Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.

Правила безпеки при виконанні вантажних, транспортувальних робіт

Правила безпеки при монтажі та експлуатації транспортних машин та транспортних засобів

 

Правила безпеки при виконанні вантажних та транспортувальних робіт.

Небезпечні вантажі, згідно з небезпекою при їх транспортуванні, поділяються на 4 групи: 1 - малонебезпечні (плоди, овочі, продукти харчування, будівельні матеріали тощо); 2 - небезпечні за своїми розмірами (великогабаритні та багатотонні конструкції, труби великої довжини, та ін.); 3 - вантажі, що пилять, димлять або в гарячому стані (вапно, крейда, асфальт, бітум, цемент насипом і т.п.); 4 - небезпечні за своїми властивостями: вибухівка, бензин, газ та ін. (вони, в свою чергу, згідно з ГОСТ 19433-81, поділяються ще на 9 класів (вибухові; стиснені, зріджені або розчинені гази; пожежонебезпечні; отруйні, інфекційні; високотоксичні; радіоактивні, тощо).Небезпечні вантажі повинні маркуватися спеціальними знаками безпеки, що мають форму квадрата, поділеного тонкою горизонтальною лінією на два прямокутних трикутники і окантованого чорною рамкою. В верхньому трикутнику зображується знак небезпеки (вогонь, вибух, символ радіоактивності, тощо), в нижньому - напис про небезпечність вантажу та номер класу небезпеки за властивостями.

Кодексом законів про працю України встановлені граничні норми піднімання та переміщення вантажів однією людиною, в залежності від статі та віку: для чоловіків віком 18 років і старших - 50 кг (допускається до 80 кг при одноразовому перенесенні на відстань по горизонталі до 25 м, за умови, що вантаж укладаєтся на спину і знімається іншими вантажниками); для жінок старших за 18 років - 7 кг при постійній роботі і 10 кг при чередуванні з іншою; для юнаків і дівчат 16-17 років - 7 кг та 14, а для 17-18 літніх відповідно 8 та 16 кг.

Ці норми є примусовим заходом, що захищає працівника від надмірної втоми і перевтоми при виконанні тяжких вантажних робіт.

Транспорт, в залежності від місця його застосування, поділяють на зовнішнійі внутрішньозаводський.Зовнішній транспорт призначений для доставки сировини, палива, напівфабрикатів, готової продукції та інших, необхідних підприємству вантажів і для вивозу з підприємства готової продукції і відходів. Операції зовнішнього транспортування виконуються засобами автомобільного, залізничного, водного і повітряного транспорту, а іноді і гужевого.

Внутрішньозаводський (внутрішній) транспорт може бути міжцеховимі внутрішньоцеховим. Міжцеховий транспорт призначений для транспортування вантажів, сировини, напівфабрикатів, продукції по підприємству до місць їх обробки і зберігання та для видалення відходів виробництва. Вибір засобів міжцехового транспорту залежить від фінансових можливостей підприємства, масштабів і специфіки виробництва.

Механізація і автоматизація вантажно-розвантажувальних і транспортувально-складських робіт (ВРТСР) є одним із найважливіших резервів підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції.

Керівники, що відповідають за проведення ВРТСР, повинні визначати порядок і методи їх проведення та використання механізмів і пристроїв, забезпечувати інструктаж та навчання з питань охорони праці. До їх обов'язків входить систематичний контроль за станом безпеки (за застосуванням і правильним користуванням робітниками спецодягом і індивідуальними засобами захисту, за наявністю необхідних знаків безпеки, за дотриманням норм перенесення вантажів, за забезпеченням працюючих інструкціями з правил безпеки і експлуатації обладнання, за станом чистоти і порядку на робочих місцях, в проходах і проїздах тощо).

До ВРТС робіт допускаються особи не молодше 18 років, що про йшли медичне обстеження, навчені безпечним методам праці і ознайомлені з діючими нормами, правилами і інструкціями з охорони праці.

Транспортні шляхи і проходи на території підприємства і в будівлях повинні відповідати санітарно-технічним вимогам, будівельним і протипожежним нормам. Місця, де проводяться ВРТСР, звільняються від зайвих вантажів, снігу, льоду, непотрібних предметів, а в необхідних випадках посилаються піском.

Правила безпеки при монтажі та експлуатації транспортних машин та транспортних засобів.

Для запобігання травмуванню людей, рухомі частини транспортерів (приводні та натяжні пристрої, вимикаючи барабани, опорні та підтримуючі стрічку ролики, ремінні й інші рухомі елементи передач, шківи, муфти, кінці валів і тому подібне) в зонах робочих місць, до яких можливий доступ обслуговуючого персоналу і осіб, що працюють поблизу і можуть опинитися біля конвеєра, повинні бути огороджені металевими кожухами або сіткою. Грузила вертикальних натяжних станцій повинні огороджуватись на висоту не менше 2 м від підлоги.

Усунення виявлених недоліків, регулювання і наладку вузлів, натяг ланцюгів і стрічки, змащення поверхонь, що труться, та очищення транспортера необхідно проводити при його повній зупинці, вимикненому електродвигуні і заблокованій проти можливості вмикання пусковій кнопці. При виконанні цих робіт необхідно повіси­ти на пусковому пристрої плакат: "Не вмикати - працюють люди!"

Органи управління (рукоятки, кнопки та інше) встановлюють в місцях, які забезпечують добрий нагляд за конвейєром під час його роботи. Транспортери обладнуються звуковою та світловою сигналізацією (сирена, дзвінок, світильники), що попереджує про їх запуск або про аварійну ситуацію.

Транспортери в головній і хвостовій частинах повинні бути обладнанні аварійними кнопками "Стоп" для миттєвої їх зупинки. Транспортери, що погано проглядаються по всій довжині, в місцях підвищеної небезпеки, у разі необхідності, додатково обладнують­ся кнопками "Стоп" (зі сторони проходу). Кнопки "Стоп" також встановлюються при великій довжині транспортера через кожні 10м і фарбуються в червоний колір.

Для обслуговувананя транспортерів допускаються особи, які пройшли навчання (відповідний інструктаж) по охороні праці. Перед пуском транспортера в роботу необхідно провести його зовнішний огляд, перевірити кріплення всіх частин, наявність заземлення, справність електрообладнання. Провести пробний холостий запуск без завантаження. Перевірити чи спрацьовують кінцеві вимикачі. Впевнившись, що транспортер працює справно, можна приступити до його експлуатації.

Робота стаціонарних стрічкових транспортерів без пристроїв, що контролюють швидкість, не допускається. При послабленні натягу стрічки забороняється змащувати привідні барабани в'язкими речовинами (смола, каніфоль і т.п.). Відстань від нижньої стрічки конвеєра до підлоги повинна бути не менша 0,15 м.

Швидкість руху стрічки транспортера при ручному розвантаженні штучного вантажу повинна бути не більша:

- 0,5 м/с - якщо маса вантажу, що развантажується не більше 5,0 кг;

- 0,3 м/с - якщо маса найбільшого вантажу перевищує 5,0 кг

При автоматичному завантаженні і розвантаженні штучного або сипучого вантажу швидкість може бути до 1 м/с.

У схемі управління транспортера також повинно передбачатися блокування, яке виключає можливість повторного його включення до ліквідації аварійної ситуації.

Рольганги. При транспортуванні штучних вантажів на невеликі відстані широко застосовуються транспортуючі пристрої - рольганги. Рольганги або роликові транспортери можуть бути з електричним приводом і безприводні. Для створення безпечних умов праці на кінцях похилих рольгангів встановлюють тормозні пристрої для обмеження швидкості.

При роботі рольгангів не дозволяється стояти або залазити на його стійки та опори, для зручності обслуговування необхідно передбачити спеціальні площадки.

Спуски. Для переміщення вантажів під дією сили тяжіння з більш високого рівня на нижчий застосовуються спуски різних конструкцій (роликові та похилі жолоби-склизи). Вони розташовуються похило або вертикально.

Роликові спіральні спуски для запобігання випадіння вантажу обладнуються бортами з обох боків по всій довжині спіралі. Висота борта повинна відповідати розмірам вантажу і бути не менше 0,25 м для будь-яких конструкцій спусків. Гвинтові ковзаючі спуски повинні мати таку ширину жолоба, щоб не відбувалось заторів від стискування вантажів при їх русі.

Похилі спуски роблять міцної конструкції, а кут нахилу пови­нен забезпечувати плавне, без ударів, пересування вантажів.

Вантажні візки. Вантажні візки полегшуть працю людини при переміщенні вантажів. Недоліки їх полягають у тому, що працівник, при високо накладеному вантажі, не бачить шляху переміщення. Для запобігання травмування рук водія на рукоятках візків робляться скоби. В візках відсутні гальмівні і сигнальні пристрої, тому при транспортуванні візка з вантажем по схилам та на підйом, обслуговування його необхідно доручати декільком працівникам, щоб запобігти неконтрольованому рухові візка.

При перевезенні на візках посудин з гарячою рідиною, на візок можна ставити лише одну посудину, при цьому рух візка повинен здійснюватися плавно, без раптових зупинок.