Поняття та ознаки спадкового договору

 

Слід зазначити, що до спадкового договору не застосовуються норми спадкового права. Згідно з Цивільним кодексом України сутність спадкового договору полягає в тому, що за таким договором відбувається розпорядження належним відчужувачеві майном ще за життя, але із набуттям набувачем права власності на майно після смерті відчужувача.

Спадковий договір як альтернатива договору довічного утримання дає відчужувачу суттєву психологічну перевагу. А відміну від договору довічного утримання, дії набувача можуть мати не тільки майновий, але і немайновий характер. За договором довічного утримання право власності на майно передається в момент нотаріального посвідчення. Таким чином, відчужувач, який втратив найбільш цінне майно, одночасно втрачає економічну можливість впливати на поведінку контрагента. За спадковим договором моментом переходу права власності є смерть відчужувача. У спадковому договорі може бути передбачено виконання набувачем певних юридичних дій і після смерті відчужувача (не тільки поховання та спорудження пам'ятника), у тому числі на користь третьої особи. В цьому випадку спадковий договір може частково нагадувати заповідальний відказ [11, с. 70-74; 18; 21].

Схожість спадкового договору із спадкуванням виявляється в спільності основної юридичної підстави виникнення права на спадкування у спадкоємців і права власності у набувача, якою є смерть фізичної особи – відчужувача.

Істотною умовою спадкового договору є його предмет, яким виступає майно відчужувача.

Спадковий договір є правочином за яким одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір є консенсуальним, оскільки він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами за умови дотримання визначеної у законодавстві форми.

Спадковий договір є двостороннім, оскільки права та обов’язки за договором виникають у кожного із учасників, причому правам однієї сторони кореспондують обов’язки другої сторони. Відчужувач має право вимагати у набувача вчинення дій майнового характеру, покладених на нього спадковим договором, і не повинен укладати заповіт щодо майна, яке уже є предметом договору (у такому випадку заповіт буденікчемний), а також відчужувати це майно. У спадковому договорі для більшої обережності можна вказати особу, яка буде стежити за виконанням розпоряджень відчужувача. Під розпорядженням може бути матеріальне утримання протягом життя, відвідування культурних заходів, розпорядження на рахунок свого похорону, утримання третіх осіб, оплата освіти комусь із родичів, або знайомих, тощо.

У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини. Порядок здійснення контролю нині діючим законодавством чітко не визначено, тому слід заздалегідь подбати про належний контроль за виконанням спадкового договору після смерті відчужувача.

Спадковий договір є оплатним. Але у цьому аспекті спадковий договір має такі особливості: по-перше, майнове задоволення вимог набувача здійснюється не самим відчужувачем, а відбувається автоматично після його смерті; по-друге, на набувача договором може бути покладене зобов’язання щодо здійснення дій немайнового характеру.

Спадковий договір фактично має два предмети ‑ основний і допоміжний. Основним предметом цього договору є передача у власність набувача майна, яке належить відчужувачеві і переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача. Це можуть бути індивідуально визначені речі (колекція картин, цінна бібліотека) або речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно (квартира, будинок, дача, земельна ділянка, автомобіль).

Основний предмет спадкового договору передбачає встановлення речового права у вигляді права власності набувача щодо визначеного майна відчужувача на випадок смерті останнього. Допоміжний предмет становлять дії набувача на виконання особистого розпорядження відчужувача відповідно до спадкового договору.

Майно, яке є предметом спадкового договору, переходить у власність набувача лише після смерті відчужувача. До настання смерті відчужувача жодних прав на його майно у набувача немає.

Відкладальною умовою, за якою завжди укладається спадковий договір, є умова: набувач має пережити відчужувача. В іншому випадку спадковий договір припиняється, і права та обов’язки набувача за ним не можуть перейти до його спадкоємців.

Зазначене вище положення застосовується навіть у випадку, коли виконання спадкового договору відбулося до моменту смерті відчужувача, а смерть набувача настала раніше. Це може мати своїм результатом понесення набувачем істотних матеріальних витрат, які не підлягають відшкодуванню його спадкоємцям.

У тексті спадкового договору також обов’язково зазначається, що набувач майна зобов’язаний надавати відчужувачеві, ці умови дуже схожі і можуть збігатися з наданнями, що прописуються у договорі довічного утримання [7, с. 12-16].

Згідно ст. 1302 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача.

Це законодавче визначення дає змогу виділити наступні ознаки спадкового договору. Договір, який згідно ЦК України іменується спадковим, є підставою виникнення зобов’язання між набувачем та відчужувачем. Оскільки зобов’язання є різновидом цивільного правовідношення і підставою його виникнення у цьому випадку слугує спадковий договір, то йому властиві всі ті елементи, що й правовідношенню загалом. Тому видається за доцільне проаналізувати те зобов’язальне правовідношення, яке виникає на підставі укладення спадкового договору за його окремими елементами – змістом, суб’єктами та об’єктом зобов’язання.

Законодавче визначення спадкового договору дає змогу виділити наступні його ознаки:

- першою ознакою можна назвати наявність домовленості сторін про особливий порядок визначення долі майна після смерті його власника та спеціальний суб’єктний склад такої домовленості;

- другою ‑ є виникнення на підставі спадкового договору сукупності зобов’язальних та речових відносин (зобов’язальних – до смерті відчужувача, речових – після його смерті);

- до третьої ознаки можна віднести виникнення права власності на майно відчужувача на підставі складної юридичної сукупності: укладення договору, виконання набувачем дій відповідно до розпоряджень відчужувача, смерть відчужувача;

- четвертою ознакою є поетапне виникнення прав та обов’язків у його сторін (у набувача виникає обов’язок виконувати розпорядження відчужувача вже після укладення договору, а права власника на майно відчужувача він отримує лише після смерті останнього);

- п’ятою ознакою спадкового договору можна вважати його оплатність, оскільки сторона отримує від іншої зустрічне задоволення: набувач – у вигляді визначеного у договорі конкретного майна, а відчужувач – у вигляді відповідних дій майнового або немайнового характеру з боку свого контрагента.

Поряд із цим характер зустрічного задоволення у спадковому договорі є однією з головних ознак, які дозволяють його відмежовувати від близьких до нього правових конструкцій. Цим він відрізняється, передусім, від заповіту, який за своєю суттю є безоплатним правочином. На відміну від договору довічного утримання, в якому загальний обсяг належного відчужувану зустрічного надання є не визначеним, оскільки зобов’язання з такого надання діє протягом усього строку життя відчужувача; у спадковому договорі обсяг майнового або немайнового характеру, які має виконати набувач, повинен бути чітко визначений, оскільки з цим закон пов’язує питання про належне виконання або невиконання передбачених договором умов.

Слід також зазначити, що спадковий договір відноситься до алеаторних (ризикових) договорів, оскільки на момент його укладення обсяг прав і обов’язків точно невідомий: набувач не може передбачити ані суми витрат на виконання розпоряджень відчужувача, ані якою буде вартість майна на момент переходу до нього права власності. Крім того, взагалі невідомо, чи зможе набувач отримати майно у власність, оскільки він може померти раніше за відчужувача.

Підсумовуючи вище розглянуті ознаки, можна зробити висновок, що спадковий договір є корисною правовою конструкцією, адже він містить такі механізми його виконання та захисту, які не притаманні іншим, подібним до нього договорам [16].