Особливості укладення спадкового договору

 

Спадковий договір має основну і додаткову мету (causae). Основна мета (causae) спадкового договору полягає у визначенні юридичної долі належного відчужувану майна на випадок смерті власника. Додаткову мету спадкового договору становить зустрічне надання у вигляді визначених дій майнового і немайнового характеру, що мають бути вчинені набувачем. Спадковий договір може передбачати зустрічне надання у вигляді вчинення виключно дій немайнового характеру, що не є підставою для визнання такого дговору недійсним, оскільки таке зустрічне надання не суперечить юридичній меті та оплатному характеру спадкового договору [4, с. 84-90; 8, с. 12-17].

Спадковий договір має бути укладеним у відповідній формі – письмово з нотаріальним посвідченням (ст. 1304 ЦК України). Тому істотні умови спадкового договору повною мірою стосується і його форми. Такий висновок слідує з того, що в разі, коли законом вимагається нотаріальна форма договору, а один з його учасників від належного оформлення ухиляється, то не можна говорити про досягнення в цьому випадку згоди відносно істотних умов домовленості сторін. Перевагами нотаріальної форми правочину є те, що вона більшою мірою забезпечує законність і достовірність його змісту, ясність і визначеність щодо факту вчинення угоди.

Щоб упевнитися, що правочин відповідає закону, нотаріус визначає сутність відповідних відносин, з'ясовує їхню правову кваліфікацію, перевіряє правосуб'єктність юридичних і дієздатність фізичних осіб, їхню дійсну волю, а також всі необхідні документи на предмет їхньої достатності й достовірності. Це особливо важливо, коли у практиці нотаріальних органів трапляються випадки посвідчення правочинів, нових для цивільного права України (одним із таких правочинів якраз і є спадковий договір), які потребують глибокого знання законодавства, щоб у майбутньому уникнути можливих спорів між сторонами правочину. З метою уникнення негативних наслідків юридичної необізнаності сторін, яка може призвести до виникнення значної шкоди для них, нотаріус повинен попередити сторони про можливі правові наслідки посвідчуваної угоди [18].

Для того, щоб оцінити значення та особливості нотаріального посвідчення спадкового договору, коротко зупинимося на основних питаннях нотаріального провадження у цій галузі. Посвідчення правочину починається зі встановлення нотаріусом волевиявлення сторін.

Відсутність прямого волевиявлення у особи на вчинення цивільного правочину, виявлення тиску на неї з боку третіх осіб дає нотаріусу право відмовити у вчиненні нотаріальної дії з причини того, що особа не може керувати своїми діями. На практиці це означає, що в разі, коли фізична особа звернулася до нотаріуса з проханням посвідчити спадковий договір, нотаріус спочатку має з'ясувати, чи дійсно така людина бажає передати своє майно, чи розуміє вона правові наслідки правочину, оцінити психічний стан людини. Після цього нотаріус повинен провести бесіду зі сторонами і визначає, які саме наслідки сторони передбачають для себе після посвідчення договору, чи не помилилися вони в назві договору. Для цього нотаріус мусить детально обговорити зі сторонами умови договору, всі його суттєві моменти, роз'яснити права та обов'язки сторін, що випливають із спадкового договору. Оскільки спадковий договір є новим видом правочину, то нотаріус має загострити увагу сторін на правових наслідках цього договору, роз'яснити відмінність його від договору довічного утримання та заповіту, які були відомі законодавству раніше, і певний час правові наслідки останніх нефахівці будуть плутати з наслідками спадкового договору.

Наступними моментами укладання договору є встановлення особи громадянина, перевірка його дієздатності чи правоздатності юридичних осіб, представники яких звернулися до нотаріуса. Як відмічає В. Васильченко, для дійсності спадкового договору необхідно, щоб кожна із його сторін була би у визначеній законом мірі правосуб'єктною. Загальною умовою виникнення у контрагентів права укладати договір є наявність повної цивільної дієздатності. У разі реєстрації шлюбу громадянин, який не досяг повноліття, набуває дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду може бути надано право на укладення шлюбу, якщо це відповідає її інтересам. Тобто, право на укладення спадкового договору виникає не з моменту набуття законної сили рішення суду про надання цього права даній особі, а з моменту реалізації нею права на шлюб.

При посвідченні спадкових договорів, які укладаються особисто відчужувачами і набувачами, з'ясовується дієздатність громадян, які беруть в них участь. У цьому разі у посвідчувальних написах, які вчиняються нотаріусами на відповідних документах, зазначається, що дієздатність перевірено [21; 16].

Якщо внаслідок фізичної вади, хвороби чи з будь-яких інших причин особа не може підписати договір, заяву або інший документ згідно ч. 4 ст. 207 ЦК України за неї може підписатися інший громадянин. В такому випадку нотаріус встановлює особу громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, а також особу громадянина, який за нього підписався. Якщо в договорі бере участь юридична особа, нотаріус повинен перевірити її правоздатність. Для цього треба ознайомитись зі статутом юридичної особи, щоб визначити, чи відповідає нотаріальна дія, що вчиняється, правам, наданим цій юридичній особі статутом.

Нотаріусом перевіряються також повноваження представника юридичної особи. Але якщо від імені юридичної особи діє її керівник, якому за статутом надано право укладати угоди, то в цьому випадку доручення не вимагається, достатньо лише документа, який посвідчує його службове становище. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, витребується документ, що стверджує його повноваження на розподіл обов'язків між членами колегіального органу (статут, установчий договір тощо). Якщо предметом відчуження за спадковим договором є майно, що підлягає реєстрації (нерухоме майно чи автотранспорт), то нотаріусу обов'язково подаються документи, які підтверджують право власності на це майно.

Наступним обов'язковим документом є довідка про відсутність заборони на відчуження чи арешту відчужуваного майна. Перевірка відсутності заборони на відчуження чи арешту майна провадиться за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Договір стосовно майна, яке не потребує спеціальної реєстрації, посвідчується без витребування документів, що встановлюють право власності (меблі, коштовності, посуд тощо). Визначивши справжні наміри сторін і те, що договір відповідає чинному законодавству, встановивши особу громадян, обсяг їхньої дієздатності і правоздатність юридичних осіб – учасників спадкового договору, оглянувши всі витребувані документи на майно, що підлягає реєстрації, нотаріус складає проект угоди, яка викладається не менш як у двох примірниках, що видаються сторонам на бланках суворої звітності. Один примірник залишається у справах нотаріуса. Посвідчення спадкового договору має свої особливості. По-перше, якщо предметом угоди є частка об'єкта нерухомого майна, то не вимагається згоди співвласників. По-друге, спадковий договір може бути укладений одним або обома із подружжя.

Разом з тим, відчужувач може укласти спадковий договір з вимогою про дотримання його таємниці. Тоді ні нотаріус, ні набувач не мають права до смерті відчужувача розголошувати відомості, які стосуються змісту спадкового договору. У такому випадку спадковий договір за життя відчужувача не може бути оспореним спадкоємцями, оскільки вони не повинні знати його умови. Якщо ж спадкоємці всупереч волі відчужувача узнали умови спадкового договору і виявляють бажання оспорити його, у цьому випадку суд не повинен приймати позовну заяву [18].

Спадковий договір може бути посвідченим без згоди другого з подружжя, якщо з правовстановлюючого документа, свідоцтва про шлюб та інших документів видно, що зазначене в ньому майно є не спільною, а особистою власністю другого з подружжя. Про перевірку цієї обставини нотаріус робить відмітку на примірнику договору, що залишається в справах нотаріуса. Договір може бути посвідчений без згоди другого з подружжя також у випадках, коли останній не проживає за місцезнаходженням майна і місця проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини повинна бути подана копія рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім. Порушення вимог щодо суб'єктного складу, змісту, порядку укладення тощо спадкового договору може мати наслідком його недійсність.