Розділ ІІІ. Особливості недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права

 

Система пенсійного страхування в Україні складається з трьох рівнів: перший рівень - солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності та субсидіарності та здійснення виплат пенсій і надання їм соціальних послуг. Другий рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат громадян. Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формування пенсійних накопичень із метою отримання громадянами пенсійних виплат. В основі кожного рівня пенсійної системи лежить інтерес в отриманні пенсійних виплат із відповідних фондів коштів. Таким чином системою пенсійного страхування задовольняється публічний інтерес.

Слід враховувати роль всіх учасників пенсійного забезпечення як складової частини фінансової системи.

Принципово відрізняється від перших двох рівнів пенсійної системи третій рівень - система недержавного пенсійного страхування. Основна відмінність проявляється у термінах "обов’язковість" і "добровільність", тобто розмежування між публічними та приватними інтересами, а також між публічними та приватними фінансами. Вважається, що недержавне пенсійне страхування це особиста справа кожної людини, проте дана ланка пенсійної системи криє в собі набагато глибший зміст.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат[83].

Із закону випливає, що за допомогою спільної участі, фізичні та юридичні особи тим самим задовольняють необхідність у задоволенні додаткових пенсійних виплат. В результаті спільної "добровільної" участі формується відповідний фонд коштів, який у даному випадку має вагоме значення для держави, адже виникає розподіл та перерозподіл даних коштів, а також проводяться виплати для соціальних потреб суспільства. Додатковий характер даних коштів, ще не свідчить про їх повне відокремлення від публічних фінансів, а говорить про таку ознаку пенсійного забезпечення як системність.

Фінансові ресурси недержавного пенсійного страхування, займають важливе місце серед публічних фінансів, адже беруть участь в інвестуванні в економіку країни, та знімають із держави певний тягар щодо соціального забезпечення громадян.

Проте, при недержавному пенсійному страхуванні потрібно враховувати регулювання цієї сфери відносин, як цивільним так і фінансовим законодавством. Між страхувальником та суб’єктом, який здійснює недержавне пенсійне страхування укладається угода, і відповідно ведеться його персоніфікований пенсійний рахунок. Внески страхувальників формують фонд грошових коштів, який служить основою для

подальших пенсійних виплат, а стосовно цільового використання коштів з цих фондів держава ставить відповідні вимоги.

А.А. Нечай зазначає, що за ознакою утворення та використання накопичувальних пенсійних фондів третього рівня, останні не є публічними фондами, а належать до приватних накопичувальних фондів, утворених для задоволення приватних інтересів окремих фізичних та юридичних осіб. Але через те, що цей приватний інтерес визнається і підтримується державою, яка зацікавлена в підвищення добробуту громадян похилого віку та ефективному використанні бюджетних коштів, спрямованих на фінансування адресної соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам, держава може стимулювати (заохочувати) фізичних осіб та їх роботодавців до участі в додатковому пенсійному забезпеченні шляхом встановлення податкових пільг[84].

Стимулювання (заохочення) з боку держави стосовно участі у недержавному пенсійному страхуванні стосується без винятку всіх фізичних та юридичних осіб, а отже спрямоване на допомогу всьому суспільству. До того ж із держави знімається певний тягар щодо фінансової допомоги, який переходить на відповідні недержавні пенсійні фонди та страхові компанії.

Ще однією причиною заохочення з боку держави є впровадження пенсійної реформи, і запровадження наступних рівнів (на сьогодні в обов’язковому порядку діє тільки перший рівень), адже Пенсійний фонд не в змозі в майбутньому не зможе в повній мірі виконувати свої зобов’язання. В Україні кількість населення працездатного віку почне знижуватись у 2015 році. Кількість пенсіонерів зростатиме випереджальними темпами: на 100 осіб, які сплачують пенсійні внески, припадатиме 139 пенсіонерів. Кожен повинен буде працювати на себе і, крім того, робити внески, щоб покривати 100% пенсії одного пенсіонера та ще майже 40% пенсії іншого пенсіонера. Структура традиційної пенсійної системи є неефективною з соціальної та економічної точок зору. Без глибокої реформи криза пенсійної системи неминуча[85].

Стосовно визначення статусу фондів третього рівня, які є приватними пенсійними фондами, потрібно ставити за основу не їх належність до приватних чи публічних фондів, а їхнє значення у формуванні публічних фінансів, адже при оподаткуванні, інвестуванні, вкладанні коштів у державні цінні папери, дані фонди в певній мірі формують публічні фінанси.

Провідна роль у забезпеченні фінансової надійності приватних накопичувальних пенсійних фондів належить державі, оскільки учасникам таких фондів часто бракує кваліфікації для оцінки дій всіх суб’єктів, які задіяні у їх функціонуванні. Державне втручання вигідне для юридичних та фізичних осіб, які роблять пенсійні внески до таких фондів, а також для всієї пенсійної системи в цілому, оскільки нерегульований ринок недержавного пенсійного забезпечення призведе до збільшення кількості несправедливих, незрозумілих і навіть шахрайських угод, підриваючи довіру громадян до пенсійної системи взагалі[86].

Як зазначає А.Т. Ковальчук, великі за обсягом і потенційно важливі для держави фінансові активи, що перебувають у приватній власності і мають конкретних (персоніфікованих) власників, приносять суспільству ефект[87]. Тобто беруть участь у створенні сукупного суспільного продукту.

Варто сказати, що недержавному пенсійному страхуванню можна охарактеризувати з позиції егалітарного підходу. Р.О. Гаврилюк розкриває сутність егалітарної, інструментально-потребової концепції податкового права, зазначаючи останнім часом дістала динамічне поширення ідея Work-fare state - держави-менеджера, що сприяє праці, а не тільки перерозподіляє ВВП і національний дохід на свою користь. Ця держава зобов’язується задовольняти тільки основні потреби індивіда, націлює всіх споживачів на пропорційну участь у їхньому створенні. Продовжуючи Р.О. Гаврилюк зазначає, що публічний суб’єкт, у тому числі держава, з позиції цієї концепції виступає інструментом задоволення публічних потреб окремих індивідів, їхніх співтовариств і соціуму в цілому[88]. Відповідно потрібно забезпечити компроміс між виробниками публічних благ і публічною владою, а також створити відповідні механізми та конструкції, завдяки яким можна задовольнити основі принципи суспільних потреб.

Таким чином егалітарний підхід можна застосувати і до пенсійної системи, а саме до третього рівня - недержавного пенсійного страхування, і визначити державу як інструмент за допомогою якого суспільство може формувати фонди коштів недержавного пенсійного страхування. На основі цього і створюються пенсійні фонди третього рівня, недержавні пенсійні фонди, страхові організації, банки-зберігачі, які за формою власності не є державними, сприяють задоволенню потреб суспільства. Держава закладає механізм дії цих фондів, визначає їх перелік, і закладає умови участі в них.

Таким чином держава сприяє забезпеченню суспільно необхідного компромісу з приводу публічних фінансів між виробником суспільних благ і публічною владою, установка і підтримка балансу їхніх природних прав і законних інтересів, створення правових механізмів і конструкцій, завдяки дії яких стануть усе повніше, в міру можливості приватного сектора суспільного виробництва задовольняти власні потреби й продукувати одночасно усе вагоміший суспільний продукт, що дозволяло б повніше забезпечувати зростаючі публічні потреби соціуму у публічних фінансах, - з іншого боку[89].

Тому шляхом участі громадян у недержавному пенсійному страхуванні можливо забезпечити зростаючі публічні потреби, задовільнити які самостійно держава не здатна. Проте підтримуючи дану сферу, держава сприяє досягненню компромісу з періоду публічних фінансів.

Таким чином сприяючи розвитку недержавного пенсійного страхування, і стаючи партнером для громадян у створенні пенсійних фондів коштів, замінюється критерій владовідносин суб’єктів фінансового права критерієм правового начала - принципом формальної рівності їх усіх між собою, а також рівності приватних і публічних начал у фінансах суспільства[90].

Недержавне пенсійне страхування виступає яскравим прикладом рівності приватних і публічних начал у фінансовому праві. З одного боку держава допомагає громадянам самостійно формувати приватні фонди коштів, а з іншого шляхом направлення цих коштів в економіку держави задовільняє і публічний інтерес.

Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення"[91] визначено що недержавне пенсійне забезпечення здійснюють: недержавні пенсійні фонди, страхові організації, банківські установи. Разом з тим дані суб’єкти є ще й учасниками ринку фінансових послуг і є інститутами фінансово-кредитної системи держави, що розкриває фінансову складову їхньої діяльності.

Важливою постає роль суб’єктів недержавного пенсійного страхування і в умовах ринкової економіки. У сфері страхування акумулюється значна частина коштів, які до настання страхових випадків та виплат по них використовуються передусім як джерело кредитних ресурсів. Ці ресурси можуть бути використанні для інвестицій в економіку.

Держава за допомогою публічно-правового регулювання саме норм фінансового права, залучає приватний капітал, акумульований в страхових резервних фондах страхових організацій для виконання своїх завдань та функцій[92]. Страхові резерви представлені широким колом цінних паперів - акцій, облігацій, направлені на довгострокове кредитування, інвестуються за визначеними, сприяють розвитку українського фондового ринку. Тому в умовах ринкової економіки недержавне пенсійне страхування виступає багатогранним явищем, і важливим фінансовим інститутом.

Останнім часом під впливом західної теорії вдаються до розширення тлумачення фінансів, виокремлюючи 5 великих сфер їх функціонування: фінанси державні, фінанси галузеві, кредит і грошовий обіг, ринок цінних паперів, страхування. Ця концепція надає фінансам широкого змісту, який виходить далеко за межі розподільної категорії. У цьому контексті страхування стає на один рівень із кредитом, державними фінансами, фінансами галузей, фондовим ринком. Тому у світовій практиці страхові послуги як об’єкт специфічних відносин, що становлять зміст страхування, розглядаються як складова фінансових послуг[93]. Фінансовою послугою при страхуванні виступає комплекс дія пов’язаних із залученням, та цільовим використанням фінансів, а також за визначених обставин надання фінансової допомоги, - виплати пенсій.

Страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані цим методом ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров’я, пенсійне забезпечення, та деякі інші соціальні заходи. Перевага страхового методу формування й використання коштів соціального спрямування полягає в тому, що він усуває знеособлення таких коштів, а завдяки цьому - й зрівнялівку а їхньому розподілі коли отримують однакові за розміром пенсії, а також підвищує відповідальність за якість медичних та інших послуг[94].

Накопичення і використання коштів у системі недержавне пенсійне страхування здійснюється страховим методом. Вступаючи в цей процес, громадяни відповідним чином страхують свою майбутню пенсію.

Як уже зазначалось особливістю недержавного пенсійного страхування виступає те, що учасники, які в праві здійснювати даний вид страхування є також учасниками ринку фінансових послуг. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг"[95] відносить суб’єктів, що надають послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення до фінансових організацій, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Також він передбачає державне регулювання діяльності таких фінансових організацій спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Так збоку держави відбувається контроль за потоком грошових фондів.

Стосовно особливого статусу учасників, які здійснюють недержавне пенсійне страхування, варто сказати, що такі учасники існують досить давно. Перші недержавні пенсійні фонди, з’явилися у світі понад 100 років тому. Перший сучасний недержавний пенсійний фонд був створений в США компанією "General Motors" в 1950 р. З тих пір іде активний розвиток цих інститутів. У 2001 р. в Україні було зареєстровано біля 110 недержавних пенсійних фондів, з яких реально працювали лише 20. Більшість таких недержавних пенсійних фондів засновані і управляються банками, страховими компаніями, профсоюзами, підприємствами[96].

Виключним видом діяльності недержавних пенсійних фондів є недержавне пенсійне забезпечення. Забороняється провадження інших видів діяльності. Активи даних фондів формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду та прибутку від інвестування цих пенсійних внесків.

Розроблено спеціальний механізм захисту пенсійних накопичень, який передбачає виключність виду діяльності недержавного пенсійного фонду, неможливість займатися чимось іншим. Увесь же прибуток має бути пропорційно розподілений між його учасниками. Водночас фонд не може збанкрутувати, адже сума зобов’язань перед учасниками завжди дорівнює вартості його майна. Окрім цього, недержавний пенсійний фонд контролюється на трьох рівнях: державою, ринком (банком-зберігачем, компанією з управління активами, адміністратором) та зсередини (засновниками, радою, учасниками) [97].

Компанії зі страхування життя, які також є суб’єктами недержавного пенсійного страхування були засновані ще давніше. Страхові компанії зі страхування життя провадять такі види діяльності як страхування життя та пенсії, намагаючись постійно поєднувати ці два види. Обов’язковою мовою для цих компаній є формування постійних резервів, які повинні дорівнювати сумі зобов’язань перед учасниками, що є ознакою гарантованості збереження грошових фондів. Також страхові компанії використовують такий механізм як перестрахування, внаслідок чого відбувається перерозподіл коштів та ризиків.

Компанії зі страхування життя здатні задовольнити значну частину потреб економіки у дефіцитному і довгостроковому капіталі, випереджаючи інші фінансові інституції за обсягами залучених коштів[98].

Створення завдяки страхуванню нагромадити кошти для виплати майбутніх пенсій сприяє тому, щоб кожен громадянин задовільнив свої потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет.

Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва або прискоренню виконання інших програм. Це вигідно страхувальникам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємницьким структурам і державі в цілому[99].

Відповідно до Закону України "Про страхування"[100] активи страхових компаній вкладаються в цінні папери, що емітуються державою, а також здійснюються інвестиції в економіку України за напрямками, визначеними Кабінетом міністрів України. Держава може отримати для задоволення публічних інтересів значну частину фінансових ресурсів. В розвинених країнах фінансова участь страхових компанії у долі ВВП складає досить високий відсоток.

Ще однією особливістю недержавного пенсійного забезпечення як інституту фінансового права надання з боку держави податкових пільг. Для розвитку страхових накопичувальних послуг в Україні створені певні податкові пільги як для юридичних, так і для фізичних осіб. Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", юридичні особи можуть відраховувати на валові витрати. Таким чином відбувається заохочення населення з боку держави до участі в недержавному пенсійному страхуванні.

В нормативних актах, з питань пенсійного страхування, по-різному вживається поняття "пенсійне страхування": - в Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" - пенсійне страхування, в Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення" - "пенсійне забезпечення", В Законі України "Про страхування" - страхування життя та пенсії. В основі формування пенсійних фондів коштів лежить принцип страхування, тобто здійснюючи страхові внески, формують відповідний фонд грошових коштів, з якого в силу визначених обставин здійснюють страхові виплати. Громадяни особисто, та роботодавці роблячи внески за працівників ще не забезпечують себе пенсійними виплатами, вони лише беруть участь у формуванні фонду коштів працівників, який допоможе при конкретних обставинах (настанні пенсійного віку, настанні інвалідності, втраті працездатності), тобто страхують себе на випадок настання певних подій. Але жодним чином ще не забезпечують. Забезпечення можливе лише шляхом перерозподілу страхового фонду, але вже після страхування.

Тому пропонуємо в назві Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" замінити слово "забезпечення" на "страхування", так як це правильно прийнято в Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування". Більш коректніше в Законі буде вживатись поняття "недержавне пенсійне страхування" - система недержавного пенсійного страхування, звітність та оприлюднення недержавного пенсійного страхування, роль недержавного пенсійного страхування у формуванні внутрішнього валового продукту, державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного страхування тощо.

Врахувавши особливості недержавного пенсійного страхування автор дасть визначення недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права.

Недержавне пенсійне страхування - це складова системи пенсійного страхування в Україні, що створена та функціонує для задоволення потреб суспільства у пенсійному забезпеченні, які вони можуть задовільнити через страхові внески до недержавних пенсійних фондів та страхових компаній зі страхування життя, формуючи при цьому пенсійні фонди коштів, які в подальшому акумулюються для пенсійних виплат та задоволення публічних потреб, і активно сприяють розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу.

Висновки до розділу

 

1. Системою пенсійного страхування задовольняється публічний інтерес - інтерес в отриманні пенсійних виплат із відповідних фондів коштів. За допомогою спільної участі, фізичні та юридичні особи тим самим задовольняють необхідність у задоволенні додаткових пенсійних виплат. В результаті спільної "добровільної" участі формується відповідний фонд коштів, який у даному випадку має вагоме значення для держави, адже виникає розподіл та перерозподіл даних коштів, а також проводяться виплати для соціальних потреб суспільства. Додатковий характер даних коштів, ще не свідчить про їх повне відокремлення від публічних фінансів, а говорить про таку ознаку пенсійного забезпечення як системність.

2. Створення завдяки страхуванню нагромадження коштів для виплати майбутніх пенсій сприяє тому, щоб кожен громадянин задовільнив свої потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет. Фінансові ресурси недержавного пенсійного страхування, займають важливе місце серед публічних фінансів, адже беруть участь в інвестуванні в економіку країни, та знімають із держави певний тягар щодо соціального забезпечення громадян.

3. Стосовно визначення статусу фондів третього рівня, які є приватними пенсійними фондами, потрібно ставити за основу не їх належність до приватних чи публічних фондів, а їхнє значення у формуванні публічних фінансів, адже при оподаткуванні, інвестуванні, вкладанні коштів у цінні папери, дані фонди формують публічні фінанси. Фінансові ресурси недержавного пенсійного страхування, займають важливе місце серед публічних фінансів, адже беруть участь в інвестуванні в економіку країни, та знімають із держави певний тягар щодо соціального забезпечення громадян. Суб’єкт, які здійснюють недержавне пенсійне страхування є ще й учасниками ринку фінансових послуг і є інститутами фінансово-кредитної системи держави, що розкриває фінансову складову їхньої діяльності.

4. Сутність недержавного пенсійного страхування можна розкривається чераз егалітарний підхід, за яким держава виступає як інструмент за допомогою якого суспільство може формувати фонди коштів недержавного пенсійного страхування. На основі цього і створюються пенсійні фонди третього рівня, недержавні пенсійні фонди, страхові організації, банки-зберігачі, які за формою власності є державними, сприяють задоволенню потреб суспільства. Держава закладає механізм дії цих фондів, визначає їх перелік, і закладає умови участі в них. За допомогою цього інституту суспільство здатне задовольняти власні потреби й продукувати одночасно все вагоміший суспільний продукт, що дозволяє забезпечувати зростаючі потреби соціуму у публічних фінансах. Таким чином реалізовуються як приватні так і публічні інтереси.

7. Накопичення і використання коштів у системі недержавне пенсійне страхування здійснюється страховим методом. Вступаючи в цей процес, громадяни відповідним чином страхують свою майбутню пенсію, формуючи фонд страхових коштів.

8. В нормативних актах, з питань пенсійного страхування, по-різному вживається поняття "пенсійне страхування": - в Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" - пенсійне страхування, в Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення" - "пенсійне забезпечення", В Законі України "Про страхування" - страхування життя та пенсії. В основі формування пенсійних фондів коштів лежить принцип страхування, тобто здійснюючи страхові внески, формують відповідний фонд грошових коштів, з якого в силу визначених обставин здійснюють страхові виплати. Громадяни особисто, та роботодавці роблячи внески за працівників ще не забезпечують себе пенсійними виплатами, вони лише беруть участь у формуванні фонду коштів працівників, який допоможе при конкретних обставинах (настанні пенсійного віку, настанні інвалідності, втраті працездатності), тобто страхують себе на випадок настання певних подій. Але жодним чином ще не забезпечують. Забезпечення можливе лише шляхом перерозподілу страхового фонду, але вже після страхування.

Тому пропонуємо в назві Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" замінити слово "забезпечення" на "страхування", так як це правильно прийнято в Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування". Більш коректніше в Законі буде вживатись поняття "недержавне пенсійне страхування" - система недержавного пенсійного страхування, звітність та оприлюднення недержавного пенсійного страхування, роль недержавного пенсійного страхування у формуванні внутрішнього валового продукту, державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного страхування тощо.

9. Врахувавши особливості недержавного пенсійного страхування дамо власне визначення недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права. Недержавне пенсійне страхування - це складова системи пенсійного страхування в Україні, що створена та функціонує для задоволення потреб суспільства у пенсійному забезпеченні, які вони можуть задовільнити через страхові внески до недержавних пенсійних фондів та страхових компаній зі страхування життя, формуючи при цьому пенсійні фонди коштів, які в подальшому акумулюються для пенсійних виплат та задоволення публічних потреб, і активно сприяють розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу.