Відповідайте на правду добром, на кривду не злом, А по справедливості і кличте богів темних аби силою своєю забрали вони у світи мороку все негідне з землі арійської.

В добрі зарод зла завжди тліє, в злі добро народжується і жевріє подібно тому, як день ніч поглинає і навпаки, позаяк це вічнонезмінний покон Коловиру духу людського і природнього. Стати над протилежностями, над добром і злом, над світлом і темінню значить йти шляхом Воя Справедливості, стати людиною – Богом.

Працюйте на землі родовій на потреби племені свого. Велику силу їй даруйте, втричі більшу силу тілу і могутність духу Макоша повертає, позаяк земля наша найвродливіша та найбагатша на світі Божому. Працею вам сродною світ звеличуйте та себе пишайте.

Утримуйте плоть тілесну, що чашею душі і духу є в чистоті і єдності повсякчасній задля того, щоб мову Всесвіту відчувати та з Богами Прави розмовляти, безсмерття в собі утримуючи.

Сонце – Дажбожа нашого молитвою з руками до неба звернутими щодня зустрічайте, дякуйте та славте за світло, тепло, радість, що воно дарує рухом своїм, адже ми Рід Світлих, синів та доньок Дажбожих. На сході і заході яріння сонячного водою джерельною себе омивайте, єднаючи у собі стихії Сил Живих Природи, відаючи її Мову і Закони.

Вільними, розкутими будьте і розчиненими в порожнечі – простору Вселенському, Силами Коловороту – Сварги проникайтесь, світами нашого Вседержителя подорожуючи.

***

Володарюйте миттю щомиттєвою життя власного і днем щоденним прожитим, позаяк мить ця є перехід від минулого до майбутнього твого, що зливається в єдину течію буття людського, як з джерел різних струмки зливаються, ріку могутню утворюючи, силою нестримною ніким лиш власною магою володіючи. Володар життя власного думкою, уявою і дією, що є суті - трої свідомості людини розуміє Покон Всевишнього, рівність явного прихованому, внутрішнього зовнішньому, рух спокою, творення руйнуванню, зло добру, стає духом над ними, усвідомлюючи суще Ямагура – рух сутністю людською по Виру – Сварзі Вселенській до самодовершеності ярої, рівняючись Богам у всіх світах безмежних, Вічністю пройнятих.

В борні священій на полі бою ратному думкою і дією перевтілюйтесь в Коловир Сварожий, Богами Справедливості сповнений. Розчиніться в ньому, поєднавши собою в одномиті звіра -- хорта лісового та стихії природні -- громи вражаючі, блискавиці вогненні, буревії ураганні, води вируючі, зорі падучі. Володарюй щомиттю борні святої, взивай Богинь Магуру та Хару на поміч та переможність супроти безмежності ворожої. Не бійся смерті – твоє безсмертя в стані Магаярі – ярості Богів Прави, що тобою вирують, ворога вражаючи. Свідомістю борні вишньої пройнявшись, один вояр здатен протистояти множині незліченній ворогів і переможцем звеличитись в Справедливості Божественній, оскільки не ти ворогові протистав, а Всесвіт в тобі і тобою недругів карає.

Головне з Вірою - Відою Рідною Предківською Православною від батька Орія і матері Лелі наших в серці і дусі живіть, в Світло, Добро і Справедливість людську вірте. Віданням Прави і Славою її розум насичуйте, чим Кривду чорну долати в силі нам буде за подвиг перед нащадками прийдешніми, бо борня не одну вічність триває і Мати Сва засяє славою воям ярим, світло в темряві утримуючи. Мудрість наша, праця наша, меч акінак і воля оріянська нездолані ніким ні в силі, ні в часі, ні в просторі. Слава Богам!.

Так днями і ночами, з року в рік передавались від батька до сина, від волхвів і жреців одноплемінникам Віра, Віда, Сила родова.

ЯСУН

Дня одного плем’я Айнів оповіщене було волхвами для зібрання на Віче в Гаю Родовому біля трьох Дубів Святих. Це місце слугувало Капищем для славлення Рода Всевишнього його Богів та роду арійського, прийняття рішень важливих.

Рад, як духовний вождь племені ввійшов в центр кола людського. Довгі роки він мудрості та силі повчав людей, обряди Кола Живоявлення проводив. Скинувши руки до неба, Рад промовив молитву Рідної Віри – Віди Православної:

**

Вірую у Всевишнього Рода – Єдиного і Багатопроявного Бога,

Джерело усього сущого і несущого, який усім Богам криниця Вічна.

Відаю, що Всесвіт є Рід, і всі многоіменні Боги поєднані в нім.

Вірую у триєдність буття Прави, Яви, і Нави, і що Права є істинна, і переказана Отцям Праотцями нашими.

Відаю, що Права є з нами, і Нави не боїмося, бо Нава не має сили проти нас.

Вірую у єдність з Рідними Богами, бо Дажбожі онуки ми – улюбленці Богів. І Боги тримають десниці свої на ралах наших.

Відаю, що життя у Великому Роді вічне, і маємо дбати про вічне, ідучи стезею Прави.

Вірую у силу і мудрість Предків, які народжуються серед нас, ведучи до блага через Провідників наших.

Відаю, що сила у Єдності Родів Ор’янських, і що станемо славними, славлячи Рідних Богів.

Далі Рад прорік:

-- Старечий я став рід мій славний. Міркував довго днями і ночами під небесною рікою коси молочної і думку прагну вам власну донести. Обрати ви зобов’язані нового володаря племені рідного. Зорі віщують, що на роди наші сонячні очікуються випробування великі. Кривдою племенами злобними з півдня земля Макоша мов павутиною покривається. Але відайте, чим більші випробування життєві проходить людина, плем’я, рід тим скорше Днаближається до Суті – Істини розуміння світу сущого. Йдіть шляхом вказаним кожний з вас до Радогори власної, ставайте мудрецями і воями – подвижниками, втіленнями Сварога, Перуна, Стрибога, Ярила ніколи і ніким незбореними у вічності Буття і Небуггя.

Люди мовчазно стояли деякий час схвильовані мовою свого духовного вчителя.

В середину кола родового ввійшов волхв Сварг, промовивши,-

-- На думку Кола Радателів Родового Вогнища нашому племені потрібен молодий, мужній, мудрий вождь, що пройшов посвяти духовні і випробування тілесні, єднаючи сутність власну з Богами Всесвіту. Волхви володарем наступним радять обрати Ясуна, сина Рада та онука Вира. Він здатен стати славним провідником. Хай Сонце – Дажбог наш рідний освятить цього витязя, хай володарює до віку, вберігаючи наш світлий рід, осяяний Богами Прави. Хай підкоряться йому Живі Сили природи, стихіями сповнені на поміч у хвилину скрути роду нашого. Да буде так!.

Одноплемінники уважно слухали волхвів, висловлювали власні міркування, позаяк кожний мав право вільно воліти та вільно бажати свого вождя – комонезя. Наступним провідником айнів було обрано Ясуна. Старий Рад промовив,-

-- Дякую люди Вам за довіру сину моєму. Будь же ти втіленням Богів наших рідних, володарюй у Яві, незабуваючи Прави і Нави для утримання рівноваги у сущому, мудро використовуй силу, волю, переконання володарські на славу роду нашого, бо сила твоя то є велика відповідальність перед нащадками нашими. Да буде так!. Хай береже тебе Магура.*

Три дня по тому волхв Рад відійшов у Вирій Пречистий на Луки Сварожі у Праву до світлих прабатьків роду. За звичаєм арійським на ватрі – вогні спалений, душею з’єднавшись з Духом Рода Всевишнього…

ТРИЗУБ

Повертаючись дня одного з ловів на звіра, Ясун чуттям внутрішнім відчув лихо. Лісову тишу пронизав неприродній соколиний крик, який мовби когось повідомляв про небезпеку. Ясун зупинив коня, а далі направив галопом в напрямку гаю звідки доносились тривожні пташині окрики. Незабаром кінь Ярг сам стишив біг, зупинившись під старим буком. Біля дерева в траві непорушно лежала скривавлена соколиха наскрізь пронизана стрілою, а біля неї ще незграбне соколятко, яке своїми очима і рухами шукало порятунку у матері ніби звертаючись до неї: «Мати моя рідненька підіймись, щоб злетіти разом з тобою в небосинь безмежну, мати моя підіймись…». Від узрітого Ясун похмурів, по лицю скотилась сльоза. Сильна туга пройняла душу айна. Піднявши мертвого птаха з землі він щосили промовив,-

-- Прийми Дажбоже – Ярій Сварожий у Вирій свій неосяжний душу матері-соколихи невинної. Не убивають айни соколів, бо рахують їх друзями божественими нам. Чужинська стріла у серці твоєму і сльоза кривава. Прости мене пташе рідний, що не зміг вберегти тебе від ока ворожого. Хто ж ти враже темний?..

Айни – орії від діда—прадіда жили в абсолютній гармонії і розумінні з звіром і птахом лісовим, відаючи від волхвів живу книгу Матері Природи і шану людську всякій живині проявляючи, особливо вовку – сакральному звіру волхвів. Споживали чи вбивали пташину лише хвору з свідомістю затьмареною і звіра лихого, що проти людей повстати прагнув. Таке ставлення до природи заповідано було предками.

Легенди серед люду ходили, що волхви – воїни при певних замовленнях та в стані небуття силою думки власної здатні перевтілюватись в хортів, вовків і соколів. Тільки скористатися такою можливістю дозволяється в необхідності крайній не більше дев’яти раз за життя волхва. Цією магічною дією володів і рід Ясуна. За життя свого Рад передавав сину дане таємне відання у спадок та в поміч, але Ясуну невистачило трішки до межі довершеності цієї, батько відійшов у вічність. Але молодий вожак жив переконаністю – він досягне власним розумінням стану перевтілень…

Ясун біля дуба могутнього лісового поховав соколиху, камінь на могильці величний поставивши. Стрілу ж чужинську сховав, щоб показати на очі старим мудрим волхвам племені, що на віку своєму бачили і розуміли відоме і невідоме, видиме і невидиме, явне і приховане світу сущого. Айн схвильовано міркував про маленьке живе соколятко, що випало з гнізда і інстинктом пташиним шукало і звало на поміч матір…

-- За що ж було підстрелено твою матір дитя небес?,-- запитав подумки Ясун. Слідуюча думка миттю пригнітила його. Він згадав, як зовсім нещодавно, шукаючи лісом звірину кволу до страви чув пронизливий крик соколиний, тривогою пройнятий.

-- Соколиха чужинця зачула і знак лиха усім подавала, - майнуло в свідомості. Молодий айн зосередився силою думки на просторі оточуючому. Далі тричі прорік звернення до Живих Сил Природи на їх мові: «Аоум. Мате мархат сода тібет хар уа авіт дел мут!». Дух потойбіччя із тиші природної сповістив: «Птах узрівши з верші небесної чужинців земель орійських криком сповіщав звіра і людину про небезпеку, а підлітаючи до гнізда з соколям був убитий злим зайдою». Передчуття Вожака Айнів було підтверджене.

-- Лихо крадеться на землю нашу, де ж ти ховаєшся враже мій? - промовив в голос Ясун і згадав недавнє передбачення батька…