Організація інформаційно-бібліографічного обслуговування

 

Різні типи й форми бібліографічної інформації застосовуються в умовах масових бібліотек у взаємодії, з використанням радіо, телебачення, місцевої преси та інших засобів інформування. Бібліотеки проводять огляди літератури й бесіди про книги, близькі за тематикою до популярних телепередач; на спеціальних стендах вивішують актуальні вирізки з газет, повідомлення про радіо- і телепередачі з відповідною рекомендацією літератури.

Значна частина інформаційно-бібліографічної роботи провадиться за участю органів масової інформації. Це виступи працівників бібліотек по радіо і телебаченню з оглядами нових надходжень, з бесідами про джерела централізованої БІ та її організацію на місцях, про інформаційні можливості ЦБС; це популяризація в бібліотеках інформаційної служби країни, публікація на краєзнавчі видання, оглядів літератури, приурочених до важливих політичних кампаній, знаменних і пам'ятних дат. Інформаційно-бібліографічне обслуговування, таким чином, сполучається з пропагандою бібліотеки і бібліографічних знань. Ініціатива й організаторська роль в цій роботі належить міським та районним центральним бібліотекам.

В організації інформаційно-бібліографічного обслуговування, там, де воно ще не розпочато, є своя послідовність. Передусім розробляється план організаційних заходів, найважливішими розділами якого є:

1) уточнення економічного профілю і особливостей бібліотечного регіону;

2) вивчення інформаційних потреб споживачів інформації;

3) вивчення існуючих на підприємствах, в установах та організаціях каналів інформації;

4) налагодження прямих контактів з підприємствами, установами і організаціями, зацікавленими в бібліографічній інформації;

5) створення ДІФу;

6) вивчення інформаційних можливостей інших бібліотек регіону;

7) розробка плану координації і кооперації ІБО;

8) створення постійних інформаційних пунктів на підприємствах і в установах і активу інформаторів-референтів.

Уточнення економічного профілю району та вивчення читачів і інформаційних потреб підприємств та установ передує всім іншим заходам, оскільки від характеру цих запитів і потреб залежить зміст і спрямованість інформаційно-бібліографічного обслуговування, отже, і формування ДІФу – матеріальної бази цієї роботи.

Інформаційно-бібліографічне обслуговування провадиться за допомогою активу читачів. Підприємства і установи, зацікавлені в бібліографічній інформації, призначають з найдосвідченіших фахівців референтів та інформаторів, в обов'язки яких входить допомога масовій бібліотеці в плануванні ІБО, в комплектуванні та організації ДІФу, в проведенні масових заходів (громадських переглядів літератури, днів спеціаліста, днів інформації тощо), а також регулярний перегляд літератури, відібраної бібліотекою для інформування, консультативна робота з добору літератури для певних груп читачів, доведення інформації до споживачів. По суті інформатори і референти, які знають потреби свого підприємства, характер діяльності та запити фахівців, ведуть основну роботу щодо забезпечення групової та індивідуальної бібліографічної інформації в трудових колективах.

На підприємствах і в установах, в приміщеннях відомчих бібліотек (а при відсутності бібліотек – за домовленістю з керівництвом – в інших приміщеннях) створюються інформаційні пункти, де збираються відповідні друковані матеріали (ін форм листки, тематичні папки списків літератури), організується чергування інформаторів і читачів-активістів, проводяться у визначений час консультації тощо.

Істотне значення має правильний добір абонентів групової та індивідуальної інформації. До уваги беруться такі фактори, як економічний профіль району; наявність в зоні обслуговування галузевих бібліотек і служб інформації; стан інформаційно-бібліографічної роботи в зоні обслуговування; можливості ЦБС щодо комплектування фондів необхідною літературою (в тому числі інформаційно-бібліографічними виданнями) та тиражування науково-інформаційної документації; забезпеченість ЦБС кадрами бібліографів. Там, де такі умови й можливості обмежені, на перших порах запроваджується система пріоритету, тобто інформування груп першочергового обслуговування. Такими групами є:

а) організації та установи, що ведуть політико-виховну роботу серед населення;

б) спеціалісти підприємств і установ, в складі яких немає ні бібліотек, ні органів НТІ;

в) працівники культури і мистецтва.

Оскільки центральні районні бібліотеки виконують функції низових служб НТІ в галузі сільського господарства, на них покладається інформаційно-бібліографічне обслуговування спеціалістів та працівників масових сільськогосподарських професій, передусім агрономів, зоотехніків, механізаторів, рільників, тваринників. Для забезпечення цієї роботи масові бібліотеки ведуть картотеку фахівців. В ній фіксуються прізвища фахівців, що працюють в межах бібліотечного регіону, із зазначенням посади, освіти, характеру діяльності фахівця та його інформаційних потреб. Крім того, ЦРБ складає картотеку бібліотек-інформаторів регіону, в якій з метою визначення інформаційних можливостей бібліотек фіксуються відомості про їх фонд, профіль комплектування, ДБА та штат працівників.

Основними методами вивчення ефективності інформаційно-бібліографічного обслуговування є анкетування абонентів ВРІ, проведення конференцій і нарад бібліотечних працівників, опит читачів і інформаторів-референтів, вивчення карток зворотного зв'язку, аналіз читацької активності в масових заходах бібліотеки (в останньому випадку використовуються спеціальні зошити обліку). Центральна бібліотека вивчає також звіти своїх підрозділів і філіалів, книги обліку виконаних довідок і незадоволених читацьких запитів. З метою апробації нових форм інформаційно-бібліографічного обслуговування провадиться також експериментальна робота в кращих бібліотеках.

Вибір методу вивчення, а значить і перевірки ефективності бібліографічного обслуговування залежить від цілей, які переслідує бібліотека. Так, анкетне опитування абонентів ВРІ дозволяє скласти об'єктивне уявлення про організаційний бік інформаційно-бібліографічного обслуговування, якість ВРІ оперативність, повнота, відповідність, конкретність); намітити заходи щодо поліпшення цієї роботи. Аналіз книговидач дозволяє проілюструвати спостереження і висновки, зроблені на підставі анкетного опитування, статистичними даними; аналіз читацької активності – зробити висновки-про популярність і доцільність певних форм БІ, виявити серед них найвдаліші тощо.

Найповніші і найоб'єктивніші дані дає комплексне вивчення ефективності, яке провадиться із застосуванням різних форм і методів аналізу і перевірки. Наслідки спостережень, вивчення і аналізу інформаційно-бібліографічного обслуговування обговорюються на методичних радах та засіданнях міжвідомчої ради з питань бібліотечної роботи при районному відділі культури. Відповідно до рішень цих інстанцій інформаційно-бібліографічний відділ ЦБ розробляє рекомендації та організаційні заходи щодо поліпшення цієї роботи.

бібліографічний анотування бібліотечний обслуговування