Навчально-методичний копмлекс з дисципліни “політична система україни”

Змістовий модуль ІІ.

VIII. СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ.

Змістовий модуль І.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.Андрущенко В.Л. Федосов В.М. Запорізька Січ як український 

феномен. -  К., 1995.

2.Боплан Г. Опис України. – К.,1989. 

3.Величко С. Летопись. – К.,1993.

4.Голобуцький В.О. Запорозьке козацтво. – К.,1994.

5.Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. — К., 1999.  

6.Наливайко Д. Козацька духовна республіка. – К.,1992.

7.Політична система для України: історичний досвід і виклики сучасності. – К.,2008.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

  Феномен політичної боротьби за українську державність в системі політичної влади Литовської держави і Речі Посполитої є складним історичним явищем. Розібратися у сплетіннях соціальних і релігійних протиріч котрі зумовлювали багатовекторність політичних відносин станів і політичних угрупувань на державному рівні можливо лише здійснивши їх кампаративний історичний аналіз.

  Розглядаючи перше питання головну увагу потрібно зосередити на оцінках політичного становища українських земель на початку 14 століття, особливостях формування українсько-литовської державності та визначення місця національного політичного елементу у створенні та функціонуванні державних органів управління Великого князівства Литовського.

  Наступні питання спонукають до комплекного вивчення складного періоду боротьби українського народу проти іноземного панування. Перевагу тут слід надати аналізу політико-правових пам’яток. Саме в документах відображено процес політичної боротьби навколо підписання умов Люблінської унії 1569, зафіксовано становище та суть політики Речі Посполитої в українських землях об’єднаних у воєводства, розкрито зміни політичної системи та органів державного управління ініційовані польським урядом.

  Розглядаючи питання соціальної боротьби суспільних станів та політичну фронду української і польської шляхти не можна оминути увагою проблему формування нового стану – козацтва. Потрібно чітко окреслити місце та роль козацтва у національно-визвольній боротьбі українського народу, як об’єднавчий фактор відновлення втраченої державності. Не варто при цьому уникати оприлюднення багатополярності точок зору на означену проблему, котра сформувалася у вітчизняній та зарубіжній історіографії.

  Завершується вивчення даної проблеми узагальненими характеристиками соціально-політичного становища в українських землях напередодні Національно-визвольної революції середини 17 століття.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Документы Богдана Хмельницкого. – К., 1964.

2.Апанович О.М. Збройні сили України першої половини ХVІІІ ст.- К., 1969.

3.Гетьмани України: історичні портрети. – К., 1991.

4.Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст.: кордони, населення, право. – К., 1996.

5.Іван Мазепа і Москва: Історичні розвідки і статті. – К.,1994.

6.Когут З. Російський централізм і українська автономія: ліквідація Гетьманщини 1760 – 1830. – К., 1996.

7.Оніщенко І.Г. Етно- та націогенез в Україні (етнополітичний аналіз). – К., 1997.

8.Павленко С. Іван Мазепа. – К., 2003.

9.Перша конституція України гетьмана Пилипа Орлика. – К., 1994.

10.Смолій В.А., Степанков В С. Богдан Хмельницький. – К.,1995.

11.Смолій В.А., Степанков В С. Українська державна ідея ХVІІ – ХVІІІ століть. Проблеми формування, еволюції, реалізації. - К., 1997.

12.Смолка А.О. Соціально – економічна думка та політика в Україні  ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. – К., 1996.

13.Струкевим О.К. Українська “нація до націоналізму”: пошуки критеріїв ідентичності в Україні – Гетьманщині ХVІІІ ст.// УІЖ. – 1998. - №6.

14. Телешун С.О. Національне питання в програмах українських політичних партій в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. – К., 1996.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Проблема яку означено у заголовку даного семінарського заняття є похідною великої теми Національно-визвольної революції українського народу середини 17 століття. Вона займає поважне місце у вітчизняній історіографії.

    У відповіді на перше питання треба з’ясувати, насамперед, в чому полягали передумови та причини національно-визвольної війни українського народу. Далі визначити її характер, цілі боротьби та основні рушійні сили, дати періодизацію української національної революції та охарактеризувати кожен з етапів.

Відповідно до логіки вивчення історичного матеріалу процес становлення нової політичної системи котра утворилася після низки перемог Богдана Хмельницького, розпочинається з опису ліквідації польської державної системи управління на українських землях. Закінчуючи відповідь, доцільно підкреслити, в чому полягає історичне значення національно-визвольної боротьби українського народу середини ХVІІ століття.

Висвітлюючи друге питання слід виокремити його наступні складові частини: а)місце Генеральної ради; б)Інститут старшинської ради; в)центральні урядові та судові установи; г)полково-сотенний устрій; д)міське і сільське управління.

У другій половині ХVII ст. в Україні починається важкий і трагічний період. То був час глибокої кризи української державності, який увійшов до історії під назвою  руїни.

У відповіді на третє запитання необхідно з’ясувати причини Руїни (звернути увагу на порушення єдності серед козацького війська, розвиток майнової диференціації, різні цінностні орієнтації), її сутність та наслідки. Деякі положення бажано підсилювати політичними, економічними та демографічними показниками. Слід також визначити роль іноземного фактору і впливи сусідніх держав на політичні структури Війська Запорізького, загальну політичну ситуацію в Україні.

Варто детально проаналізувати найважливіші міжнародні угоди укладені від імені української гетьманської влади та визначити їх місце у процесах еволюції української державності.

Четверте питання окреслює історичну перспективу боротьби за українську автономію, як політичну систему гетьмаства на Україні у другій половині 17 – 18 століттях. Відповідно саме на висвітленні процесів протиборства різних політичних угрупувань, окресленні позицій та наслідків зосереджується ваша увага.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.Болдирєв О.В. Перша спроба організації української політичної партії // Український історичний журнал. – 1999. - №6 (далі УІЖ).

2.Борисенко В.А. До питання про Революційну українську партію. //Наукові праці з питань політичноїх історії. – 1991. – Вип.169.

3.Висоцький О.Ю. Українські національні партії початку ХХ століття: соціалістичний сегмент (УСДРП та УПСР у компаративістському вивченні). – Дніпропетровськ, 2001.

4.Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кін. ХIХ поч. ХХ ст. – К.,1996.

 5.Гунчак Т. Україна в пер. пол.: Проблеми політичної історії. – К.,1993.

6.Дмитренко О.О. Роль жіноцтва у культурно-національному відродженні України в Х1Х - поч. ХХ ст. // Історія в середніх і вищих навчальних закладах України. – 2005. - №1.

7.Левенець Ю.А. Ліворадикальні партії в Україні напередодні Жовтневого перевороту // УІЖ – 1992. - №3.

8.Козицький М.Ю., Доморослий В.І. Українська парламентська громада в I – II-й Державних Думах // Наукові праці з питань політичної історії. –К.,1992. – Вип..73.

9. Макарчук С.А. Галицьке москвофільство в кін. Х1Х на поч. ХХ ст. //Історичні дослідження. Вітчизняна історія. – 1990. – Вип.16.

10.Павко А.І. Політичні партії, організації в Україні кінець ХІХ – початок ХХ століття: зародження, еволюція, діяльність, історична доля. – К., 1993.

  11. Павко А. Посилення впливу політичних партій Східної Галичини на громадське життя краю в 1900 – 1907 рр. // Укр.іст.журн. – 2002. - №5.

12.Партії і соціальні групи в першій російській революції. – К.,1992.

13.Реєнт О.П. Революційні та соціальні рухи трудящих мас України. // Укр.іст.журн. – 2005. №4.

14.Чорна Т. Україна в роки революції 1905-1907 рр. Передумови і початок // Історія України. – 2001. - №20.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

  Аналіз першого питання передбачає надання загальної характеристики політичного становища українських земель у складі Російської імперії починаючи з другої половини 18 століття до початку 20 століття.

  При цьому слід звернути увагу на тип політичної влади у формі самодержавного правління, охарактеризувати адміністративний устрій українських губерній, змалювати зміст буржуазно-демократичних реформ та специфіку їх здійснення в Наддніпрянщині та Правобережжі.

  Важливим є звернення до змісту громадського руху в українських губерніях у різні історичні епохи: від автономізму у суспільній думці колишньої козацької старшини до виявів перших початків політичного життя та проголошення ідеї самостійності України в політичному памфлеті М.Міхновського «Самостійна Україна».

Важливим є звернення до програм перших політичних партій Наддніпрянщини у яких втілилися проекти політичного устрою України: РУП, УНП, Товариства українських поступовців та ін.

Розглядаючи зміст другого питання на підставі узагальнення вже відомих фактів студенти мають зробити логічний висновок про причини посилення політичного руху, визначити закономірності формування на основі “народовецької” ідеології партій та організацій в Галичині Буковині та Закарпатті. Варто згадати, що означають поняття: “нація”, “національний рух”, з чим пов’язані формування націй і активізація національних рухів у Європі ХІХ ст. Після цього слід навести періодизацію українського національного руху в ХІХ ст. і охарактеризувати його основні етапи, показати зміну напрямків і цілей а також географічних центрів в процесі його розвитку. Корисним було б відзначити як спільність, так і особливості національного руху в російській і австрійській частинах України в другій половині ХІХ ст., вказати основні течії в межах цього руху.

Слушним було б акцентувати увагу на двох важливих моментах політичної історії західноукраїнського регіону: австрофільстві західноукраїнської еліти та переважанні консервативної, правоцентристської складової партійного спектру, слабкості лівих впливів на громадське життя. У Західній Україні давався взнаки також регіоналізм, особливо у взаєминах закарпатської, меншою мірою буковинської еліт, із галицькими провідними діячами громадського руху.

Велике значення для розуміння історичних традицій формування політсистеми української державності має звернення до політики конституційно-парламентської організації національних спільнот яка практикувалася Австро-угорською владою. На її вивчення теж потрібно виокремити значну кількість часу.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм в Україні:20 – 30-ті роки. – К.,1991.

2.Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм і українська інтелігенція (20 – 30-ті рр.). – К.,1991.

3.Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920 – 30-х рр.:соціальний потрет та історична доля. – К.,1992.

4.Курносов Ю. Духовне життя на Україні в 20 – 30-х роках.. // Український історичний журнал –1990. - №2. – С.125 – 129.

5.Курносов Ю. Суспільне життя на Україні в 20 – 30-х роках.. // Український історичний журнал –1989. - №12. – С.125 – 129.

6.Лихолобова З.В. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні. Донецьк, 1996.

7.Шаповал Ю. ДПУ – НКВС в Україні у 20 – 40 –ві роки ХХ століття. //Історія України. – 2003. - №15. – С. 1 – 10.

8.Шипович М.А. Радянське керівництво та літературно-мистецька інтелігенція України: 20-ті роки. // Український історичний журнал – 2000. - №1. – С.95 – 101.

9.Яневський Д. Політичні системи України 1917 – 1920 років: спроби створення і причини поразки. – К.,2003.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні першого питання, слід усвідомити сутність політичного режиму, який затвердився в 20-ті роки. Зверніть увагу на те, як здійснювалась диктатура правлячого класу? Яке місце в системі влади відводилось радам? З’ясуйте, як правляча більшовицька партія вела боротьбу за монополізацію влади в суспільстві? Якою була доля інших політичних партій – УКП (боротьбистів), есерів, меншовиків, єврейської комуністичної партії, УКП? Слід звернути увагу на роль профспілок, комсомолу, кооперативних організацій в політичному житті республіки.

Розкрийте причини утвердження диктатури більшовицької партії і складання однопартійної системи. До яких наслідків це призвело? Подумайте над тим, чому саме в УСРР розпочалася широка хвиля політичних репресій, що вилилася наприкінці 20-х років в серію сфальсифікованих судових процесів. 

 При підготовці другого питання слід осмислити сутність здійснюваної радянсько-партійним керівництвом політики коренизації, що була покликана надати народам, об’єднаним в СРСР, певної “культурно-національної автономії”.

З’ясуйте, коли було прийняте рішення про введення політики коренізації та її основні положення? Слід усвідомити, що суть цієї політики полягав у прагненні більшовиків очолити і поставити під контроль процес національного відродження в національних окраїнах. Проаналізуйте зовнішні і внутрішні причини, що зумовили введення даної політики. Необхідно усвідомити, що в Україні коренизація провадилась у формі “українізації”. З’ясуйте основні напрямки і здобутки українізації. Дізнайтесь, як вона сприяла розвитку освіти, літератури, мистецтва? З’ясуйте, що змусило сталінське керівництво відмовитись від українізації і розпочати репресії проти української інтелігенції.  

    Аналіз третього питання потрібно розпочати з визначення ознак тоталітарного суспільства, форм яких воно набуло в СРСР, тенденцій і процесів котрі свідчили про зміцнення тоталітаризму в Україні. Необхідно зрозуміти, чому командна економіка стала своєрідним фундаментом тоталітаризму, а її основним стрижнем була “надзвичайна система” суспільної організації, яка базувалася на монополії партійно-державного апарату на владу. Далі слід ретельно розібратися, чому саме в Україні сталінські репресії, що розпочалися ще в кінці 20-х років, набули особливо великих масштабів? Проти кого вони були спрямовані? До яких наслідків зміни політичної системи в УРСР вони призвели?

    Четверте питання логічно продовжує вивчення еволюції радянської політичної системи в добу т.з. «хрущовської відлиги». Тому насамперед потрібно охарактеризувати сутність “хрущовської відлиги” та її наслідки для України. Головну увагу потрібно концентрувати на виясненні причин обмеженості десталінізації другої половини 50-х – початку 60-х рр. для України.

Вкажіть також на мету, загальну спрямованість та суперечливий характер соціально-економічних реформ. Виясніть чому вони зазнали краху?

Вкажіть на причини зародження українського дисиденського руху та його роль в історії України. Які головні наслідки мала “хрущовська відлига” на подальший розвиток політичної системи України?

Змістовий модуль ІІ.

 Політична система незалежної України на межі тисячоліть: реформування та спроби вдосконалення

    Заняття №1. Вищі органи представництва та виконавчої влади в Україні. (2 години).

П л а н

1.Проблема парламентаризму в Україні. Верховна рада – парламент незалежної України.

2.Інститут президенства в Україні.

3.Кабінет Міністрів – уряд України.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. — К., 2000.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1997.

2.Кривенко Л. Президент України: еволюція конституційно-правового статусу // Віче. — 1998. — № 10. — С. 77–94.

3.Литвин В. М. Політична арена України: дійові особи та виконавці (суспільно-політичний розвиток України у другій половині 80-х —першій половині 90-х років). — К., 1994

4. Медведчук В. В. Конституційний процес в Україні і організація державної влади та місцевого самоврядування. — К., 1996.

5.Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / Редкол.: Ф. М. Рудич (голова) та ін. — К., 1998.

 6.Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект) / В. Журавський. — К., 1999.

7.Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. — К., 1995.

 8.Шемшученко Ю. Теоретичні засади розвитку українського парламентаризму // Віче. — 1997. — № 12. — С. 23–29.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Перше питання потрібно насамперед висвітлювати розпочинаючи з історії становлення українського парламентаризму у 20 столітті. Логічним вбачається перехід до розгляду формування національної представницької системи, роботи Верховної ради у сесійному режимі та формуванні сучасної моделі парламенту, його структури та організаційних сторін діяльності.

Не менш важливою стороною розглядуваної проблеми є висвітлення сучасної виборчої системи, нормативної бази партійного представництва у ВР та законодавчої бази діяльності цього органу.

Друге питання має такі складові частини винесені на обговорення аудиторії:

- роль інституту президенства у перехідний період;

- основні етапи становолення президенства в Україні (1991 – 95, 1995 – 96, 1996 – 2004 роки та з 2004 по 2009 рр.).

- Місце президентських інституцій відповідно до Конституції України 1996 року.

Не варто уникати розкриття проблем котрі торкаються недоліків законодавчого забезпечення функціонування президентської адміністрації, окреслення президентських повноважень: символічних, кадрових, пoлiтичних. Потрібно звернути увагу на ініціативи котрі виходили від президентських адміністрацій та ВР щодо визначення конституційних норм дільності президентської влади і законодавчого органу влади – парламенту.

При вивчені третього питання у центрі уваги мають постати такі аспекти: роль уряду відповідно до конституційних поправок (1991-1993 рр.), повноваження уряду відповідно да Конституційного договору (1995-1996 рр.), повноваження Кабінету Міністрів відповідно да Конституції 1996 р.

Дискусійними питання залишаються питання формування складу уряду – політичний чи професійний; співвідношення прийняття урядових рішень і конституційного регулювання діяльності виконавчої гілки влади; реалізації та контролю за виконанням прийнятих рішень на місцевому рівні.

Підсумовуючи роботу у семінарі студенти самостійно і усвідомлено визначають роль виконавчої гілки влади та місце Кабінету Міністрів України у політичній системі нашої держави.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби / Кер. авт. кол. С. Макеєв. — К., 1997.

2.Дмитренко М.А. Політична система України: розвиток в умовах глобалізації та інформаційної революції. – К.,2000.

3.Михальченко Н. И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? — К., 2001.

4.Пасько І. Т., Пасько Я. І. Громадянське суспільство і національна ідея: Україна на тлі європейських процесів. Компаративні нариси.— Донецьк, 1999.

5.Політологія посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств / Кер. авт. кол. В. Полохало. — К., 1995.

6. Політологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. — К., 2001.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

    Опрацьовуючинаукову літературу стосовно першого питання у котрому висвітлюються ті чи інші аспекти формування громадянського суспільства в країнах колишнього соціалістичного табору, доцільно зосередитися на виявленні загальних закономірностей розвитку демократичних інститутцій в СРСР і державах «народної демократії» та визначити рівень їхнього одержавлення. Такий підхід надасть нам можливість оцінити стартові позиції України після розвалу тоталітарної системи і окреслити перспективи розвитку нової політичної системи.

Готуючи відповідь на друге питання семінару потрібно здійснити сукупний аналіз перших законодавчих актів незалежної України, зокрема Декларації про державний суверинітет, Акту про незалежність України та низку документів Верховної ради про громадянство України, збройні сили України, форми власності та ін.

Доцільним і доречним має стати використання поточних і програмних документів головних політичних сил щодо реалізації перших кроків розбудови демократичного суспільства: представницьких організацій, громадських контролючих та профспілкових об’єднань, товариств та спілок.

Головну увагу при відповіді на третє питання рекомендується зосередити на осмисленні економічних підвалин становлення громадянського суспільства: рівного доступу до власності, проведення в Україні приватизаційних процесів, можливостей розвитку ринкової економіки та вільного підприємництва.

Слід тримати у полі зору ментально-ідеологічні передумови розбудови громадянського суспільства та на основі використання наукової статистики соціальних служб та дослідницьких центрів суспільної думки вивчати специфіку складних процесів демократизації і гармонізації суспільних відносин.

Четверте питання у певній мірі є підсумком і прогнозуванням розвитку прикладних ппроблем розбудови громадянського суспільства в нашій державі. Тому до його викладу потрібно залучити як теоретичний матеріал досліджень політології так і напрацювання соціологів-практиків.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. — К., 2000.

2.Здіорук С. І., Бичек В. В. Проблеми функціонування політичних партій України в системі владних відносин: Монографія. — К., 2001.

3.Колодій А. Політичний спектр: про деякі критерії “лівих” і “правих” політичних рухів у посттоталітарних суспільствах // Філософська і соціологічна думка. — 1995. — № 9

4.Литвин В. М. Політична арена України: дійові особи та виконавці (суспільно-політичний розвиток України у другій половині 80-х —першій половині 90-х років). — К., 1994.

5.Музика І. В. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні. — К., 1998.

6.Піховшек В., Конончук С., Тищенко Ю., Ганжа В. Політичний процес в Україні: сучасні тенденції та історичний контекст. — К., 1998.

7.Піча В.М., Стеблич Б.А. Політичні партії в політичній системі України. Львів, 1994.

8.Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / Редкол.: Ф. М. Рудич (голова) та ін. — К., 1998.

9.Політичні партії України: Довідник. — К., 1999.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

До вивчення першого питання варто підійти з точки зору історизму зважаючи на закономірності процесів демократизації суспільства, котрі розгорнулися із початком т.з. перебудови та переходом до реальної департизації громадського життя.

Потрібно відобразити хід створення перших національних партій, проаналізувати їх програмну складову та внесок у розбудову політичної системи незалежної України.

Друге питання семінарського заняття має розглядатися з врахуванням специфічних рис партій лівого, правого та центристського спрямувания. При цьому потрібно звернути увагу на трансформацію лiвиx сил, яка є ознакою нинішнього політичного життя в Україні. З розвитком ліберальної економіки виросла роль центристських партій: реальна i потенційна.  Це повязано з появою нових суспільних станів зорієнтованих на демократичні європейські цінності котрі прийнято називати середнім класом. Тому відповідь на друге питання має носити комплексний характер.

Третє питання має враховувати новітні підходи до вивчення становища політичної опозиції в системі органів представницької влади незалежної України. Проте здійснючи аналіз правового забезпечення діяльності опозиційних сил, вкажемо на недостатню розробленість законів щодо гарантії участі цих сил у прийняті конституційних рішень, виробленні законодавчої бази діяльності виконавчої влади та ін.

Найбільш важливою проблемою залишається організаційна сторона ефективної практичної діяльності опозиції на різних рівнях влади та відповідальності за ситуацію стабільного розвитку політичних процесів в країні, прийняття виважених рішень соціально-економічного характеру.

За неефективну законодавчу, урядову, економічну ситуацію в державі мають нести політичну відповідальність як провладні так і опозиційні політичні сили – вважає більшість сучасних політологів. Такий підхід до діалогу влади і опозиції є загальноєвропейським стандартом і тому розглядаючи останнє питання семінарського заняття ми повинні брати його до уваги як одну з основних оціночних категорій розвитку політичного життя в Україні.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.Бебик В., Сидоренко О. Засоби масової інформації посткомуністичної України. — К., 1996.

2.Міщенко М. Д. Ідеологія, соціальна міфологія та трансформаційні процеси в українському суспільстві: Монографія. — К., 1998.

3.Нагорна Л. П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії. — К., 1998.

4.Піховшек В., Конончук С., Тищенко Ю., Ганжа В. Політичний процес в Україні: сучасні тенденції та історичний контекст. — К., 1998.

5.Політична культура демократичного суспільства України: Матеріали наук.-практ. конф. — К., 1998.

6.Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / Редкол.: Ф. М. Рудич (голова) та ін. — К., 1998.

7.Політичні структури та процеси в сучасній Україні / Ф. М. Рудич, В. Б. Безверхий, М. Г. Кириченко та ін. — К., 1995.

8.Соціально-політична ситуація в Україні: поступ п’яти років: Монографія / В. Г. Кремень, Д. М. Безлюда, В. Д. Бондаренко та ін. — К., 1996.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

    Перше питання семінарського заняття передбачає теоретичний огляд проблеми становища та інтеграції ЗМІ в політичну систему незалежної України. Визначаючи основні етапи деідеологізації засобів масової інформації потрібно врахувати багатоповерховість цього суспільного явища: зміну форм власності (роздержавлення), ідеологічну розмежованість, комерціалізацію та диференціацію професійного рівня преси, радіо, телебачення.

Опрацьовуючи друге питання слід зважити на наявність у сучасній літературі щонайменше декількох класифікацій ЗМІ: за равнем технічної оснащеності та використання наукоємнних технологій (друковані, електронні, інтерактивні), формами власності, способом подачі матеріалу, рівнем аналітичності та ін. Опираючись на рекомендовану літературу студент має визначитися із найбільш індуктивними ЗМІ котрі чинять найбільший вплив на свідомість людини та впливають на політичнек життя в країні.

Третє питання надає можливість всебічно розкрити роль ЗМІ у політичних процесах відповідно до їх класифікації. На нашу думку його доцільно розкривати опираючись не лише на знання теорії, а із використанням інформативної бази та досвіду політичної боротьби у виборчих перегонах до Верховної ради, президентських виборів з котрими можна ознайомитися з матеріалів преси та інших іфнформаційних каналів.

Досліджуючи четверте питання стосовно інформаційної ситуації та перспектив розвитку ЗМІ в Україні потрібно звернути увагу на таке явище як розширення інформаційного простору сучасної Україні, розвиток інтернету, комерціалізацію засобів масової інформації. Доцільно взяти до уваги зростання особистого досвіду громадян україни і збільшення недовіри до політично заангажованих медіаканалів, що надає переваги тим ЗМІ котрі використовують високоякісний соціально орєнтований медійний продукт.

IX. САМОСТІЙНА РОБОТА

Змістовий модуль І.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Баран Ю.М., Вертегел А.Г., Даниленко В.М. Історія України. – К., 1994.

2. Борисенко В.Й. Курс української історії з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996.

3. Гісем О.В., Мартинюк О.О., Трухан О.Ф. Історія України в таблицях. – Харків, 2006.

4. Давня історія України: Навч. посібник: у 2 кн. – К., 1994. – Кн.2.

5. Іванченко Р. Київська Русь: початки української держави. – К., 1995.

6. Котляр М.Ф. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1996.

7. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К., 1996.

8. Нартов В.В. Історія України з давніх давен до сьогодення. – Харків, 2006.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

 У відповіді на перше питання необхідно викласти існуючі в історичній літературі теорії щодо походження та прабатьківщини слов’ян (дунайська, скіфо-сарматська (азіатська), дніпро-одерська та ін.), розповісти про ранньослов’янські племена венедів, антів і склавинів, вплив на їх долю великого переселення народів (готів, гунів, аварів та ін.), викласти гіпотезу щодо ролі антів і склавинів як можливих фундаторів процесу формування українського етносу.

Відповідь на друге питання рекомендується розпочати з розселення східнослов’янських племен, посилаючись при цьому на відповідні фрагменти “Повісті минулих літ”. Потім необхідно визначити і прокоментувати соціально-економічні передумови утворення Давньоруської держави (удосконалення техніки землеробства, суспільний поділ праці, кардинальні зміни у соціальній сфері, процес розпаду родових патріархальних зв’язків і перехід до територіальної общини, соціальне розшарування родово-общинного ладу, поглиблення класової диференціації та ін.), а також політичні передумови (утворення союзів племен, виникнення класів і державних утворень, агресивність сусідніх племен та ін.), які сприяли консолідації східнослов’янських племен.

При розгляді цього питання необхідно дати характеристику трьох етапів розвитку Київської Русі: виникнення і становлення (кінець ІХ – кінець Х ст.), піднесення та розквіту (кінець Х – середина ХІ ст.)., політичній роздробленості (кінець ХІ – середина ХІІ ст.).

Важливе значення має висвітлення політичного устрою і механізмів діяльності політичної влади, соціально-економічного розвитку, етнічного складу і соціальної структури населення, його

Читайте также:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США