ТОП 10:

Розділ 4. Оцінка стану ґрунтового покриву в басейні річки



Характеристика забруднювачів ґрунтового покриву внаслідок антропогенної діяльності

 

Забруднення ґрунтового покриву, внаслідок діяльності промислового сектору, пояснюється осіданням твердих частинок, а також попаданням в ґрунт забруднюючих речовин в результаті мокрого очищення атмосфери. Дослідження показують, шо найбільшому впливу підлягають ґрунти, які знаходяться в зоні максимального впливу газових викидів.

Необхідно встановити площу забруднених земель речовинами, що викидаються підприємствами:

 

S = (4.1.)

 

де: R - максимальна відстань формування найбільшої концентрації ( або X (м)див. Розділ 2).

 

Таблиця 4.1 - Площа хімічного забруднення ґрунтів під дією промислових викидів

Назва підприємства Забруднююча речовина Відстань формув. конц. в межах ГДК, , м Площа забруднених грунтів, га
ВАТ ’’Рівне хліб’’ Окис заліза 75 17662,5

 

Загальна площа визначається по максимальній площі забруднених ґрунтів для підприємства.

Розрахунки:

Знаходимо площу забруднених земель речовинами, що викидається підприємством за формулою (4.1.) :


Визначення площі земель, що підлягають впливу автотранспорту

Одним з основних джерел забруднення є транспорт. Двигуни автомобілів під час роботи виділяють у навколишнє середовище з вихлопними газами оксиди азоту, свинець, які осідають на поверхню грунту або поглинаються рослинами. Крім того, під час руху автомобільного транспорту на трасах залишаються бензин, мастила, бруд із вмістом токсичних речовин. Все це дощовими потоками змивається в навколишні ґрунти.

Приймаючи, що вплив автотранспорту найбільш приходиться на придорожню зону (20 - 50м). розраховуємо площу забруднених земель, визначаємо % забруднення басейну:

 

 (4.2.)

 

де: - площа забруднених ґрунтів під впливом автотранспорту 4

- площа басейну.

Розрахунки :

Fзаб = 30*lдороги = 0,03*75 = 2,25 км

Fбас = 292*2,52 = 1825 км2

Х = 2,25/1825*100%= 0,001233*100% = 0,12%

 

Оцінка родючості ґрунтів

 

З сучасних природних і природно-антропогенних процесів в області розвиваються інтенсивні лінійний розмив і площинний змив, на схилах долин та балок ґрунти середньо- і сильнозмиті трапляються зсуви. На зрошуваних землях розвиваються вторинне засолювання, підтоплення. Спостерігається замулювання водойм.

Важливим заходом є боротьба з водною та вітровою ерозією, дотримання правильних сівозмін, насичених ґрунтово-зберігаючими культурами. Хоча ґрунти добре забезпечені поживними речовинами, внесення мінеральних добрив – умова одержання високих урожаїв. Важливо вносити органічні добрива, щоб зберегти стабільну кількість гумусу, водно-фізичні властивості.[8- 249-253c.]

Охорона ґрунтів від ерозії та дефляції

Ерозія ґрунтів – найбільш розповсюджений процес руйнування ґрунтового покриву, що включає винос, перенос і перевідкладення ґрунтової маси.

У залежності від головного фактора руйнування ерозію поділяють на вітрову (дефляцію) і водну. До появи людини в древні геологічні періоди інтенсивність ерозійних процесів була низькою. Сучасну ерозію пов’язану із землеробством, називають прискореною.

Водна ерозія, крім втрати найбільш родючої частини ґрунту, супроводжується іншими несприятливими явищами: втратою талих і дощових вод, зменшенням запасів води в ґрунті, розчленуванням полів, замуленням річок, ставків, водойм і водоймищ, зрошувальних і дренажних систем. Розвиток водної ерозії залежить від ряду факторів. Всі умови, що сприяють формуванню великого стоку, стимулюють прояв ерозії. Основною руйнівною силою в нашому ареалі володіють талі води, але і дощові опади ерозійно небезпечні. Їхня руйнівна сила визначається кількістю, інтенсивністю, величиною крапель. Зливові дощі з великими краплями викликають більш інтенсивну ерозію, ніж дощі, що мрячать, навіть якщо води в останньому випадку стікає більше.

Водна ерозія викликає зміну не тільки фізичних властивостей (погіршення структури, ущільнення орного шару), але й скорочує чи знищує гумусовий горизонт. Внаслідок цього помітно зменшуються запаси гумусу, азоту, фосфору, калію й інших поживних елементів. Грунт втрачає свою родючість.

Комплекс протиерозійних заходів включає організаційно-господарські (припускають раціональний розподіл земельних угідь), архітектурні (спрямовані на ослаблення поверхневого стоку і переводу його у внутрішньогрунтовий) і лісомеліоративні заходи (включають розміщення лісосмуг на полях з урахуванням напрямку активних ерозійних вітрів і ретельний облік характеру рельєфу і ґрунтового покриву).

Захист ґрунтів від процесів вторинного засолення та осолонцювання

Головними причинами деградації зрошуваних ґрунтів служать бездренажне зрошення, великі втрати води на фільтрацію, будівництво зрошуваних каналів без гідроізоляції, перевищення зрошувальних норм, неконтрольована подача води, поливи мінералізованою водою.

У чорноземах при зрошенні вихідна водостійка зерниста чи дрібно грудкувата структура одного шару швидко руйнується. З’являється брилистість, злитість, схильність до утворення поверхневої кірки після поливів і дощів. Особливо небажана присутність у поливній воді гідрокарбонату натрію. Прийнято, що вода з його вмістом менш 1,2 мг-екв/л придатна для зрошення, 1,25-2,5 – умовно придатна, більш 2,5 – непридатна. Води підвищеної мінералізації й особливо лужні викликають вторинне осолонцювання ґрунтів.

Необхідними умовами боротьби з негативними процесами є комплексна меліорація, контурне землевпорядкування, лісонасадження, поліпшення природних луків.[8 – 159-162c.]

За раціонального використання ґрунтів однією із найважливіших умов є забезпечення розширеного відтворення та підвищення їх як ефективної, так і потенційної родючості.

Для одержання високих врожаїв необхідно одночасно впливати на всі фактори життя рослин. Дуже важливо виявити основний фактор (або групу факторів), який буде стимулювати максимальну ефективність інших. Наприклад, у посушливих зонах провідний фактор - забезпечення рослин водою. Тому вагому роль у цих умовах відіграють заходи із нагромадження і продуктивного використання води.

У зоні зрошувального землеробства важливе значення має правильне зрошення, яке виключає можливість заболочування і вторинного засолення ґрунтів. Таким чином, одночасний вплив на всі фактори, що визначають величину врожаю, вимагає диференційованих прийомів підвищення родючості ґрунтів у різних зонах.

Вибір таких диференційованих прийомів повинен базуватися на використанні матеріалів ґрунтово-агрохімічних та інших досліджень.

Висока гумусованість, велика кількість поживних речовин, нейтральна реакція, насиченість основами, зерниста структура й оптимальні водно-фізичні властивості чорноземів, як основних зональних ґрунтів, забезпечують високу природну родючість, а в умовах достатнього зволоження й ефективну родючість.

Для підвищення ефективності і природної родючості необхідно проводити науково обґрунтовані системи землеробства, це може забезпечити окультурення ґрунту.

Окультурення ґрунту – спрямований вплив на ґрунт з метою підвищення ефективності родючості, поліпшення його властивостей та режимів, які відповідають вимогам культурних рослин і забезпечують високі та сталі врожаї з високою якістю продукції. Також одним із заходів підвищення родючості чорноземів є гіпсування. Гіпсування – хімічна меліорація солонців несенням у них гіпсу з метою заміни поглиненого натрію на кальцій.

В цьому розділі я характеризував забруднювачі ґрунтового покриву внаслідок антропогенної діяльності, визначив площу забруднень земель речовинами, що викидаються підприємствами (результати наведені в таблиці 4.1). Наведено характеристику впливу транспорту на грунт. Визначена площа забруднених земель, а також % забруднення басейну.

Запропонував заходи щодо охорони грунтів від ерозії та дефляції, а також захист ґрунтів від процесів вторинного засолення та осолонцювання.







Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.207.148.142 (0.007 с.)