Індивідуальні навчально-дослідницькі завдання

Індивідуальні навчальні завдання виконуються студентом протягом одного навчального семестру. Індивідуальні навчальні завдання обираються студентом за бажанням, або призначаються йому у разі необхідності відпрацювань пропущених з поважних причин занять.

 

Тема індивідуального навчального заняття обирається студентом за погодженням з педагогічним працівником кафедри, який проводить семінарські та практичні заняття.

Індивідуальна навчальне завдання виконується студентом самостійно. Протягом виконання студент може отримувати консультативну допомогу від педагогічного працівника кафедри.

 

У разі використання індивідуального навчального завдання у якості відпрацювання за пропущені з порважних причин заняття, результат його оцінювання враховується у якості сукупної оцінки за модуль / модулі відпрацювання за шкалою оцінювання відповідних робіт у рамках поточного та проміжного контролю.

У разі, якіщо індивідуальне навчальне завдання виконувалось студентом (слухачем) за власною ініціативою, його оцінювання проводиться за правилами оцінки як саомтстійний модуль,і, відповідно, враховується, при підсумковому оцінюванні, за загальним правилами обрахінків підсумкових балів за відповідний семестр.

 

Індивідуальні навчальні завдання з дисципліни «Антикорупційна політикая» мають виходити за рамки навчальної програми. Результати досліджень, проведених у рамках індивідуальних навчальних завдань можуть використовуватися у наукових роботах студентів ННІПП НАВС.

Індивідуальні навчальні завдання, наведені нижче, носять рекомендаційний характер, і відображують різні підходи до проведення навчальних завдань різного виду.

1. Провести кримінологічне дослідження з таких тем:

 

1. Корупція і функціонування органів державної влади.

2. Соціальна «ціна» корупції.

3. Корупція і організована злочинність.

4. Системний характер злочинності як соціального явища.

5. Корупція і формування державної влади.

6. Корупція і політична боротьба.

7. Корупція і реалізація державної політики.

8. Основа протидії корупції – політична воля перших осіб держави.

9. Роль ЗМІ в антикорупційній діяльності.

10. Нормативно-правове регулювання корупції.

11. Корупційні правопорушення та їх види.

12. Варіанти корумпованої поведінки.

13. Стан, структура та тенденції розвитку корупції в Україні.

14. Зловживання владою або посадовим становищем.

15. Законодавчі положення щодо спеціального кримінологічного запобігання корупції.

16. Проблеми вдосконалення антикорупційного законодавства.

17. Проблеми встановлення відповідальності за підкуп.

18. Зарубіжний досвід боротьби з корупцією.

19. Основні заходи попередження корупції.

 

 

2.Скласти задачі (теоретичні і практичні) з таких питань: а) корупційна злочинність по регіонам України; б) динаміка корупційної злочинності; в) коефіцієнт корупційної злочинності; г) питома вага корупційних злочинів; д) латентна корупційна злочинність; е) обчислення корупційної латентності; є) види корупційних правопорушень; ж) форми корупції.

3. Розробити теоретичні або прикладні функціональні моделі заходів протидії корупційній злочинності.

4. Зробити комплексний опис нормативно-правових актів, які застосовуються при: напрацюванні заходів протидії корупційній злочинності.

6. Сформулювати

1) бібліографічний опис: а) джерел щодо організації профілактичних заходів; б) нормативних джерел з попередження корупції;

2) історичні розвідки: а) розвитку корупції в Україні; б) розвитку корупції в зарубіжних країнах.

Термін виконання для кожного студента викладач встановлює індивідуально.

 

Критеріями оцінювання виконаних індивідуальних завдань є слідуючі:

За шкалою ЕСТS	За 100-бальною шкалою	За національною шкалою	Визначення *
A	86 - 100	відмінно	відмінно – відмінні знання з охопленням додаткового матеріалу, прояв високого рівня компетенції
B	80 - 85	добре	дуже добре – вище середнього рівня з кількома несуттєвими помилками
C	71 - 79	добре – в цілому правильно з незначною кількістю помилок
D	66 - 70	задовільно	задовільно – непогано, але зі значною кількістю недоліків
E	60 - 65	достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії
FX	30 - 59	незадовільно з можливістю повторного складання	незадовільно – потрібно додатково працювати для отримання позитивної оцінки
F	0 - 29	незадовільно з обов'язковим повторним курсом	незадовільно – необхідна серйозна подальша робота з повторним вивченням курсу

 

 

До виконання індивідуальних завдань пропонуються такі методичні рекомендації:

1) Проаналізувати нормативно-правові акти України щодо попередження корупційної злочинності.

2) Вивчити відповідні розділи з загальної та особливої частини кримінології.

3) Виконати відповідні індивідуальні завдання та законспектувати їх в робочому зошиті і подати викладачу на перевірку.

 

Методичні вказівки для викладачів і студентів

Особливе значення в кредитно-модульній технології організації навчання надається самостійній роботі студента. Тематичним планом передбачений мінімально необхідний обсяг засвоєння конкретних тем.

З метою найкращого засвоєння матеріалу курсу при підготовці до кожного виду заняття студенту рекомендується така методика. Основним методом вивчення курсу у вищій школі є самостійна робота, що включає в себе глибоке вивчення монографій та навчальних посібників з кримінології, а також нормативних джерел.

Цільове призначення полягає у тому, що антикорупційна політика є однією з навчальних дисциплін, її вивчення - необхідна передумова професійного становлення майбутніх правознавців. Ця програма розроблена відповідно до вимог Державного освітнього стандарту вищої професійної освіти, з урахуванням типових професійних освітніх програм і кваліфікаційних вимог до випускників вузів зі спеціальності «Юриспруденція», кваліфікаційних академічних ступенів магістр права.

У процесі викладання і самостійного вивчення студентами курсу антикорупційної політики на основі комплексного підходу до навчання досягаються наступні цілі:

а) практична - вміння застосовувати кримінологічні рекомендації у практичній діяльності, при розробці та реалізації різних заходів впливу на корупційну злочинність;

б ) освітня - засвоєння теоретичних положень про соціальну сутність корупції, її причини, заходи впливу на неї;

в) виховна - формування наукового світогляду та кримінологічного мислення, що передбачає усвідомлення особами, що навчаються:

• сутності корупції як однієї з форм соціальної патології;

• можливостей суспільства, соціальних груп та окремої людини впливати на це явище;

• осмислення з цих позицій проміжних і кінцевих цілей майбутньої професійної діяльності.

У результаті вивчення курсу курсанти повинні знати:

• сутність корупції та її кримінологічні характеристики;

• причини корупційної злочинності в Україні;

• теоретичні основи впливу на корупційну злочинність;

• причини і заходи впливу на окремі види злочинності;

вміти:

• вивчати особистість корупціонера, виявляти криміногенні якості та розробляти заходи їх корекції;

• виявляти причини й умови корупційного злочину, розробляти пропозиції щодо їх усунення;

• проводити кримінологічне прогнозування індивідуальної злочинної поведінки та корупційної злочинності;

• розробляти і самостійно реалізовувати заходи впливу на корупційну злочинність;

• розробляти і реалізовувати заходи віктимологічного захисту від корупційних злочинів;

• організовувати і проводити кримінологічні дослідження у сфері протидії корупції;

ознайомитися:

• з історією виникнення корупції;

• з основними світовими тенденціями розвитку корупційної злочинності;

• з загальносоціальними чинниками корупційної злочинності;

• з закордонними кримінологічними теоріями;

• з практикою впливу на корупційну злочинність у зарубіжних країнах;

• з основами соціологічних і статистичних методів проведення кримінологічних дослідженьу цій сфері.

 

Методичні вказівки (рекомендації) для підготовки практичних, семінарських занятьвключають інструктивно-методичні матеріали:

 

ТЕМА 1: «ПОНЯТТЯ КОРУПЦІЇ ТА КОРУПЦІЙНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ»

При вивченні цієї теми необхідно здійснити дослідження кримінологічної характеристики корупції та корупційної злочинності (стан, структура,динаміка та географія), визначення заходів їх запобігання (комплекс загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів), сформувати науково обґрунтовані уявлення про корупцію та корупційну злочинність, систему профілактичних заходів; набути навичок щодо аналізу заходів загальносоціальної, спеціально-кримінологічної, індивідуальної профілактики; формувати навички системного аналізу сучасного стану профілактики корупційних злочинів.

Високий рівень корупції в Україні, безперечно, завдає значної шкоди суспільству й державі.

По-перше, призводить до падіння авторитету органів державної влади всіх рівнів і, як наслідок, до зменшення ефективності управління, погіршення дисципліни в усіх сферах суспільного життя, поширення випадків свавільної поведінки й альтернативних недержавних форм розв'язання конфліктних ситуацій.

По-друге, корупційні прояви за умови їх значного поширення завдають величезної матеріальної та моральної шкоди широкому колу громадян, негативно позначаються на економічній діяльності суб'єктів господарювання, особливо недержавних форм власності.

По-третє, корупція в правоохоронній сфері зменшує дієвість боротьби зі злочинністю, чим сприяє погіршенню криміногенної ситуації у країні.

По-четверте, саме поширення корупції є однією з основних перешкод для розвитку нормальних економічних відносин України з іншими країнами, причиною їхнього небажання вкладати інвестиції в економіку нашої держави. Усе це свідчить про те, що корупція сьогодні є однією з найгостріших соціально-економічних проблем України.

 

ТЕМА 2: «КРИМІНОЛОГІЧНЕ ВЧЕННЯ ПРО ОСОБУ КОРУПЦІОНЕРА»

Корупція - одне з найнебезпечніших для суспільства та держави явищ. Вона підриває авторитет державного апарату, дискредитує його діяльність, руйнує основні принципи, на котрі спирається будь-яка демократич­на держава, серед яких принцип рівності громадян перед законом, справедливість, неупередженість правосуддя, захищеність людини правоохоронними структурами від різного роду протиправних посягань і свавілля чиновників та ін. Крім цього, ко­рупція завдає державі значної економічної та політичної шкоди, серйозно гальмує по­ступальний розвиток суспільства. Корупція в Україні зводить практично нанівець по­тенційну ефективність будь-яких економіч­них та соціальних програм держави, резуль­тативність управлінських рішень. Тому визначення і характеристика осіб, які вчиняють корупційні злочини є достатньо актуальним напрямом наукового пошуку в аспекті здійснення ефективної протидії вка­заному різновиду злочинності.

Дослідження особи корупціонера пока­зує, що від інших видів правопорушників відрізняється передусім осо­бливою соціальною позицією - наявністю владних повноважень, без яких не можуть вчинятися корупційні діяння. Корупціонером може бути лише особа, уповноважена на виконання функцій держави, тобто осо­ба, яка має відповідний соціальний статус.

 

При вивченні цієї теми також необхідно визначити основні поняття, які характеризують схильність до корупції різних соціотипів. Основними поняттями в цьому напрямку виступають поняття «соціоніка», «соціон», «соціотип».

 

ТЕМА 3: «ПРИЧИНИ КОРУПЦІЙНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ»

 

При вивченні цієї теми необхідно розрізняти зовнішні та внутрішні фактори корупційної злочинності, що у своїй сукупності зумовлюють конкретну злочинну поведінку за конкретної криміногенної ситуації. З цього приводу пропонується розрізняти зовнішні та внутрішні фактори таким чином, що до зовнішніх причин скоєння злочину включаються несприятливі умови морального формування особи злочинця, а до внутрішніх причин – соціально негативні погляди, інтереси, установки та орієнтації. Усе зазначене вище складає причинність злочинності, що являє собою лише один різновид взаємозв’язку явищ, об’єктивна сутність якого зводиться до породження причиною наслідку.

З огляду на складну природу системи факторів корупційної злочинності вбачається за доцільне класифікувати їх у контексті визначення характеру зв’язків між окремими елементами факторів корупційної злочинності. При цьому, безперечно, найбільш загальною класифікацією факторів корупційної злочинності виступає їх розподіл на причини, умови й інші детермінанти, зокрема такі, як мотивація, криміногенна ситуація і т.д., які відрізняються між собою за характером механізму впливу (глибиною впливу) на детермінацію корупційної злочинності.

Крім цього, вбачається за належне виділити також і політичні та правові фактори злочинності, що в результаті недоліків політико-правової системи істотним чином позначаються на рівні загальної злочинності, у тому числі й корупційної. Саме такі причини загального характеру як правовий нігілізм, правова легковажність, відсутність політичної та правової культури, проблеми якості правового регулювання державної служби спонукають до вчинення корупційних злочинів, зокрема таких, як одержання хабара, а також давання та пропозиція хабара.

Поряд із політико-правовими факторами корупційної злочинності дещо подібними за своєю природою є організаційно-управлінські детермінанти корупції. Їх можна розглядати як результат дії таких правових причин і умов злочинності, як недосконалість законодавства та низька правова культура суспільства в цілому і окремого громадянина зокрема.

Причини і умови корупційної злочинності являють собою складну сукупність криміногенних обставин, які різною мірою у взаємодії з особистістю особи злочинця й іншими факторами детермінують вчинення корупційних злочинів. Кримінологічно значущою є диференціація факторів корупційної злочинності залежно від їх природи на об’єктивні та суб’єктивні; зовнішні та внутрішні; політичні, економічні, організаційно-управлінські, соціально-психологічні, правові та ідеологічні. Відповідно до цього, заходи протидії корупційній злочинності мають спрямовуватись на подолання її причини і умов з урахуванням специфіки їхнього формування та дії, а також рівня взаємозв’язку з іншими факторами злочинності.