Стилістичні функції термінологічної лексики у художньому тексті

Як відомо, серцевиною стилістичної системи української мови є художній стиль. Сфера його використання досить широка: індивідуальна і колективна творча діяльність, усі види мистецтва, культури, освіти.

Призначення цього стилю - впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.

Є. Карпіловська вважає, що терміни вживаються у художній літературі з метою створення професійного середовища. У своїх текстах письменники використовують їх лише тоді, коли це зумовлено змістом твору [12, с. 218].

З цією думкою погоджується О. Вербицька, зазначаючи, що причиною проникнення термінів на сторінки художніх творів є «…активний розвиток сучасного суспільства, ті реальні зміни, що відбуваються в ньому» [6, с. 38]. Поряд з одиничними термінами, як уважає дослідниця, у мові художньої прози образно переосмислюються сталі термінологічні словосполучення, які є матеріалом для нових фразеологічних зворотів [Там само].

На думку І. Кочан, термінологічні словосполучення, що в художньому творі використовуються для характеристики широкого кола предметів і явищ, часто змінюють свої структурні ознаки, стилістично забарвлюються, набувають якісно нових переносних значень [18, с. 220]. Для підтвердження цієї думки наведемо кілька прикладів використання в художньому мовленні образно переосмислених професійних термінологічних висловів: стати на паралельний курс, кинути якір, натискати на педалі, вийти в тираж, та багато інших.

Наукова термінологія у художньому тексті розширює свою семантику, функції, визначає тенденції розвитку художнього стилю на сучасному етапі, характеризує індивідуальний стиль письменника: «Ніж бульдозера лягає на землю, шаленіє мотор, аж дзиготить, як босий на морозі, металевий велетень, нога відпускає педаль, потекла вперед стрічка гусениці …» (В.Яворівський) [1, с. 45]. Наведений приклад показує, що вживання термінів у прямому номінативному значенні зумовлено темою твору, намаганням автора підкреслити вільне володіння героєм термінологією своєї професії.

Термінологічна лексика, як ніяка інша, інформативна. Тому у мові науки терміни незмінні: вони дозволяють стисло і гранично точно сформулювати думку. Однак, частота вживання термінів залежить від характеру викладу, адресації тексту. Так, вивчаючи частоту використання термінів у мові художніх творів, М. Кожина та інші дослідники встановили, що відносна кількість термінів, особливо вузькоспеціалізованих, не досить велика навіть у творах тих письменників, які явно тяжіють до їх використання [16, с. 223].

А. Крижанівська, Л. Симоненко відзначають типологічні риси термінологічної стилістики, а саме: «Використання різногалузевої термінології в її дефінітивному значенні, створення необхідних автору спеціальних слів за моделями реальних термінів, введення переосмисленої термінології в арсенал художніх засобів» [23, с. 25-26].

Крім інформаційної функції, яку найчастіше виконує термін, вжитий у прямому значенні, спеціальне слово виконує і характеризуючиу функцію, в основі якої лежить властивість терміна бути співвіднесеним із спеціальним поняттям. Наприклад: капітан Дорошенко так характеризує Віталика Рясного у романі «Тронка» О. Гончара: «Вже й електроніка і кібернетика, і тонкощі радіотехніки - все під отим картузиком «є» [1, с. 45].

Найпоказовішим фактом входження терміна в загальновживану мову є порівняння нетерміна з терміном, що трапляється лише у мові художньої літератури. Точність образу, створюваного за допомогою деяких термінів, їхня загальнозрозумілість стають причиною входження таких термінів у фразеологічні звороти. Наприклад: схопити, як обценьками; пронизувати, як рентгеном. Класичним в художній літературі стало порівняння гострого погляду з лазером, лазерним променем: «У директора гострий, як лазерний промінь, погляд - дерево може зрізати» (І. Григурко).

У художніх творах терміни часто виступають засобом створення комічного ефекту, який досягається авторськими мовними прийомами: «Апендикс - це атомна бомба. Гірше: міна уповільненої дії, про існування якої ти знаєш, але не знаєш, коли вона вибухне» (О. Чорногуз); «Одразу все село взнає. Радіо, а не жінка. Останні вісті» (В. Безорудько).

Образність професійно-термінологічної лексики базується на ситуативній, ас частіше мовно-ситуативній експресії. Так, наприклад, Н. Бойко у праці «Терміни у мові художньої прози» виділяє наступні способи створення експресії в словах-термінах при збереженні номінативного значення:

1) сполучення з епітетом: «Бувають у житті дні, коли все вдається, коли токарний верстат, могутній і слухняний, скоряється не тільки твоєму рухові, а нібито навіть душі» (В. Собко);

2) вживання професійного терміна із зменшено-пестливим суфіксом: «Іду на аеродром, на найближчий аеродромчи к, де загін се-ге авіації базується» (О. Гончар);

)   образність мікроконтексту: «…щойно хлопець або дівчина одержують атестат зрілості і проковтують вірус жадання вищої освіти… Вірус той пустили в повітря якісь наші вихователі, що передбачливо засекретили свої імена» (П. Загребельний);

)   термін серед незвичного сполучення слів: «Ну оцю синтаксичну силосорізку серйозно запустив для мене чи для посміху?» (йдеться про аналіз речення) (П. Загребельний);

)   омонімічність термінів: «…я ж цілу ніч бився над твоїм реченням, як риба об лід! Такий аналіз … - Аналізи в нас беруть тепер в поліклініках» (П. Загребельний);

)   каламбурне переосмислення термінів: так, семантику імені Клементина герой твору П. Загребельного пояснює намаганням батьків дівчини втілити в імені щось від своїх професій: «У нас батько електрик, - пояснив товариш Книш. - А мама змолоду активна учасниця самодіяльних гуртків, - додала Клементина. - Тому, коли народилася дочка, батько хотів назвати так, щоб в імені було щось від електротехніки, а мамі хотілося чогось театрально-незвичайного. - А Клементина - це хіба що? - Від слова «клема», - пояснив товариш Книш» (П. Загребельний); Або: «Пивце як і з чеських броварень. За четвертою квартою стаєш радий і активний» (В. Яворівський) (від радіоактивний);

)   примітивне пояснення виробничого процесу з метою створення комічного або жартівливого ефекту: «… атоми зіштовхуються лобами,як барани, і від того витворюється електрика», - так пояснює утворення електроенергії на атомній електростанції герой твору П. Загребельного;

)   перенесення терміна з однієї терміносистеми в іншу: «У людини виходять з ладу якісь регулятори - і тоді це починається. Де вони, скільки їх, як вони там зчеплені між собою, від чого псуються - наука ще не встановила» (П. Загребельний); «Тепер мета медицини - не дати можливості десанту бацил висадитися в тилу вашого організму» (В. Безборудько) [1, с. 46-47].

Стилістичного забарвлення набувають терміни, які вступають у певні зв’язки з іностильовими мовними елементами, а саме:

1) із застарілими словами (архаїзмами, історизмами). Наприклад: «Дали на ознайомлення пуд сценаріїв, дали час на роздуми…» (О. Гончар).

)   з фольклорними елементами: «Ну ось, обмінялися компліментами, ніби свати паляницями» (В. Дрозд). Термін комплімент (приємні, люб’язні слова, похвалу, лестощі) вжитий поруч із приказкою, що відображає народний звичай - процес сватання. Або: «Тут у тебе ні штурмана, ні радиста, сам за всіх і швець, і жнець» (О. Гончар), пор.: «І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець» (народна творчість);

2) з розмовно-побутовою лексикою: «…іхтіолог, рибний майстер, як його прозвали в Блиставиці» (В. Дрозд). Термін іхтіолог (тобто фахівець з іхтіології - розділу зоології, науки про риб) пояснюється розмовно-побутовою лексикою, яка надає йому доступності у вустах тих, хто ним користується у повсякденному мовленні [1, с.47].

Слід зазначити, що у художньому творі можуть також застосовуватися експресивно забарвлені професійні терміни у поєднані з авторськими неологізмами-композитами, які пов’язані зі сферою занять персонажів. Для підтвердження цієї думки наведемо кілька прикладів. Зокрема, О. Гончар у своєму «Циклоні», зображаючи середовище працівників кіномистецтва, створює власні неологізми-композити з компонентом кіно- (кіноярмарок, кінолюд, кінововк, кіномефістофель тощо), а у романі «Тронка», описуючи життя льотчиків, створює неологізми з компонентом авіа-: «Це він тут поетом став, а в нас йому, пригадуєте, скільки разів перепадало за вибрики в повітрі, за його авіакозакування …». Мова трубопрокатника Євгена у романі П.Загребельного «Переходимо до любові» рясніє композитами з метал-: «Буду металознавцем. Ти металороб, а я металознавець. А решта людей - металоїди. Тобто металоспоживачі. Розподіл праці» [1, с. 46].

Таким чином, можемо зробити висновок, що функціональне призначення термінологічної лексики у художньому творі найрізноманітніше. Терміни, проникаючи у синонімічні ряди, сприяють створенню яскравого, свіжого, неповторного образу, посилюють виразність тексту, відображають характерні ознаки мовного процесу певної доби.

Гармонійне поєднання спеціальної термінології з іншими шарами лексики (історизмами, архаїзмами, екзотизмами) розкриває специфіку індивідуально-авторського стилю митців, постає як стилістичний прийом.

РОЗДІЛ 2