Особливості виконання довідок різних типів

Методика виконання тематичної довідки має багато спільного з підготовкою рекомендаційного списку. Як і список, довідка виконується за певною робочою програмою.

Для тематичної довідки «робоча програма» складається на основі бесіди з читачем. Тому прийняття тематичного запиту з належною пунктуальністю не формальний акт, а принципова передумова якісного виконання довідки.

Приступаючи до бібліографічного пошуку, бібліотекар передусім з'ясовує за каталогом довідково-бібліографічних видань, чи немає уже готових бібліографічних матеріалів з теми запиту. При відсутності їх, а також коли наявні посібники не містять потрібної інформації, довідка виконується за наявними в бібліотеці бібліографічними джерелами. Якщо ж пошуки ні до чого не привели, довідка пересилається до іншої бібліотеки, вищої за інстанцією.

У першу чергу переглядаються систематичні покажчики. При доборі літератури бібліотекар зіставляє тему, читацьке й цільове призначення виявлених книг і статей з пошуковим замовленням, звертає увагу на ідейну; наукову та практичну цінність літератури. В цьому йому допомагають попереднє вивчення теми, а також знайомство з рецензіями, оглядовими статтями з теми, консультації фахівців. З кількох видань (публікацій), рівнозначних за змістом, цільовим та читацьким призначенням, відбираються найновіші, багатотиражні й ті, що вийшли в центральних видавництвах.

До письмових тематичних довідок включаються також бібліографічні посібники з теми.

На відібрані матеріали пишуться бібліографічні картки, які групуються в певній послідовності. Для великого зібрання бібліографічного матеріалу (карток) вживається логічне групування (за основними питаннями теми) або систематичне, якщо відібрані матеріали належать до однієї й тієї ж галузі знань. В останньому випадку за основу групування береться систематизація матеріалу в тематично споріднених бібліографічних посібниках, навчальних програмах, монографіях.

Література з історичної тематики розташовується здебільшого в хронології тих подій, яким вона присвячена; твори письменників та вчених – в хронології їх публікацій.

Нерідко вживається також розташування за ступенем значимості матеріалу (для невеликих довідок), за мовною ознакою, за жанрами літературних творів, за типами видань. Алфавітне розташування допускається як виняток для невеликих довідок з наукових, виробничих та інших проблем, недостатньо розкритих у літературі. Твори основоположників марксизму-ленінізму, керівні матеріали партії та уряду завжди виносяться на перший план і розташовуються в хронологічній послідовності.

На заключному етапі довідка оформляється у вигляді бібліографічного списку. Структурно список відтворює всі особливості довідки-картотеки. До списку та його окремих розділів (якщо література систематизована) даються заголовки. У підзаголовку зазначається характер списку (короткий, рекомендаційний чи просто – «література, що є в бібліотеці»), принципи добору (за які роки включена література, з якою повнотою, на яких мовах), кому адресується список (наприклад, лектору-міжнароднику, бригадиру -овочеводу, слухачеві народного університету). Поряд з бібліографічними описами проставляються шифр видання і сигли тієї бібліотеки, яка має цей твір; у кінці списку наводяться відомості про бібліографічні джерела, використані складачем довідки, зазначається дата виконання і прізвище складача.

За методикою виконання адресно-бібліографічні довідки найпростіші. Переглядаючи картки алфавітного каталогу, можна встановити наявність і місцезнаходження тих чи інших видань у фондах ЦБС, виписати шифр видання і сигли бібліотеки. Тому ці довідки виконуються, як правило, самими читачами. Коли ж читач зустрічається з труднощами, на допомогу приходить бібліотекар. Передусім він уточнює дані про книгу: прізвище та ініціали автора, назву, місце і рік видання, тип видання. Якщо в цих даних допущена помилка і її не вдається відразу виправити (або якщо видання, потрібне читачеві, не відбито в каталогах), виконується довідка на уточнення бібліографічних даних.

Початком роботи над довідкою цього Виконання довідок виду є розмова з читачем (прийняття запиту). Бібліограф цікавиться передусім бібліографічного тими «відправними» даними (пошуковими ознаками), які відомі читачеві і якими можна користуватися для контрольного бібліографічного пошуку. Такими даними можуть бути практично всі елементи бібліографічного опису (за винятком відомостей із зони кількісної характеристики), а також додаткові відомості про автора (роки життя, фах, галузь діяльності), назви його творів, зміст і особливості видання (назва видавництва, серія, мова, читацьке й цільове призначення тощо).

Кожна деталь опиту, проведеного бібліографом, уточнює (звужує) коло джерел, що підлягають обстеженню, і визначає шляхи бібліографічного пошуку. Так, знаючи серію видання, можна відшукати саме видання і всі дані про нього за допомогою «Указателя серийннх изданий» до «Книжной летописи». За назвою твору, яка підказує галузь знання, до якої відноситься твір, можна відшукати автора твору, звернувшись для цього до систематичного каталогу або галузевих бібліографічних посібників. Твір про певну особу можна відшукати за картотекою «Персонали» та за бібліографічними словниками. Рік видання і назва видавництва вимагають перегляду тематичних планів видавництв.

З усіх даних, що сповістив читач, бібліограф вибирає найхарактерніші, ймовірні і почергово перевіряє їх, звертаючись до відповідних частин ДБА, до окремих довідкових та інформаційно-бібліографічних видань, а інколи безпосередньо до книжкового фонду. При цьому спочатку обстежуються джерела, які прямо відповідають на питання. В ході обстеження бібліограф не тільки відкидає неправильні дані, неправильні варіанти пошуку, а й виявляє нові, додаткові дані, за якими можна провести контрольну перевірку, продовжуючи пошук у іншому напрямку.

Виконана довідка на уточнення становить повний опис твору друку із зазначенням джерела, в якому знайдена відповідь. Якщо відповідь не вдалося знайти, зазначаються переглянуті джерела. В такому вигляді довідка передається читачеві.

Базою для фактографічного пошуку є найновіші довідкові видання – енциклопедії, словники, путівники, статистичні збірники, хроніки подій, допоміжні покажчики у науково-оглядових працях та монографіях тощо. Для вибору конкретного джерела пошуку велике значення має формулювання читацького запиту. Тому виконання фактографічної довідки також починається уточненням цього запиту.

Слід відрізняти факти як реальні, не видумані явища, події, процеси, що стали надбанням історії, науки і практики і зафіксовані в документах та літературі, від звичайних цифрових даних, що характеризують різні сторони життя суспільства (рівень культури, розвиток науки й народного господарства тощо). Перші доцільно шукати передусім у енциклопедичних виданнях, у хроніках, підручниках, науково оглядних працях, тематичних збірниках документів, другі – в статистичних довідниках, журнально-газетних статистичних публікаціях (бібліотека зберігає їх в спеціальній папці), фактографічних картотеках. Для з'ясування окремих термінів, виразів і слів використовуються термінологічні, фразеологічні, тлумачні та інші словники.

Фактографічні довідки нерідко доповнюються тематичними з метою глибшого вивчення того чи іншого питання. Видаючи фактографічну довідку, бібліограф сповіщає читачеві про джерело, звідки взята потрібна йому інформація.

Різновидністю фактографічної довідки є пошук першоджерела цитати, окремих висловлювань, крилатих слів з метою перевірки їх правильності, встановлення авторства, назви твору, з якого вони взяті, та інше.

Методико-консультативні довідки носять такий же індивідуальний характер, як і всі інші довідки. Тому в бесіді з читачем з самого початку важливо встановити обсяг і характер консультації. Виконання складних, багатотемних методичних довідок доручається досвідченим бібліографам; прості ж запити читачів, що виникають в процесі бібліотечно-бібліографічного обслуговування, практично виконуються кожним бібліотекарем, компетентним в суті питання.

Нерідко читач сам звертається за порадою або роз'ясненням певного питання, пов'язаного з використанням бібліографічних посібників, і в такому випадку зміст методи-ко-консультативної довідки визначається запитом читача, а сама довідка набуває цілком самостійного характеру. Однак ще частіше методико-консультативні довідки виступають як супутниці бібліографічних та фактографічних, якщо останні виконуються в присутності читача та за його участю. Тут зміст консультації визначається змістом і характером основної довідки. Консультація проходить у формі співбесіди з читачем, наглядного показу методики бібліографічного пошуку тощо. Доцільно поінформувати читача, в яких літературних джерелах можна почерпнути відповідні знання з бібліографії.