Законодавча та нормативна база України про охорону праці 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Законодавча та нормативна база України про охорону праці



Державні, галузеві та міжгалузеві нормативні акти з охорони праці.

Праця жінок та молоді.

 

Державні, галузеві та міжгалузеві нормативні акти з охорони праці.

Державнi мiжгалузевi та галузевi нормативнi акти про охорону працi - це правила, стандарти, норми, положення, iнструкцiї та iншi документи, яким надано чиннiсть правових норм, обов'язкових для виконання.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд i скасування чинних державних мiжгалузевих та галузевих нормативних актiв про охорону працi проводяться органами державного нагляду за охороною працi за участю iнших державних органiв i професiйних спiлок у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стандарти, технiчнi умови та iншi нормативно-технiчнi документи на засоби працi i технологiчнi процеси повиннi включати вимоги щодо охорони працi i погоджуватися з органами державного нагляду за охороною працi.

Законодавчими актами, що визначають основні правовідносини у виробничій діяльності, є державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП).

Державні нормативні акти про охорону праці – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано силу закону і які є обов’язковими для виконання.

Залежно від сфери впливу ДНАОП можуть мати міжгалузеву та галузеву дію.

Міжгалузеві державні нормативні акти про охорону праці мають загальнодержавне значення, їх дія поширюється на всі підприємства незалежно від їх відомчої належності, форми власності та виду господарської діяльності.

Галузеві державні нормативні акти про охорону праці поширюються лише на підприємства, що належать до певної галузі.

ДНАОП затверджують:

· Кабінет Міністрів;

· Держгірпромнагляд;

· органи санітарно-епідеміологічної служби МОЗ;

· органи державного пожежного нагляду МНС;

· органи нагляду за ядерною безпекою та ін..

Нормативно – правові акти з охорони праці є обов’язковими до виконання, в умовах виробничої діяльності, будь – якими суб’єктами господарювання.

У разi вiдсутностi в нормативних актах про охорону працi вимог, якi необхiдно виконати для забезпечення безпечних i нешкiдливих умов працi на певних роботах, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною працi заходiв, що забезпечать безпеку працiвникiв.

Праця жінок та молоді.

Особливості правового регулювання праці жінок відображені в окремій главі Кодексу законів про працю. Вони містять підвищені гарантії при прийомі на роботу та звільненні вагітних жінок і жінок, що мають неповнолітніх дітей, заборону праці жінок на важких і шкідливих для здоров’я роботах, додаткові пільги.

Забороняється застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими умовами праці, а також на підземних роботах. Робота жінок обмежується у нічний час. Дозвіл на нічні роботи може бути отриманий при особливій необхідності (як тимчасовий захід). Забороняється залучення жінок до підняття й переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Піднімання та пересування вантажів допускається тільки в межах санітарних норм (до 7 кг при постійному перенесенні і до 10 кг - при періодичному).

Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні та направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди.

Крім того, вагітні жінки, жінки, які мають дітей віком до 3 років, згідно з медичною довідкою переводяться на легшу роботу із збереженням середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, якщо нова робота нижче оплачується.

Жінок із дітьми віком до 3-х років можуть, за їх бажанням, переводити на легшу або зручнішу для них роботу із збереженням середньомісячного заробітку. Це стосується і вагітних жінок.

Законодавством установлено, що забороняється відмовляти вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей, у прийнятті на роботу із вищевказаних мотивів.

Для неповнолітніх законодавством установлені також певні пільги:

1) не допускається прийняття на роботу осіб, молодших 16 років (крім окремих винятків). У виняткових випадках, за погодженням із профспілками, можуть прийматись на роботу 15-річні особи. Для практичної підготовки молоді, що навчається, допускається приймати з 14 років учнів загальноосвітніх шкіл і професійних навчальних закладів для виконання легкої роботи у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює;

2) на підприємствах, в установах, організаціях ведеться спеціальний облік неповнолітніх;

3) прийом на роботу неповнолітніх здійснюється тільки після їх медичного огляду;

4) забороняється залучати неповнолітніх до піднімання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми, а також до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні; Усі працівники до 18 років не можуть бути залучені до виконання важких або небезпечних робіт, до робіт із шкідливими умовами праці, а також до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Для працівників віком від 16 до 18 років робочий тиждень не повинен перевищувати 36 годин, для осіб віком від 15 до 16 років і для учнів 14-15 років, що працюють під час канікул, - 24 години

5) для неповнолітніх установлюється скорочений робочий день, а оплата праці проводиться як за повний робочий день;

6) неповнолітнім щорічні відпустки надаються в літній час, а за їх бажанням – в інший час.

Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Навчання (професійну підготовку) і підвищення кваліфікації молоді роботодавець проводить індивідуально або в бригадах за рахунок підприємства.

Законодавство вимагає створення належних умов, що дозволяють поєднувати роботу з навчанням. Виробниче навчання та підвищення кваліфікації робітників може здійснюватися в робочий час. Для здачі вступних іспитів до вищих і середніх спеціальних закладів працюючій молоді надається відпустка: - для вступу до вищих навчальних закладів - 15 календарних днів;- для вступу до середніх навчальних закладів - 10 календарних днів. Молодь, що навчається, може отримати 1 вільний день на тиждень без збереження зарплати. Пільги мають студенти заочних і вечірніх відділень ВЗО і технікумів.

Студентам-заочникам один раз на рік оплачується проїзд до місця навчання і назад.

 

 


Самостійні роботи

 

Нормативні акти з охорони праці та відповідальність працівників за порушення законодавства та нормативних актів з охорони праці

 

В Україні затверджено положення про створення державних нормативних актів з охорони праці - ДНАОП. Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання усіма підприємствами і установами.

Державні нормативні акти з охорони праці кодуються (рисунок 1). Промисловість України кодується згідно з класифікатором по галузям і підгалузям чотиризначним кодом.


Рисунок 1- Кодування нормативних актів

Реєстр нормативних актів, що діють в Україні, виданий Держ- наглядохоронпраці в 1997році і постійно поповнюється.

В Україні розробляються державні стандарти України (ДСТУ). В галузі охорони праці вже діють такі стандарти: ДСТУ 2293-99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять"; ДСТУ 2272-93 "Пожежна безпека. Терміни та визначення"; ДСТУ 3038-95 "Гігієна. Терміни та визначення основних понять" та деякі інші, що невдовзі повинні замінити ще частково діючі міждержавні стандарти - ГОСТи, Системи стандартов безопасности труда (ССБТ) (рос.), які розроблені ще за часів СРСР Вони містять вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Діючі ГОСТи, що належать до ССБТ, мають шифр системи 12 і поділяються на 5 кваліфікаційних груп, яким надано такий шифр (шифр підсистеми):

1. Організаційно-методичні стандарти - 0.

2. Стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників - 1.

3. Стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання - 2.

4. Стандарти вимог безпеки до виробничих процесів - 3.

5. Стандарти вимог до засобів захисту працюючих - 4.

Приклад позначення міждержавного стандарту: ГОСТ 12.1.005-88

ССБТ "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", де ГОСТ - Государственный общесоюзный стандарт (у зв'язку з тим, що стандарти не перекладалися українською мовою, вживається російська абревіатура); 12 - стандарти безпеки праці; 1 - шифр підсистеми; 005 - порядковий номер стандарта; 88 - рік затвердження або перегляду і назва стандарта.

Стандарти ССБТ підсистем "0,2,3,4" можуть бути державними, галузевими і республіканськими, а підсистеми "0" також і стандартами підприємств (об'єднань). Галузеві і республіканські стандарти встановлюють вимоги, норми та правила у відповідності до державних стандартів з урахуванням особливостей безпеки праці в галузі або в республіці. Стандарти підсистеми "1", як правило, повинні бути державними.

Крім ДСТУ, ГОСТ і ДНАОП в Україні діють: санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії та гігієни праці; будівельні норми і правила (СНиП - строительные нормы и правила - застосовується російська абревіатура), де ви­кладені вимоги до будівель та споруд залежно від їх призначення і пожежної небезпеки. При розгляді питань пожежної безпеки мо­жуть зустрічатися посилання на ОНТП - отраслевые нормы техно­логического проектирования (рос.) або ISO - міжнародні норми, які діють в Україні згідно з Угодою про міжнародне співробітництво держав СНД в питаннях охорони праці. Промисловість України кодується згідно з розробленими кодами.

Рисунок 2- Схема державного нагляду, відомчого, громадського та регіонального контролю за охороною праці підприємства

 

Схема державного нагляду, відомчого, громадського та регіонального контролю за охороною праці підприємства наведена на рисунку 2.

Органи державного нагляду за охороною праці є незалежними від державних адміністрацій, господарських, громадських і політичних організацій і діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Державні інспектори або контролери органів державного нагляду мають право:

- відвідувати в будь-який час підприємства, що контролюються, перевіряти стан охорони праці, знайомитися з документацією і а отримувати інформацію і пояснення роботодавця з питань, що перевіряються тощо;

- видавати керівникам підприємств, керівним посадовим особам міністерств, комітетів, об'єднань підприємств та ін., відповідальним за охорону праці працівникам держадміністрацій приписи (розпорядження), обов'язкові для виконання про виявлені порушення і недоліки в галузі охорони праці і про строки їх усунення;

- призупиняти роботу підприємства або об'єкту, де виявлені небезпечиі для життя та здоров'я працюючих порушення норм і правил охорони праці;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у пошенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

- подавати позов до прокуратури для притягнення до кримінальної відповідальності винних у порушенні вимог охорони праці, що призвело до матеріальних збитків або завдало шкоди працюючим;

- надсилати роботодавцям або відповідальним посадовим особам подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді або про накладання на них стягнення за порушення вимог охорони праці.

Відповідальність працівників за порушення законодавства та нормативних актів з охорони праці

Обов'язкова участь профспілки або членів трудових колективів будь-яких установ та закладів у створенні здорових і безпечних умов праці зумовлює необхідність системи стимулювання діяльності за сумлінність і покарання за невиконання вимог законодавства та нормативних документів з охорони праці.

На всіх промислових підприємствах України повинні діяти стандарти безпеки праці, що встановлюють систему показників, за якими підраховується стан охорони праці структурних підрозділів та підприємства в цілому.

Порушення нормативних актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб і органів державного нагляду, громадського та регіонального контролю передбачає покарання у вигляді штрафів, дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності в залежності від виду та наслідків порушення.

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (стаття 41. Порушення вимог законодавства про працю та охорону праці), порушення вимог законодавства про працю тягне за cобою накладання штрафу. Так, за порушення правил безпеки юридичні чи фізичні особи, що використовують найману працю, сплачують штраф у розмірі до 5% від місячного фонду заробітної плати.






Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; просмотров: 206; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.87.250.158 (0.007 с.)