Соціальна роль, соціальний статус та соціальний інститут.

ВОПРОСЫ

17. Соціальна роль, соціальний статус та соціальний інститут.

18. Соціальна стратифікація, як ознака нерівності суспільства: визначення, критерії принципи та наслідки. Системи/моделі соціальної стратифікації.

19. Порівняльна характеристика теорій соціальної стратифікації: функціональні, (нео) веберіанські та (нео) марксистські перспективи.

20. Класовий поділ сучасних західних суспільств: види класів та критерії класового розшарування. Зміни класової структури сучасних західних суспільств та методи її дослідження.

21. Соціальна мобільність: визначення, види та тенденції розвитку в сучасних умовах. Фактори, що їй сприяють, та методи вивчення

22. Концепція середнього класу: історичні витоки та демістифікація підгрунтя

23. Передумови виникнення та фактори впливу на сучасні процеси соціальної стратифікації в Україні. Соціально-економічна стратифікація українського суспільства.

24. Тенденції розвитку процесів соціальної стратифікації українського суспільства. Наслідки соціального розшарування сучасного українського суспільства.

25. Середній клас в Україні: соціально-економічні характеристики та особливості вимірювання.

26.Гендерний вимір соц стратифікації та його наслідки: випадок суч Зах сусп-в

27.Теоря патріархату як спроба концептуального осягнення гендерної нерівності: визначення та головні положення

28.Феміністичний погляд на головні причини відтворення тендерної нерівності:економічні та психоаналітичні пояснення

29.Основні категорії гендерної соціології:стать,категорія статі, гендер та андрогінна особистість.Теорія формування тендерної ідентичності та сексуальності. Ходоров.

30.Соціальні та біологічні відмінності між чол та жін

31.Гендерна стратифікація сучасного українського суспільства та її наслідки

32. Пояснення суспільства через звертання до природи людини: Ч. Дарвін та соціобіологія.

33.Неспеціалізована інстиктуальна організація людини як підґрунтя виникнення с-ва: перспектива соц. Конструювання реальності. Антропологічний сенс інституціоналізаційної та соц. ролі.

34. Соціалізація: визначення, принципи, види та агенти. Відмінності між соціалізацією дорослих та дітей. Випадки „мауглі” та госпіталізм.

35. Девіантна поведінка ті її різновиди: головні підходи до визначення понять. Позитивні та негативні наслідки для суспільства.

36. Девіантна, делінквентна та злочинні види поведінки: біологічні, психологічні та соціологічні пояснення.

 

37. Сучасний стан явної та латентної світової злочинності: головні тенденції розвитку та проблеми вимірювання.

38. Соціально-психологічні риси злочи­нців та особливості їхнього вимірювання.

39. Соціологічні виміри явної та латентної злочинності в Україні.

40. Культура як соціальна система: визначення поняття та фундаментальні ознаки культури.

41.Мова як фактор творення суспільства та людини: деякі поняття, гіпотези та результати сучасної соціолінгвістики.

42.Сім’я: визначення, види та тенденції розвитку. Альтернативні форми сімї на сучасному етапі.

43.Деякі приховані сторони сімейного життя: насильство щодо дітей, жінок та чоловіків.

44. Сімя та розмаїття спроб її концептуального осягнення.

45. Соціологічні виміри сучасної української сім’ї.

46. Соціологічні дослідження: визначення, види, функції та основні категорії (теорія, гіпотеза, операціоналізація). Види кореляції.

47. Валідність на надійність соціологічної інформації: визначення, види та співвідношення

48.Вибірка та її види. Репрезантивність та процедура її досягнення.

49. Дихотомічне уявлення про сутність наукового знання: інтерналізм та екстерналізм.

50. Природа наукового факту

51.Кількісні та якісні види досліджень: спільне та відмінне. Різновиди якісних соціологічних досліджень та їхні евристичні можливості.

52. альтернативна епістемологія males.:перспектива соціології гендерних стосунків.феміністський підхід до інтерпретації якісних даних: методи аналізу тексту, інтеракції та зоображення

53. Головні особливості соціологічної перспективи дослідження наукового знання

54. Екстерналістське бачення соціологічних методів: концепція подвійної легітимізації (на прикладі контент-аналізу).

55. Вимірювання: визначення та види

56.Опитування та його види. Переваги та недоліки

57.Інтерв’ю як вид опитування. Основні проблеми та шляхи подолання

58. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми. Шкалування за Лайкертом та Гуттманом.

59. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми.

Особливості шкалування за Тёрстоуном та метод семантичного диференціалу.

60. Контент-аналіз як метод одержання соціологічних даних: види, можливості та особливості застосування.

ОТВЕТЫ

Соціальна мобільність: визначення, види та тенденції розвитку в сучасних умовах. Фактори, що їй сприяють, та методи вивчення

Соціальна мобільність – це здатність індивідів або соціальних груп переміщуватись між різними соціальними економічними позиціями.

Виділяють 2 види соціальної мобільності:

1) вертикальна – це переміщення індивіда, яке супроводжується підвищенням (висхідна) або пониженням (низхідна) соціального статусу;

2) горизонтальна – це переміщення індивіда, яке супроводжується зміною його соціального статусу.

Соціальна мобільність вивчається для:

1. оцінки життєвих орієнтирів індивіда;

2. вивчення плинності (міцності) тих чи інших соціальних класів;

3. оцінки ступеня відкритості того чи іншого політичного режиму.

Фактори, що впливають на соціальну мобільність:

1) подальша індустріалізація сучасних суспільств;

Індустріалізація поглиблює диференціацію сучасних суспільств, тобто виникають нові професії, що, в свою чергу, потребують кращої освіти, підготовки і вони є більш престижними. Внаслідок цього освіта і професійна підготовка стають все більш значимими факторами соціальної стратифікації. Більш того, оскільки індустріалізація призводить до більшої відповідності підготовки і винагороди, то наслідком цього стає все більш виражена орієнтація на досягнення, що, в свою чергу, активізує добровільну мобільність.

2) характер політичного режиму;

В будь-якій державі є свої конкретні перешкоди для тих, хто прагне змінити свій соціальний статус. Це може спричинити підвищений рівень мобільності, або через приватний бізнес, церкву тощо.

3) війни і революції;

Вони призводять до заміни одних соціальних груп на інші.

4)соціально-економічне положення сім’ї;

Сім’я, насамперед, обумовлює соціальну мобільність через доступ до освіти, а вже потім – через підтримку у діловій сфері і вибір партнерів для одруження.

5) етнічне походження;

Якщо людина відноситься до домінуючого етносу, то її шанси змінити своє становище вищі.

6) освіта;

Освіта є важливим фактором соціальної мобільності, зважаючи на подальшу індустріалізацію. Однак така роль освіти має один неприємний наслідок – вона фактично зміцнює існуючу нерівність, оскільки доступ до освіти, зазвичай, мають нащадки тих, хто цю освіту вже отримав.

7) стать;

8) розмір та особливості сім’ї;

Старші і молодші сини мають кращі шанси підвищити своє соціальне становище. Діти з багатодітних сімей мають гірші шанси, у невеличких сім’ях відсутність старшого сину дає перевагу середньому і молодшому, оскільки старша сестра не є конкурентом.

9) рівень народжуваності у різних класах;

Більш низький у верхніх верствах провокує певний вакуум, який заповнюється вихідцями з нижчих верств, де рівень народжуваності є вищим.

 

Природа наукового факту

У своїх міркуваннях ми звикли спиратися на факти. Факт – обґрунтоване знання, що одержане шляхом опису окремих фрагментів реальності, тобто, факт – те, що залежить від людських уявлень, а є факти, що взагалі не можуть бути знайдені без альтернативних теорій.

Факт –

· стан дійсності,що не залежить від спостерігача

· Це обґрунтоване знання,що одержане за допомогою опису окремих фрагментів реальної дійсності і певному просторово-часовому часі.

Науковий факт – структура,що відповідає стилю мисленню,який розвивається протягом поколінь.

Наукову рису факту позначають як «теоретичну насиченість». Формування наукових фактів починається з того, що матеріал для дослідження з’являється часто випадково, до цього слід додати певний соц. настрій, асоціації, звички. Більшість наук передбачають виховання певних навичок спостереження традиція, виховання, звичаї формують грунт для сприйняття фактів. Іншими словами, факт – понятійна структура, що відповідає сформованому стилю мислення, а стиль мислення – це парадигми (сукупність переконань, цінностей, які притаманні спільноті людей), а також моделі розвязання проблеми. Стиль мислення і сам характер науки нав’язують переконання наявності чогось незмінного і сталого і тому сприйняття фактів для нас стає все більш обмеженим. Тому, говорячи про науку, ми говоримо лише про окрему конкретну її версію. Виховання так, а не інакше сприймати сенс, форму, цінність чогось позбавляє нас можливості бачити те, що не узгоджується з попереднім уявленням.

Тож, випливає наступна залежність:

1.Екстерналізація (пошук фактів ззовні)

2. Обєктивізація (формування очевидності, вроблення стійкого стилю мислення)

3. інтернаціоналізація (вкорінення уявлень, парадигм у свідомість)

 

 

Крім того, що наш «зір» дуже обмежений, ми часто його ще більше «обрізаємо», розглядаючи окрему науку як суму фактів, дат. Адже тоді вона перетворюється на щось «паперове», «мертве тіло» і ми втрачаємо найважливі, чим наповнена наука, її сенс. Адже часто важливішим є не сам факт, а зв'язок «причина-наслідок»

Шкал-ням за Лайкертом.

Проста методика, відповідно до якої кожному респоспонденту надається деяка серія стверджень, які потребують оціночних суджень. Пропонується сказати респонденту згоден чи не згоден з певним твердженням. Кожній відповіді приписується оцінка в діапазоні від 1-5. Кінцевий результат, отримується шляхом додавання оцінок, що проставлені навпроти відповідей респондента, а доалі цю суму розділити на кількість стверджень.

Передбачається чим вища оцінка, отримана в рамках даної шкали, тим більша кількість вимірюваної ознаки притамано респонденту.

Недолік: ми нічого не знаємо про взаємодію між окремими компонентами шкали (Кожний з них дійсно може виміряти різні аспекти того самого основної ознаки й на перший погляд так воно і є, однак ми не можемо бути в цьому абсолютно впевнені. Дослідники часто намагаються обійти це утруднення, упевнившись у тому, що між пунктами шкали існує високий ступінь кореляції, але при цьому найчастіше порушуються деякі статистичні допущення, що стосуються виміри ступеня кореляції.). Також некоретно додавати оцінки один з одною., а тим паче усереднювати їх. Більш правильною процедурою є знаходження на основі відповідей сер. величини іншого вигляду – медіани, яка потім приписується респонденту в якості оцінки шкали.

Шкал-ня за Гуттманом.

Цей метод виходить з того, що деякі типи поведінки повєязані один з одною так, що послуговування одним з них досягається з великими труднощами, ніж послуговування іншим.

Процедура подібна до попереднього шкал-ня. Респондентів прохають проставити навпроти кожного ствердженяя «+», якщо згодні або «-» якщо ні. Цей метод забезпечує адекватний спосіб знаходження ступеня ознаки, що характерна для респондента, і ступінь відповідності компонентів. Для аналізу результатів будується таблиця, яка зображає гіпотетичний розподіл відповідей по шкалі Гуттмана. Кожна строка таблиці являє собою групу респондентів, що дали відповідь на запропановані ствердження.

Групи респондентів для яких характерний будь-який з наборів відповідей назив. Типами ідеальної шкали.

В кожній строчці підраховується ідеальні оцінки і похибки. Ризик хибного висновку розрах за коефіцієнтом відтворення за Гуттманом.

 

 

ВОПРОСЫ

17. Соціальна роль, соціальний статус та соціальний інститут.

18. Соціальна стратифікація, як ознака нерівності суспільства: визначення, критерії принципи та наслідки. Системи/моделі соціальної стратифікації.

19. Порівняльна характеристика теорій соціальної стратифікації: функціональні, (нео) веберіанські та (нео) марксистські перспективи.

20. Класовий поділ сучасних західних суспільств: види класів та критерії класового розшарування. Зміни класової структури сучасних західних суспільств та методи її дослідження.

21. Соціальна мобільність: визначення, види та тенденції розвитку в сучасних умовах. Фактори, що їй сприяють, та методи вивчення

22. Концепція середнього класу: історичні витоки та демістифікація підгрунтя

23. Передумови виникнення та фактори впливу на сучасні процеси соціальної стратифікації в Україні. Соціально-економічна стратифікація українського суспільства.

24. Тенденції розвитку процесів соціальної стратифікації українського суспільства. Наслідки соціального розшарування сучасного українського суспільства.

25. Середній клас в Україні: соціально-економічні характеристики та особливості вимірювання.

26.Гендерний вимір соц стратифікації та його наслідки: випадок суч Зах сусп-в

27.Теоря патріархату як спроба концептуального осягнення гендерної нерівності: визначення та головні положення

28.Феміністичний погляд на головні причини відтворення тендерної нерівності:економічні та психоаналітичні пояснення

29.Основні категорії гендерної соціології:стать,категорія статі, гендер та андрогінна особистість.Теорія формування тендерної ідентичності та сексуальності. Ходоров.

30.Соціальні та біологічні відмінності між чол та жін

31.Гендерна стратифікація сучасного українського суспільства та її наслідки

32. Пояснення суспільства через звертання до природи людини: Ч. Дарвін та соціобіологія.

33.Неспеціалізована інстиктуальна організація людини як підґрунтя виникнення с-ва: перспектива соц. Конструювання реальності. Антропологічний сенс інституціоналізаційної та соц. ролі.

34. Соціалізація: визначення, принципи, види та агенти. Відмінності між соціалізацією дорослих та дітей. Випадки „мауглі” та госпіталізм.

35. Девіантна поведінка ті її різновиди: головні підходи до визначення понять. Позитивні та негативні наслідки для суспільства.

36. Девіантна, делінквентна та злочинні види поведінки: біологічні, психологічні та соціологічні пояснення.

 

37. Сучасний стан явної та латентної світової злочинності: головні тенденції розвитку та проблеми вимірювання.

38. Соціально-психологічні риси злочи­нців та особливості їхнього вимірювання.

39. Соціологічні виміри явної та латентної злочинності в Україні.

40. Культура як соціальна система: визначення поняття та фундаментальні ознаки культури.

41.Мова як фактор творення суспільства та людини: деякі поняття, гіпотези та результати сучасної соціолінгвістики.

42.Сім’я: визначення, види та тенденції розвитку. Альтернативні форми сімї на сучасному етапі.

43.Деякі приховані сторони сімейного життя: насильство щодо дітей, жінок та чоловіків.

44. Сімя та розмаїття спроб її концептуального осягнення.

45. Соціологічні виміри сучасної української сім’ї.

46. Соціологічні дослідження: визначення, види, функції та основні категорії (теорія, гіпотеза, операціоналізація). Види кореляції.

47. Валідність на надійність соціологічної інформації: визначення, види та співвідношення

48.Вибірка та її види. Репрезантивність та процедура її досягнення.

49. Дихотомічне уявлення про сутність наукового знання: інтерналізм та екстерналізм.

50. Природа наукового факту

51.Кількісні та якісні види досліджень: спільне та відмінне. Різновиди якісних соціологічних досліджень та їхні евристичні можливості.

52. альтернативна епістемологія males.:перспектива соціології гендерних стосунків.феміністський підхід до інтерпретації якісних даних: методи аналізу тексту, інтеракції та зоображення

53. Головні особливості соціологічної перспективи дослідження наукового знання

54. Екстерналістське бачення соціологічних методів: концепція подвійної легітимізації (на прикладі контент-аналізу).

55. Вимірювання: визначення та види

56.Опитування та його види. Переваги та недоліки

57.Інтерв’ю як вид опитування. Основні проблеми та шляхи подолання

58. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми. Шкалування за Лайкертом та Гуттманом.

59. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми.

Особливості шкалування за Тёрстоуном та метод семантичного диференціалу.

60. Контент-аналіз як метод одержання соціологічних даних: види, можливості та особливості застосування.

ОТВЕТЫ

Соціальна роль, соціальний статус та соціальний інститут.

Соц. статус – це співвідносна позиція індивіда чи соціальної групи у соц. системі. Найбільш проста класифікація, яка дозволяє розрізнити особливості соц. нерівності, коли відносини між людьми ґрунтуються або на змаганні, або на усталених начебто природних ознаках це:

1) одержані соц. статуси – це ті статуси, що одержує індивід з моменту народження без урахування його вроджених здібностей. До одержаних статусів відносяться: стать, колір шкіри, етнічне походження, місце народження, прізвище родини.

2) досягнуті (або надбані) соц. статуси – це ті, що потребують особистих якостей, але необов’язково ними одержуються. Вони одержуються індивідом за допомогою змагання та індивідуальних зусиль. До них відносять: батько, мати, теща, професор. (приклад про водія)

Соц. роль – це нормативно схвалена поведінка, що включає дії, думки, почуття, яка притаманна індивідові, який займає певну позицію у суспільстві, тобто залежно від його соц. статусу. Соц. ролі та соц. статуси дуже пов’язані між собою. Їх неможливо відокремити одне від одного. Статус – це сукупність певних прав та обов’язків. Індивід соціально прикріплений до певного статусу і володіє ним. Індивід реалізує ці права та обов’язки, відіграючи певну роль у суспільстві. Отже, соц. статус показує місце індивіда у соц. системі, а соціальна роль пояснює тип відносин між тими, хто займає це місце (позицію) і тими, хто займає інші позиції у соц. системі. Отже, роль – модель поведінки відповідно до статусу. Кожний статус охоплює кілька ролей. Наприклад: чоловік одружений, батько трьох дітей, директор фірми, депутат. Людина в житті повинна мати певні рольові набори, бо однаково до всіх відноситись людина не може (приклад про викладача). Соц. ролі позначають два типи вимог до тих, хто займає певне місце у соц. системі: 1) вимоги щодо поведінки (рольова поведінка); 2)вимоги щодо характеру цієї поведінки (рольові атрибути). Суспільство має деякі санкції, за допомогою яких можна досягти виконання власних приписів силою. Це позитивні і негативні санкції. Види рольових очікувань: бажані, імовірні, обов’язкові.

Соц. інститут – це відносно стабільна форма організації соц. життя, що забезпечує усталеність зв’язків та відносин у рамках суспільства. У реальному житті люди, які займають різні позиції у суспільстві, беруть не однакову участь у економічній, політичній, духовній сферах життєдіяльності, вони вступають між собою у різноманітні стосунки. Щоб забезпечити сталість цих відносин суспільство сформувало певну систему, де соц. інститути відіграють неабияку роль. На думку американських соціологів для того, щоб суспільство було цілісним потрібно, щоб виконувалось 6 умов:

1) комунікація між членами суспільства;

2) виробництво тов. і послуг, необхідне для виживання членів суспільства;

3) ці тов. та послуги повинні розподілятись;

4) захист членів суспільства від природних катастроф, ворогів;

5) заміна вибуваючи членів суспільства новими шляхом біологічного розмноження та засвоєння індивідом певної культури протягом соціалізації

6) контроль за поведінкою членів суспільства

У сучасному суспільстві людина належить до безлічі різних інститутів. Тобто, вона народжується в сім’ї (як виховний інститут), навчається в школі або у вищому закладі (як виховний та культурний інститут), працює (як економічний соц. інститут). Види інститутів: 1) формальні – регулюються законами, іншими нормативними актами; 2)неформальні – не втілюються у формальні правила.За допомогою соц. норм і санкцій соц. інститути виконують організаційні, управлінські, виховні та регулятивні функції в суспільстві. До соц. інститутів можна віднести: уряд, політичні партії, армію, церкву, школу, сім’ю та ін.