Зміст основних розділів курсової роботи

Титульний аркуш є першим аркушем роботи та оформлюється за встановленою формою (Додаток А).

Завдання оформлюється за встановленою формою на одному листі і видається на кафедрі, або може бути зроблено студентом за зразком (ДодатокБ).

Реферат – скорочений виклад змісту роботи з основними практичними рекомендаціями і висновками. Текст рефератувключає предмет, характер і мету роботи, метод проведення роботи, конкретні результати, висновки щодо особливостей, ефективності, можливості застосування здобутих результатів.

Зміст включає вступ, номери й найменування всіх розділів, підрозділів та пунктів основної частини, висновки, перелік посилань, а також додатків. В змісті наводяться номери сторінок, на яких розміщується початок матеріалу.

У вступі курсової роботи подаються актуальність вибраної теми та її значення для досліджуваного об’єкту, наявні напрями теоретичних і практичних досліджень з зазначеної проблеми провідних науковців і фахівців галузі, мета та задачі виконання роботи, об'єкт дослідження, методи, що використовуватимуться при проведенні досліджень і в період дослідження.

 

3.1.Зміст і завдання плану матеріально-технічного забезпечення

В цьому розділі курсової роботи наводиться літературний огляд щодо сучасного стану вирішення досліджуваної проблеми, останні розробки та думки науковців, розкриваються теоретичні та методичні підходи щодо поставленої проблеми. На базі проведених узагальнень літературних джерел формується власна позиція автора щодо досліджуваної проблеми та шляхів її вирішення. Також передбачається пункт, в якому висвітлюється сучасний стан досліджуваної проблеми в господарстві.

 

3.1.1.Характеристика плану матеріально-технічного забезпечення

Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконує велику роль у підвищенні ефективності виробництва. Воно виступає в якості опосередкованого зв'язку між виробництвом та виробничим споживанням продукції виробничо-технічного призначення та його діяльність з розширенням масштабів виробництва безперервно зростає. Тому тут студентові необхідно розглянути питання, що таке матеріально-технічного забезпечення, яка його мета, завдання та економічне значення. Розглядаючи систему планування МТЗ, потрібно з’ясувати зміст і послідовність розроблення плану МТЗ.

3.1.2.Вплив зовнішнього середовища на формування плану МТЗ

У сучасних умовах різних впливів зовнішнього середовища на діяльність підприємства стратегічне планування МТЗ має передбачити заходи для забезпечення гнучкості та швидкої реакції на зміну умов МТЗ, визначити обсяги й напрями інвестицій на ці цілі. Поточне планування передбачає забезпечення виробничої операційної діяльності всіма видами матеріальних ресурсів на плановий рік.

Метою оперативного планування є координація руху матеріальних ресурсів між різними підрозділами підприємства, регулювання та контроль за запасами матеріалів. Процес матеріально-технічного постачання тісно пов’язаний і з іншими сторонами багатогранної діяльності підприємства.

Тому в даному розділі необхідно розглянути вплив зовнішнього середовища як на матеріально-технічне забезпечення, так і на поточні та підсумкові показники фінансової діяльності підприємства, на формування собівартості продукції, подолання конкуренції та інше.

3.2.Основні показники та порядок розробки плану матеріально-технічного забезпечення

План матеріально-технічного забезпечення складається із двох частин:

- розрахунків потреби в матеріально-технічних ресурсах;

- балансів матеріально-технічного забезпечення.

Розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах залежно від характеру матеріалів, які застосовуються, здійснюється в наступних таблицях:

- потреба в сировині і матеріалах;

- потреба в паливі і енергії;

- потреба в оснащенні.

Вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного забезпечення є:

- плановий обсяг випуску продукції в асортименті і номенклатурі;

- прогресивні норми витрат матеріальних ресурсів;

- інформація про кон'юнктуру ринку товарів;

- аналіз витрат матеріальних ресурсів у звітному періоді;

- зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду;

- плани технічного й організаційного розвитку, технічного переозброєння й реконструкції підприємства, капітального будівництва.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається на основі балансу МТЗ підприємства з урахуванням залишків і внутрішніх джерел забезпечення.

Основні дані для визначення потреби — це узгоджені з попитом пропозиції підприємства щодо виробництва товарів і послуг та норм витрат на їх виготовлення.

У розрахунках необхідно диференціювати потребу підприємства за основними напрямами витрат, беручи до уваги їхнє значення та переважання питомої ваги в загальному обсязі потреби підприємства.

Потребу в МТР розраховують різними методами, серед яких найширше застосовують метод прямого розрахунку (детермінований), що ґрунтується на прогресивних нормах витрат матеріалів та планах випуску продукції. До методів прямого розрахунку відносять подетальний, на виробничу одиницю, за аналогами, за типовими представниками, рецептурний та ін.

За подетального методу потребу в матеріалах визначають як добуток норми витрат на деталь і кількість запланованих до виробництва деталей.

Потрібно звернути увагу на те, що потреба на основне виробництво полягає насамперед у потребі у виробництві готової продукції. Нехай Пі — потреба в і-х матеріальних ресурсах для виконання виробничої програми підприємства. Тоді:

(3.1)

де n — кількість видів виробів, на які розраховують матеріал і-го найменування; Aj— виробнича програма з виробництва j-ї продукції, шт. (м, м2 і т. ін.); НВіj — норма витрат і-го матеріалу на виробництво одиниці j-ї продукції.

Цей метод можна також використати для розрахунку потреби в матеріалах на одиницю продукції або її частину — вузол, деталь тощо. Необхідність у таких розрахунках постає в разі масового та серійного виробництва.

За багатономенклатурного виробництва (електротехнічне, підшипникове, інструментальне тощо) потреба у виконанні виробничої програми може визначатися за типовим представником, за який беруть одиницю продукції, що з найбільшою точністю віддзеркалює середню витрату матеріалів на дану групу (партію продукції). Розрахунок потреби в матеріалі (Пм) виконують за формулою:

(3.2)

де НВтп — норма витрат на типовий представник;

А — програма випуску всіх виробів даної групи.

За відсутності норм потреба в матеріалах на плановий період може бути знайдена методом динамічних коефіцієнтів, тобто виходячи з фактичних витрат за минулий період та індексів програми виробництва та норм витрат матеріалів за формулою

(3.3)

де ВМф — фактичні витрати певного матеріалу минулого періоду;

Іа — індекс програми виробництва;

Ін — індекс норм витрат матеріалів.

У таких галузях, як металургійна, харчова, виробництво будівельних матеріалів, скляна для визначення потреби в матеріальних ресурсах використовують метод рецептурного складу. Спочатку розраховують обсяг придатної продукції, необхідної для виконання виробничої програми, ливарні заготовки, скломасу за формулою:

(3.4)

де Ппр — продукція, придатна для оброблення;

ВЧj — чорнова вага j-го виробу (деталь);

Аj — програма виробництва j-х виробів.

Потребу в кожному конкретному компоненті, який входить до складу шихти, визначають на підставі рецептури, що зазначає відсотковий склад кожного компонента сировини та планового виходу придатної продукції й обчислюється таким чином:

(3.5)

де Кі — компонент;

ПВк — питома вага конкретного компонента в шихті, %;

Ппл — плановий вихід придатної продукції, %.

Потрібну кількість палива на технологічні та енергетичні цілі знаходять прямим розрахунком на підставі норм витрат умовного палива, які встановлено на одиницю продукції або робіт:

(3.6)

 

де Рі — потреба в і-му виді палива в натуральних одиницях;

Аj — план виробництва j-ї продукції;

НВуп — норма витрат умовного палива на виконання одиниці j-го виду робіт (одиниці продукції);

КЕ — калорійний еквівалент і-го палива.

Під час освоєння випуску нових видів виробів потребу в матеріалах розраховують за аналогами. У цих випадках використовують норми витрат матеріалів на аналогічні вироби.

Потребу в ресурсах для створення запасу незавершеного виробництва (Пнзв) обчислюють за формулою:

(3.7)

де , — обсяг незавершеного виробництва по j-му виду продукції, у який входить і-й ресурс на кінець і початок планового періоду, натур. од.

Потребу в комплектуючих матеріалах, які потрібні для випуску продукції й не виробляються підприємством, визначають згідно зі специфікаціями конструкторсько-технологічної документації.

Потребу в допоміжних матеріалах (інструмент, запасні частини тощо) розраховують за нормами витрат на одиницю продукції, вид робіт.

В остаточному вигляді план забезпечення — це розгорнутий баланс, який відображає всю потребу в матеріальних ресурсах за напрямами споживання та джерелами її покриття, з урахуванням наявних запасів на складах. Баланс розробляють як у натуральному, так і грошовому вираженні.

Баланс МТЗ підприємства охоплює потребу в матеріалах:

- на виробництво продукції Рп;

- упровадження нової техніки Рнт;

- ремонтно-експлуатаційні потреби Рр-е;

- утворення залишків незавершеного виробництва Рнзв;

- утворення перехідних запасів Рз.

Джерелами покриття цієї потреби можуть бути:

- очікувані залишки на початок планового періоду Зо;

- матеріали в незавершеному виробництві на початок планового періоду Знзв;

- мобілізація внутрішніх ресурсів Мвн;

- придбання і завезення матеріалів зі сторони Зс.

Отже, матеріальний баланс можна подати в такому вигляді:

(3.8)

Наведений баланс МТЗ слугує інструментом логістичного управління рухом матеріальних ресурсів на промислових підприємствах.