Заняття №2. Розбудова громадянського суспільства в незалежній Україні (2 години).

П л а н

1.Формування громадянського суспільства у постсоціалістичних країнах: історичні передумови та сучасні реалії.

2.Політико-правові передумови формування громадянського суспільства в Україні.

3.Економічні та соціокультурні детермінанти інституціалізації громадянського суспільства.

4.Проблеми та перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні.

 

Л І Т Е Р А Т У Р А

 

1.Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби / Кер. авт. кол. С. Макеєв. — К., 1997.

2.Дмитренко М.А. Політична система України: розвиток в умовах глобалізації та інформаційної революції. – К.,2000.

3.Михальченко Н. И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? — К., 2001.

4.Пасько І. Т., Пасько Я. І. Громадянське суспільство і національна ідея: Україна на тлі європейських процесів. Компаративні нариси.— Донецьк, 1999.

5.Політологія посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств / Кер. авт. кол. В. Полохало. — К., 1995.

6. Політологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. — К., 2001.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

   

    Опрацьовуючинаукову літературу стосовно першого питання у котрому висвітлюються ті чи інші аспекти формування громадянського суспільства в країнах колишнього соціалістичного табору, доцільно зосередитися на виявленні загальних закономірностей розвитку демократичних інститутцій в СРСР і державах «народної демократії» та визначити рівень їхнього одержавлення. Такий підхід надасть нам можливість оцінити стартові позиції України після розвалу тоталітарної системи і окреслити перспективи розвитку нової політичної системи.

Готуючи відповідь на друге питання семінару потрібно здійснити сукупний аналіз перших законодавчих актів незалежної України, зокрема Декларації про державний суверинітет, Акту про незалежність України та низку документів Верховної ради про громадянство України, збройні сили України, форми власності та ін.

Доцільним і доречним має стати використання поточних і програмних документів головних політичних сил щодо реалізації перших кроків розбудови демократичного суспільства: представницьких організацій, громадських контролючих та профспілкових об’єднань, товариств та спілок.

Головну увагу при відповіді на третє питання рекомендується зосередити на осмисленні економічних підвалин становлення громадянського суспільства: рівного доступу до власності, проведення в Україні приватизаційних процесів, можливостей розвитку ринкової економіки та вільного підприємництва.

Слід тримати у полі зору ментально-ідеологічні передумови розбудови громадянського суспільства та на основі використання наукової статистики соціальних служб та дослідницьких центрів суспільної думки вивчати специфіку складних процесів демократизації і гармонізації суспільних відносин.

Четверте питання у певній мірі є підсумком і прогнозуванням розвитку прикладних ппроблем розбудови громадянського суспільства в нашій державі. Тому до його викладу потрібно залучити як теоретичний матеріал досліджень політології так і напрацювання соціологів-практиків.

 

Заняття №3. Партійно-політичний спектр сучасної України

(2 години).

П л а н

1.Передумови, джерела етапи формування багатопартійності в Україні.

2.Партійно-політичиий спектр сучасної України.

3.Проблема політичної опозиції в Україні в політичній науці та практиці дій опозиційних сил.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. — К., 2000.

2.Здіорук С. І., Бичек В. В. Проблеми функціонування політичних партій України в системі владних відносин: Монографія. — К., 2001.

3.Колодій А. Політичний спектр: про деякі критерії “лівих” і “правих” політичних рухів у посттоталітарних суспільствах // Філософська і соціологічна думка. — 1995. — № 9

4.Литвин В. М. Політична арена України: дійові особи та виконавці (суспільно-політичний розвиток України у другій половині 80-х —першій половині 90-х років). — К., 1994.

5.Музика І. В. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні. — К., 1998.

6.Піховшек В., Конончук С., Тищенко Ю., Ганжа В. Політичний процес в Україні: сучасні тенденції та історичний контекст. — К., 1998.

7.Піча В.М., Стеблич Б.А. Політичні партії в політичній системі України. Львів, 1994.

8.Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / Редкол.: Ф. М. Рудич (голова) та ін. — К., 1998.

9.Політичні партії України: Довідник. — К., 1999.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

До вивчення першого питання варто підійти з точки зору історизму зважаючи на закономірності процесів демократизації суспільства, котрі розгорнулися із початком т.з. перебудови та переходом до реальної департизації громадського життя.

Потрібно відобразити хід створення перших національних партій, проаналізувати їх програмну складову та внесок у розбудову політичної системи незалежної України.

Друге питання семінарського заняття має розглядатися з врахуванням специфічних рис партій лівого, правого та центристського спрямувания. При цьому потрібно звернути увагу на трансформацію лiвиx сил, яка є ознакою нинішнього політичного життя в Україні. З розвитком ліберальної економіки виросла роль центристських партій: реальна i потенційна.  Це повязано з появою нових суспільних станів зорієнтованих на демократичні європейські цінності котрі прийнято називати середнім класом. Тому відповідь на друге питання має носити комплексний характер.

Третє питання має враховувати новітні підходи до вивчення становища політичної опозиції в системі органів представницької влади незалежної України. Проте здійснючи аналіз правового забезпечення діяльності опозиційних сил, вкажемо на недостатню розробленість законів щодо гарантії участі цих сил у прийняті конституційних рішень, виробленні законодавчої бази діяльності виконавчої влади та ін.

Найбільш важливою проблемою залишається організаційна сторона ефективної практичної діяльності опозиції на різних рівнях влади та відповідальності за ситуацію стабільного розвитку політичних процесів в країні, прийняття виважених рішень соціально-економічного характеру.

За неефективну законодавчу, урядову, економічну ситуацію в державі мають нести політичну відповідальність як провладні так і опозиційні політичні сили – вважає більшість сучасних політологів. Такий підхід до діалогу влади і опозиції є загальноєвропейським стандартом і тому розглядаючи останнє питання семінарського заняття ми повинні брати його до уваги як одну з основних оціночних категорій розвитку політичного життя в Україні.