Розділ VII. Зарубіжний досвід функціонування недержавного пенсійного страхування та пропозиції щодо покращення недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права в Україні

 

За кордоном, у розвинених країнах інститут недержавного пенсійного страхування займає важливе місце як з точки зору вирішення проблем соціальної політики, і як значний фінансовий ресурс, участь якого у створенні внутрішнього валового продукту та національного доходу є невід’ємною.

Широкого поширення набули як недержавні пенсійні фонди, так і страхові компанії зі страхування життя. За допомогою цих суб’єктів недержавного пенсійного страхування рід держав змогло провести пенсійні реформи.

Пенсійні системи сьогодні реформуються в більшості держав світу, оскільки їхня традиційна побудова не відповідає реаліям: зростанню тривалості життя і зниженню народжуваності. У таких умовах майже неможливо застосовувати колишні методи побудови пенсійної системи. Традиційні (солідарні) пенсійні системи були створені з урахуванням того, що кількість нових учасників зростатиме нескінченно, проте згідно демографічних прогнозів у Європі та багатьох інших країнах необхідна кількість нових учасників не з’явилась. Незалежно від побудови системи пенсійного забезпечення, пенсіонери споживають частину ВВП країни, виробленої працюючим населенням. Для цього держава збирає частину продукту, виробленого молодим поколінням. [166].

Як бачимо, демографічна ситуація дає підстави для проведення пенсійних реформ, адже солідарна система не в змозі впоратися із навантаженням. Тому недержавне пенсійне страхування покликане допомогти державі задовольнити публічні інтереси.

Більшість країн світу здійснювали пенсійну реформу поетапно, і яка складається із трьох рівнів: солідарної, обов’язкової накопичувальної, та недержавного пенсійного страхування. Загалом, що характерного до більшості країн, в них в ході проведення пенсійних реформ, запроваджувалось поступове збільшення пенсійного віку.

У розвинених країнах світу в 90-х рр. були проведені пенсійні реформи - у США в 1995 р., у Великобританії в 1994 р., у Франції в 1993р., у Італії у 1992 р., у Німеччині у 1992 р.

США можна вважати найбільш розвиненим представником недержавного пенсійного страхування. В США у пенсійному забезпеченні громадян важливу роль відіграють добровільні приватні пенсійні програми. В 90-х рр. ХХ ст. цими програмами було охоплено 40-45% найманих працівників приватного сектора, а пенсії що були отримані з фондів недержавного пенсійного страхування становили у середньому 20% сукупних прибутків всіх пенсіонерів США. Держава контролює діяльність добровільних приватних фондів. У 1974 р. Прийнято закон, який передбачає не лише контроль, а й ще систему податкових пільг, які стимулюють створення таких фондів. Роботодавці зацікавлені у створенні власних приватних пенсійних фондів, оскільки внески, які перераховуються у пенсійний фонд чи страхову компанію (за умови охоплення 70% працівників) не розглядаються як прибуток і не обкладаються податком. Крім цього можливо використовувати фінансові активи фондів для інвестування[167].

Недержавне пенсійне страхування у Франції характеризується тим, що було запроваджено нові умови роботи пенсійних фондів, участь у яких дозволяла будь-якій особі зменшити на 10% суму доходів, що підлягають оподаткуванню. Таким чином, влада, продекларувавши зниження податків закликала населення до активної участі в приватних пенсійних фондах. В 2000 р. Близько 46% домогосподарств Франції брали участь в одній із приватних пенсійних програм[168].

Німецька недержаве пенсійне страхування відзначається тим, що на відповідному підприємстві створюється відповідний самоврядний структурний підрозділ, який виконує функцію корпоративного та особистого пенсійного страхування працівників. Накопичені кошти йдуть на відновлення та модернізацію виробництва. В Німеччині страхова діяльність суворо контролюється державою. Особливістю є те, що страхові організації тісно взаємодіють з великим промисловим капіталом, і розповсюджена взаємна участь в капіталі і в управлінні. У Німеччині кожен повинен мати посвідчення застрахованого відповідно до якого він вніс внесок у касу пенсійного страхування[169].

Позитивний досвід Німеччини стосовно проведення модернізації і оновлення виробництва за рахунок фондів коштів недержавного пенсійного страхування на конкретному підприємстві варто ввібрати і Україні. Практично з часів розпаду СРСР модернізація не проводилася ні на жодному підприємстві, а це уповільнює процес виробництва. Шляхом формування на великих підприємствах таких фондів коштів, можливо буде досить ефективно використовувати цю ресурсну базу.

В Італії існує Національний інститут страховика, який був утворений ще у 1912р. і діяльність якого з самого початку сконцентровувалась в більшій мірі на страхуванні життя. В Італії ця установа виступає державним гарантом за угодами зі страхування життя[170].

У Великобританії розмір накопичень недержавної форми пенсійного страхування впливає на величину виплат з державної системи пенсійного забезпечення, яка грунтується на рівні отриманої заробітної плати. Особи, що уклали договір приватного пенсійного страхування, разом із членами професійних пенсійних систем, отримують можливість сплачувати знижений розмір внесків до системи соціального страхування. Для підвищення привабливості приватних пенсійних схем уряд Великобританії субсидував приватні пенсій додатковими податковими пільгами[171].

Пенсійна система Австрії до 2003 р. була схожа на Українську - держава опосередковано стимулювала індивідуальне пенсійне накопичення через податкові пільги. В 2003 р. була введене нова система прямих дотацій (держава стала доплачувати). Зараз, при цілком рівних умовах діяльності для страхових компаній і пенсійних фондів, страхові компанії не тільки виступають повноцінними учасниками австрійської пенсійної системи, але і користуються у населення набагато більшою популярністю[172].

Найбільшим за обсягом страхових премій зі страхування життя є страховий ринок Японія. Його частка становить приблизно 32% світового обсягу страхових премій зі страхування життя. У вигляді додаткових пенсій виступають внески роботодавців. Особливістю японського страхування є страхування фізичних осіб через систему поштових відділень. Кошти з поштового страхового фонду поступають на спеціальні рахунки Міністерства фінансів, а потім через державні кредитні інститути використовуються для фінансування кредитів і капіталовкладень у різні сфери японської економіки[173].

В Російській Федерації Федеральний Закон "Про недержавні пенсійні фонди"[174] був прийнятий в 1998 р., значно раніше ніж в Україні. В подальшому було доповнено поняття недержавного пенсійного фонду в редакції Федерального Закону від 2003 р. Згідно цього Закону недержавний пенсійний фонд визначається як особлива організаційно-правова форма некомерційної організації соціального забезпечення, виключеними видами діяльності якої є: діяльність по недержавному пенсійному забезпеченню учасників фонду, діяльність в якості страховика по обов’язковому і професійному страхуванню. Цей Закон не розділяє фонди на види[175].

Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва або прискоренню виконання інших програм. Це вигідно страхувальникам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємницьким структурам і державі в цілому[176].

Не дивно, що в країнах Європейського Союзу компанії зі страхування життя продовжують залишатися домінуючим типом інституційного інвестора, який "тримає" на собі ліквідність ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів. Так, у Франції у 1999 р. з загальних інвестицій страхувальників у розмірі 701 млрд євро 610 млрд або 87% припадає на страхування життя. Загальновідомо, що страхові компанії США, Японії, країн-членів ЄС акумулюють значно більше коштів, аніж банки. Резерви найкрупніших страховиків сягають сотень мільярдів доларів, а близько 90% населення мають поліси довгострокового накопичувального страхування[177].

Окрім того, що страхування є джерелом інвестиційних ресурсів, воно є важливим розв’язання соціальних проблем. Навіть у країнах з розвинутою і багатосторонньою системою державного соціального захисту поряд із нею існують ринки добровільного особистого страхування, зокрема, у Німеччині на добровільне страхування життя щорічно спрямовується в середньому 2,7% внутрішнього національного доходу, у Франції - 5%. В Україні цей показник сягає ледве 0,006% при фактично повній відсутності реального соціального захисту населення з боку держави. В Європі резерви з даного виду страхування перевищують 1,3 трильйона євро[178].

Стосовно правового регулювання недержавного пенсійного страхування, в Європі діють два основоположні нормативні акти: Директиви Парламенту і Ради Європи “Про діяльність і нагляд за установами професійного пенсійного забезпечення”[179] та Директива Парламенту і Ради Європи "Про страхування життя"[180]

Зростаюча щороку популярність недержавного пенсійного страхування в країнах із стабільно функціональною ринковою економікою пояснюється тим, що тільки близько 15% населення є підприємцями, а решта - це наймані працівники, які не покладають особливих надій на державу і усвідомлюють неможливість отримати роботу на підприємствах при досягненні похилого віку. Відтак, розв’язання цієї досить болючої соціальної проблеми полягає у розробці і вдосконаленні різноманітних накопичувальних програм[181].

В Україні чітка державна політика стосовно підтримки довгострокового накопичувального страхування поки що відсутня. У будь-якому випадку процес зближення інтересів держави і страховиків в Україні розпочався, причому паралельно з пенсійною реформою. Зрозуміло, що держава не може і не буде брати на себе усю відповідальність за систему соціального захисту, отже, значення довгострокового страхування громадян у суспільному житті нашої країни невпинно зростатиме[182].

Для покращення недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права в Україні потрібно ввібрати весь позитивний досвід держав, які успішно здійснили пенсійні реформи. Для викликання більшого інтересу суспільства до цього інституту та використання від нього користі для державних цілей потрібно:

- заохочувати як населення так і роботодавців до участі в системі недержавного пенсійного страхування, шляхом надання відчутних податкових пільг;

- проведення активної роз’яснювальної роботи серед громадян та на підприємствах про переваги недержавного пенсійного страхування;

- розроблення спільних проектів розвитку суб’єктів недержаввного пенсійного страхування та держави;

- використання фондів коштів недержавного пенсійного страхування для формування ВВП України як особливого фінансового інституту.

Висновки до розділу

 

1. Пенсійні системи сьогодні реформуються в більшості держав світу, оскільки їхня традиційна побудова не відповідає реаліям: зростанню тривалості життя і зниженню народжуваності. У таких умовах майже неможливо застосовувати колишні методи побудови пенсійної системи.

2. Великого значення набули як недержавні пенсійні фонди, так і страхові компанії зі страхування життя. За допомогою цих суб’єктів недержавного пенсійного страхування рід держав змогло провести пенсійні реформи.

3. Якісно пенсійні системи були реформовані в США, Франції, Німеччині, Великобританії, Японії. В кожній із цих країн впровадження недержавного пенсійного забезпечення має свої особливості. Робиться акцент на податкових пільгах, на заснуванні на підприємствах окремих пенсійних підрозділів, на можливості накопичувати кошти на підприємстві в окремий фонд на спільній діяльності держави, недержавних пенсійних фондів та страхових компаній.

4. В країнах Європейського Союзу компанії зі страхування життя продовжують залишатися домінуючим типом інституційного інвестора, який "тримає" на собі ліквідність ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів. Пенсійне страхування є джерелом інвестиційних ресурсів, воно є важливим розв’язання соціальних проблем.

5. Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва або прискоренню виконання інших програм. Це вигідно страхувальникам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємницьким структурам і державі в цілому.

6. Для покращення недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права в Україні потрібно ввібрати весь позитивний досвід держав, які успішно здійснили пенсійні реформи. Для викликання більшого інтересу суспільства до цього інституту та використання від нього користі для державних цілей потрібно:

- заохочувати як населення так і роботодавців до участі в системі недержавного пенсійного страхування, шляхом надання відчутних податкових пільг;

- проведення активної роз’яснювальної роботи серед громадян та роботодавців про переваги недержавного пенсійного страхування та його публічну значущість;

- розроблення спільних проектів розвитку суб’єктів недержавного пенсійного страхування та держави;

- використання фондів коштів недержавного пенсійного страхування для інвестування в України як особливого фінансового інституту.

- на загальнодержавному рівні акцентувати на тому, що участь у недержавному пенсійному страхуванні сприяє розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу на прикладі іноземних держав.

Висновки

 

1. З самого початку зародження пенсійного страхування фонди грошових коштів були і залишаються його основою. Держава ініціює створення відповідних матеріальних фондів, які і є основою страхових фондів, а також регламентує ї подальший рух, та задоволення публічних потреб, а це в свою чергу є сферою публічних фінансів. Фонди коштів пенсіного страхування відображають сукупність форм фінансових ресурсів, а також порядок формування, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів страхових фондів, методи їх планування, форми управління даними фінансами, фінансовий контроль, а також фінансове законодавство у сфері страхування. Тому пенсійне страхування виступає предметом регулювання фінансового права.

2. Розвиток пенсійного страхування пройшов тривалу еволюцію від примітивних фондів взаємодопомоги до розвиненого фінансово-правового інституту. В період Царської Росії монополізмом страхових товариств які були імперською власністю. Згодом було знято заборону на діяльність в зарубіжних страхових товариств, встановлено обов’язок резервувати на рахунках державного банку 30% надходжень від страхових платежів. Це заклало фундамент резервування коштів страховими організаціями, як матеріальної гарантії, та розвивало державний фінансовий контроль.

3. В кінці ХІХ, на початку ХХ ст. на території Західної України активно працювали іноземні страхові товариства. Страхове товариство "Дністер" стало вагомою фінансовою інстанцією усієї Австро-Угорської імперії. В Чернівцях розпочало свою діяльність товариство взаємного страхування життя та пенсій "Карпатія", характерною рисою якого було все охоплення страхового ринку, щоб люди різного статку могли скористатися страховими послугами. Створення цього товариства сприяло появі В Україні такого інституту, як недержавне пенсійне страхування. Було закладено фундамент для подальшого розвитку цього інституту в нашій державі.

4. На початку ХХ ст. у Львові функціонувала низка пенсійних фондів. Одним з яскравих прикладів був Пенсійний фонд працівників міських електричних закладів у Львові. Функціонування цього пенсійного фонду є прикладом грамотного розвитку недержавного пенсійного страхування на території України. Ці фонди за своєю суттю слід відносити до сучасних недержавний корпоративних пенсійних фондів.

5. Період з 1917 р. до середини 1921 р. характеризувався повним домінуванням держави у фінансовому праві. Відбувається ліквідацією дореволюційних фінансово-кредитних установ. Починаючи з 1968 р. пенсійне страхування здійснювалось сплатою внесків шляхом перерахунків їх із заробітної плати. Вже в 1970 р. із зібраних з особистого страхування внесків близько 69 % поступило шляхом перерахунку. Також були введені нові види особистого страхування, які дістали відбиток на розвитку фінансової системи.

6. В 1991 р. був прийнятий Закон України "Про пенсійне забезпечення", який став основою регулювання пенсійного страхування в незалежній Україні. Створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансову структуру, а згодом переформовано у державний позабюджетний фонд, та створено ще декілька позабюджетних фондів, з метою акумуляції та використання коштів на строго визначені публічні цілі, що мають значення для усієї держави, зокрема загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

7. Відбулися подальші зміни щодо пенсійного реформування в Україні. В 1996 р. було прийнято Закон України "Про страхування", яким регулюється порядок здійснення недержавного пенсійного страхування страховими компаніями зі страхування життя. У 2003 році було прийнято Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення", що вступили в дію 2004 р. Було запозичено міжнародний досвід розвитку недержавного пенсійного страхування, як вагомого фінансово інституту, та запровадження інструменту інвестування страхових пенсійних активів Розпочали свою діяльність велика кількість як іноземних так і українських страхових компаній у сфері страхування життя та пенсій, а також велика кількість недержавних пенсійних фондів та банківських установ, які стали вагомими суб’єктами розвитку недержавного пенсійного страхування. В Україні настав новий період розвитку інституту недержавного пенсійного страхування.

8. Страхування виступає предметом фінансового правового регулювання. З точки зору предмету правового регулювання страхування являє собою одну з найдавніших категорій суспільних відносин. Страхування є складовою частиною категорії фінансів, так як страхуванню належать ті ж ознаки, що й категорії фінансів. Перша ознака - це грошовий характер. Всі фінансові відносини є грошовими відносинами. Всі страхові відносини також є грошовими відносинами, оскільки в основі страхування лежить економічний інтерес, виражений в грошовій формі. Друга ознака фінансів - це їх перерозподільчий характер. Категорії страхування також належить перерозподільчий характер, оскільки за допомогою інституту страхування відбувається перерозподіл ризику на всіх учасників страхового фонду, а перерозподільчі відносини, як уже відомо, пов’язані з рухом грошової форми вартості. Фінансова сторона при страхування наявна і при страховому відшкодуванні, яке здійснюється у матеріальній або грошовій формі, що формуються і використовуються в якості грошових засобів в процесі розподілу та перерозподілу грошових фондів та накопичень.

9. Для фактичного здійснення страхування, дані відносини при їх практичній реалізації повинні приймати правову форму. Держава своєю волею, своєю силою строго вимальовує рамки, в межах яких суб’єкти вступають у взаємовідносини з страхування.

10. Страхування має публічний характер. По-перше, сила страхування полягає у його публічному значенні з точки зору компенсації неблагополучних наслідків при настанні подій глобального масштабу (пенсійне страхування також можна вважати в даному випадку своєрідною компенсацію); по-друге, публічність також проявляється в другому моменті: сформуванні страховиком страхові резерви і фонди є недоторканними, незалежними, не підлягають вилученню у вищестоящий бюджет тощо. На основі цього варто виділити таку ознаку недержавного пенсійного страхування як публічність.

11. Правове регулювання страхової діяльності, це перш за все фінансово-правове регулювання, як по предмету, так і по методу цього регулювання. Сторони вільні вибирати міру чи форму своєї поведінки тільки в рамках, строго визначених нормами фінансового права. Фінансове законодавство регулює подальший розвиток даних правовідносин, їх динаміку, контролює рух фінансів, визначає права та обов’язки сторін у страхових правовідносинах.

12. Призначення страхування а також його суспільна сутність найбільш повно виявляються в його функціях Вирізняють такі функції страхування: розподільчу, яка в страхуванні виявляться у формі попередження, відновлення та ощадної, і контрольну.

13. Правове регулювання правовідносин у сфері страхування базується на застосуванні теорії страхового фонду, що дозволяє виокремити відповідні структурні елементи системи права для правового регулювання фінансових відносин з урахуванням формування, перерозподілу і використання того чи іншого виду страхового фонду.

14. Правову природу недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового цілком можна розкрити через публічні принципи недержавного пенсійного страхування.1. Принцип пріоритету публічний інтересів у правовому регулюванні недержавного пенсійного страхування, можна охарактеризувати як задоволення потреб суспільства у пенсійному страхуванні, а також участь суб’єктів недержавного пенсійного страхування (недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, банків) у здійсненні інвестицій в економіку України. Таким чином суспільний інтерес реалізується також у формуванні валового внутрішнього продукту.2. Принцип соціальної спрямованості розкривається через формування спеціальних фондів для реалізації пенсійних виплат. Недержавне пенсійне страхування покликане допомогти громадянам у формуванні пенсійних накопичень, забезпечити надійний фінансовий захист, який не може гарантувати держава 3. Принцип гласності реалізується через відповідну законодавчу базу, яку можливо застосовувати в сфері недержавного пенсійного страхування. А також відповідними державними органами здійснюється постійний фінансовий моніторинг, відповідно до якого суб’єкти недержавного пенсійного страхування звітують про свою діяльність та формують відповідний рейтинг показників платоспроможності, для того щоб суспільство було ознайомлене з їхніми фінансовими результатами.4. Принцип плановості розкривається у відповідних планах діяльності суб’єктів недержавного пенсійного страхування, а також у відповідному виконанні нормативів стосовно розміщення страхових резервів, сплата планових ставок оподаткування, надання планової звітності, планові перевірки з боку контролюючих органів 5. Принцип законності характеризує дотримання фінансово законодавства у цій сфері, законного укладанні страхових угод, своєчасного здійснення пенсійних виплат, недопущення шахрайства та недобросовісної конкуренції. А також встановлення юридичної відповідальності за порушення законодавства в системі недержавного пенсійного страхування.

15. Створення завдяки страхуванню нагромадити кошти для виплати майбутніх пенсій сприяє тому, щоб кожен громадянин задовільнив свої потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет. Фінансові ресурси недержавного пенсійного страхування, займають важливе місце серед публічних фінансів, адже беруть участь в інвестуванні в економіку країни, та знімають із держави певний тягар щодо соціального забезпечення громадян.

16. Стосовно визначення статусу фондів третього рівня, які є приватними пенсійними фондами, потрібно ставити за основу не їх належність до приватних чи публічних фондів, а їхнє значення у формуванні публічних фінансів, адже при оподаткуванні, інвестуванні, вкладанні коштів у цінні папери, дані фонди формують публічні фінанси. Фінансові ресурси недержавного пенсійного страхування, займають важливе місце серед публічних фінансів, адже беруть участь в інвестуванні в економіку країни, та знімають із держави певний тягар щодо соціального забезпечення громадян. Суб’єкт, які здійснюють недержавне пенсійне страхування є ще й учасниками ринку фінансових послуг і є інститутами фінансово-кредитної системи держави, що розкриває фінансову складову їхньої діяльності.

17. В нормативних актах, з питань пенсійного страхування, по-різному вживається поняття "пенсійне страхування": - в Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" - пенсійне страхування, в Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення" - "пенсійне забезпечення", В Законі України "Про страхування" - страхування життя та пенсії. В основі формування пенсійних фондів коштів лежить принцип страхування, тобто здійснюючи страхові внески, формують відповідний фонд грошових коштів, з якого в силу визначених обставин здійснюють страхові виплати. Громадяни особисто, та роботодавці роблячи внески за працівників ще не забезпечують себе пенсійними виплатами, вони лише беруть участь у формуванні фонду коштів працівників, який допоможе при конкретних обставинах (настанні пенсійного віку, настанні інвалідності, втраті працездатності), тобто страхують себе на випадок настання певних подій. Але жодним чином ще не забезпечують. Забезпечення можливе лише шляхом перерозподілу страхового фонду, але вже після страхування. Тому пропонуємо в назві Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" замінити слово "забезпечення" на "страхування", так як це правильно прийнято в Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування". Більш коректніше в Законі буде вживатись поняття "недержавне пенсійне страхування" - система недержавного пенсійного страхування, звітність та оприлюднення недержавного пенсійного страхування, роль недержавного пенсійного страхування у формуванні внутрішнього валового продукту, державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного страхування тощо.

18. Врахувавши особливості недержавного пенсійного страхування дамо власне визначення недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права. Недержавне пенсійне страхування - це складова системи пенсійного страхування в Україні, що створена та функціонує для задоволення потреб суспільства у пенсійному забезпеченні, які вони можуть задовільнити через страхові внески до недержавних пенсійних фондів та страхових компаній зі страхування життя, формуючи при цьому пенсійні фонди коштів, які в подальшому акумулюються для пенсійних виплат та задоволення публічних потреб, і активно сприяють розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу.

19. Кожен із суб’єктів недержавного пенсійного страхування має власний особливий правовий статус, а також їм належать притамання риси при здійсненні своєї діяльності. Суб’єктів недержавного пенсійного страхування потрібно розглядати і як самостійних суб’єктів ринку фінансових послуг, та враховувати їх інвестиційну діяльність та значення доля у формуванні ВВП держави. Законодавством визначені суб’єкти: які є учасниками системи недержавного пенсійного страхування та формують відповідні пенсійні фонди, контролюючі органи, та суб'єкти які прямо здійснюють недержавне пенсійне страхування, тобто інституціями, що виконують функцію залучення страхових внесків, зберігання, інвестування, та в подальшому здійснюють пенсійні виплати.

20. Недержавні пенсійні фонди є активними учасниками недержавного пенсійного страхування. Світова практика свідчить,що недержавні пенсійні фонди ефективно сприяли у реформуванні пенсійних систем більшості країн. За видами недержавні пенсійні фонди утворюються як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.

21. Діяльність страхових компаніях зі страхування життя є дещо ширшим поняттям ніж участь недержавних пенсійних фондів. На них покладається обов’язок виплати довічних пенсій як учасників страхової компанії, так і учасників недержавного пенсійного фонду. Після закінчення пенсійного контракту з недержавним пенсійним фондом, учасник даного фонду укладає договір зі страховою організацією та передає письмову заяву для перерахування до страхової організації належних йому коштів. Внаслідок цього відбувається перерозподіл фондів коштів від недержавного пенсійного фонду до страхової організації. Ці перерозподільчі фінансові відносини виступають предметом фінансового права.

22. Недержавне пенсійне страхування здійснюють банки. Накопичення коштів в банках здійснюється шляхом відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

23. Автор вважає, що страхові компанії зі страхування життя на етапі другого рівня - накопиченні коштів можуть виступати повноправними учасниками. Проте, не всі страхові компанії повинні мати таке право. Міністерство фінансів України, Державна комісія по регулюванню ринків фінансових послуг України повинні розробити спеціальні умови участі страховиків на етапі другого рівня пенсійної системи. Також потрібно у разі участі страховиків створювати окремий резервний фонд для накопичень другого рівня, окремо від резервів страхової компанії, для гарантії збереження накопичень. Дані компанії повинні мати переважне право з боку держави на фінансування державних замовлень. Держава повинна проводити жорсткий фінансовий контроль на даному етапі.

24. Державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення - за діяльністю недержавних пенсійних фондів, страхових організацій та банківських установ, які зберігають пенсійні активи - здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Державною комісією з цінних паперів та фондового. Антимонопольний комітет України.

25. Правовий режим фондів коштів недержавного пенсійного страхування регулює законність дотримання вимог, щодо розміщення пенсійних активів та страхових резервів. При характеристиці правового режиму цих фондів в більшій мірі потрібно робити на значенні та ролі цінних паперів, в яких вкладаються активи та резерви, як предмету фінансово-правового регулювання, а також на інвестиційній стороні діяльності суб’єктів, що здійснюють недержавне пенсійне страхування, адже інвестиційна сторона, має вагоме значення як до збільшення кількості активів, і відповідно збільшення пенсійних внесків, шляхом нарахування на них прибутку, а також значення для публічних фінансів, як джерело фінансових ресурсів для розвитку економіки країни.

26. На думку автора, недоліком законодавства, що регулює недержавне пенсійне забезпечення, є те, що в Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" регулюється лише способи формування активів та інвестування недержавних пенсійних фондів, а порядок розміщення активів та резервів іншого суб’єкта - страхових компаній регулюється іншим законом - Законом України "Про страхування". А оскільки страхові компанії зі страхування життя є суб’єктом недержавного пенсійного забезпечення, їхню діяльність потрібно було б нормативно урегулювати в Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

27. До складу пенсійних активів недержавного пенсійного фонду, відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" належать: активи в грошових коштах; активи в цінних паперах; інші активи згідно з законодавством. Законодавством по-різному встановлені для недержавних пенсійних фондів та страхових компаній зі страхування життя правила розміщення пенсійних активів та страхових резервів. Стосовно однакових цінних паперів існують різні відсоткові ліміти, що зумовлено самою специфікою діяльності цих суб’єктів.

28. Страхові компанії зі страхування життя здійснюють інвестування в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України, більше 20 відсотків загального розміру резервів. Шляхом залучення цих коштів долається дефіцит бюджету на розвиток окремих галузей економіки, тому дані фонди коштів для держави мають вагоме значення. Автор вважає, що потрібно збільшити відсоток коштів, для інвестування в економіку України, що дозволить отримати додаткові фінансові надходження.

29. Оподаткування в системі недержавного пенсійного страхування потрібно розглядати з позиції страхування фізичних осіб, які є вкладниками недержавних пенсійних фондів та страхових організацій зі страхування життя; оподаткування юридичних осіб - роботодавців, які сплачують пенсійні внески за працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення; та з позиції оподаткування самих недержавних пенсійних фондів та страхових організацій.

30. Держава активно заохочує як фізичних так і юридичних осіб до участі в системі недержавного пенсійного страхування шляхом надання податкових пільг, шляхом віднесення пенсійних страхових платежів на валові витрати підприємства або шляхом повернення податкового кредиту.

31. Оподатковується діяльність страхових організацій. Відповідно страхові організації сплачують податок на додану вартість, податок на прибуток, податок з доходів з джерелом їх походження.

32. Обов’язковим для виконання суб’єктами, які здійснюють недержавне пенсійне страхування є подання фінансової звітності відповідним контролюючим структурам - Міністерству фінансів України, Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг Україні, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольному комітету України.

33. Пенсійні системи сьогодні реформуються в більшості держав світу, оскільки їхня традиційна побудова не відповідає реаліям: зростанню тривалості життя і зниженню народжуваності. У таких умовах майже неможливо застосовувати колишні методи побудови пенсійної системи.

34. Великого значення набули як недержавні пенсійні фонди, так і страхові компанії зі страхування життя. За допомогою цих суб’єктів недержавного пенсійного страхування рід держав змогло провести пенсійні реформи.

35. Якісно пенсійні системи були реформовані в США, Франції, Німеччині, Великобританії, Японії. В кожній із цих країн впровадження недержавного пенсійного забезпечення має свої особливості. Робиться акцент на податкових пільгах, на заснуванні на підприємствах окремих пенсійних підрозділів, на можливості накопичувати кошти на підприємстві в окремий фонд на спільній діяльності держави, недержавних пенсійних фондів та страхових компаній.

36. В країнах Європейського Союзу компанії зі страхування життя продовжують залишатися домінуючим типом інституційного інвестора, який "тримає" на собі ліквідність ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів. Пенсійне страхування є джерелом інвестиційних ресурсів, воно є важливим розв’язання соціальних проблем.

37. Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва або прискоренню виконання інших програм. Це вигідно страхувальникам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємницьким структурам і державі в цілому.

38. Для покращення недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права в Україні потрібно ввібрати весь позитивний досвід держав, які успішно здійснили пенсійні реформи. Для викликання більшого інтересу суспільства до цього інституту та використання від нього користі для державних цілей потрібно:

- заохочувати як населення так і роботодавців до участі в системі недержавного пенсійного страхування, шляхом надання відчутних податкових пільг;

- проведення активної роз’яснювальної роботи серед громадян та роботодавців про переваги недержавного пенсійного страхування та його публічну значущість;

- розроблення спільних проектів розвитку суб’єктів недержавного пенсійного страхування та держави;

- використання фондів коштів недержавного пенсійного страхування для інвестування в України як особливого фінансового інституту.