Витрати підприємства як основа формування ціни

 

Для ефективного управління процесом ціноутворення необхідно мати більш_менш точну інформацію про витрати на здійснення тих чи інших видів діяльності, а в середині цих видів діяльності – про витрати на виробництво і реалізацію окремих типів продукції (робіт, послуг). Можна навести доволі об’ємний перелік завдань, які підприємству слід вирішувати з тією чи іншою періодичністю для формування ефективної політики ціноутворення на основі аналізу саме витрат:

 

• встановлення нижнього рівня ціни на продукцію (роботи, послуги), яка випускається;

• обґрунтування зміни асортименту (зняття з виробництва одних видів продукції, освоєння випуску нових тощо);

• оцінка заходів щодо вдосконалення технології та організації виробництва;

 

 

¹ Л.М.Юровський (1884 – 1938 рр) – російський економіст, який розробив теорію фінансового оздоровлення, що реалізувалась у грошовій реформі 1922_1924 рр.

58                                                 Шкварчук Л.О. Ціноутворення

• оцінка маркетингових заходів;

• оцінка конкурентоспроможності товарів та ін.

Спільними для усіх цих завдань є те, що ухвалення відповідного управлінського рішення можливе лише за наявності тієї інформації про склад витрат, які включаються у ціну продукції.

 

Фірма, яка займається виробничою діяльністю, визначає витрати виробництва, а фірма, яка здійснює збутову, постачальницьку, торгово-посередницьку діяльність – витрати обігу.

 

Конкретний склад витрат, які можуть бути віднесені на витрати виробництва і обігу, практично у всіх країнах світу регулюється законодавчо. Це пов’язано з особливостями податкової системи і необхідністю розрізняти витрати підприємства за джерелами їх повернення (які включаються у собівартість продукції і повертаються за рахунок цін на неї, та витрати, які повертаються з прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів).

 

В цілому можна вважати, що витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Однак для правильного формування ціни необхідно знати склад витрат.

 

Проте не всі види зменшення економічних вигод підприємства належать до витрат. Це, зокрема відноситься до витрат, які супроводжують фінансову діяльність підприємства. Таким чином, виділяють п’ять видів витрат, що їх не визначають витратами і не включають до звіту про фінансові результати:

 

• платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

• попередня авансова оплата запасів, робіт, послуг;

• погашення одержаних позик;

• зменшення власного капіталу при його вилученні або розподілі власниками чи витрати, які не можуть бути достовірно оцінені;

• витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу у тих випадках, коли це передбачено стандартами бухгалтерського обліку.

Витрати класифікуються за певними ознаками. Загальна класифікація витрат подана у таблиці 3.1.

Тема 3. Витрати виробництва і реалізації			59
		Таблиця 3.1.