Розділ 4 словник основних термінів

Адієздатна особа – особа, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, в момент заподіяння шкоди.

Акредитив – вид безготівкових розрахунків, сутність якого полягає у тому, що банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) – завника акредитиву і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов’язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи – беніфеціара.

Акцепт – згода на укладення договру відповідно до пропозиції (оферти) другої сторони.

Бенефіціар (кредитор) – особа, перед якою банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує виконання боржником (принципалом) свого обов’язку за гарантією.

Боржник (дебітор) – сторона в цивільному зобов’язанні, яка повинна здійснити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, відшкодувати шкоду та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Вексель – борговий неемісійний цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Існують два види векселів – простий і переказний.

Виключна ліцензія – це ліцензія, яка видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Гарантійний строк – період часу, встановлений законодавством або договором, протягом якого виготовлювач (виконавець) забезпечує якісну роботу (застосування, використання) товару (виробу), послуги; застосовується у договорах купівлі-продажу, міни, поставки, підряду.

Гестор – особа, яка вчиняє дію за чужим інтересом без доручення.

Делегація (переведення боргу) – заміна боржника у зобов’язанні.

Деліквент – заподіювач шкоди у зобов’язаннях про відшкодування шкоди.

Деривативи – стандартні документи, що засвідчують право

та \ або зобов’язання придбати чи продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених умовах у майбутньому. До деривативів належать: форвардний контракт, ф’ючерсний контракт, опціон.

Джерело підвищеної небезпеки – це діяльність, пов’язана із використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів чи обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово-, вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, яка здійснює цю діяльність, та інших осіб.

Договір – це домовленість двох або більше осіб, спрямоване на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків.

Домінус -особа, в інтересах якого здійснюється дія без доручення.

Заповідальний відказ (легат) – покладання на спадкоємця зобов’язання передати іншій особі – відказоодержувачу у власність або за іншим речовим правом майнове право або речі, що входить або не входить до складу спадщини.

Заповіт подружжя – спільний заповіт подружжя щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

Зміст договору – це сукупність умов (пунктів) визначених на розсуд сторін і погоджених ними, та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов’язання із безпідставного збагачення – це один із видів позадоговірних зобов’язань, до категорії яких належать повернення помилково виплаченого боргу, якого в дійсності не було, отримання коштів за оренду чужого майна тощо.

Інкасо – вид безготівкових розрахунків, при яких банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та/або акцепту платежу, в процесі чого банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший (виконуючий) банк.

Істотні умови договору – це умови, які необхідні та достатні для укладання договору.

Іррегулярне зберігання – відносини за договором зберігання речі, яка має родові ознаки.

Кондикційний позов – це зобов’язально-правовий позов про повернення майна з чужого незаконного володіння.

Кошторис – документ - додаток до договору підряду, в якому обумовлюються вартість матеріалів та вартість робіт.

Кредитор – сторона в цивільному зобов’язанні, яка має право вимагати від боржника виконання ним обов’язку щодо здійснення певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, відшкодування шкоди тощо) або утримання від вчинення дії.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності – це письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері.

Моральна (немайнова) шкода – це такі наслідки правопорушення, що не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності, права інтелектуальної власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Невиключна ліцензія - це ліцензія, яка не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Новація – спосіб припинення зобов’язання за домовленістю сторін про зміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами.

Об’єкт зобов’язання – певні дії боржника, або обов’язок утриматися від певної дії (дій).

Одинична ліцензія – це ліцензія, яка видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Оферта – це волевиявлення особи, спрямоване на укладення договору на певних умовах.

Перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестрховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Пожертва – дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема, грошей та цінних паперів, фізичним особам, юридичним особам, державі Україна для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Позичальник – суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Регрес – право зворотної вимоги до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Секретний заповіт – заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

Спадкування - це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Співстрахування означає, що предмет договору страхування застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками.

Споживчий кредит - кредит, який надається фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів та послуг.

Спадкова трансмісія – перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців особи, яка будучи спадкоємцем померла після відкриття спадщини і не встигла її прийняти, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховик – це особа, яка бере на себе ризик загибелі майна, пошкодження здоров’я чи смерті застрахованого і зобов’язана при настанні певних подій сплатити визначену суму страхувальнику чи іншій уповноваженій особі.

Страхувальник – це особа, яка страхує себе, своє майно чи третіх осіб та їх майно від настання певних осіб.

Страховий випадок – це передбачена законодавством або договором подія, з настанням якої виникає обов’язок страхової організації виплатити страхову суму чи страхове відшкодування страхувальникові або третій особі.

Страхова сума – це встановлена законодавством чи договором майнового страхування грошова сума, в межах якої страхова організація відповідно до умов страхування зобов’язана виплатити відшкодування при настанні страхового випадку.

Страховий платіж (внесок, премія) – це плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховикові згідно з договором добровільного страхування або з умовами обов’язкового страхування.

Строк придатності - передбачений договором або законом строк, зі спливом якого товар вважається непридатним до використання (споживання) за призначенням.

Субпідрядний договір -договір, за яким залучають при виконанні договору підряду до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальними перед замовником за результат їхньої роботи.

Фактор – банк або фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Цесія – уступка права вимоги кредитором іншій особі.

Цедент та цесіонарій – первісний та наступний кредитори в цесії.

Розділ 5 КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО (СЕМЕСТРОВОГО) КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ «ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО»

Поточний контроль знань студентів здійснюється за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») відповідно до нижче зазначених вимог по трьох напрямках – усна відповідь, письмове вирішення задач, письмове вирішення тестів.

 

Усна відповідь студента на семінарському (практичному) заняття оцінюється за наступними критеріями:

Оцінка «незадовільно» - відсутність письмової підготовки, незнання базового матеріалу, передбаченого навчальною програмою.

Оцінка «задовільно» - знання основного базового матеріалу, орієнтація в лекційному матеріалі та цивільному законодавстві.

Оцінка «добре» - знання базового, лекційного та навчального матеріалу, а також цивільного законодавства.

Оцінка «відмінно» - вміння аналізувати базовий, лекційний та навчальний матеріал,положення цивільного законодавства, орієнтація в наукових підходах.

При оцінці письмового вирішення ситуативних задач студентом використовуються такі критерії:

Оцінка «незадовільно» - студент невірно визначив цивільне правовідношення, яке підлягає правовому регулюванню, та/ або невірно застосовує чи тлумачить норму (норми) закону, яку використовує при вирішенні задачі.

Оцінка «задовільно» -студент вірно визначив цивільне правовідношення, описане в умовах задачі та його елементи (суб’єкти, об’єкт, зміст), норму (норми), що регулюють ці відносини. Однак, не зміг докладно та послідовно пояснити, чому підлягає застосуванню саме ця норма; вказана цивільно-правова норма тлумачиться студентом невірно або нечітко; відповідь на питання задачі є фрагментарною та непослідовною.

Оцінка «добре» -студент вірно визначив цивільне правовідношення, описане в умовах задачі та його елементи (суб’єкти, об’єкти, зміст), норму (норми), що регулюють ці відносини. Однак, аналіз життєвих обставин та правової норми проведений неповно, відсутня розгорнута відповідь на питання, що поставленні в умовах задачі, допущені несуттєві помилки при тлумаченні цивільно-правової норми.

Оцінка «відмінно» -студент точно визначив, які цивільні правовідносини описані в ситуативній задачі, які суб’єкти виступають їх учасниками, що є об’єктом цих відносин; зазначає якою правовою нормою (нормами) регулюються ці відносини, як слід застосувати вказану норму. При вирішенні задачі студентом використовуються не тільки норми Цивільного кодексу України, а (при наявності) і норми спеціальних законів та підзаконних нормативних актів. Відповідь сформульована чітко, повно та послідовно, ґрунтується на докладному аналізі життєвих обставин, визначених в умовах задачі, та норми права, що їх регулює. Студент показує розуміння понятійного та категоріального апарату цивільного права, вміння правильно тлумачити цивільно-правові норми, на які він посилається, може точно та лаконічно сформулювати прийняте рішення або висновок.

Критерії оцінки тестів:

Оцінка «незадовільно» -менше ніж 50% відповідей на тестові завдання надано вірно.

Оцінка «задовільно» -не менше 50% відповідей на тестові завдання надано вірно. При варіативності відповідей, допускається, що два-три варіанти не вказані, або вказані невірно.

 

Оцінка «добре» -не менше 70% відповідей на тестові завдання надано вірно. При варіативності відповідей, допускається, що один варіант не вказаний, або вказаний невірно.

Оцінка «відмінно» -всі чи не менше 90% відповідей на тестові завдання надано вірно. При варіативності відповідей (наявності декількох відповідей), зазначено всі варіанти.

Семестровий контроль знань студентів проводиться у формах семестрового іспиту або заліку з «Цивільного права» в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і у строки, встановлені навчальним планом. Семестровий іспит - це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з дисципліни «Цивільне право» за семестр, що проводиться як контрольний захід. Семестровий залік - це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних (семінарських) заняттях. Студент вважається допущеним до семестрового контролю з «Цивільного права» (семестрового іспиту або заліку), якщо він виконав всі види робіт, передбачені навчальним планом. Іспит з «Цивільного права» складаються студентами в період екзаменаційних сесій, передбачених навчальним планом за розкладом, затвердженим адміністрацією факультету. Результати складання іспитів оцінюються за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»), а заліків - за двобальною шкалою («зараховано», «не зараховано») і вносяться в екзаменаційну відомість, залікову книжку.

Оцінка знань студентів на семестровому екзамені здійснюється за наступними критеріями:

Оцінка «незадовільно»

Відповідь студента свідчить про незнання ним базового матеріалу, передбаченого навчальною програмою з дисципліни «Цивільне право», та положень цивільного законодавства.

Оцінка «задовільно»

Відповідь студента ґрунтується на рівні репродуктивного мислення. Слабкі знання структури курсу «Цивільне право», допускає помилкові тлумачення термінів, формулювань. Спостерігаються порушення послідовності у висвітленні питань, зазначених в екзаменаційному білеті. Засвоєно лише основну частину програмного матеріалу, яка охоплює тільки вузлові питання, що мають визначальне значення для розуміння тем курсу. Знає лише основний зміст нормативно-правових актів і недостатньо володіє знанням понятійного апарату, розуміння норм цивільного права має поверхневий характер.

 

Оцінка «добре»

Відповідь студента базується на самостійному аналізі питання. Хороші знання тексту нормативно-правового акту, висвітлення матеріалу – грамотне і по суті. Хороше засвоєння програмного матеріалу. Можливі несуттєві неточності в поясненні деяких неосновних питань. Знання положень нормативно-правових актів та розуміння змісту їх норм.

 

Оцінка «відмінно»

Програмний матеріал засвоєно повністю. Відповідь студента базується на самостійному творчому мисленні. Студент показує знання структури курсу «Цивільне право», тем, мікротем; висвітлення питань, зазначених в екзаменаційному білеті, повне та ґрунтовне. Студент грамотно та логічно будує усну відповідь, правильно використовує понятійний апарат, без зволікань дає відповідь на основні і додаткові питання. Студент має ґрунтовні знання нормативно-правових актів і вміє робити узагальнення та висновки за їх змістом.