Види, форми й методи інформаційно-бібліографічного обслуговування

Інформаційно-бібліографічна робота масових бібліотек носить різноплановий характер і звернена до різних сфер діяльності людини, її ефективність і якість визначаються такими факторами, як систематичність, оперативність, цілеспрямованість, конкретність, повнота інформації, адресованої читачам.

Розрізняють три типи бібліографічної інформації – масову, групову, індивідуальну. Кожен тип реалізується у формі наочної, усної та письмової інформації. В бібліотечних умовах масова і групова інформації «запрограмовані» на випередження можливих запитів читачів, індивідуальна – на задоволення вже зареєстрованих, діючих запитів.

Характерні особливості масової БІ – звернення до широких кіл читачів, різноманітність тематики, широке охоплення літератури. Впроваджуючи в практику цей тип інформації, бібліотека ставить своїм завданням знайомити населення з найновішими публікаціями з актуальних питань суспільного життя, науки і культури, всебічно розкривати фонди книг, періодики, бібліографічних та інформаційних матеріалів.

В ЦБС запроваджена обов'язкова інформація про нові надходження літератури. Кожна бібліотека регіону має картотеку новинок. Крім того, інформаційно-бібліографічний відділ ЦБ разом з відділом обробки і комплектування випускає щомісячний бюлетень про надходження до фондів ЦБС. Він розсилається всім підрозділам ЦБС, а також підприємствам, організаціям та великим бібліотекам інших відомств. Деякі бібліотеки публікують списки нових надходжень у районних газетах.

Письмова інформація про надходження доповнюється наочною. На абонементі і в читальних залах оформляються виставки новинок, література яких постійно оновлюється; на стелажах відкритого доступу надходження виділяються за допомогою закладок «Нова книга».. Водночас широко рекламуються «Книжное обозрение», «Друг читача», «Нові видання УРСР» та інші видання видавничо-книготорговельної бібліографії.

Ефективними засобами масової БІ є громадські перегляди літератури та дні інформації. Ці заходи носять плановий характер, провадяться у заздалегідь визначені строки, нерідко пов'язуються з проведенням конференцій, нарад та семінарів, працівників господарств, новаторів і передовиків виробництва.

Головна вартість громадських переглядів — у всебічному розкритті фонду, у можливості безпосередньо і воднораз познайомити багатьох читачів з великою кількістю видань з різних галузей знань і за досить значний хронологічний період.

Розрізняють універсальні виставки-перегляди, коли демонструються всі (чи майже всі) надходження за певний період (в масових бібліотеках — за місяць, за квартал); тематичні, або галузеві, яким властивий проблемно-тематичний добір літератури за останні роки; перегляди за видами видань (патенти, нотно-музична література, образотворча продукція тощо). Центральні бібліотеки практикують цикли виставок-переглядів для почергової демонстрації в бібліотеках-філіалах, на підприємствах та в установах.

Кожна виставка-перегляд вимагає ретельної підготовки. Якщо виставка запланована для конкретних установ чи організацій, її тематика погоджується з цими установами і організаціями. Продумуються систематизація літератури та заголовки-написи до кожного розділу; добираються фахівці-консультанти для надання читачам допомоги при виборі книг; до експонатів вкладаються книжкові формуляри чи звичайні картки для фіксації замовлень; виставка широко пропагується по місцевому радіо, в місцевій пресі, шляхом письмових оголошень, розсилання листів-запрошень тощо. Під час самого проведення перегляду організується чергування бібліотекарів та фахівців-консультантів, ведеться облік навідувань, запитів читачів та популярності окремих видань.

Виставки-перегляди включаються також до програм, за якими провадяться дні інформації та дні фахівця.

Дні інформації — це комплексні заходи, які передбачають проведення усних оглядів літератури, пропаганду бібліографічних знань, консультативну роботу з використання бібліографічних посібників і ДВА бібліотеки, інформацію про заплановані видання (виставки тематичних планів видавництв), пропаганду можливостей МБА і внутрішньо-системного книгообміну, облік навідувань та запитів на літературу і бібліографічні посібники. Такі заходи, як правило, завершуються аналізом їх наслідків за участю зацікавлених осіб і установ.

Групова БІ провадиться масовими Групова бібліографічна бібліотеками разом з органами НТІ інформація та спеціальними бібліотеками регіону з питань, що мають особливе значення для окремих груп читачів і колективів. Різниця між масовою і груповою БІ — не в формах і методах, а в спрямованості, у виборі тематики і об'єкта інформації.

Групова БІ — це здебільшого пропаганда виробничої, галузевої літератури, задоволення професійних потреб читачів-спеціалістів. Групова БІ передбачає диференціацію запитів, широке використання спецвидів літератури, перенесення пропаганди літератури безпосередньо на підприємства та в установи і організації.

Основний засіб групової БІ — підготовка і розповсюдження тематичних списків літератури для колективних абонентів (груп людей, що працюють в установах, лабораторіях, школах, лікарнях, театрах, на підприємствах, дослідних станціях тощо), а також для спеціалістів одного

183 фаху, які працюють поодинці або невеличкими групами в окремих господарствах і населених пунктах (наприклад, агрономи, зоотехніки, механізатори, лісоводи, сільські лікарі та ін.). Склад абонентів визначається бібліотекою і зацікавленими сторонами, виходячи із місця і ролі тих чи інших груп людей в суспільному житті і виробництві, із завдань, що стоять перед місцевими партійними та радянськими організаціями, із умов роботи та можливостей бібліотеки.

До списків літератури, призначених для групової БІ, включаються найновіші видання й публікації, які відповідають двом основним вимогам:

1) задовольняють потреби великого числа людей одного фаху чи одного роду занять;

2) дають істотну інформацію з проблем, що мають безпосереднє відношення до виконання народногосподарських планів, підвищення якості і ефективності суспільного виробництва.

Перевага надається літературі, в якій розкриваються організація праці, методи управління, передовий досвід, досягнення відповідної галузі народного господарства, науки, культури.

Для бібліографічного інформування роз'єднаних груп фахівців (наприклад, агрономів, сільських лікарів) застосовується метод кільцевої пошти. До спеціальної папки добирається тематично споріднений друкований матеріал (брошури, бюлетені, журнали, інформаційні видання, бібліографічні посібники), призначений для певної групи абонентів: Сюди ж вкладаються картки зворотного зв'язку та вклеюються опис матеріалів і список абонентів із зазначенням строків користування матеріалами кожним абонентом {своєрідний «графік руху» папки). За графіком папка переходить від одного абонента до другого і через деякий час (місяць-два) повертається до бібліотеки. Картки зворотного зв'язку з відмітками про якість інформації: «цінна», «варта уваги», «відома з інших джерел», «загальна», «застаріла» (кожен абонент заповнює свою картку) дають змогу бібліотеці перевіряти ефективність проведеної роботи.

Найбільш ефективною формою БІ вважається індивідуальне інформування, або режим ВРІ – вибіркового розповсюдження інформації. Галузеві бібліотеки, де ця форма зародилася й набула найширшого застосування, внесли в її організацію принципове нововведення – картки зворотного зв'язку.

ВРІ націлено передусім на обслуговування працівників партійних і радянських органів, керівників семінарів і шкіл системи партійної освіти, провідних спеціалістів установ» підприємств, організацій, яким, поряд із загальною інформацією про новинки літератури з різних галузей знань, потрібна вичерпна інформація з окремих питань і проблем, нерідко дуже специфічних, пов'язаних з новими напрямками наукового пошуку, із запровадженням нової технології, проведенням дослідів тощо.

Коло абонентів ВРІ, а також тематика, види видань, що підлягають перегляду, визначаються шляхом консультацій з керівниками підприємств, установ та організацій і з самими фахівцями. Фахівець заповнює анкету (опитувальний листок), в якій формулює тему, зазначає характер потрібної йому літератури, місце роботи, фах, посаду, освіту, знання мов та адресу. На основі анкет створюється алфавітно-предметна картотека запитів.

Картотека запитів служить своєрідним орієнтиром при доборі літератури для індивідуальних абонентів під час перегляду нових надходжень, оскільки в ній дається перелік всіх тем, за якими провадиться ВРІ. Кожна тема заноситься під порядковим номером на картку-роздільник, на якій слідом за назвою теми проставляються (за новою нумерацією) прізвища абонентів і основні відомості про них. Наприклад:

 

Тема XV. Механізація вирощування та збирання зернових

27. Василенко ІванЯкович — бригадир комплексної бригади колгоспу ім. М.І. Калініна, с. Діброва. Освіта — середня загальна. 28. Рибченко Марія Миронівна — головний агроном радоспу «Радянський», с. Іваньки. Освіта — вища спеціальна, володіє англ. мовою.

 

За такими роздільниками збираються картки з описами літератури, призначеної для інформування, а на звороті роздільників (або на окремій картці) проставляються дати відправлення інформації та кількість літератури, включеної до інформаційного списку, наприклад: «16.VII 83 12 назв». Нумерація тем і абонентів необхідна під час перегляду нових надходжень для своєрідного «шифрування» літератури, відібраної для індивідуальної БІ.

При доборі літератури переглядаються всі друковані матеріали, що надходять до бібліотеки, особливо матеріали конференцій, симпозіумів, збірники праць, галузеві журнали, монографії.

Способи інформування визначаються можливостями бібліотеки, кількістю і складом абонентів та обсягом інформаційного матеріалу. Якщо йдеться про декілька джерел, відомості про які легко передати по телефону, користуються телефоном. Великі ж списки літератури (або добірки бібліографічних карток), до того ж анотовані, пересилаються поштою.

За домовленістю з бібліотекою читачі, що обслуговуються в режимі ВРІ, можуть приходити у визначені дні для безпосереднього ознайомлення з новими надходженнями. В цьому випадку література не відображається в картотеці запитів, а відкладається разом з бібліографічними картками до шафи індивідуального інформування, де для кожного абонента є своє відділення. Переглядаючи літературу, читач тут же оцінює якість добору, відбирає потрібне йому для запису в читацький формуляр, решту повертає бібліотекареві.