Закон про односторонню відповідальність за корупцію.

Для учасників корупційної оборудки закон створює діаметрально-полярну комфортність: людину, що дала хабар – захищає, чиновника, що взяв – карає. Причому спонукає постраждалого (хто дав) неодмінно повідомити про злочин. Від того безпосередньо залежить і його захист, і захист справи, яка стала причиною протиправних дій.

Проект закону.

Стаття 1.

У корупційному злочині винною визнається лише одна сторона.

Визначення сторони, що несе відповідальність за корупційні дії пов’язано з часом подання заяви про порушення: до року і після року з дня скоєння злочину.

Стаття 2.

Якщо строк подання заяви не перевищує одного року від дня скоєння злочину, винною визнається сторона, що одержала хабар.

Сторона, що дала хабар кримінальної, адміністративної чи матеріальної відповідальності не несе.

Якщо сторона, що дала хабар, добровільно заявила про це, оборудка набирає повноцінної юридичної сили і вважається правозаконною.

Якщо факти злочину доведено, сторона, що одержала хабар, повертає стороні, що дала хабар, подвійну вартість хабара.

Стаття 3.

закон про односторонню відповідальність за корупцію набуває зворотної дії, якщо протягом року сторона, що дала хабар, не повідомила про злочин. А саме:

Якщо сторона, що одержала хабар добровільно заявила про це, вона звільняється від відповідальності.

Якщо факт злочину доведено, сторона, що дала хабар, оплачує стороні,що одержала хабар, ще раз вартість хабара.

Сторона, що дала хабар підпадає під кримінальну відповідальність без обмеження строку давності.

 

Стаття 4.

Якщо про корупційну оборудку не повідомив ніхто із учасників злочину, кримінальну відповідальність несуть обидві сторони.

 

Закон про класифікацію публічної інформації.

Кожен масмедійний орган зобов’язаний розподіляти інформацію, що через нього проходить, на три категорії: факт, думка, теорія. Таке розподілення дає змогу, ні на крок не відступивши від принципу свободи слова, ввести відповідальність за якість публічних висловлювань. А саме.

Респондент, як і раніше, виголошує в ефірі все, що вважає за потрібне, але, при цьому, має вказувати категорію своїх повідомлень.

Якщо це „теорія” — жодної відповідальності і проблем. не враховуючи, звичайно, образ та порушення конституційних норм.

Якщо „думка” — промовець несе особисту відповідальність за наведені факти. В разі їх невідповідності, опоненти подають скаргу у відповідні органи. Там проводять розслідування і висновки передають у секретаріат РП. А при наявності моментів зневаження Конституції — в прокуратуру.

Якщо „факт” — відповідальність колективна. редакція газети, політична партія, наукова установа тощо. І покарання відповідне. Аж до закриття газети чи позбавлення партії-обманниці певної кількості депутатських місць у парламенті.

 

У прийнятті рішень, що є наслідком дії вказаних законів, РП опирається на дорадчу думку трьох новостворених структур: Аналітично-координаційного центру (АКЦЕНТ), відділу інформації чиновницької етики (ВІЧЕ) і Служби охорони свободи слова (СОСС).

 

Завдання АКЦЕНТу — тримати руку на пульсі. Бути на одній хвилі з народом і відчувати його болі та прагнення. Для цього при АКЦЕНТі створено чотири допоміжних підрозділи.

Відділ аналітики та прогнозування. Проводить соцопитування. Вивчає громадську думку стосовно поточного моменту. Здійснює системний аналіз стратегічних пріоритетів населення. Прогнозує перспективи та напрямки розвитку. Готує та подає на всенародне обговорення теми щорічних референдумів. Веде перемовини з моральними авторитетами, що могли б обиратися в Народні Присяжні, та готує аналітичні характеристики на цих людей для Секретаріат РП.

Відділ соціальних ініціатив. Збирає та опрацьовує ідеї, що поступають від населення, пов’язані з проведення суспільно-політичних, економічних та культурних реформ.

Відділ громадських слухань. Організовує теледебати, круглі столи та дискусійні майданчики на яких проводить фахові обговорення нагальних суспільно-політичних, економічних та культурологічних тем.

Координаційний відділ. Аналізує підготовку та проведення народних волевиявлень.

Голову АКЦЕНТу призначає РП.

АКЦЕНТ є допоміжною структурою РП і належить до його прямого підпорядкування.

 

Поле діяльності ВІЧЕ — зловживання у сфері економіки (корупція) та етики (неповага до людини).

Керівника структури призначає РП.

В обов’язки ВІЧЕ входить збір та перевірка скарг, що поступають на сервер ЄНР. Цим займається Бюро комп’ютерної аналітики.

Бюро розслідувань займається фактами зловживань конкретних чиновників, повідомлення про які поступили у ВІЧЕ у формі окремих заяв.

Бюро загального аналізу визначає загальний стан справ із дотриманням службових обов’язків у окремих міністерствах, відомствах та країні в цілому. Результати аналізу в обов’язковому порядку оголошуються у Верховній Раді в день відкриття сесії.

ВІЧЕ не має права передавати матеріали розслідувань в прокуратуру, винятково у секретаріат РП. У зв’язку з цим висновки не зобов’язані опиратися на незаперечні факти, але можуть носити рекомендаційний характер.

ВІЧЕ є допоміжною структурою РП і підпорядковується їй.

 

СОСС — силовий орган із надзвичайними повноваженнями, що створений для захисту професійних прав ЗМІ та свободи слова в цілому.

Голова СОСС призначається РП.

У своїй діяльності СОСС не підзвітна нікому, навіть Президенту України. Лише СБУ, з санкції РП, може провести перевірку, якщо є ознаки загрози державним інтересам.

Прямим обов’язком СОСС є захист журналістів та будь-яких інших носіїв суспільно важливої інформації від цензури, морального та матеріального тиску. Тим паче, від загрози їхньому життю та здоров’ю. А також нагляд за достовірністю публічної інформації та за можливими зловживаннями з боку ЗМІ. Для цього в системі СОСС функціонує чотири допоміжні структури.

Відділ безпеки — проводить розслідування справ про перешкоджання журналістської діяльності.

Відділ охорони — займається захистом журналістів, яким загрожує фізична розправа.

Аналітичний відділ — працює з порушниками „Закону про класифікацію публічної інформації”.

Відділ громадських зв’язків — має справу із скаргами на зловживання чи необ’єктивність ЗМІ.

Висновки розслідувань СОСС передає у ВІЧЕ та в прокуратуру, якщо справа має ознаки кримінального злочину.

 

Підсумок. Діяльність Ради Присяжних — системна. Побудована на основі окремих системоутворюючих складових — повноважень і законів. Їх шість.

1. Надзвичайні повноваження.

2. Повноваження призначати очільників силових структур.

3. Повноваження займатися проведенням всенародних референдумів.

4. Закон про реєстр державних службовців.

5. Закон про односторонню відповідальність за корупцію.

6. Закон про класифікацію публічної інформації.

Розділ ІV. Причини та наслідки.

 

Шість системоутворюючих складових, що забезпечують життєдіяльність ради Присяжних, це своєрідні лікувальні препарати покликані побороти хронічні хвороби демократії. Тож слід розуміти що від чого і якого оздоровчого ефекту очікувати.

 

Надзвичайні повноваження.

Стержень ідеї. Наріжний камінь нового державного устрою — СПАС.

Що відбудеться коли дванадцять моральних лідерів набудуть права звільняти першого посадовця країни?

Це стане початком кінця споконвічного насильства держави над людиною. Найвищу владу охопить реальний страх перед законом. І тут важливий не стільки сам факт звільнення Президента, як постійне усвідомлення, що будь-якої миті це може трапитися. Притому блискавично. Без багатомісячних розслідувань і судових тяжб, без велелюдних мітингів і надскладної процедури імпічменту. Лише за порухом совісті дюжини посивілих достойників. У влади, в прямому розумінні «поїде криша». Бо якщо знайдеться управа на самого гаранта, що говорити про дрібніших чиновників? Хто наважиться взяти «відкат» за рейдерський наїзд? «Відмазати» синулю-мажора?.. Систему розіб’є параліч. Як це вже мало місце після Помаранчевої революції, коли повіривши в гасло «бандитам тюрми», бюрократія впала в ступор. Дальнобійники стверджували, що кілька днів хабарів не брали навіть на митниці. Тож надання надзвичайних повноважень раді Присяжних — основа основ. Лише так буде зламано хребет державній сваволі. В близькому часі бюрократія припинить існування, як пануючий клас. Перетвориться на когорту законопослушних слуг народу. Насильницькі форми державного устрою відмиратимуть. На зміну їм поступово, але неухильно приходитиме новий суспільний лад з верховенством моралі.