Тестові режими роботи комп’ютерів

 

Організація тестових режимів роботи комп’ютерів (наприклад, зазначена в [10]) необхідна для інструментального дослідження його ПЕМВ. Такі дослідження особливо важливі при комплексних дослідженнях ПК, призначених для обробки ІзОД (наприклад, для здійснення електронних платежів), на предмет виявлення можливих технічних КВ інформації та дослідження способів їх „закриття”.

Тут виникає проблема виділення сигналів ПЕМВ пристроїв, котрі досліджуються, з загальної сукупності радіосигналів і завад. Для цього здійснюються розробки програм, котрі ініціюють тестові режими роботи системного блоку та монітора ПК. За рахунок такої програми є можливість визначити частоти випромінювань за характерним звуковим сигналом, отриманим після детектування сигналів від цих випромінювань селективним вольтметром.

Тестування системного блоку засноване на організації роботи процесора в режимі періодичної обробки визначеної послідовності операцій. В якості такої послідовності використовується циклічне чередування пачок операцій занесення в оперативний запам’ятовуючий пристрій (ОЗП) констант FFFFFFFFh та 00000000h. Для настроювання частоти повторень тіла циклу на звуковий діапазон вводиться параметр циклу, котрий задається перед запуском тесту і в процесі тестування може змінюватись. При цьому на екран нічого не виводиться (екран погашений) для виключення впливу випромінювання монітора на тестовий сигнал, випромінений системним блоком.

При формуванні тесту користувач вводить послідовність звуків у вигляді „тон-подовженість”, що дозволяє розпізнати „мелодію” випроміненого сигналу на фоні інших сигналів. Програма надає для цього можливість вводу трьох октав головних тонів музичного ряду. Висота тону регулюється параметром циклу, пропорційним довжині виконання операції звернення до ОЗП. Наприклад, для ПК 386SX/40 параметр циклу 2 – 5, а для більш швидкодіючих ПК, його треба зменшувати.

Тестування дисплея засноване на тому, що найбільш потужним джерелом електромагнітного випромінювання ІС, котрий потрапляє на дисплей, є відео підсилювач, де цифровий сигнал підсилюється до декількох десятків Вольт перед подаванням на електронно - променеву трубку. Тестовий режим роботи дисплея полягає в організації подавання до нього періодичної послідовності пачок відео імпульсів. Частота слідування пачок повинна знаходитись у звуковому діапазоні (200 – 1500 Гц), що дозволяє знаходити частоти несучих тестового сигналу при його випромінюванні за характерним звучанням після детектування. Для отримання звучання, відмінного від інших сигналів та завад радіоефіру, тестовий сигнал повинен являти собою періодичне чередування декількох послідовностей пачок відеоімпульсів з різними частотами.

Користувач має можливість прослуховувати сигнали декількох тонів однакової довжини. Для цього набір сигналів нумерується в порядку зниження тону: n = 1 – 8. Кожний сигнал формує на екрані зображення вигляду:

 

n – строк

n – строк

.

.

.

 

 

n – строк

n – строк

..............................................................................

 

Під час роботи тесту відеоадаптер працює в текстовому режимі 03h.

Зазначена програма була випробувана, наприклад, на системному блоці IBM AT-385SX; дисплеї моделі IC-0423SV [10]. Прилади, використані при випробуваннях: вимірювальні приймачі (з комплектом рамкових та Штирьових антен) типу “SMV-11” та “SMV-8,5”; осцилограф „С1-65а”. При вимірах антена встановлювалася на відстані 2 м. від об’єкту вимірювань.

Таблиця вимірів інтенсивності випромінень дисплея (напруженості поля ПЕМВ у відносних одиницях при 0 дБ відповідають 1 мкВ.):

 

Частота (мГц)	Сигнал+завада (дБ)	Завада (дБ)
6,33 9,49 37,8 59,1 87,5	6,5 4,5	3,5 7,5

 

Виміри проводилися при 25% заповнення екрану символами. Виявлено, що найбільший внесок у ПЕМВ дисплея вносить відеосигнал і у даному випадку його частота становить 19 – 20 мГц.

Проведені дослідження рівня ПЕМВ в залежності від ступеня заповнення екрану символами та від типу символу. Найбільша інтенсивність спостерігалася при заповненні екрану символами ‘║’ (код ASCII - 186), тому цей символ і був обраний головним при формуванні тестів.

Результати цих експериментів при прийманні сигналу на частоті 37,8 мГц виглядають таким чином:

Залежність ПЕМВ від ступеня заповнення екрану:

 

Ступінь заповнення екрану (%)
Інтенсивність ПЕМВ (дБ)	-4				17,2		20,5	21,6	22,8

 

Залежність ПЕМВ від кольору фону та кольору символу при заповненні екрану на 16%:

 

Колір фону символу
0- BLACK	-4	-		7,5	3,5	7,5		10,5
1- BLUE1	-2	2,5			3,8		8,5	-
2- GREEN	4,2		-2		-1	1,5		6,5
3- CYAN	6,5	4,5	1,3	-2	2,5	-0,5		3,8
4- RED		11,5		4,2	-2			7,5
5- MAGENTA	5,5		-1		1,5	-2	-1,5
6- BROWN	5,5		-1		1,5	-1,5	-2
7- LIGHTGRAY	9,3	7,5	5,5		6,5	4,5	4,5	-2
8- DARKGRAY			-1	1,5		-1	-1
9- LIGHTBLUE				-1			0,5
10- LIGHTGREEN	8,5					3,5	3,5
11- LIGHTCYAN		8,8			7,5			0,5
12- LIGHTRED	7,8	5,8		0,5				1,5
13- LIGHTMAGENTA	9,3		5,5	3,5			4,8	-1,5
14- YELLOY	10,6	9,3			8,5			2,5
15-WHITE		11,8	9,5				8,6

 

Тут рівень -2дБ відповідає ситуації, коли інформаційний сигнал, котрий виводиться на екран, є невидимим на кольоровому фоні (колір символу та колір фону однакові). Рівень має максимум при білому тексті на чорному екрані. Присутні, також, комбінації кольорів символу та фону, при котрих рівень інтенсивності випромінювання ІС наближений до рівня -2 дБ, інакше кажучи, наближений до рівня завади, створеної фоном екрана. На цьому можна зробити висновок, що встановлення визначеної кольорової палітри текстового редактора або іншого програмного забезпечення може зменшити відстань на котрому інформація може бути відновлена при перехоплені за рахунок ПЕМВ дисплея.