Номінативна, естетична та емоційно-експресивна функції термінологічних одиниць у творчості письменників Херсонщини

Як відомо, у художньому творі термінологічна лексика може застосовуватися у двох планах: прямому (без спеціальної стилістичної настанови) і в стилістично зображальному, тобто як складова частина певного художнього образу.

Специфічні слова, вжиті в прямому значенні, виконують номінативну функцію називають (об’єкт). Для підтвердження цієї думки наведемо кілька прикладів із художнього доробку митців Херсонщини: «Даринка ледве могла побачити братика в гущавині малини, їй робилося лячно… Коли за лісом гармати гудуть, аж хата дрижить…» (Л. Куліш «Свірочка»); «Хазяйки очепурили хати білою крейдою» (С. Божко «В степах»); «Біля сараю - велика кам’яна чабанська хата, непривітна й похмура» (С. Божко «В степах»).

Як бачимо, Л. Куліш і С. Божко у своїх прозових творах застосовують назву архітектурної споруди, тобто архітектурний термін - хата. У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» знаходимо таке тлумачення цього терміна: «1) сільський одноповерховий житловий будинок; 2) внутрішнє житлове приміщення такого будинку» [5, с. 1557].

Проте, у поетичних рядках А. Кичинського даний термін набуває стилістичного забарвлення: «Білий в яблуках, / Почорнів мій кінь, / Серед білих хат / ронить чорну тінь» (А. Кичинський «Вість»).

Читаючи ці рядки, бачимо село, українські білі хати. Це створює враження реальних подій, адже тут ми знаходимо проникливу, чисту й зажурливу картину. В її основі лежить характерний прийом із спадщини усної народної творчості - розповідь про життєві ситуації, що ведеться від імені померлого чи то загиблого персонажа.

Інший архітектурний термін знаходимо у наступних рядках: «У нашій світлиці / вмирали солдати поранені» (М. Братан «Соняхи»). Світлиця - 1) чиста, світла, парадна кімната в будинку; 2) невелика кімната у верхній частині будинку; 3) кімната в будинку [5, с. 1299]. У поезії М. Братана дана лексична одиниця допомагає авторові змалювати гарно прибрану, затишну кімнату, яка виконувала роль лазарету.

 «…Під Червоно. Горою лежить маєток графа Жаботинського. Місце для маєтку гарне» (С. Божко «В степах»). Маєток - земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком [5, с. 637].

Використання терміна з архітектурної лексики переносить читача в минуле, змальовуючи володіння поміщиків, графів. Перед нами постає будинок із білими колонами, навколо якого розташований парк із тінястими алеями.

Магістраль - 1) основна лінія в шляхах сполучення; 2) широка міська вулиця з великим рухом [5, с. 634].

На наш погляд, цей термін, крім функції називання певного об’єкта, може нести в собі додаткове стилістичне навантаження, зокрема, допомагає М.Братану змалювати всю велич людини-будівельника, яка «через сопки, через марі» прокладає шлях до сполучення: «Таж воно таки й цікаво, / таж воно таки і дивно: / через сопки, через марі / пролягає магістраль» (М. Братан «Три берізки-тонконіжки…»).

Пісня - словесно-музичний твір, призначений для співу [5, с. 975].

Загальновідомо, що українська народна пісня - це історія особистих почуттів, людського життя. «Хто не чував / пісень по селах вечорами - / і жартівливих, і сумних?... / То долю рідними словами / народ виспівує у їх» (М.Чернявський «Ти не загинеш, Україно!»). Або: «- Що за пісня така дивовижна? - Народна. Тобі не зрозуміти. - А тихіше не можна було? - Пошепки такі пісні не співають, - Шалва глибоко зітхнув» (А. Марущак «Шалений ферзь»). У наведених рядках кожен герой уявляє саме свою пісню, адже «долю різними словами народ виспівує у їх» і «пошепки такі пісні не співають».

Детальний аналіз художнього доробку херсонських митців дає підстави стверджувати, що найчастіше вживаними є лексеми з музичної термінології. Наприклад: «А ще музики будуть в клубі грати, / і скажеш ти п’янкі такі слова, / що враз мені захочеться співати / і танцювати із тобою вальс» (В.Кулик «Уста твої ніжніші за корали»).

Вальс (франц. valse - «кружитися») - 1) парний танець з плавними кружляннями у поєднанні з поступальними рухами; 2) один із найпоширеніших побутових музичних танців [5, с. 110].

Музики - група музикантів, що спільно виконує музичний твір на різних інструментах [5, с. 694].

Можемо припустити, що використовуючи в тексті терміни музичної лексики, В. Кулик надає більше значення своїм хвилюванням, намагається свої сподівання, почуття передати не тільки словами, а й мовою музики, танців, адже вальс - один із найгарніших, емоційних танців у світі.

М. Чернявський у вірші «Словянський заповіт», звертаючись до образу кобзарів, підкреслює, що саме вони відігравали велику роль в історії нашого народу: «Важким шляхом, лісами, болотами, /самітно йшли слов’янські кобзарі» (М. Чернявський «Слов’янський заповіт»), де кобзар - український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі [5, с. 549].

А. Марущак створює і використовує багато цікавих мовних образів. Серед них епітети - «смуглява вулиця»; метафори - «галерея ночі»; порівняння - «голосові зв’язки скрипки - чотири тонкі струни».

Вулиця - 1) обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння; 2) два ряди будинків із проїздом, проходом між ними [5, с. 212].

Галерея (франц. gallery) - 1) довге крите світле приміщення, у якому одну з поздовжніх стін заміняють колони, стовпи чи балюстрада; 2) видовжений зал із суцільним рядом великих вікон в одній із поздовжніх стін; 3) приміщення для експонування мистецьких творів; 4) відкритий перехід у будинку [5, с. 218].

Скрипка - смичковий чотирьохструнний музичний інструмент, найвищий за регістром [5, с. 1339].

Струна - гнучка, пружна туго натягнута нитка в музичних інструментах, що при коливанні створює звуки [5, с. 1405].

Слід відмітити, що багато письменників у своїх художніх творах термінолексику використовують в стилістично-виражальному плані, тобто як складову частину певного художнього образу, іноді навіть метафоричного. Адже цей художній образ потрапляє в стилістично-забарвлене, експресивно піднесене середовище.

Так, наприклад, чимало творів М. Чернявського відзначаються концептуальною потужністю, композиційною довершеністю, образно метафоричною викінченістю. Ці якості відбито у поезії «Кримські гості», яка сповнена народною тугою про матір, що шукає дітей, забраних татарами, несподівано увірвавшимися у село: «Ллється, плине по рівнині / аж до річки, де в долині, / зачинивши світ віконця, / сплять хати в проміння сонця».

Таким чином, для передачі індивідуальних вражень, настрою М.Чернявський використовує засіб метафоризації, а саме антропоморфізації - наділення неживих предметів властивостями і якостями живих.

Відтворення музики у художньому творі - це, перш за все, переклад музичних тем засобами слова. Стрімкою динамікою позначено нагромадження іменників - пісні, акорди, голоси, вібрації, що стилістично підсилює характеристику зображуваного явища. Для підтвердження цієї думки наведемо такий приклад: «…Впала пісні на покоси, / степ ранковий в перегуках» (Л.Куліш «На сінокосі»), де пісня - це словесно-музичний твір, позначений для співу [5, с. 975].

Мелодійні звуки відтворюються і в навколишній природі, картини якої дозволяють втілити тонку гаму думок та емоцій: «Я зачарований стою. / Вітри мені на кобзах грають…» (Л. Куліш «Голуба магістраль»). Як відомо, кобза - старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент.

Звичайний предметний світ письменників Херсонщини викликає асоціації з поняттям музичної культури. Так, у Л. Куліша знаходимо: «Синиці непідробне соло / в ранковій тиші залуна» (Л. Куліш «Синиці непідробне соло»).

Соло - музичний твір чи окрема його партія, який виконує один інструмент або співак [5, с. 1354].

Також музичні терміни застосовують поетами Херсонщини як засіб іронії. Наприклад: «…І як дурень з балалайкою, \ не знаючи броду полізеш у воду» (А. Кичинський «Пошитий у дурні»). Балалайка - російський народний музичний триструнний інструмент з декою у формі трикутника [5, с. 59].

Музичні терміни використовуються для створення слухових образів: «Голосами та басами / сипле наче з рукава…» (А. Качинський «Ґудзик білий, ґудзик чорний»).

Бас (італ. basso - низький голос») - найнижчий за звучанням чоловічий голос [5, с. 63].

Вдалим, на нашу думку, є використання музичних термінів в інтимній ліриці херсонських майстрів слова. Так, у творчості В. Кулика з особливою виразністю розкрито глибину почуттів поета, майстерність його поетичної форми та образну неповторність його погляду на життя. Любов для поета - це світ почуттів, музика у світі життя: «Мерехтять над вітрами осяйні перегуки, / мов юнацькі надії, найдорожчі в житті. / Ми заручені вальсом. Бал солодкої муки / нас несе над землею між весняних світінь…» (В. Кулик «Ми заручені вальсом»).

Переносні значення слів виникають на особливостях асоціативного мислення, яке відбувається за допомогою метафор. Остання в сукупності з іншими образними засобами сприяє розрізненню як функціональних, так і індивідуальних особливостей мови, робить стиль автора самобутнім, оригінальним.

Зокрема, у творах М. Братана найчастіше зустрічаються такі метафори, в яких предметам та явищам неживої природи можуть надаватися властивості тварин і, що більше притаманне для поети, властивості людини: «Лягла на клени позолота. / Летять в заобрій журавлі. / Смуткують різьблені ворота / в моєму рідному селі».

Ворота - проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають; брама [5, с. 230].

Як бачимо, метафори в аналізованому контексті напрочуд точна, виразна, включає в себе максимум інформації та експресії. Вона виконує важливі ідейно-художні функції, служить для створення яскравої образності, емоційного виявлення почуттів і думок поета.

Особливі функції виконує термінологічна лексика в художньому стилі, набуваючи ознак естетичної довершеності у складі метафоричних образів.

Письменники завдяки термінологічній лексиці створюють розгорнуті вирази, виявляють авторське ставлення, забезпечують стійке сприймання тору в гострій емоційній формі.

Художньо виразними є іменникові метафори, де основою понятійних зіставлень виступають значення конкретних і абстрактних предметів: симфонія почуттів, музика життя, струни душі.

Емоційно-експресивного забарвлення надають словам епітети. Наприклад, золота ліра, срібні струни, шовкові струни, незрівняні кантати, кришталеві голоси та багато інших.

Усі ці метафоричні образи вкладають власне розуміння письменників Херсонщини суті явищ навколишнього, і цим вони сприяють збагаченню стилістичних можливостей термінів у художньому контексті.

Враховуючи те, що терміни можуть входити і до складу такої трохеїчної фігури, як метафора, що розкриває зміст або призначення невідомого предмета через властивості і дії відомого, то у словесно-художньому контексті термін перестає бути собою, хоча асоціативне уявлення про його первісний зміст у більшості випадків все ще може згадуватись.