Розділ V. Правовий режим фондів коштів недержавного пенсійного страхування 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розділ V. Правовий режим фондів коштів недержавного пенсійного страхування



 

Фонди коштів, які формуються у сфері недержавного пенсійного страхування з фінансової точки зору складаються з активів, які у своїй загальній масі становлять значні фінансові ресурси. При характеристиці правового режиму цих фондів в більшій мірі потрібно робити акцент не на пенсійних виплатах, а на інвестиційній стороні діяльності суб’єктів, що здійснюють недержавне пенсійне страхування, адже інвестиційна сторона, має вагоме значення як до збільшення кількості активів, і відповідно збільшення пенсійних внесків, шляхом нарахування на них прибутку, а також значення для публічних фінансів, як джерело фінансових ресурсів для розвитку економіки країни.

Пенсійні внески перетворюються у активи, подальше цільове інвестування яких залежить від недержавного пенсійного фонду та страхової компанії, тобто від правильної стратегії інвестиційної політики.

В Україні правовий режим активів суб’єктів недержавного пенсійного страхування регулюється Законами України “Про недержавне пенсійне забезпечення”[130] та "Про страхування"[131]. Недоліком вітчизняного законодавства, що регулює недержавне пенсійне забезпечення, є те, що в Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" регулюється лише способи формування активів та інвестування недержавних пенсійних фондів, а порядок розміщення активів та резервів іншого суб’єкта - страхових компаній регулюється іншим законом - Законом України "Про страхуванняа". А оскільки страхові компанії зі страхування життя є суб’єктом недержавного пенсійного забезпечення, їхню діяльність потрібно було б нормативно урегулювати в Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

До складу пенсійних активів недержавного пенсійного фонду, відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення"[132] належать: активи в грошових коштах; активи в цінних паперах; інші активи згідно з законодавством.

Пенсійні активи у цінних паперах складаються з: цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства; акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25 відсотків від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на які здійснюється підписка згідно із законодавством); цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, при цьому встановлення вимог до рейтингу зовнішнього боргу та визначення рейтингових компаній здійснюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; облігацій іноземних емітентів; акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або у торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій повинен провадити свою діяльність не менше ніж протягом 10 років[133].

Чітко визначений перелік цінних паперів складає умови подальшого розміщення в них пенсійних активів.

Також існує заборона на розміщення пенсійних активів в деяких видах цінних паперів. Пенсійні активи пенсійного фонду в цінних паперах не можуть включати: цінні папери, емітентами яких є зберігач, особи, що здійснюють управління пенсійними активами, адміністратор, аудитор (аудиторська фірма) та особи, що надають консультаційні, агентські або рекламні послуги, з якими пенсійним фондом укладено відповідні договори, та їх пов'язані особи, засновники пенсійного фонду; цінні папери, які не пройшли лістинг фондової біржі або торговельно-інформаційної системи; цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвестування, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; векселі; похідні цінні папери[134].

Заборона на розміщення пенсійних активів існує для захисту цих активів від можливих ризиків розміщення активів у цінні папери, які можуть підпасти під загрозу знецінення.

Стосовно формування пенсійних активів, то вони не можуть формуватися за рахунок коштів, отриманих на підставах, що суперечать законодавству, а також не можуть бути предметом застави і повинні використовуватися лише на перебачені цілі.

Обчислення та визначення чистої вартості активів пенсійного фонду, їх облік, зарахування здійснюються адміністратором та особою, що здійснює управління активами такого пенсійного фонду, за методикою та у порядку, визначеними Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією зрегулювання ринків фінансових послуг України[135].

Суттєвий момент інвестиційної політики недержавних пенсійних фондів - передбачення обмежень з розміщення коштів, що дає змогу значно знизити економічні ризики[136]. Так, За Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення"[137] інвестування дозволено здійснювати таким чином: банківські депозитні рахунки та ощадні сертифікати - не більше 40% активів фонду, державні цінні папери - не більше 40%, муніципальні цінні папери - не більше 20%, акцій українських емітентів - не більше 40%, цінні папери іноземних емітентів - не більше 40%, іпотечні цінні папери - не більше 40%, об’єкти нерухомості - не більше 10%, банківські метали - не більше 60%.

Державне регулювання лімітів інвестування має забезпечити захист інтересів учасників пенсійних фондів на етапі накопичення, інвестування та використання коштів цих фондів[138].

Законодавець розробив напрями інвестування, з метою надійної інвестиційної політики. Шляхом диференціації активів, пропорціонального розподілу коштів можна досягнути бажаного економічного ефекту, і тим самим захистись від можливих негараздів у якомусь із напрямів інвестування.

Активи страхових компаній зі страхування життя мають дещо інший порядок формування та розміщення. В Законі України "Про страхування"[139], зазначено про порядок розміщення страхових резервів. Обсяги страхових резервів мають бути представлені такими категоріями дозволених активів: грошові кошти на поточному рахунку; банківські вклади (депозити); валютні вкладення згідно з валютного страхування; нерухоме майно; акції, облігації, іпотечні сертифікати; цінні папери, що емітуються державою; права вимоги до перестраховиків; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України; банківські метали; готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, установлених Національним банком України.

Фінансові ресурси страхової компанії зі страхування життя постійно знаходять у русі й у часовому аспекті є фінансовими потоками[140].

Структура актив, які приймаються для представлення страхових резервів із страхування життя встановлена Правилами розміщення страхових резервів із страхування життя, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України[141]. Відповідно до цих правил величина окремих категорій активів, у тому числі утворених в іноземній вільно конвертованій валюті, приймається для представлення коштів страхових резервів зі страхування життя в таких обсягах, а саме: грошові кошти на поточних рахунках - не більше 10% загального розміру резервів; банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування - не більше 50% загального розміру резервів, при цьому в зобов’язаннях одного банку повинно бути не більше 20% загального розміру резервів; нерухоме майно - не більше 20% загального розміру резервів, при цьому вкладення в один об’єкт нерухомого майна не більше 10% загального розміру резервів[142].

Активи, які приймаються до представлення страхових резервів із страхування життя приймаються також в цінні папери. В акції українських емітентів, що відповідно до законодавства пройшли процедуру лістингу на фондовій біржі, уключені до біржового реєстру та перебувають в обігу на фондовій біржі, - не більше 30% загального розміру коштів страхових резервів, при цьому забороняється більше 5% загального розміру страхових резервів вкладати в акції одного емітента; облігації українського емітента - не більше 40% загального розміру страхових резервів для облігацій українських емітентів, що відповідно до законодавства пройшли процедуру лістингу на фондовій біржі, при цьому не більше 10% в облігації одного емітента, який здійснює свою діяльність не менше 5 років. Для емітентів, які свою діяльність здійснюють менше 5 років, - не більше 10% загального розміру страхових резервів, при цьому не більше 3% в облігації одного емітента[143].

Страхові резерви можуть бути представлені в облігації українських емітентів - не більше 40 відсотків загального розміру страхових резервів для облігацій українських емітентів, що відповідно до законодавства пройшли процедуру лістингу на фондовій біржі, уключені до біржового реєстру та перебувають в обігу на фондовій біржі, при цьому не більше 10 відсотків в облігації одного емітента, який здійснює свою діяльність не менше 5 років. Для емітентів, які свою діяльність здійснюють менше 5 років, - не більше 10 відсотків загального розміру страхових резервів, при цьому не більше 3 відсотків в облігації одного емітента. Розміщенні можливе в цінні папери, що емітуються державою, але не більше 50 відсотків загального розміру резервів[144].

Як бачимо для публічних потреб є досить вагомим розміщення активів в облігаціях національних емітентів. Тому держава встановлює великий відсоток дозволеності розміщення активів, для більшого стимулювання національної економіки.

Згідно правил розміщення страхових резервів із страхування життя страхові організації зі страхування життя мають право розміщувати страхові резерви в цінних паперах іноземних емітентів. Так розміщення резервів в акціях, облігаціях іноземних емітентів та цінних паперах іноземних держав, рейтинг зовнішнього боргу яких та визначення рейтингових компаній здійснюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, - не більше 20 відсотків загального розміру резервів. При цьому акції та облігації іноземних емітентів повинні перебувати в обігу на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій та облігацій повинен здійснювати свою діяльність не менше 10 років[145].

Розміщення резервів в цінних паперах іноземних емітентів характеризується великою прибутковістю. Залежно від умов випуску їх на фондові ринки світу, існує більша ймовірність виправданих інвестицій. Проте відсоток загального розміру розміщення резервів не є достатньо великим, щоб застерегтись від можливих падінь вартості цінних паперах на світових біржах.

Важливим значенням розміщення активів займає в облігаціях місцевих позик. Таким чином можливо отримати капітал для розвитку конкретного регіону. Проте, страхові організації вкладають активи в облігації місцевих позик лише у економічно розвинені регіони.

Облігації місцевих позик, можна розмістити не більше 10 відсотків загального розміру резервів, при цьому облігації що відповідно до законодавства повинні пройти процедуру лістингу на фондовій біржі, бути уключеними до біржового реєстру та перебувати в обігу на фондовій біржі[146].

Розміщувати резерви можливо в іпотечні сертифікати, визначені законодавством України в розмірі не більш як 10 відсотків загального розміру резервів.

Страхові компанії зі страхування життя можуть мати права вимоги до перестраховиків, проте разом не більше 40 відсотків загального розміру резервів, при цьому права вимоги до перестраховиків-резидентів приймаються у розмірі не більше 20 відсотків загального розміру резервів до кожного такого перестраховика-резидента.

Права вимоги до перестраховиків-нерезидентів приймаються у розмірі разом не більше 25 відсотків загального розміру резервів, якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестраховика-нерезидента країни - члена Єдиного економічного простору нижчий за один з таких, як “В” (A. M. Best, США), “Ba" (Moody's Investors Service, США), "BB" (Standard & Poor's, США), "BB" (Fitch Ratings, Великобританія), або якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестраховика-нерезидента (країни іншої, ніж країни - члена Єдиного економічного простору) нижчий за один з таких, як "В+" (A. M. Best, США), "Baа" (Moody's Investors Service, США), "BВB" (Standard & Poor's, США), "BВB" (Fitch Ratings, Великобританія) [147].

Рейтинг фінансовогї надійності підтверджує гарантію виконання перестраховиком своїх зобов’язань.

Рейтинг престрахових компаній можна розглядати як допоміжний критерій при виборі перестрахової компанії[148].

Права вимоги до перестраховиків визначаються як сума часток перестраховиків у страхових резервах.

Розміщення страхових резервів можливе і шляхом довгострокового фінансування певної сфери економіки. Довгострокове фінансування (кредитування) житлового будівництва - не більше 10 відсотків загального розміру резервів. При цьому в окремий об’єкт інвестування - не більше 5 відсотків загального розміру резервів, за виключенням інвестування в розвиток ринку іпотечного кредитування шляхом придбання цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою[149].

Стосовно розміщення в банківських металах, то на поточних та вкладних (депозитних) рахунках у банківських металах разом не більше 10 відсотків загального розміру резервів. Страхові компанії мають право видавати кредити страхувальникам-громадянам, тим самим розміщуючи резерви, але не більше 20 відсотків загального розміру резервів.

Страхові компанії зі страхування життя здійснюють інвестувіання в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України, але не більше 20 відсотків загального розміру резервів. Інвестування галузей економіки України за рахунок коштів страхових резервів проводиться за наступними напрямками: розроблення та впровадження високотехнічного устаткування, іншої інноваційної продукції, ресурсо- та енергозберігаючих технологій; розвиток інфраструктури туризму; добування корисних копалин; перероблення відходів гірничо-металургійного виробництва; будівництво житла; розвиток транспортної інфраструктури, у тому числі будівництво та реконструкція автомобільних доріг; розвиток сектору зв'язку та телекомунікацій; розвиток ринку іпотечного кредитування шляхом придбання цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою[150].

Автор вважає, що потрібно збільшити ліміт коштів, які можна інвестувати в економіку України, що дозволить отримати додаткові фінансові надходження.

Таким чином за допомогою коштів страховиків можна розвивати ті галузі економіки, які мають важливе значення для держави. Шляхом залучення цих коштів долається дефіцит бюджету на розвиток окремих галузей. Для прикладу будівництво та ремонт доріг, яке так необхідно для держави і на що постійно не вистачає коштів, проводиться за рахунок інвестованих страхових резервів.

Для представлення страхових резервів із страхування життя не можуть використовуватись позики (кредити, поворотна фінансова допомога, інші позикові кошти), цінні папери із зобов’язаннями зворотного викупу, цінні папери, за якими не здійснено повної оплати їх вартості, кошти, надані банкам на умовах субординованого боргу, помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових платежів, які підлягають поверненню страхувальнику в період, наступний за звітним, відповідно до законодавства[151].

Згідно з законодавством, 85% інвестиційного доходу компанія зі страхування життя має віддати клієнту, і тільки 15% йде на адміністративні витрати, пов’язані з оплатою праці працівникам страхової організації, та інвестуванням активів. В європейській практиці 92-95 % інвестиційного доходу розподіляється між клієнтами компанії, і менше коштів йде на адміністративні витрати. Будь-яка страхова компанія має мати власну інвестиційну політику, що повинна відповідати принципам і стандартам вітчизняного і міжнародного регулювання[152].

Висновки до розділу

 

1. Правовий режим фондів коштів недержавного пенсійного страхування регулює законність дотримання вимог, щодо розміщення пенсійних активів та страхових резервів. При характеристиці правового режиму цих фондів в більшій мірі потрібно робити на значенні та ролі цінних паперів, в яких вкладаються активи та резерви, як предмету фінансово-правового регулювання, а також на інвестиційній стороні діяльності суб’єктів, що здійснюють недержавне пенсійне страхування, адже інвестиційна сторона, має вагоме значення як до збільшення кількості активів, і відповідно збільшення пенсійних внесків, шляхом нарахування на них прибутку, а також значення для публічних фінансів, як джерело фінансових ресурсів для розвитку економіки країни.

2. Недоліком законодавства, що регулює недержавне пенсійне забезпечення, є те, що в Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" регулюється лише способи формування активів та інвестування недержавних пенсійних фондів, а порядок розміщення активів та резервів іншого суб’єкта - страхових компаній регулюється іншим законом - Законом України "Про страхуванняя". А оскільки страхові компанії зі страхування життя є суб’єктом недержавного пенсійного забезпечення, їхню діяльність потрібно було б нормативно урегулювати в Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

3. До складу пенсійних активів недержавного пенсійного фонду, відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" належать: активи в грошових коштах; активи в цінних паперах; інші активи згідно з законодавством.

4. Законодавством по-різному встановлені для недержавних пенсійних фондів та страхових компаній зі страхування життя правила розміщення пенсійних активів та страхових резервів. Стосовно однакових цінних паперів існують різні відсоткові ліміти, що зумовлено самою специфікою діяльності цих суб’єктів.

5. Страхові компанії зі страхування життя здійснюють інвестувіання в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України, але не більше 20 відсотків загального розміру резервів. Інвестування галузей економіки України за рахунок коштів страхових резервів. Таким чином за допомогою коштів страховиків можна розвивати ті галузі економіки, які мають важливе значення для держави. Шляхом залучення цих коштів долається дефіцит бюджету на розвиток окремих галузей, тому дані фонди коштів для держави мають вагоме значення. Автор вважає, що потрібно збільшити ліміт коштів, які можна інвестувати в економіку України, що дозволить отримати додаткові фінансові надходження.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 128; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.171.182.239 (0.019 с.)