Прабатьки наші давні війни вели жорстокі з чудом і басуром. Тому передається з покоління в покоління вміння втаємничені до борні святої, карби сили арійської та непереможності рідної.

-- Чому люди ворогують, чому Боги Неба і Землі не устійнять злагоду вічну між всіма земними родами?, -- не стримуючись від почутого вибухнув запитанням синьоока юнка Світана.

-- Відайте Воїни Справедливості майбутні, Буття довколишнє пронизане поконом одвічного протистояння та одвічної боротьби за місце під Сонцем. Такий задум Творця всього Сущого. Світ живий пишається розмаїттям своїм і проявами своїми, що зродилися Силами Вищими для Краси і Любові всеохоплюючої. Природа земна є живою і суттю глибинною спонукає свої творіння до співжиття взаємоповажного, до протистояння шляхетного. А тому зла, що є суть прагнення до неправильної мети в природі не існує, зло притаманне лише світу людей. Окремі роди людські невідаючи свого призначення, йдучи по шляху лиш життя земного, намагаються звеличити себе над Природою, Богом та собі подібними. Чому так стається відайте далі. Вищий АОУМ – Бог всетворення – самозароджена, самоусвідомлююча Вища Сутність, що зродила сама себе з Вічності Хаосу, Мороку, Небуття, проявляючись явно і неявно Вічністю своїх творінь, руйнацій, відтворень, перетворень, обійнявши і пронизавши Все своєю суттю. Він же Богород – як свідомий рух законів Буття до Небуття і навпаки, чим утримує рівновагу Хаосу і Порядку. Бог обіймає у собі все Суще і Несуще, Явне і Неявне, Свідоме і Несвідоме. Люди і Роди, що не усвідомлюють власного призначення на цій землі, прагнуть не до єдності і розуміння собі подібних і Покона Всевишнього, а звеличення над людьми і Богом, рухаються до неправильної мети, чим творять кривду, зло.

-- О батьку, а як відбувається творіння Сущого, -- запитав Ясун.

-- Зродившись з Вічності і ставши нею, Бог у вічності своїй усвідомив власну наддосконалість і довершеність. Він возлюбив себе настільки, що запрагнув цією любов’ю пройняти весь безмежний Всесвіт. Випромінивши зі своєї внутрішньої суті нескінчену кількість самоусвідомлених Творень- душ, Богород устійнив в Безмежності Лад, врівноваживши тим самим Хаос і Безлад. Думкою - Образом -- Дією Бог проявився зовні самого себе множинністю своїх Ликів Світу Яви, запліднивши його Душами Своєї Всевишньої Душі аби самовдосконалившись, вони пізнали себе та знову з’єднались з своїм Творцем, удосконалюючи його. Кожна сутність проявляється і розвивається, проходячи через чотири світи живих істот: кам’яний, рослинний тваринний, людський. Все, що ми зрієм навколо себе – все є прояви Вищої Істини – Бого-Рода, що наділені Ним тілом, свідомістю і духом. Душа є ознакою свідомого і несвідомого Буття. Дух є якістю Душі, характером живої істоти, зумовлюючи зовнішній вигляд та внутрішній її зміст. Земля, Вода, Вогонь, Повітря, Камінь, Рослина, Тварина, Людина у всій своїй множинності творять впорядкований лад земного свідомого життя, запліднений чоловічим і жіночим ликами Сущого Творіння. Все видиме і невидиме є істинне, священне, свідоме і вічне. Такий Задум Рода Всевишнього.

Тіла небесні, що є суть зорі та землі множинні Свідомістю Вселенською Творені та Утримані, нарікаються волхвами йменнями своїми, на що їх уяву Сварга надихає. Але всі вони, як і Макоша - Земля наша, як і Світ – Всесвіт вічний Божественим Духом і Світлом Єдності єдиної і різноликої пронизані, Карбами – Законами Руху незмінними від Творця нашого одвічно наділені. Все явне і неявне у Всесвіті є єдиним і залежним одне від одного тому, що Всесвіт і є Тілом самого Бога - Рода.

Буття суще, як і людина розвиватись зобов’язане волею вільною, прагнучи довершеності горішньої для розуміння Суті та Істини Всевишньої. Для цього людям наставлені Боги – Опікуни роду людського, що ведуть нас дорогою життя, вчать Звичай підтримувати, Слави Богам Рідним та Богу Горішньому складати, Лад і Єдність Природню вберігати.

Первинний Хаос в Порожнечі Всесвіту думкою творчою Сутності Вишньої врівноважений, в Вир – Сваргу Вселенську втілюється, світами множинними проявляючись.

Зло ж, що зроджується в окремих душах людських розуміння і осмислення потребує. Все живе і свідоме на Землі жити прагне і радість внутрішню від життя отримувати бажає. Життя це окрім Дателя Буття немає права одібрати ніхто, лиш від необхідності справедливої, та на споживу природню. А відтак від народження свого людині, тварині, птахові, рослині чи іншому живому, що суть свідомі прояви думки і уяви Бога, в підсвідомість душі власної закарбовані Відання про Буття суще, кожному виду по стану природньому своєму.

В людях по різному розкривались внутрішні чаші Знань Вищих, по різному проявлялось сприйняття і розуміння Природи довколишньої і призначення життя власного земного, усвідомлення Права, Правди і Обов’язку, яке покладено на людину Силами Світла та Богами Прави.. А відтак люди, а згодом роди цілі поділились по розумінню людському на рушіїв Добра, Святості, Звичаю інші творять свідомий ухил до несправжньої мети, до збочення, до руйнування, що на ймення Кривда, Зло, зла воля, носіями якої є злі духи та Боги Темні. Кривда своєю присутністю у людях лише дозволяє виявляти ницість та недосконалість їхню, інших при цьому змушує проникатись сутністю буття людського та здійматись волею світлою на щаблі вищі до розуміння Мудрості Вседержителя, аж до злиття з Ним.

Зло, що Кривдою явлене лише серед людей, саморождається з Добра, протиставляє себе йому, але зрештою переможеним ним є. Такий Вищий задум і Коловорот Буття людського, як і Всього у Всесвіті у суті своїй. Цим утримується Велика Рівновага і задається Рух - Сварга Сущого.

Досвід в пізнанні Мудрості є потребою та живою необхідністю для подоби своєї Богам Рідним, утримання Рівноликості між Білобою та Чорнобою, а зрештою, щоб постати над Ними у Справедливості Вищій.

Оскільки зло -- це шлях до недосконалого і руйнівного, то ми сини Сонця Дажбожого йдемо шляхом Любові чистої до всього сущого. Наші роди арійські обожнюють Природу рідну, Небо рідне, Сонце рідне, Землю рідну, Віру – Віду рідну… Роди – чуди на півночі та басурські на півдні розумінням недосконалим живуть задля прагнення звеличити себе над собі подібними, чим гнів справедливого опору породили в родах праведних. Так серед скупи людської розділення виникло та боротьба за власну правду час по часу крешиться. Але оскільки Правда лише однією може бути – це жити від необхідності життєвої, незаважаючи жити іншому живому та свідомому, а при потребі допомагати щиро братові чи сестрі людським, звіру лісовому, птахові небесному усвідомлювати простір довколишній, що всім живим і неживим навколо себе витворяється. Живімо за призначенням своїм, Природою, Батьками та Родом дарованим, борімо зло, що є станом без- людства, як в собі так і довкола. Мужі любіть, обожнюйте, завойовуйте та поважайте жінку, яку любите, в ній ваше продовження в дітях. Любов до діви – жінки це передусім шана, повага, поклоніння її чарівності у всіх її ликах.

Вчіться юни - воіни і юнки - амазони розуміти і перемагати кривду на шляху життєвому думкою і силою -- це буде вашою воярською і життєвою требою до віку. Так було, є і буде у русі Вічності, так визначено Богами Прави…

Ясун і други його по роду айнів були зворушені сповіддю від Рада. Такі розмови поєднані з обрядодіяннями і славленнями Богів Прави Пречистої відбувались повсякчас вільно серед Природи – Матері та на Колодар – свята Кола Сварожого. Цим оріяни пізнавали Богів Рідних у єднанні в власній свідомості Тріари світів: Божественного – Прави, Яви – людського, Світу потойбіччя – Нави – світу Предків. Обряди серед вогнищан – одноплемінників, що реклось Вогнищем Родовим проводили родові Волхви, Відуни, Кудесники, Колодії. Так ярів Родосвіт арійський, який дозволяв люду творити простір праведний навколо себе, бути здоровим, щасливим, сильним, єдиним з стихіями природніми, Всесвітом безмежним, Родом Всевишнім.

Рад продовжував:

-- Цініть мить кожну життя власного. Час вільний витрачайте на міркування глибокі, споглядання Світу довколишнього, Природи – матері, чим суть її внутрішню пізнавати будете, руни її живі читаючи. Відкривайтесь тілом, духом і душею Богу – Всесвіту багатоликому єдиному у суті, вірте у всемогутність Сил Вищих Його, як і сил власних, бо єдині з ними, чим безсмерття у Яві отримаєте у Тріарі. Зрійте на світ очима батьків та прадідів мудрих, щоб ваші нащадки, діти та онуки наші Дажбожі споглядали світ очима вашими.

Після таких повчань і настанов в святих гаях дубових волхви - хотари вели молодь на лісові галявини на змаги та борню арійську. В юних виховувалась внутрішня готовність та прагнення до відання та насичення себе силою родинною.

Міркуючи про сина, Рад подумки пишався тим, що переконаність Ясуна до пізнання могутності та мудрості батьківської яріє, набираючи форми зовнішньої та змісту внут- рішнього. Ясун день за днем ставав справжнім арієм.

Родова спадкоємність передачі Віри – Віди від батька дітям свято шанувалась, оберігалась та шанувалась світогля-дом оріян. Закарбований в свідомості Родоствіт батька Вира, що вів Рада тернистим, але вірним шляхом по життю тепер в сьогоденні приймає Ясун, Рад свято вірив, що його син -- майбутній вождь – провідник роду Айнів.

***

Лісовий гай, осяяний проліском сонячних променів, затамував подих спільно з дубами столітніми від мови старечого мудреця, промовляючого ректи – сутри юнам і юнкам, стоячих колом навколо нього:

-- Людина від звіра різниться тим, що людині Богами дарована свідомість, воля і вибір в житі власний творити – йти шляхом світлим, горішнім чи шляхом морока нечистого. Розумійте і славте по вірі та волі родинній і Білобога і Чорнобога, стезю останнього оминаючи. Адже саме Вони борнею та протистоянням вічним світ утримують, життя йому даючи та очищаючи світ цей від волі злої.