IV. Міждисциплінарне інтегрування

Дисципліна	Студент повинен знати	Студент повинен вміти
1. Попередні (забесечуючі) дисципліни 1.1.Нормальна анатомія 1.2.Нормальна фізіологія	Особливості імунної, дихальної системи та шкіри у дітей різних вікових груп	Використовувати знання для адекватної оцінки клінічних параметрів
1.3. Біохімія	Параметри біохімічного дослідження крові.	Оцінити біохімічні дослідження крові
1.4. Патанатомія	Основні зміни у сизовій носа та в шкірі при алергійному запаленні	Знати етапи та термін розвитку запальних змін для вчасної та адекватної терапії
1.5. Патфізіологія   1.6. Мікробіологія (імунологія)	Параметри імунологічного дослідження крові (IgE сироватки крові)   Параметри імунограми І рівня. Біоценоз шкіри та слизової носу.	Оцінити імунологічні, біохімічні дослідження крові
1.7. Пропедевтика дитячих хвороб	Методику дослідження і семіотику захворювань дихальної системи, шкіри. Методику проведення бактеріологічних посівів, мазку – відбитку зі слизової носу.	Провести об'єктивний огляд хворого (огляд, пальпація, перкусія, аускультація). Оцінити результати допоміжних методів діагностики
1.8. Променева діагностика	Покази та методи променевої діагностики захворювань дихалної системи	Оцінити рентгенограми
1.9. Фармакологія	Системні та топічні ГКС, нестероїдні протизапальні засоби (препарати кромогліциєвої кислоти), декогестанти, антигістамінні І та ІІ покоління. Механізми їх дії	Виписувати рецепти, вміти призначати згідно особливостей перебігу захворювання
2. Наступні дисципліни, ті що забезпечуються 2.1. Дитячі хвороби 2.2. ЛОР-хвороби 2.3. Дерматовенерологія 2.4. Клінічна алергологія та імунологія	Клінічні особливості порушень дихальної системи та захворювань шкіри. Чинники зхворювання та механізми його розвитку	Виставити діагноз за клінічними ознаками та призначити лікування залежно від ступеня та періоду захворювання
ІІІ. Внутрішньопредметна інтеграція (між темами даної дисципліни)	Етіопатогенез та клінічні особливості перебігу. Принципи лікування та профілактики загострень	Визначити основні клінічні симптоми та принципи терапії

V. Зміст теми заняття.

 

 

АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ

 

L 20 Атопічний дерматит.

L 20.8 Інші атопічні дерматити.

L 20.9 Атопічний дерматит неуточнений.

 

Атопічний дерматит (АтД) – генетично зумовлене хронічне алергічне запалення шкіри, яке має характерну клінічну картину, супроводжується свербінням і часто поєднується з респіраторними проявами негайної алергії: алергічним ринокн’юнктивітом, атопічною бронхіальною астмою.

 

Діагностичні критерії атопічного дерматиту

Обов’язкові:

1. свербіння;

2. типова морфологія і локалізація уражень: згинальні поверхні кінцівок, посилення шкірного малюнку;

3. ліхенізація шкіри на згинальних поверхнях кінцівок, посилення шкірного малюнку;

4. хронічний рецидивуючий перебіг;

5. атопія в анамнезі і в родині.

Додаткові

1. сухість шкіри;

2. іхтіоз, посилення шкірного малюнку долонь, фолікулярний кератоз;

3. позитивна шкірна реакція гіперчутливості негайного типу з харчовими та іншими алергенами;

4. підвищений рівень загального сироваткового IgE;

5. виникнення захворювання в ранньому віці (до 2 років);

6. схильність до інфекції шкіри переважно стафілококової та герметичної етіології;

7. неспецифічний дерматит кистей та стоп;

8. екзема сосків;

9. хейліт;

10. рецидивуючий кон’юнктивіт;

11. лінії Дені (складка Дені – Моргана на нижніх повіках);

12. білий дермографізм;

13. темні кола навкруг очей;

14. блідість або еритема обличчя;

15. складка на передній поверхні шиї;

16. свербіння при потінні;

17. алергія до вовни і розчинних жирів;

18. залежність клінічного перебігу від факторів зовнішнього середовища та емоцій.

Лабораторні тести

1. позитивні шкірні тести з харчовими, побутовими або грибковими алергенами;

2. окрім загального сироваткового, підвищення рівнів специфічних IgE-антитіл;

3. клітинні реакції гіперчутливості уповільненого типу in vitro;

4. еозинофілія;

5. порушення показників функціонального стану шлунково-кишкового тракту;

6. дисбіоз.

Коментар:

Локалізація шкірних уражень залежно від віку:

- ранній дитячий вік – обличчя, волосиста частина голови, шия;

- дитячий вік старший за 4 роки – згинальні поверхні кінцівок (ліктьові, підколінні ямки), кисті, щиколотки, зменшення уражень обличчя;

- дорослий вік – обличчя (периорально та периорбітально), шия.

Ступінь тяжкості АтД визначається поширеністю шкірного процесу, локалізацією, наявністю вторинної шкірної інфекції і респіраторних проявів атопії.

 

ДІАГНОСТИКА

 

Для діагностики, оцінки ступеня тяжкості, а також ефективності проведеної терапії, необхідно використовувати напівкількісний метод – шкалу SСORAD (Scoring of Atopik Dermatitis), який передбачає бальну систему оцінки шести об’єктивних і суб’єктивних симптомів, які заносяться в оціночний аркуш. Кожний симптом оцінюється від 0 до 3 балів (0 – відсутність, 1 – легкий, 2 – середній, 3 - тяжкий). Оцінки виставляються у спеціальній таблиці, і на їх підставі розраховується загальний індекс SСORAD.

І етап: визначення та оцінка ознак інтенсивності (об’єктивні симптоми)

1. еритема (гіперемія),

2. набряк / папула,

3. мокнуття / кірки,

4. екскоріація,

5. ліхеніфікація,

6. сухість.

ІІ етап: розрахунок площі ураження шкірних покривів

Площа ураження оцінюється за правилом “дев’яток”. При цьому одна долоня дитини складає 1% всієї поверхні шкіри.

ІІІ етап: оцінка суб’єктивних ознак

Оцінюється свербіж і порушення сну за 10-бальною шкалою згідно із середніми цифрами за останні 3 дні / ночі.

IV етап: розрахунок величини індексу SСORAD

SСORAD = А/5 + 7 х В/2 + С, де

А – площа ураження шкіри у відсотках,

В – сума балів об’єктивних ознак,

С – сума балів суб’єктивних ознак.

АтД характеризується високим вмістом загального сироваткового IgE і численною сенсибілізацією до атопічних алергенів (побутових, епідермальних, грибкових, пилкових, харчових).

При АтД мають місце зміни Т-клітинної регуляції (переважно Th2 – відповідь), що визначає наявність IgE-зумовлених реакцій. Для атопічного дерматиту характерні висока ступінь колонізації Staph. aureus; вірусні інфекції, зумовлені Herpes simplex, Varicella, вірусом бородавки и контагіозного молюска, а також грибкові інфекції (дерматомікози, зумовлені Trichophyton, високий відсоток колонізації умовно – патогеними грибами роду Candida albicans, C. Parapsilosis, Rhizopus spp., Spegazzinia tessarthra, Pityrosporum ovale). Із супутніх захворювань найчастіше зустрічається патологія кишково-шлункового тракту: гастрити, виразкова хвороба шлунку і 12-палої кишки, порушення мікрофлори кишкового тракту, паразитарна інвазія, а також вогнища хронічної інфекції, захворювання ЛОР- органів, порушення психіки, катаракта.

 

ОБСТЕЖЕННЯ

 

1. ОБОВ’ЯЗКОВІ ЛАБОРАТОРНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ

ДОСЛІДЖЕННЯ

-Клінічний аналіз крові (при відхиленнях від норми - 1 раз на 10 днів).

-Біохімічний аналіз крові (загальгий білок, білірубін, АЛТ, АСТ, сечовина, креатинін, фібриноген, СРБ, глюкоза) одноразово, у випадку проведення плазмоферезу - контроль загального білка перед кожним сеансом.

-Визначення групи крові, резус-фактора.

-RW, ВІЛ.

-Загальний аналіз сечі, при необхідності – аналіз сечі за Нечипоренком.

- Імунологічне обсстеження (визначення рівня IgA, IgM, IgG, загального сироваткового IgE, субпопуляцій лімфоцитів).

-Бактеріологічне дослідження фекалій (аналіз кала на дисбактеріоз) під час надходження до стаціонару і контрольний через 2 тижня після закінчення корегуючого курсу терапії.

-ЕГДС – під час надходження до стаціонару.

-ЕКГ.

-Рентгенологічне дослідження ППН – під час надходження до стаціонару.

2. ДОДАТКОВІ ОБСТЕЖЕННЯ

-УЗД органів черевної порожнини, малого тазу, нирок – за показаннями.

-Рентгенологічне обстеження ОГК – за показниками.

3. АЛЕРГОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ

-Алергоанамнез.

-Шкірні тести з атопічними алергенами (скарифікаційні, prick).

-Визначення специфічних IgE – антитіл до атопічних алергенів (з використанням МАСТ або РАСТ).

-Провокаційні тести за необхідністю (назальні, кон’юнктивальні).

4. ОБОВ’ЯЗКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

-Алерголог.

-Дерматолог.

-Педіатр.

-Гастроентеролог.

-Отоларінголог.

-Ендокринолог.

-Психоневролог.

При дифузному АтД постановка шкірних тестів може бути проведена тільки після досягнення ремісії або відносної ремісії шкірного процесу.