Полібій, визнавав шість основних форм держави: царство, тиранія, аристократія, олігархія, демократія, охлократія, і вважав, що кожна з них з причини своїх недоліків може перетворюватися на свою протилежність. Виходячи з цього, він робить висновок що досконалою формою держави потрібно визнати таку державу, в якій з'єднуються особливості всіх форм держави, головною перевагою такої форми держави,він вважав те, що вона є більш стійкою ніж, інші форми держави. Всі ці ознаки держави він бачив у державі римлян, в якій,на його думку,- державна влада розділена між консулами, Сенатом і народом.

У вченні Полібія особливу увагу приділено сенату і демократії. Сенат, як законодавчий орган і народ, який бере участь в суді і здійснює суд, мають конкретні повноваження і права.

Згодом теорії засновників вчення про поділ державної влади були піддані критиці вчених двадцятого століття." У Платона не було, звичайно, ідеї поділу влади, - пише В. С. Нерсесянц, - Але платонівське уявлення про переваги змішаного правління присутній у вченні Монтеск'є про поділ влади при обгрунтуванні вимоги рівноваги різних влади...".[6.с.165] Торкаючись концепції " поділу влади ", В.С.Абашмадзе замінює це поняття іншим " поділом єдиної державної влади на окремі влади" і вважає, ніби вже античні автори, насамперед Платон, розробили вчення про поділ державної влади. Подібну думку в кінці XIX в. висловлював німецький юрист Рем, який вбачав в роботах Аристотеля вчення про поділ влади, концепцію правової держави.

Теорія поділу влади передбачає в якості одного з необхідних моментів розвитку уявлення про поділ праці в області державного життя, хоча, звичайно, не зводиться лише до цього питання. Платонівська трактування поділу праці як " основного принципу побудови держави " є важливим теоретичним моментом,який зробив вплив на формування теорії поділу влади в новий час в цілому. Але Аристотель в даному випадку говорить не про три елементи державної влади, а про три елементи державної форми.

Фома Аквінський також досліджував питання поділу влади в суспільстві, вважаючи поділ влади між церквою і коро безумовного підпорядкування світської влади духовній. Він виділяє законодавчу владу як владу самобутню і первісну. Причому законодавча влада, на його думку, повинна належати народові. А оскільки народ є приходом церкви, то в такий спосіб Фома Аквінський підтверджує доказ щодо пріоритету церкви над королівською владою.

В період Середньовіччя теорії структури держави та поділ влади висував Марсилій Падуанський один з засновників політичної школи,що проголошувала верховенство народу і підпорядкування йому монарха. В своєму вченні про поділ влади він знаходиться під впливом середньовічної, дуалістичної організації держави, де монарх і народ є двома самостійними політичними силами.[19] Він першим запропонував політико-правову формулу - legislator humana -народ - законодавець.[ 7.]

Та один із перших почав виділяти законодавчу і виконавчу владу.Законодавча при цьому повинна належати народу,а виконавча монарху[41.] Народ вправі виправляти і переміняти правителя. Народ встановлює і форму правління. Правителю належить виконувати волю народу: повелівати, судити і виконувати закони. Краще виконуються закони, коли виконавча влада довіряється одному чи кільком, ніж усім. Головне, щоб їх дії виходили із загального рішення.

У Падуанського народ - єдиний носій суверенітету і верховний законодавець. Він один з перших став проводити чітке розмежування між законодавчою і виконавчою владою держави. При цьому законодавча визначає компетенцію й організацію виконавчої, котра покликана суворо дотримуватися закону. Він заперечував твердження, що всі закони виходять з одного вищого, вічного і божественного правового начала. Закон, за його визначенням, - це припис, супроводжений примусом. Головна мета закону - правда і загальне благо. Другорядна мета - твердість і міцність влади, адже закон, утримуючи владу від сваволі і дурних пристрастей, тим самим робить її міцною. Тому усяка влада повинна управляти на підставі закону. А творцем законів має бути народ.[7]

Генезис теорії поділу влади пов’язаний з виникненням буржуазно-політико-правових теорій в XVII столітті [36.с.61-88],найавторитетнішим мислителем якої був Д.Локк[3.с.10]. Він теоретично розвинув теорію поділу влади і обґрунтував її[ 5]

Дана теорія викладена ним в роботі «Про громадянське правління». Д. Локк є прихильником природного права і суспільного договору. Саме виходячи з цих теорій, він і формулює своє розуміння поділу влади.

Дж.Локк надав теорії " поділу влади " характер універсальної доктрини.

Ним були розвинені її основні положення:

про здійснення законодавчої влади виключно через виборний представницький орган;

про неприпустимість представницькому органу займатися виконанням законів;

про створення у зв'язку з цим постійно діючого органу виконавчої влади. Дж.Локк вважав, що при республіканському правлінні законодавча влада з необхідністю повинні домінувати над виконавчою. Він писав, що в конституційній державі, може бути всього одна верховна влада, а саме законодавча, якій всі інші підпорядковуються[ 22с.349-350].

Французький філософ і просвітитель Ш.Л. Монтеск'є теоретично пішов далі Д. Локка в розробці концепції поділу влади,ним ця теорія була розроблена в класичному вигляді[5]. Ретельно проаналізувавши політичну історію держав античного світу та середніх віків, він стверджував, що античні політичні мислителі не мали уявлення про три гілки влади в державі. Свою класифікацію форм правління Аристотель, наприклад, робив, не виходячи з поділу влади,проте Монтеск'є вбачав розподіл влади в Римі між такими органами, як консули, сенат і народні збори. У монархіях ж, згідно Ш. Монтеск'є, стародавні не виділяли трьох родів влади. Ці уявлення стали продуктом політичної історії держав середньовічної Європи. За Ш. Монтеск'є, волелюбний дух німецьких народів привів до виникнення в Європі готичних правлінь, де в державному устрої було закріплено поділ і розподіл трьох влади: законодавчої, виконавчої та судової.

Він дійшов висновку про те, що поділ влади - це не просто їх просте відділення один від одного, але і їх взаємне стримування У своєму трактаті «Про дух законів» Монтеск'є під принципом поділу влади розуміє такий стан речей, при якому різні гілки влади могли б стримувати один одного і діяти узгоджено.[3.с.5]

Згідно з теорією Ш.Монтескье законодавча є лише виразом загальної волі держави. Основне її призначення-виявити право і сформулювати його у вигляді позитивних законів в,обов’язкових для всіх громадян,. На думку Ш.Монтескье, законодавча влада повинна належати всьому народу, судова і виконавча гілки влади повинні бути не тільки розділені,а й наділені правом стримувати діяльність одна одної.

Виконавча влада,згідно з вченням Монтескє, виступає як орган,що реалізує загальну волю держави, її призначенням є виконання законів установлених законодавчою гілкою - виконавча влада обмежена по своїй природі, нею наділяється в першу чергу монарх,тому що ця сторона правління майже завжди вимагає швидкої дії,тому краще виконується одним ніж декількома.

Виконавча влада в особі монарха стримує від свавілля законодавчу владу,володіння правом накладання вета на рішення органів законодавчої влади.

Монтеск* є більше інших вченних просунувся в напрямку розробки теорії поділу влади,проте саме через те, що він висвітлює судову владу як частину виконавчої і не проводить чітку ідею рівноправ’я всіх трьох гілок влади його концепція на вважається не завершеною.[ 41.]

Проте,узагальнивши і комплексно виклавши основні концепції поділу гілок влади і пояснивши необхідність їх стримування одна одною Монтеск'є заслужено здобув славу найбільш авторитетного ідеолога і теоретика цієї доктрини.[ 28.с.99].

Заснована Руссо концепція в цілому виражає його ідеальні уявлення про державу і праву. Основна думка заклечається в тому,що тільки встановлення держави,політичних відносин і законів,відповідних його концепції суспільного договору,може виправдати,з точки зорурозуму,справедливості і - перехід від природнього стану до громадянського Вихідним пунктом вчення Руссо є природня свобода індивідуальної людської особистості. Він ставить собі як ціль вирішення питання: яким способом людина може увійти в склад суспільства і підкорившись державній владі зберегти свою свободу. Ц ю проблему він вирішує на основі суспільного договору. Люди,спочатку вільні і незалежні одне від одного,шляхом всезагального договору об*єднаються в єдине ціле-народ і,відмовляючись від своїх первинних індивідуальних прав,підкоряються владі цілого. Народ,таким чином,має абсолютну владу, яку Руссо називає загальною волею,а народ є сувереном.

З розумінням суверенітету як загальної волі народу пов’язане ствердження Руссо про те,що суверенітет є невідчужуваним і неподільним. Відчужування суверенітету народу на користь тих чи інших осіб чи органів так як і його поділ між різними частинами народу,за поглядами Руссо,означали б що суверенітет не є враження загальної волі всього народу. Загальну волю Руссо ототожнює з законом,ознакою закону є не тільки загальна участь всіх членів держави,але і загальність його змісту.

Закони містять лише загальні правила, але не конкретні приписи. Загальна воля є воля, що виходить від всіх і встановлює приписи для всіх,тому вона завжди справедлива. Суверенний народ, встановлюючи загальні правила, не стосується приватних інтересів і тому не може їх порушити; порушити ж спільних інтересів він не може тому, що це його власні інтереси. Загальні правила, уподібнюючись законам природи, не порушують свободи особистості. Рабство є залежність не від законів, а від індивідуальної волі іншої особи. Саме таку залежність і усуває необмежене панування загальної волі. Логічним висновком з ходу міркувань Руссо є безпосередня демократія як політичний ідеал. Законодавча влада, відповідно до його теорії, повинна належати безпосередньому народним зборам, в якому беруть участь всі громадяни.

Законодавчу владу Руссо характеризує як «серце держава»,в випадках крайньої небезпеки,коли мова йде про врятування державного устрою і держави, можна зупинити священну силу законів і особливим актом установити про загальну безпеку,тобто встановити диктатуру і вибрати диктатора[43.]

Необхідно виконання законів, тобто застосування загальних правил до конкретних випадків. Ця функція, на думку Руссо, не може належати законодавцю, тобто суверенному народу, а повинна бути довірена особливому органу - уряду. Необхідність відділення виконавчої влади від законодавчої обґрунтовується у Руссо наступними аргументами. По-перше, виконавча влада повинна діяти постійно і тому здійснення її безпосереднім народними зборами практично неможливо навіть у найменших державах. По-друге, постановка перед сувереном конкретних рішень, що стосуються завжди приватних інтересів, могла б спотворити саму його природу, - суверен повинен завжди мати на увазі лише загальні інтереси і абсолютно не торкатиметься приватних. По-третє, з'єднання законодавства і виконання в руках одного й того ж органу стерло б практично відмінність між ними і похитнуло б то панування загального правила над конкретним рішенням, яке є необхідною умовою свободи.

Уряд, якому довіряється виконавча влада, може мати різну організацію, яка визначається законодавцем: монархічну, аристократичну чи демократичну. як би не була організована виконавча влада, вона повинна бути безумовно і цілком підпорядкована законодавчій - не тільки в тому сенсі, що вона є слухняним знаряддям велінь суверена - законодавця, а й у тому сенсі, що правителі обираються суверенним народом, відповідальні перед ним і можуть бути у всякий момент їм змінені. Уряд має відому незалежність лише тому, що народ не може безперервно перебувати в зборі. Але якщо він зібрався то, дія всіх інших влад припиняється[11.]

Політико-юридичні погляди Канта розміщені в працях:"Идеи всеобщей истории о космополитической точки зрения", "К вечному миру", "Метафизические начала учения о праве". [ 2.с. 148 - 154]

Кант розрізняє три правові категорії: природнє право,яке має своїм джерелом апріорні принципи; позитивне право,джерелом якого є воля законодавця; справедливість - не передбачена законно, тому не забезпечена примусом.

Природнє право в свою чергу розпадається на дві гілки:приватне право і публічне право. Приватне право регулює відносини індивідів як власників,публічне визначає взаємовідносини між людьми,об’єднаними в союз громадян,як члени політичного цілого.

Центральним інститутом публічного права є прерогатива народу вимагати своєї участі в встановлені правопорядку шляхом прийняття конституції,яка виражає його волю по суті,це демократична ідея народного суверенітету. Верховенство народу обумовлює свободу,рівність і незалежність всіх громадян в державі - сукупності осіб, зв’язаних правовими законами.[11]

За поглядами Канта держава утворюється на основі суспільного договору. Кантівське розуміння природи цього договору тісно пов’язане з ідеями

Головна умова укладання договору - обов’язок будь-якої створюваної організації зовнішнього примусу і визнавати в кожному індивіді особу,яка без всякого примусу і усвідомлює обов’язок» не створювати іншого для досягнення своїх цілей» і здатна цей договір

Ідею розподілу влади Кант трактує як ідею рівності влад. Законодавча влада, - належить тільки суверенні «колективні волі народу». Виконавча влада - сконцентрована в законного правителя і підкоряється законодавчі верховні владі. Судова влада-призначена владою виконавчою. Субординація і згода трьох гілок влади можуть попередити деспотизм.

Георг Вільгельм Гегель також визнавав поділ влади на 3гілки,але вони у нього зовсім інші-законодавча,урядова (правительственная) і влада правителя. Судова влада у Гегеля взагалі ніяк не проявляється,саме її існування не визнається. Питання про самостійність і незалежність гілок влади одна від одної він вважає не логічним,так як на його думку різні влади є не що інше,різні сторони єдиного цілого[41.]

Подальший розвиток теорія поділу влади отримала в працях О.Гамільтона,Джона Джея і Джеймса Медісона. В статтях «Федераліста» вони підкреслювали,що законодавча, виконавча і судова влада були обособленими і відрізнялись одна від одної.

Госнелл розрізняє поділ влади в власному розумінні,тобто строгий розподіл позитивних владних повноважень між окремими органами, і систему стримувань та противаг,тобто наділення одних органів правом стримувати діяльність інших в сфері їхповноважень.

Теорія розподілу влади практичного втілення набула в Конституції США 1787 року,де була і закріплена. Законодавча влада здійснювалася конгресом федерації, який складався з двох самостійних палат - Палати представників і Сенату. До компетенції конгресу входило право встановлювати податки, збори і мито, регулювати торгівлю, грошову і фінансову систему, армію, флот. Палати володіли повною організаційною самостійністю і рівними правами в галузі законодавства. Але тільки нижня палата могла виступати ініціатором фінансових законів і порушувати справи щодо імпічменту проти вищих посадових осіб. Сенат мав пріоритет у зовнішньополітичних справах.

Головою виконавчої влади був президент, який обирався на чотири роки колегією виборців. Одночасно з президентом обирався віце-президент, який не мав самостійної влади і був заступником та помічником президента. Останній володів владними повноваженнями, що відповідало ідеї сильної президентської влади. Він був верховним головнокомандувачем, за згодою сенату укладав міжнародні договори, призначав вищих посадових осіб, мав право законодавчого вето, яке могло бути подолане сенатом кваліфікованою більшістю в 2/3 голосів. Відносини між виконавчою та законодавчою гілками влади регулювалися на основі принципу стримування та противаги, спрямованого на недопущення концентрації влади в одній із гілок. Судова влада надавалася Верховному суду федерації і нижчим судам. Судді призначалися президентом за згодою сенату.[24.с.126] За цією системою законодавча,виконавча і судова влада розділені не тільки організаційно,але й формально і повністю незалежні одна від одної. В той же час кожна з гілок влади наділена повноваженнями, що надають їй можливість контролювати і обмежувати інші гілки.[ 42.]

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2020-03-14; просмотров: 245; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.65.102 (0.066 с.)